Ухвала

від 01.11.2023 по справі 2-184/11

ТЕРНІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-184/11

Номер провадження № 6/194/42/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м.Тернівка

Суддя Тернівськогоміського судуДніпропетровської областіКорягін В.О.,при прийнятті подання державноговиконавця Павлоградськоговідділу державноївиконавчої службиу Павлоградськомурайоні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бутенко К. про примусовий привід боржника,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавецьПавлоградського відділудержавної виконавчоїслужби уПавлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бутенко К. звернулася до суду з поданням про примусовий привід боржника ОСОБА_1 .

Заявником не надано суду докази надіслання подання тадодатків донього боржнику ОСОБА_1 , стягувачу ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та поданням про примусовий привід боржника ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне повернути поданням пропримусовий привідборжника ОСОБА_1 заявнику без розгляду, виходячи з наступного.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першійстатті 446 ЦПК Українивстановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Розділ VI ЦПК Україниврегульовує процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з абзацом 2 частини другої та частиною 4статті 183 ЦПК Українидо заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі N 591/1581/20.

Подання про примусовий привід боржника є поданням, поданим на стадії виконання судового рішення.

Отже, оскільки нормамиЦПК Українипередбачений обмежений строк для розгляду подання про примусовий привід боржника, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самого подання та доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таке подання для надання їм достатнього часу для ознайомлення з його змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідне подання.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії подання про примусовийпривід боржникапорушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року N 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змістуРішення Конституційного Суду України від 25.12.97 року N 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбаченіЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16.12.92 року, заява N 12964/87).

У рішенні у справі "Bellet v. France" від 04.12.55 року, заява N 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010 року).

Заявником не надано суду докази надіслання подання тадодатків донього боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 4ст. 183 ЦПК Українисуд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення подання про примусовий привід боржника не перешкоджає повторному зверненню із поданням до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення (частина 7ст. 185 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями183,260,261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Подання державноговиконавця Павлоградськоговідділу державноївиконавчої службиу Павлоградськомурайоні Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бутенко К. про примусовий привід боржника повернути заявнику без розгляду.

Ухвала можебути оскарженабезпосередньо доДніпровського апеляційногосуду шляхомподачі апеляційноїскарги протягомп`ятнадцятиднів здня їїпроголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду складена 01 листопада 2023 року.

Суддя В.О. Корягін