Ухвала

від 13.12.2017 по справі 825/1548/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 825/1548/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Карети О.О.,

представника відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промо-Трейд до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Промо-Трейд (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування пені за узгодженим грошовим зобов'язанням в розмірі 28892,87 грн.;

- скасування винесеної відповідачем вимоги форми Ю від 18.08.2017 р. № 657-17 про термінову сплату податкового боргу в розмірі 28892,87 грн. як протиправної.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Промо-Трейд (далі - ТОВ Промо-Трейд ) перебуває на обліку Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області).

26.07.2017 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0002521400, 0002531400, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на 37366,00 грн. та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 51 898,00 грн.

Суми податкових зобов'язань, нарахованих позивачу у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, підлягали сплаті протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання, тобто до 05.08.2017 р., і фактично були сплачені позивачем 03.08.2017 р. та в цей же день кошти були зараховані на відповідні рахунки в УКС у м. Чернігові.

18.08.2017 р. відповідачем було прийнято податкову вимогу фори Ф від № 657-17 щодо сплати позивачем пені із суми податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств та з ПДВ за узгодженими грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі 28892,87 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування пені за узгодженими податковими зобов'язаннями та протиправною прийняту ним податкову вимогу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання, нараховані позивачу в податкових повідомленнях-рішеннях від 26.07.2017 р., були сплачені ним у строки, визначені законодавством, і відповідачем не доведено наявності правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги та нарахування пені у серпні 2017 року за законодавством, яке діяло до 01.01.2017 р.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 57.2 ст. 57 ПК України визначено, що в разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У свою чергу, в п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 ПК України закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення/збільшення з суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пп. 129.1.1, 129.1.2 п. 129.1, п. 129.3 ст. 129 ПК України (у редакції, чинній станом на момент прийняття податкових-повідомлень рішень від 26.07.2017 р. та оскаржуваної у цій справі податкової вимоги) нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). При нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Згідно з пп. 59.1 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що податкове та грошове зобов'язання може бути визначено контролюючим органом платнику податків шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Крім того, податковим законодавством, чинним на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 р. №№ 0002521400, 0002531400 та оскаржуваної у цій справі податкової вимоги, не було передбачено автоматичне нарахування платнику податків пені в разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань.

Виходячи з викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем було сплачено податкові зобов'язання, визначені йому контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством.

Крім того, такі податкові повідомлення-рішення не включали в себе нарахування пені, а складалися виключно з податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ, а отже в даному випадку у відповідача не було жодних правових підстав для прийняття оскаржуваної податкової вимоги щодо нарахування позивачу пені.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача стосовно нарахування позивачу пені та прийняття податкової вимоги від 18.08.2017 р. № 657-17.

При цьому, посилання апелянта на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України в редакції, яка втратила чинність 01.01.2017 р., тобто не діяла ані на момент прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 26.07.2017 р. №№ 0002521400, 0002531400, ані спірної вимоги, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях позивачу пеня не нарахована і діючим законодавством за виниклих обставин її нарахування не передбачено.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, у рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів перед судом правомірності своїх дій та прийнятої ним податкової вимоги та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 159 КАС України.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 13 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: