Постанова

від 31.10.2023 по справі 480/4943/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 р. Справа № 480/4943/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 14.04.23 по справі № 480/4943/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-0979-1819У від 03.02.2022 щодо сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 32332,41 грн, у т.ч. недоїмки - 21554,94 грн та штрафу - 10777,47 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-0979-1819У від 03.02.2022 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 32332,41 грн, зокрема недоїмки - 21554,94 грн та штрафу - 10777,47 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 1736,70 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить нормативно - правове обґрунтування, покладене в основу прийняття спірного рішення, і перелік доводів, які, на його думку, судом першої інстанції не взято до уваги під час ухвалення рішення.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до 28.12.2016 позивач був зареєстрований як фізична особапідприємець. За час провадження підприємницької діяльності позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.

01.10.2021 ГУ ДПС у Сумській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 28.12.2016. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 01.10.2021 за № 4970/18-28-07-08/2338908452/703 (а.с. 33-42).

За результатами проведеної перевірки позивача та на підставі акта перевірки 19.11.2021 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 760918280708 на суму 21554,94 грн та прийняв рішення № 761018280708 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10777,47 (а.с. 50,51).

03 лютого 2022 року відповідач сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0979-1819У на суму 21554,94 грн (а.с. 7).

Як зазначає позивач, 21 липня 2022 року з електронного кабінету платника податків йому стало відомо, що ГУ ДПС у Сумській області проведено перевірку, за результатами якої складено Акт від 01.10.2021 за № 4970/18-28-07-08/2338908452/703 та 05.01.2022 донараховано податкові зобов`язання з єдиного внеску.

Позивач не погодився з вимогою ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0979-1819У від 03.02.2022, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з огляду на незаконність перевірки, проведеної відповідачем, та на те, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0979-1819 У від 03.02.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.10, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI).

За змістом статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

А пункт четвертий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом першим частини п`ятої статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 79. 2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Особливості листування платників податків та контролюючих органів визначені у статті 42 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що лише дотримання умов пункту 2 статті 79 Податкового кодексу України надає право представникам податкового органу розпочати документальну невиїзну перевірку платника податків. Документальна позапланова невиїзна перевірка повинна здійснюватися виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке супроводжується наказом. Також повинні бути надані докази надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У випадку, коли контролюючий орган не підтвердив своєчасного направлення платнику копії наказу та повідомлення про початок і дату перевірки, що не дало можливості платнику податків ознайомитись із ними до початку перевірки та подати відповідні документи і пояснення, ставить під сумнів законність результатів перевірки та висновків контролюючого органу про допущення порушень податкового законодавства платником податків.

Таким чином суб`єкт, який підлягає перевірці, повинен бути ознайомлений із наказом про призначення перевірки, інформацією про початок та місце проведення перевірки до її початку у визначений податковими нормами спосіб.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Крім того, законодавством установлений обов`язок контролюючого органу повідомити платника податків про дату початку та місце проведення перевірки, а платнику, у свою чергу, гарантується право оскаржити рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього та результати такої перевірки. Реалізація такого права платника за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що 28.12.2016 позивач подав до державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності. На сьогодні перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків за станом "11" припинено, але не знято з обліку.

Отже припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є підставою для здійснення документальної позапланової перевірки позивача.

Разом з тим відповідно до п. 10.1 Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової служби України 01.08.2012 за № 671, рішення про непроведення документальної позапланової перевірки платника податків за наявності підстав, визначених у підпунктах 11.3.2 та 11.3.3 пункту 11.3 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 за № 1588, на підставі відповідної доповідної записки підрозділів оподаткування юридичних (фізичних) осіб або проведення такої перевірки приймається керівником органу ДПС у 5-денний строк від дня отримання відомостей чи документів про початок спрощеної процедури припинення платника податків.

Отже рішення про проведення перевірки позивача мало бути прийняте контролюючим органом не пізніше 10 січня 2017 року.

У спірних правовідносинах наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, який отримував доходи від провадження підприємницької діяльності, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 28.12.2016, відповідач прийняв 17.08.2021 (а.с. 44), тобто з порушенням вимог Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДПС з питань реєстрації та обліку платників податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України 01.08.2012 за № 671.

Крім того, доказів отримання позивачем зазначеного наказу та повідомлення про проведення перевірки відповідач не надав.

Неотримання позивачем Наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 17.08.2021 за № 1352-кп "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 " та письмового повідомлення від 17.08.2021 за № 439/18-28-07-08 про дату початку та місце проведення перевірки до початку проведення перевірки позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень та документів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (вимоги про сплату боргу).

Отже, оскільки судом установлено допущення контролюючим органом порушення вимог законодавства щодо призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, то такі порушення тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Незаконність перевірки, проведеної відповідачем, є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправною і прийнятої за результатами такої перевірки оскаржуваної податкової вимоги № Ф-0979-1819У від 03.02.2022.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21 та від 07.04.2022 у справі № 140/1846/21.

Разом з тим у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у зв`язку з ненаданням до перевірки первинних документів сума валових доходів позивача за період, що перевірявся, визначалася на підставі податкової інформації, а саме: за даними АІС "Податковий блок", державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та інформації, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах. Однак інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилається відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. У свою чергу, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового обліку або бухгалтерського обліку. Крім того, співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи в інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без урахування даних первинних документів.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що за даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів установлено, що ТОВ "Інфо" (код за ЄДРПОУ 14013992) задекларовано виплати ОСОБА_1 у 4 кварталі 2013 року та 2014 роках за ознакою 153 "Сума поворотної фінансової допомоги", а саме: у 4 кварталі 2013 року у розмірі 45000,00 грн, у 3 кварталі 2014 року у розмірі 88000,00 грн, у 4 кварталі 2014 року у розмірі 883000,00 грн. При цьому матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.2016 заборгованість у взаємовідносинах з громадянином ОСОБА_1 за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики) відсутня. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога ніколи не видавалась та від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 поворотна фінансова допомога ніколи не отримувалась (а.с. 74-117). Крім того, у договорах про надання поворотної фінансової допомоги (позики) позивач діяв як громадянин, а не як фізична особа підприємець, а тому надання та повернення поворотної фінансової допомоги, взагалі не пов`язано з його підприємницькою діяльністю.

Наведене свідчить, що дії відповідача щодо донарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 32332,41 грн є протиправними, відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0979-1819 У від 03.02.2022 не відповідає вимогам чинного законодавства.

За викладених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-0979-1819У від 03.02.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-0979-1819У від 03.02.2022 підлягають задоволенню, є обґрунтованим і законним.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Інших доводів апеляційна скарга щодо незаконності оскаржуваного рішення не містить.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 480/4943/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова