Рішення

від 02.11.2023 по справі 905/231/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2023 Справа №905/231/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут»

про стягнення 146 478,51 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури через підсистему «Електронний Суд» звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Комарської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» на користь Комарської сільської ради безпідставно збережених коштів у розмірі 146478,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовував 17 земельних ділянок, на яких розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без оформлення прав власності або користування земельними ділянками, не сплачуючи за їх користування грошові кошти, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.03.2023 відкрито провадження у справі №905/231/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

05.04.2023 через підсистему «Електронний Суд» відповідачем подано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву по справі №905/231/23.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.04.2023 продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 24.04.2023.

12.04.2023 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, оскільки після отримання дозволу від Комарської сільської ради на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок ТОВ «ТБ «Добробут» за власний рахунок виготовило необхідну проектну документацію та звернулося до ради з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Однак, до теперішнього часу вказані клопотання не були розглянуті позивачем, що свідчить про навмисне затягування процесу укладення договорів оренди. Крім того, відповідач зазначає, що відсутність рішення Комарської сільської ради про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам фактично позбавило його здійснити оскарження дій ради щодо нарахування суми збитків. Також відповідач наголошує, що набуття права власності на об`єкти нерухомості відбулося за шістьма різними договорами купівлі-продажу, які були укладені в різний період часу. Таким чином, за кожною із 17 земельних ділянок між позивачем і відповідачем виникли різні правовідносини, які мають досліджуватися судом окремо та із застосуванням строків позовної давності до деяких із них.

24.04.2023 через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №905/231/23 на строк перебування представника відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил Україні до закінчення воєнного стану або закінчення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України в залежності від обставини, яка настане першою.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №905/231/23.

22.05.2023 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що в позовній заяві не порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки вони поєднані однією підставою, доказами, заявлені в інтересах одного органу та до одного відповідача. Також прокуратура зазначає, що з дня набуття права власності на об`єкти нерухомості до моменту звернення до Комарської сільської ради із заявами про отримання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду минуло більше 9 років. При цьому, виготовлення зазначених проектів та укладення договорів оренди земельних ділянок не звільняє відповідача від обов`язку сплатити раді безпідставно утримані кошти за користування земельними ділянками без укладення договорів оренди. Крім того, Іскрівською сільською радою 17.06.2020 складено акт про визначення збитків внаслідок користування відповідачем земельними ділянками без сплати орендної плати. В подальшому, на адресу відповідача були направлені розрахунки сум несплачених коштів за користування земельними ділянками, однак сплата цих коштів не була здійснена. Також прокуратура наголошує, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він підлягає застосуванню лише у деліктних правовідносинах. Крім того, прокуратура просить визнати поважною причину пропуску строку для надання відповіді на відзив та прийняти його, оскільки копія відзиву не була отримана і ознайомлення з його змістом відбулося лише після отримання доступу до матеріалів провадження в електронному суді, а саме 16.05.2023.

01.06.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких наголошує, що Комарською сільською радою, а згодом Комарською сільською адміністрацією не направлялися оформлені належним чином повідомлення з зазначенням реквізитів та підстав для здійснення оплати. Також відповідач просить визнати поважною причину пропуску строку для надання заперечень та поновити його, оскільки представник мобілізований до Збройних сил України та позбавлений можливості ефективно здійснювати представництво інтересів відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, для з`ясування усіх обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі та обставини, що не дали змогу прокуратурі та відповідачу в межах встановленого судом строку скористатись своїм правом на подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про задоволення клопотань прокуратури та відповідача та поновлення строку для подання вказаних документів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено записи про державну реєстрацію права власності ТОВ «Добробут» на майно, яке було придбане у ВАТ «Зеленогайське» за договорами купівлі-продажу:

1) 21.05.2012 - щодо будівлі ПТО ін. №164005, яка розташована по вул. Тімченко, 12, с-ще Зелений Гай, Великоновосілківського р-ну, Донецької обл. , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0950 (договір купівлі-продажу №361 від 14.05.2012);

2) 26.07.2012 - щодо будівлі гаражу нового ін. №38, який розташований по вул. Петровського, 95 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:04:001:0157 (договір купівлі-продажу №676 від 11.07.2012);

3) 26.07.2012 - щодо будівлі вагової ін. №519247, яка розташована по вул. Ювілейна, 70 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0956 (договір купівлі-продажу №678 від 11.07.2012);

4) 26.07.2012 - щодо будівлі теслярської майстерні ін. №1046, яка розташована по вул. Петровського, 99 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0158 (договір купівлі-продажу №674 від 11.07.2012);

5) 14.08.2012 - щодо будівлі ремонтної майстерні ін. №209, яка розташована по вул. Петровського, 93 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:04:001:0160 (договір купівлі-продажу №784 від 03.08.2012);

6) 14.08.2012 - щодо будівлі гаражу ін. №1093, яка розташована по вул. Петровського, 97 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:04:001:0159 (договір купівлі-продажу №782 від 03.08.2012);

7) 14.08.2012 - щодо будівлі овочесховища ін. №1021, яка розташована по вул. Ювілейна, 88 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0953 (договір купівлі-продажу №786 від 03.08.2012);

8) 30.08.2012 - щодо будівлі плодосховища ін. №519249, яка розташована по вул. Ювілейна, 86 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0952 (договір купівлі-продажу №807 від 14.08.2012);

9) 30.08.2012 - щодо будівлі їдальні на 400 місць ін. №228, яка розташована по вул. Ювілейна, 66а , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:04:002:0152 (договір купівлі-продажу №805 від 14.08.2012);

10) 30.08.2012 - щодо будівлі лабораторно-виробничого корпусу ін. №56, яка розташована по вул. Тімченко, 1а , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:04:002:0151 (договір купівлі-продажу №803 від 14.08.2012);

11) 30.08.2012 - щодо будівлі сушарки СПК-45, яка розташована по вул. Ювілейна, 84 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0967 (договір купівлі-продажу №862 від 29.08.2012);

12) 30.08.2012 - щодо будівлі перевалки №1, яка розташована по вул. Тімченко, 13 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0966 (договір купівлі-продажу №854 від 29.08.2012);

13) 30.08.2012 - щодо будівлі промпереробки, яка розташована по вул. Ювілейна, 76 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0963 (договір купівлі-продажу №860 від 29.08.2021);

14) 30.08.2012 - щодо будівлі прохідної винцеху, яка розташована по вул. Ювілейна, 74 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0965 (договір купівлі-продажу №858 від 29.08.2012);

15) 30.08.2012 - щодо будівлі фруктосховища на 1500 т ін. №519248, яка розташована по вул. Ювілейна, 72 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0951 (договір купівлі-продажу №856 від 29.08.2012);

16) 06.12.2012 - щодо будівлі складу отрутохімікатів, яка розташована по вул. Тімченко, 15 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0964 (договір купівлі-продажу №1086 від 15.11.2012);

17) 06.12.2012 - щодо будівлі складу цех розливу, яка розташована по вул. Ювілейна, 78 , кадастровий номер земельної ділянки 1421281800:01:001:0968 (договір купівлі-продажу №1088 від 15.11.2012).

Рішеннями №8/10-321, №8/10-312, №8/10-320, №8/10-313, №8/10-309, №8/10-310, №8/10-311 від 27.04.2021 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ «Добробут», Комарською сільською радою ТОВ «Добробут» надано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровими номерами 1421281800:04:002:0151, 1421281800:01:001:0158, 1421281800:04:001:0159, 1421281800:04:001:0157, 1421281800:04:001:0160, 1421281800:01:001:0951, 1421281800:04:002:0152.

Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру право власності або користування вищезазначеними сімнадцятьма земельними ділянками не зареєстровано за ТОВ «ТБ «Добробут».

Листом від 27.03.2020 №37/2-417вих-20 Красноармійська місцева прокуратура повідомила Іскрівську сільську раду, щоб в найкоротший строк організували роботу комісії та здійснили нарахування неодержаного доходу внаслідок використання ТОВ «Добробут» земельних ділянок без правовстановлюючих документів та сплати плати за землю.

Листом від 01.04.2020 Іскрівська сільська рада надала розрахунок неодержаного доходу у розмірі 38 202,11 грн, а також повідомила прокуратуру, що не має можливості самостійно звернутися до суду про стягнення з ТОВ «ТБ «Добробут» суми неодержаного доходу через відсутність коштів на сплату судового збору.

У листі від 21.05.2020 №37/2-745вих-20 Красноармійська місцева прокуратура просила Іскрівську сільську раду повідомити про стан нарахування неодержаного доходу внаслідок використання ТОВ «ТБ «Добробут» земельних ділянок та сплати плати за землю.

Листом від 26.05.2020 №213 Іскрівська сільська рада повідомила прокуратуру, що не має можливості самостійно звернутися до суду з метою стягнення з ТОВ «ТБ «Добробут» суми неодержаного доходу.

Листом від 11.06.2020 №227 Іскрівська сільська рада повідомила ТОВ «ТБ «Добробут» про обстеження 17.06.2020 земельних ділянок комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Рішенням від 18.06.2020 №36 виконавчий комітет Іскрівської сільської ради затвердив акт про визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 17.06.2020 щодо нарахування збитків, завданих ТОВ «ТБ «Добробут» за використання земельних ділянок.

У повідомленні ТОВ «ТБ «Добробут» від 22.06.2020 №236 Іскрівська сільська рада зазначила, що на підставі Положення про порядок з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету Іскрівської сільської ради від 27.05.2020 №31, комісією на засіданні 17.06.2020 розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені ТОВ «ТБ «Добробут» та підлягають відшкодуванню внаслідок використання земельних ділянок з порушенням вимог законодавства про плату за землю в загальному розмірі 26264,36 грн за рік.

У листі від 24.09.2020 №37/2-1403вих-20 прокуратура керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою визначення підстав для представництва інтересів держави в суді просила Іскрівську сільську раду не пізніше 30.09.2020 повідомити чи не спрямовано до Господарського суду Донецької області позовної заяви про стягнення з ТОВ «ТБ «Добробут» суми безпідставно утриманих коштів внаслідок використання земельних ділянок.

У відповідь Іскрівська сільська рада листом від 29.09.2020 №344 повідомила прокуратуру, що до суду позовна заява про стягнення з ТОВ «ТБ «Добробут» суми безпідставно утриманих коштів внаслідок використання земельних ділянок не спрямовувалася.

Лист прокуратури від 23.02.2021 №37/2-175вих-21 аналогічний за змістом листу від 24.09.2020 №37/2-1403вих-20.

У відповідь Комарська сільська рада листом від 19.04.2021 №57 повідомила прокуратуру, що ТОВ «ТБ «Добробут» проінформовано про відшкодування не отриманих коштів за використання земельних ділянок за 2018-2020 роки, а також, що кошти не сплачуються з 2010 року. Крім того, ТОВ «ТБ «Добробут» на чергову сесію ради було подано клопотання щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою для відведення земельних ділянок в оренду щодо 8 земельних ділянок.

У листі від 17.08.2021 №51/1-1964вих-21 прокуратура просила Комарську сільську раду повідомити у строк до 17.09.2021 методику здійснення розрахунків суми збитків та стан оформлення ТОВ «ТБ «Добробут» права на земельні ділянки.

Листом від 27.01.2022 №304 Комарська сільська рада надіслала ТОВ «Добробут» розрахунок збитків бюджету від фактичного користування земельними ділянками під будівлями в межах та за межами населених пунктів, відповідно до якого заборгованість ТОВ «Добробут» складає 244730,73 грн.

ТОВ «Добробут» в свою чергу листом від 09.02.2022 №30 повідомив, що сплатить оренду плату після набуття права оренди земельних ділянок.

Листом від 04.11.2022 №02/1-29/355 Комарська сільська рада повідомила прокуратуру, що в лютому 2022 року по затвердженим проектам землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду під приміщеннями ТОВ «Добробут» складено договори оренди на земельні ділянки і передано їх на розгляд і підписання директору ОСОБА_1 . В проектах землеустрою, які не затверджені сесією ради, виявлені порушення земельного законодавства, про що повідомлено ОСОБА_1 і запропоновано виправити виявлені помилки та повторно надати для затвердження та укладання договорів оренди землі. Проте після початку війни та введення воєнного стану договори оренди землі так і не уклалися.

Листом від 23.11.2022 №02/1-29/407 Комарська сільська військова адміністрація повторно направила ТОВ «Добробут» розрахунок збитків бюджету від фактичного користування земельними ділянками під будівлями в межах та за межами населених пунктів, відповідно до якого заборгованість ТОВ «Добробут» складає 146478,51 грн.

Листом від 31.01.2023 №021-29/73 Комарська сільська військова адміністрація повідомила прокуратуру про неможливість самостійного звернення із позовом до суду через відсутність бюджетних коштів на сплату судового збору та юридичного супроводу.

Невжиття Комарською сільською радою (правонаступником якої є Комарська сільська військова адміністрація) протягом розумного строку заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що призвело до ненадходження вчасно та в повному обсязі платежів за використання землі, яка перебуває у комунальній власності, стало підставою для звернення Першого заступника Керівника Волноваської окружної прокуратури з позовною заявою до суду.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані господарські споруди відповідача, є земельними ділянками комунальної форми власності.

Згідно з ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/393/18.

Як вбачається з витягів із Державного реєстру речових прав, у період 21.05.2012-06.12.2012 між ТОВ «Добробут» та ВАТ «Зеленогайське» були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке розміщене на сімнадцяти спірних земельних ділянках. Доказів оформлення прав на земельні ділянки новим власником об`єктів нерухомості - ТОВ «Добробут» суду не надано. З витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно також не вбачається оформлення прав на земельну ділянку за ТОВ «Добробут».

Суд зазначає, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця (ВАТ «Зеленогайське») на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. До того ж, таке право оренди у відповідача не виникло, оскільки не було зареєстроване відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України. Таким чином, відповідач користується цими земельними ділянками без достатньої правової підстави.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17.

Отже, у спірних відносинах немає підстав застосовувати приписи законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Враховуючи всі обставини справи, ТОВ «Добробут» фактично користувалось земельними ділянками без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберігаючи у себе кошти, які мав сплачувати за користування нею, що в свою чергу породжує його обов`язок повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач є власником об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на спірних земельних ділянках, проте не є власником вказаних земельних ділянок, так як вони віднесені до комунальної форми власності, та за відсутності врегульованих законом відносин щодо володіння та користування земельними ділянками без встановлення строку, не є постійним користувачем, у зв`язку з чим беручи до уваги положення ст.120 Земельного кодексу України, може бути користувачем земельної ділянки на умовах оренди.

Враховуючи встановлені судом обставини, внаслідок використання відповідачем вищевказаних земельних ділянок без укладення договорів оренди землі, територіальна громада в особі Комарської сільської ради була позбавлена можливості отримати дохід у визначеному законом розмірі від здачі земельних ділянок в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як зазначає Велика палата Верховного суду у свої правових висновках, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Як зазначає Велика Палата, з висновками якої погоджується суд, з системного аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач набув право користування земельними ділянками, у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, яке належним чином було зареєстроване за відповідачем у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, при цьому договірні відносини з дати реєстрації права власності на нерухомість між Комарською сільською радою та відповідачем відсутні.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами за своєю природою є бездоговірними та безделіктними, у зв`язку з чим наявні правові підстави для застосування норм ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність орендних відносин з позивачем, що виключає стягнення з нього орендної плати, спростовуються наведеною вище позицією суду, оскільки судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю суттю є бездоговірними та стягнення коштів відбувається в порядку, передбаченому нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, внаслідок чого виникає зобов`язання повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно розрахунку позивача, орендна плата нарахована за період 01.01.2020-01.01.2022 та складає 146478,51 грн.

На підтвердження здійсненого розрахунку до матеріалів позовної заяви позивачем долучені витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 22.11.2021, а також рішення Іскрівської сільської ради №7/42-281 від 04.12.2018, №7/50-335 від 26.06.2019, №7/65-416 від 26.06.2020, якими затверджено ставки орендної плати за оренду земельних ділянок в межах населених пунктів Іскрівської сільської ради, у тому числі розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, який становить 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для потреб сільськогосподарського виробництва під будівлями і спорудами.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Вказане узгоджується також з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Отже розрахунки орендної плати повинні робитися на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Зі змісту вказаної статті вбачається, що нормативно грошова оцінка окремої земельної ділянки в обов`язковому порядку фіксується у відповідному витязі, при цьому вказана норма не містить, як і чинне земельне законодавство, обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду.

Таким чином, враховуючи відсутність законодавчо визначеної необхідності обов`язкового надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду та беручи до уваги, що відповідний витяг формується в режимі реального часу без можливості формування на дату, яка вже минула, суд приймає надані позивачем витяги, як докази нормативно грошової оцінки.

Вказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

При здійснені розрахунку позивачем визначено суму заявлену до стягнення, виходячи з розміру орендної плати за земельні ділянки у відсотках від нормативної грошової оцінки, встановленої рішенням ради.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Перевіривши розрахунок позивача щодо розміру орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача, судом встановлено, що він є арифметично вірним та складає 146478,51 грн, а саме 138149,01 грн - за користування земельними ділянками в межах населеного пункту та 8329,50 грн - за межами населеного пункту.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач, як власник нерухомого майна, яке знаходиться на спірних земельних ділянках, усвідомлюючи відсутність будь-яких прав на них, користувався ними за відсутності правовстановлюючих документів з 2012 року, при цьому не сплачуючи орендну плату, вказана обставина, відповідачем не оспорюється, будь-яких контророзрахунків та доказів на підтвердження неправомірності нарахування та стягнення орендної плати за таке користування суду не надано.

Також суд звертає увагу, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, на який посилається відповідач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів, у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Посилання відповідача на навмисне затягування процесу укладення договорів оренди з боку Комарської сільської ради не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, неналежне виконання своїх обов`язків з боку сільської ради не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованими земельними ділянками.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 146478,51 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про застосування строків позовної давності.

За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу норм ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч. 4 ст. 267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що Комарською сільською радою здійснено нарахування розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельних ділянок за період з 01.01.2020 по 01.01.2022. Прокурор звернувся до суду з вказаним позовом 08.03.2023.

При цьому, Законом України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою №211 від 11.03.2020 Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Таким чином, враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на період карантину, строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив, є продовженим в силу п. 12 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, позовна давність в даному випадку не застосовується.

Стосовно особи позивача суд зазначає наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» до Комарської територіальної громади з адміністративним центром у с. Комар увійшли Комарська, Іскрівська, Піддубненська та Шевченківська сільські ради Великоновосілківського району Донецької області.

Відповідно до рішення Комарської сільської ради від 10.12.2020 №8/2/23 «Про початок реорганізації Піддубненської, Іскрівської, Шевченківської сільських рад, що діяли на територіях, які увійшли до складу територіальної громади Комарської сільської ради» остання набула повноважень як правонаступник Іскрівської сільської ради.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Указом Президента України від 04.07.2022 №469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» створено Комарську сільську військову адміністрацію Волноваського району Донецької області, яка наразі здійснює повноваження Комарської сільської ради.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

За змістом ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Звертаючись до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд зазначає, що системне тлумачення положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Якщо прокурору відомо причини не звернення компетентним органом самостійно до суду із позовом за захистом інтересів держави, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 38-40, 42, 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і Законів України.

Реалізація цієї гарантії здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, інтерес держави полягає у забезпеченні міцного та самодостатнього місцевого самоврядування кожної територіальної общини в її територіальних межах. Держава, в свою чергу, гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному формуванні бюджету та використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів.

У відповідності до ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України позивач, як розпорядник бюджетних коштів, має організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів; досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень та запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об`єктами державної власності.

Користування відповідачем земельною ділянкою комунальної форми власності без укладення договору оренди унеможливило своєчасне надходження коштів до бюджету ради та призвело до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету чим порушило інтереси держави в особі територіальної громади.

Всупереч покладеним на позивача обов`язкам останнім не вжито заходів щодо стягнення суми орендної плати у примусовому порядку та не подано відповідний позов до суду, що у свою чергу призвело до порушення ефективного захисту інтересів держави в умовах користування відповідачем земельними ділянками без правовстановлюючих документів.

Таким чином, нездійснення захисту у даному випадку виявляється в пасивній поведінці позивача, якому було відомо про порушення державних інтересів. Враховуючи наявність необхідних повноважень на здійснення захисту інтересів держави, але відсутність протягом розумного строку дій з боку позивача зумовило самостійне подання прокурором такого позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є загрозою порушення економічних інтересів держави, чим завдається шкода інтересам територіальної громади.

Таким чином, суд погоджується з позицією прокурора, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Суд також бере до уваги, що позивачем почали вживатись заходи щодо усунення порушень, зокрема направлення на адресу відповідача листа щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, вже після направлення запиту прокуратури, в якому зазначено про виявлені порушення земельного законодавства. До того ж, з листів позивача прокуратурі від 01.04.2020 №157, від 29.09.2020 №344, від 31.01.2023 №021-29/73 вбачається, що позивач підтримує необхідність захисту інтересів держави та територіальної громади, проте з позовом до суду про стягнення коштів не звертався, оскільки не має коштів на сплату судового збору.

Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного суду по справі №903/129/18 (постанова від 15.10.2019), в якому зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу самоврядування про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом за захистом права, сам факт не звернення до з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо захисту, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором на підставі ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» процесуально правомірно подано зазначений позов в інтересах держави в особі Комарської військової адміністрації Волноваського району Донецької області.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вул. Тімченко, буд. 1А, ідентифікаційний номер 30739312) в дохід місцевого бюджету (одержувач платежу Донецьке ГУК/Комарська СТГ, рахунок одержувача UA5889999803341098000005664, призначення платежу 18010600, ідентифікаційний код отримувача 37967785) безпідставно збережені кошти в розмірі 146478 (сто сорок шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 51 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Добробут» (85511, Донецька обл., Великоновосілківський район, селище Зелений Гай, вул. Тімченко, буд. 1А, ідентифікаційний номер 30739312) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6, ідентифікаційний код 25707002, на розрахунковий рахунок UA 918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач Донецька обласна прокуратура) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова