Постанова

від 31.10.2023 по справі 825/1548/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 825/1548/17

касаційне провадження № К/9901/730/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 (суддя - Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промо-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промо-Трейд" (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в розмірі 28892,87 грн; скасувати вимогу форми «Ю» від 18.08.2017 №657-17 про термінову сплату податкового боргу в розмірі 28892,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що платником в десятиденний строк було сплачено всю суму грошових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 26.07.2017 №0002531400, №0002521400, №0002541400, № 0002521400, а тому у відповідача відсутні підстави для нарахування пені в розмірі 28892,87 грн та винесення відповідної вимоги.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позов задовольнив: визнав протиправними дії Управління щодо нарахування платнику пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в розмірі 28 892,87 грн, визнав протиправною та скасував податкову вимогу Управління від 18.08.2017 форми ''Ю'' №657-17.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що позивачем було сплачено податкові зобов`язання, визначені йому контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством. Такі податкові повідомлення-рішення не включали в себе нарахування пені, а складалися виключно з податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому у відповідача не було жодних правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги щодо нарахування позивачу пені.

Інспекція подала до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, відповідач, посилаючись на положення підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вважає правомірною спірну вимогу, оскільки нарахування пені за вказаною нормою здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов`язання або винесення податкової вимоги, а з дня настання граничного строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження ( в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.10.2023 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 31.10.2023.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення 26.07.2017 №0002521400, №0002531400, якими позивачу збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 37366,00 грн та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 51898,00 грн, відповідно.

Суми податкових зобов`язань, нарахованих позивачу у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, підлягали сплаті протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання, тобто до 05.08.2017, і фактично були сплачені позивачем 03.08.2017 та в цей же день кошти були зараховані на відповідні рахунки в УКС у м. Чернігові.

Відповідачем 18.08.2017 було прийнято податкову вимогу фори «Ф» від № 657-17 щодо сплати позивачем пені із суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість за узгодженими грошовими зобов`язаннями у загальному розмірі 28892,87 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Положеннями пункту 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Підпунктами 129.1.1, 129.1.2 пункту 129.1, пунктом 129.3 статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, податкове та грошове зобов`язання може бути визначено контролюючим органом платнику податків шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Ураховуючи, що судами встановлено добровільну сплату позивачем податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом у вказаних вище податкових повідомленнях-рішеннях, та у строки, визначені податковим законодавством, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань платника, що є підставою для визнання протиправною і скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Інспекції слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова