Постанова

від 13.09.2023 по справі 707/1711/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1711/20-ц

провадження № 61-4505св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ звернувся до суду із позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, усунення перешкод, шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проєкти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження дану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

01 червня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , яка 01 жовтня 2020 року продала її ОСОБА_2 .

На підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно в особі приватного нотаріуса Фіщука С. О. від 01 жовтня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано відповідне речове право за № 38455977.

Прокурор вважав, що виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури, встановленої ЗК України та Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про землеустрій», оскільки незаконно було змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, зайнятих штучними водосховищами, без проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації.

Законодавством України установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності без погодження проекту із центральним органом, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

З огляду на зазначене розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 у частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч статей 20, 58, 59, 84, частини дев`ятої статті 118, статті 186-1 ЗК України, статті 4 ВК України, у зв`язку із чим підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Зазначав, що спірним розпорядженням у приватну власність ОСОБА_1 фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 ЗК України.

Крім того, при прийнятті розпорядження Черкаською районною державною адміністрацією від 30 листопада 2015 року Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів) як титульним володільцем спірної земельної ділянки не надавалось погодження на відведення її у власність, що є порушенням вимог частини другої статті 123 ЗК України.

Ураховуючи наведене, перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні зазначеною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 23 листопада 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у складі судді Миколаєнко Т. А. від 13 квітня 2022 року позов заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», у частині затвердження проєкту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 23 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження від 30 листопада 2015 року був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки у зв`язку з недотриманням вимог законодавства. Зокрема, спірна земельна ділянка згідно з формою 6-зем з 01 січня 2005 року до 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), однак станом на 31 грудня 2015 року спірна земля обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь - піски).

Розпорядженням від 30 листопада 2015 року Черкаська районна державна адміністрація всупереч встановленому законом порядку, без погодження проекту із центральним органом, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, та проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації, змінила категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України пов`язане з позбавленням володіння, отже, порушено права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Затвердження проєкту щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, спірне розпорядження було прийнято поза межами повноважень Черкаської районної державної адміністрації.

Суд вважав, що прокурор не довів, що спірна земля є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, а тому не слід усувати перешкоди Черкаському управлінню захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні спірною землею.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення є законною та підлягає задоволенню.

Суд вважав, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Вимоги заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки також підлягають задоволенню, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року скасовано рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2022 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до довідки форми 6-зем, яка є доказом при встановленні цільового призначення землі, спірна земельна ділянка станом на 01 січня 2005 року та на 01 січня 2010 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а вже станом на 31 грудня 2015 року як землі загального користування (в розрізі угідь - піски).

Отже, спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, розміри якої визначені статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, що підтверджується наданими відповідачем доказами. Такими доказами є, зокрема, висновки оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30 березня 2017 року, земельно-технічної експертизи від 09 липня 2022 року, а тому передача її у приватну власність є правомірною. Протилежного прокурор не довів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською районної державною адміністрацією дотримано не було, цільове призначення вказаної земельної ділянки залишилось як землі водного фонду - штучні водосховища. Вказані обставини підтверджені обліковими даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що викладені у листі від 23 червня 2020 року. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду до передачі її у приватну власність доводиться іншим письмовим доказом - листом Черкаської обласної державної адміністрації від 16 липня 2020 року. Незаконність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації підтверджується також листом Державної екологічної інспекції центрального округу від 21 липня 2020 року.

Відповідно до облікових даних Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, що викладені у листі від 12 червня 2020 року № 348/13, земельну ділянку Будище-Свидівської захисної дамби, яка є об`єктом державної власності, на верхньому укосі якої знаходиться спірна земельна ділянка, що надана ОСОБА_1 , розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 02 квітня 1973 року № 209-р передано Управлінню служби експлуатації та технагляду за будівництвом захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі (у подальшому - Черкаське регіональне управління водних ресурсів, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ) під будівництво захисної дамби, вилучивши її у попередніх землекористувачів. Факт перебування спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби підтверджується планом-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (лист від 22 липня 2020 року). Апеляційний суд вказані докази залишив поза увагою.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що Черкаською районною державною адміністрацією під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки відповідно до статті 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, є землями водного фонду. Водночас визначення

в розпорядженні від 30 листопада 2015 року цільового призначення спірної земельної ділянки як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального - цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме як земель водного фонду (штучні водосховища).

Апеляційний суд помилково взяв до уваги висновок експертизи від 09 липня 2022 року, оскільки вона проведена з порушенням норм матеріального права, а експертом здійснено вибірковий підхід до дослідження наданих доказів (експерт залишив поза увагою докази, які підтверджують доводи прокурора), що викликає обґрунтовані сумніви у правильності такої експертизи. Експертом не досліджувався факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища. Висновок експертизи не є беззаперечним доказом у справі та не спростовує доводи прокурора про належність земельної ділянки до земель водного фонду.

Відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови. Зазначає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами перебування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 06 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проєкти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_1 , земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження дану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 серпня 2020 року, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Танцюри В. П. від 16 грудня 2015 року внесено запис від 07 грудня 2015 року № 12558309 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності за на спірну земельну ділянку.

Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,0607 га, у приватну власність для індивідуального дачного будівництва вбачається, що земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту. Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (згідно розпорядження від 04 серпня 2015 року за № 222), в розрізі угідь відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним (пісок). Проєктом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено як 07.03 для індивідуального дачного будівництва. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА та з управлінням Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області.

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки на проведення експертизи не надходила.

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 16 червня 2020 року № 3379/3/4/11-20 проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися (т. 1 а. с. 65).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року вбачається, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041 згідно із формою 6-зем станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), станом на 31 грудня 2015 року обліковувалася як землі запасу (в розрізі угідь піски) на підставі розпорядження Черкаської РДА від 04 серпня 2015 року № 222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га.

Відповідно до листів Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 12 червня та 21 липня 2020 року спірна земельна ділянка частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, а також на записку про відвід земель під будівництво Будище-Свидівської дамби.

Листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 10-28-0.5-1272/2-20 від 22 липня 2020 року скерувало на адресу Черкаської місцевої прокуратури план-схему розміщення земельних ділянок у межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби.

З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на адвокатський запит № 29-23-0.2-3742/2-21 від 14 червня 2021 року, наданої представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Шаховим О. М., вбачається, що згідно з технічним звітом по корегуванню планового матеріалу зйомок минулих років Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, розробленим Черкаським філіалом Інституту землеустрою в 1998 році, землі, за рахунок яких у подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, обліковувалися за ЧРУВР (Черкаське регіональне управління водних ресурсів) за угіддями вода, в т.ч. водосховище. Рішенням Свидівоцької сільської ради від 01 березня 2001 року № 14-6 припинено право користування Черкаському виробничому управлінню комплексного використання водних ресурсів землею водного фонду, які знаходяться під водою Кременчуцького водосховища. Враховуючи викладене та за інформацією Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління, відповідно до державної статистичної звітності з земельних ресурсів, землі, за рахунок яких в подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, обліковувалися станом на 01 липня 2015 року як землі загального користування під штучними водосховищами. Земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041 сформована за рахунок земель загального користування під штучними водосховищами, які як земельна ділянка не формувалися.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 219432448 від 07 серпня 2020 року, на підставі договору купівлі-продажу № 427 від 01 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В. М., до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 жовтня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С. О., до ОСОБА_2 перейшло речове право на спірну земельну ділянку.

На підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно в особі приватного нотаріуса Фіщука С. О. від 01 жовтня 2020 року, за ОСОБА_2 зареєстровано відповідне речове право за № 38455977.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30 березня 2017 року №1118/217-269/17-23, яка проведена КНДІСЕ (Черкаське відділення) на підставі постанови слідчого СВ Черкаського відділу поліції НП у Черкаській області, проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту Черкаського району, Черкаської області не відповідають за правилами оформлення законодавству України, чинному станом на 27 квітня 2015 року та 10 листопада 2015 року, але виявлені невідповідності не впливають на результати, заходи яких передбачені даними проєктами землеустрою. Також вказано, що відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на річці Дніпро становить на 12 січня 2017 року (у меженний період, найменша водність) до земельних ділянок, у тому числі з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, Черкаського району, Черкаської області, знаходиться в межах 100.8 - 129.5 м та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно із статтею 88 Водного кодексу України.

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 09 липня 2022 року, проведеної на підставі клопотання адвоката ОСОБА_2 - Шахова О. М. від 21 червня 2022 року КНДІСЕ (Черкаське відділення), відстань від урізу води Кременчуцього водосховища на річці Дніпро станом на 01 березня 2017 року (у меженний період найменша водність) до земельної ділянки, кадастровий номер 7124986000:01:001:0041, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, знаходиться в межах 103 - 103,5 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 88 ВК України. Земельна ділянка, кадастровий номер 7124986000:01:001:0041 не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби.

Висновки експертів від 30 березня 2017 року та від 09 липня 2022 року були подані стороною відповідача на стадії апеляційного провадження.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Предметом спору в цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041; усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041 шляхом її повернення ОСОБА_2 ; скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки від 23 листопада 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0041.

На переконання прокурора спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду і не могла надаватися ОСОБА_1 у приватну власність. Прокурор вважав, що порушено порядок встановлення цільового призначення землі; відсутнє погодження проєкту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведено обов`язкової експертизи землевпорядної документації.

З огляду на зазначене прокурор вважав, що відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 ОСОБА_2 також є неправомірним.

Отже, позовні вимоги заявлено прокурором, у тому числі, з підстав порушення Черкаською районною державною адміністрацією норм ЗК України та ВК України при виділенні земельної ділянки ОСОБА_1 .

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України)

Статтею 3 ВК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) регламентовано, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно ж до пункт «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За правилами статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин першої, другої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (пункт «а» статті 21 ЗК України).

Положеннями частини третьої статті 186 ЗК України передбачено, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Приписами статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Частинами другою та п`ятою статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним: «землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041, площею 0,0607 га, належить до земель водного фонду (штучні водосховища), щодо якої установлено спеціальний правовий режим, а тому не могла бути передана Черкаською райдержадміністрацією у 2015 році у приватну власність ОСОБА_1 .

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі даних Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року, які ґрунтуються на довідці 6-зем, про те, що вказана земельна ділянка станом на 01 січня 2005 року та на 01 січня 2010 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а вже станом на 31 грудня 2015 року - як землі загального користування (в розрізі угідь - піски).

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, є необґрунтованим.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що форма 6-зем є доказом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Апеляційний суд не врахував, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 01 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

За таких обставин надані прокурором докази містять інформацію про предмет доказування, одержані у порядку, встановленому законом, і їх достовірність не спростована (положення статей 77-79 ЦПК України).

Отже, суд першої інстанції правильно поклав дані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року з посиланням на довідку форми 6-зем про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

У постановах від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 та від 10 травня 2023 року в справі № 707/1919/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Свої висновки про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, суд апеляційної інстанції ґрунтував на тому, що вона знаходиться поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 висновками експертів від 30 березня 2017 року та від 09 лютого 2022 року.

Верховний Суд звертає увагу, що прокурор вважав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду не у зв`язку з тим, що знаходиться в межах захисної прибережної смуги Кременчуцького водосховища (пункт б частини першої статті 58 ЗК України), а у зв`язку з тим, що цільовим призначенням цієї земельної ділянки, до її незаконної зміни на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, є штучне водосховище (пункт а частини першої статті 58 ЗК України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначав, що через відсутність у технічній документації усіх необхідних погоджень, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним - «землі водного фонду, зайняті штучним водосховищем».

Зокрема, про таку підставу позову прокурор зазначав у первісній позовній заяві (а. с. 2-29, т. 1), в уточненій (а. с. 238-240, т. 1), акцентував у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 106-121, т. 4) та зазначав у касаційній скарзі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частиною шостою статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із зазначеного слідує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20).

Отже, з огляду на підстави обґрунтування прокурором віднесення спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2015 року до водного фонду (штучне водосховище) та ненадання відповідачем доказів дотримання порядку зміни цільового призначення земельної ділянки водного фонду (штучне водосховище), її поточне розташування в межах чи поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро станом на 2022 рік не відноситься до предмету доказування у розглядуваній справі, оскільки не було підставою позову.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Предметом дослідження комплексної земельно-технічної експертизи № 1111/2170-269/17-23 від 30 березня 2017 року, проведеної в межах кримінального провадження №42016251010000054 та висновок якої покладено в основу оскаржуваного рішення (а. с. 30-60, т. 4), були такі питання: «чи відповідає розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 12 га чинному законодавству ?; чи знаходяться земельні ділянки в межах прибережної захисної смуги; якщо так, то яка їх частина попадає в межі прибережної захисної смуги ?; яка нормативна грошова та експертна оцінка земельних ділянок загальною площею 12 га розташованих в межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту ?».

Предметом дослідження земельно-технічної експертизи № 1270/1289-1290-22-23 від 09 липня 2022 року, висновок якої покладено в основу оскаржуваного рішення (а. с. 179-185, т.4), були такі питання: «чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041 в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища ?; якщо так, то яка їх частина попадає в межі прибережної захисної смуги ?; чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0041 в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби ?; якщо так, то яка їх частина попадає в межі Будище-Свидівоцької захисної дамби ?».

Отже, експертами під час проведення експертизи не досліджувалось питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища станом на 2015 рік, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту. Оскільки висновки експертів від 30 березня 2017 року та від 09 липня 2022 року в частині знаходження спірної земельної ділянки поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро не є належними доказами у справі, не стосуються предмета доказування, тому суд апеляційної інстанції помилково взяв їх до уваги.

Отже, надані стороною відповідача до суду апеляційної інстанції висновки експертів не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Судом першої інстанції було зазначено, що обставини належності спірної земельної ділянки до захисної гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби не знайшли свого підтвердження.

У касаційній скарзі заявник наводить аргументи на спростування цього твердження, однак просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України переглядає справу в межах доводів та вимог касаційної скарги, в якій прокурор просить залишити в силі рішення першої інстанції в силі, тому не аналізує відповідні доводи касаційної скарги.

Таким чином, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті 20, 21, 63, 84 ЗК України), суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про незаконність та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку водного фонду.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України пов`язане з позбавленням володіння, отже, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц міститься висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц та у пункті 45 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Суд першої інстанції, встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, дійшов правильного висновку, що вимога про усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 є законною та підлягає задоволенню, не потребує визнання недійсним правочину, відповідно до якого ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку.

Також є правильними висновки суду першої інстанції про задоволення вимог заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40-43)).

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Отже таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об`єкті.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопад 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані норми права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У справі, що переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Вказані висновки спростовують висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, а втручання в її право володіння є непропорційним та не відповідає легітимній меті.

Слід зазначити, що ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 01 жовтня 2020 року, після подання прокурором цього позову 11 серпня 2020 року та відкриття провадження у справі ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2020 року, яку було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 28 серпня 2020 року. Тобто ОСОБА_2 , проявивши розумну обачність, могла дізнатися про те, що існує спір щодо земельної ділянки, яку вона придбаває, та розуміти можливі наслідки за результатами вирішення цього спору.

Крім того, відповідно пункту 1.3. укладеного 01 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування іншими особами (а. с. 174, т. 2).

Таким чином, відчужуючи спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 приховала від ОСОБА_2 відомості про наявність судового спору, про який вона достовірно знала, що підтверджується поданим нею 18 вересня 2020 року відзивом на позовну заяву (а. с. 151, т. 1), а ОСОБА_2 не проявила розумну обачність та не перевірила таку інформацію у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Разом із тим ОСОБА_2 не позбавлена можливості вимагати від особи, яка продала їй спірну землю, повернення коштів сплачених за договором купівлі-продажу на підставі статті 661 ЦК України.

Враховуючи викладене, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судами обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установлено, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16 816 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 січня 2023 року скасувати і залишити в силі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 16 816,00 гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович