Постанова
Іменем України
01 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 707/2872/20
провадження № 61-1219св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , державний кадастровий реєстратор міськрайонного управління у Черкаському районі та місті Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марина Іванівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , державний реєстратор Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської Області Починок Юлія Вадимівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та місті Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марини Іванівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , державного реєстратора Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської Області Починок Юлії Вадимівни про визнання незаконними правових актів органу державної влади, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та права власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок із незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
1) визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) від 20 квітня 2016 року № 23-3125/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення громадянину ОСОБА_2 »;
2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 13,0000 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0297, укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області;
3) визнати неправомірним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю. В., індексний номер: 29569448 від 12 травня 2016 року;
4) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6886/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_3 »;
5) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6880/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_4 »;
6) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6883/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_5 »;
7) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6884/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_6 »;
8) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6882/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_8 »;
9) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6870/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_9 »;
10) визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6868/14-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення громадянину ОСОБА_11 »;
11) скасувати відомості у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки з кадастровими номерами 7124981000:01:001:0300; 7124981000:01:001:0301; 7124981000:01:001:0302; 7124981000:01:001:0303; 7124981000:01:001:0304; 7124981000:01:001:0305; 7124981000:01:001:0306;
12) зобов`язати державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та місті Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Заєць М. І. здійснити запис у поземельній книзі про скасування кадастрових номерів 7124981000:01:001:0300; 7124981000:01:001:0301; 7124981000:01:001:0302; 7124981000:01:001:0303; 7124981000:01:001:0304; 7124981000:01:001:0305; 7124981000:01:001:0306;
13) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. від 06 вересня 2017 року за номерами: 36945966, 36945794, 36945840, 36946031, 36945878;
14) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 листопада 2017 року
№ 1-3292 земельної ділянки площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0303, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
15) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. від 09 листопада 2019 року, індексний номер: 38039660;
15) визнати недійсним договір купівлі продажу від 16 січня 2019 року
№ 1-75 земельної ділянки площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0305, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;
16) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. від 16 січня 2019 року, індексний номер: 45079202;
17) зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 1,8574 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0300, до державної власності;
18) зобов`язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0301, до державної власності;
19) зобов`язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0302, до державної власності;
20) зобов`язати ОСОБА_7 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0303, до державної власності;
21) зобов`язати ОСОБА_8 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0304, до державної власності;
22) зобов`язати ОСОБА_7 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0305, до державної власності;
23) зобов`язати ОСОБА_10 повернути земельну ділянку площею 1,8571 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0306, до державної власності.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Зем-Ресурс» (далі - ТОВ «Укр-Зем-Ресурс», товариство) договору на виконання робіт із землеустрою, товариство виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13 га для ведення городництва, розташованої в адміністративних межах Білозірської сільської ради. Після виготовлення вказаного проекту йому стало відомо, що зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 20 квітня 2016 року № 23-3125/14/16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13 га в оренду ОСОБА_2 , та надано йому в оренду зазначену земельну ділянку строком на 7 років, в тому числі ріллю площею 13 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0297, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства.
20 квітня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі.
Надалі земельна ділянка площею 13 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0297 поділена на 7 земельних ділянок, цільове призначення, для ведення особистого селянського господарства, з яких одна земельна ділянка площею 1,8574 га - ОСОБА_3 , а інші шість площею по 1,8571 га на користь: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 розробили проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок: площею по 1,8574 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0300, та площею 1,8571 га, кадастрові номери: 7124981000:01:001:0301, 7124981000:01:001:0302, 7124981000:01:001:0303, 7124981000:01:001:0304, 7124981000:01:001:0305, 7124981000:01:001:0306, утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 13 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0297.
Відповідними наказами ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зазначені земельні ділянки передано у власність відповідачів.
09 листопада 2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 7124981000:01:001:0303.
16 січня 2019 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 7124981000:01:001:0305.
Посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області неправомірно передало в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 13 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0297 (спірна земельна ділянка), що надалі призвело до її неправомірного поділу на сім окремих частин та вибуття їх з державної власності на користь фізичних осіб, чим порушено його право на отримання спірної земельної ділянки в оренду, просив задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Черкаський районний суд Черкаської області рішенням від 13 січня 2022 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 03 лютого 2022 року, від 14 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року та від 14 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20 квітня 2016 року № 23-3125/14-16-С не є правовстановлюючим документом, а отже, заявлена позивачем вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.
Суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області виникли правовідносини спрямовані на набуття вказаними громадянами права користування земельною ділянкою на умовах оренди та урахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16, про те, що рішення органу місцевого самоврядування чи органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності на земельну ділянку чи користування нею. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл здійснити певні дії на землі, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди.
Надання ОСОБА_12 згоди на розроблення технічної документації не свідчить про надання йому цієї земельної ділянки в користування, а тому оспорюванні ним накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2017 року № 23-6886/14-17-СГ, № 23-6880/14-17-СГ, № 23-6883/14-17-СГ, № 23-6884/14-17-СГ, №23-6882/14-17-СГ, № 23-6870/14-17-СГ, № 23-6868/14-17-СГ не можуть порушувати прав позивача, яких він не набув. Інші, позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконними наказів про передачу у власність відповідачам земельних ділянок, а тому такі вимоги також задоволенню не підлягають.
Черкаський апеляційний суд постановою від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року скасував та прийняв нову постанову про закриття провадження у справі.
Роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд його справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття ОСОБА_1 права власності або права користування (оренди) спірною земельною ділянкою площею 13 га, кадастровий номер 7124981000:01:001:0297. Виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку є одним із етапів процесу отримання права власності чи права користування земельною ділянкою та не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі проект не є правовстановлюючим актом. А тому, правовідносини, пов`язані з виготовленням та реалізацією такого проекту, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення»від 20 квітня 2016 року № 23-3125/14-16-СГ, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Інші позовні вимоги є похідними, а тому їх розгляд є передчасним.
Верховний Суд постановою від 19 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції хоча й послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові
від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16, однак його не урахував, оскільки належно не дослідив зміст заявлених вимог, характер спірних правовідносин та природу порушеного права позивача, а тому дійшов помилкового висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Зокрема, зміст позовних вимог ОСОБА_1 зводиться до порушення його права на отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування в порядку передбаченому статтями 123, 124 ЗК України, внаслідок порушення якого спірна земельна ділянка, на переконання позивача, була передана ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі неправомірно, а в подальшому була поділена на 7 окремих земельних ділянок та передана у власність відповідачів.
Цей спір стосується приватноправових відносин, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Черкаський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вматеріалах справи відсутній наказ ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для городництва, яка розташована за межами населених пунктів в межах території Білозірської сільської ради Черкаської області Черкаської області площею 13,0000 га; навіть за умови його наявності вказане не гарантувало позивачу набуття права користування на земельну ділянку, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка на час розроблення ним проекту землеустрою вже була сформована та їй присвоєно кадастровий номер.
На час розроблення проекту землеустрою ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» на замовлення ОСОБА_1 на підставі договору № 0208-2018 від 23 листопада 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 була не тільки сформована та надана в користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, а й в подальшому поділена на 7 окремих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням кожній кадастрового номеру та передана у власність відповідачам у справі.
ОСОБА_1 клопотань про витребування зазначених проектів землеустрою не заявляв, тобто не скористався своїми процесуальними правами задля доведення підстав заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувані накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області прийняті без проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок є недоведеними належними та допустимими доказами, а тому ґрунтуються на припущеннях позивача.
Інші заявлені вимоги ОСОБА_1 мають похідний характер від зазначених вище, а тому також підлягають відхиленню.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, не довів порушення своїх особистих прав, як фізичної особи, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, оскільки виготовлення проекту землеустрою не передбачає обов`язковості надання позивачу права користування земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у січні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що проекти землеустрою є належними, достовірними та достатніми доказами, тому рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області визнаються в судовому порядку незаконними та підлягають скасуванню.
Місцевий суд застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року, тому договір оренди укладений між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є недійсним відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.
Застосування місцевим судом правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 суперечить частині четвертій статті 263 ЦПК України, оскільки наведені спірні правовідносини відмінні від цієї справи.
Судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796св17), від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 707/2230/18 (провадження № 61-10975св19).
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Черкаського районного суду Черкаської області.
Справа № 707/2872/20 надійшла до Верховного Суду 10 березня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 24 квітня 2015 року № 23-3125/14-16СГ надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, орієнтованим розміром 13,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Відповідний дозвіл надано на підставі заяви ОСОБА_2 від 07 квітня 2016 року.
На підставі зазначеного наказу ТОВ «Черкаський земельно-кадастровий центр» було розроблено відповідний проект землеустрою, на підставі якого 20 квітня 2016 року до Державного земельного кадастру внесено відомості про таку земельну ділянку із присвоєнням останній кадастрового номера 7124981000:01:001:0297.
На підставі укладеного договору на виконання робіт із землеустрою ОСОБА_1 було замовлено в ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 13 га для ведення городництва розташованої в адмінмежах Білозірської сільської ради.
Після виготовлення вказаного проекту ОСОБА_1 дізнався, що саме ця земельна ділянка передана ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20 квітня 2016 року № 23-3125/14/16-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0000 га в оренду ОСОБА_2 та надано останньому в оренду земельну ділянку площею 13,0000 га строком на 7 років, в тому числі рілля площею 13,0000 га (кадастровий номер 7124981000:01:001:0297) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства.
На підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2 20 квітня 2016 року було укладено договір оренди землі з подальшою державною реєстрацією такого договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненою державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 29569448 від 12 травня 2016 року).
У подальшому земельна ділянка площею 13,0000 га з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 була поділена на 7 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею одна 1,8574 га, інші 6 по 1,8571 га на користь визначеного переліку фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
У подальшому відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 були розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 1,8574 га з кадастровим номерам 7124981000:01:001:0300, та площею 1,8571 га з кадастровими номерами 7124981000:01:001:0301, 7124981000:01:001:0302, 7124981000:01:001:0303, 7124981000:01:001:0304, 7124981000:01:001:0305, 7124981000:01:001:0306, утворених шляхом поділу земельної ділянки площею 13,0000 га з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297.
16 серпня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було прийнято накази, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 1,8574 та 6 ділянок площею 1,8571 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області та надані відповідні земельні ділянки у власність відповідачам (наказ № 23-6886/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0300; наказ № 23-6880/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0301; наказ № 23-6883/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0302; наказ № 23-6884/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0303, наказ № 23-6882/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0304, наказ № 23-6870/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_9 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0305, наказ № 23-6868/14-17-СГ - про надання у власність ОСОБА_10 земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:001:0306).
Державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. 04 вересня 2017 року здійснено державну реєстрацію прав власності відповідачів.
Між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09 листопада 2017 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 7124981000:01:001:0303), на підставі якого ОСОБА_7 набула права власності на земельну ділянку.
Того ж дня державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку (індексний номер 38039660), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 16 січня 2019 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 7124981000:01:001:0305), на підставі якого ОСОБА_7 набула права власності на земельну ділянку.
Того ж дня державним реєстратором Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку (індексний номер 45079202), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вважає, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області неправомірно передало в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 13,0000 га з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297, а наявність у ОСОБА_2 неправомірного права користування такою земельної ділянкою обумовило неправомірний її поділ на сім окремих частин, що в подальшому призвело до неправомірного вибуття із державної власності на користь фізичних осіб особливо цінних земель всупереч визначеному законом порядку.
Внаслідок таких неправомірних дій було порушено його право на отримання спірної земельної ділянки в оренду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Що стосується отримання у користування земельних ділянок, то порядок відведення таких земельних ділянок регулюються статтями 123, 186-1 ЗК України.
У силу частин другої, третьої, четвертої, шостої, десятої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій-третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що … [рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проекту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою.
Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.
Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини].
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) виклала правовий висновок про те, що … [відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Cудам при вирішенні такої категорії справ слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь-яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).
У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проєкті землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.
Враховуючи викладене, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу. Водночас слід наголосити, що розробка проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки. Тому в разі неотримання в користування такої земельної ділянки особа, яка понесла витрати на розробку та погодження проєкту землеустрою, за умови формування земельної ділянки, може претендувати на відшкодування здійснених витрат.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди].
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутній наказ ГУ Держгеокадастру про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для городництва, яка розташована за межами населених пунктів в межах території Білозірської сільської ради Черкаської області Черкаської області площею 13,0000 га.
Також судами встановлено, що на час розроблення проекту землеустрою ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» на замовлення ОСОБА_1 на підставі договору № 0208-2018 від 23 листопада 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:001:0297 була не тільки сформована та надана в користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, а й в подальшому поділена на 7 окремих земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням кожній кадастрового номеру та передана у власність відповідачам у справі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про не доведення ОСОБА_1 порушення його особистих прав як фізичної особи, оскільки виготовлення проекту землеустрою не передбачає обов`язковості надання позивачу права користування земельною ділянкою; ОСОБА_1 не надано доказів видачі ГУ Держгеокадастру наказу про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки для городництва, яка розташована за межами населених пунктів в межах території Білозірської сільської ради Черкаської області площею 13,0000 га.
Також суди попередніх інстанцій правильно вказали, що інші заявлені вимоги ОСОБА_1 мають похідний характер від зазначених вище, а тому також підлягають відхиленню.
Доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796св17), від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 707/2230/18 (провадження № 61-10975св19), не заслуговують на увагу з таких підстав.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виклав висновок про те, що … [позивач мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельний пай, оскільки ним було дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю, а саме розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 20 травня 2016 року № 360 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину України ОСОБА_13 , спадкоємцю земельної частки (паю) орієнтовною площею 0,11 га - багаторічні насадження для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель колективної власності КСП ім. Шевченка в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; на виконання вказаного розпорядження з метою реалізації права власності позивача за замовленням Г. ТОВ «Оксоль» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Та обставина, що на етапі внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Управління Держгеокадастру в Києво-Святошинському районі Київської області прийняло рішення № РВ-3200270422016 про відмову у внесенні цих відомостей у зв`язку з перетином ділянки Г. з іншою ділянкою (кадастровий номер 3222482000:05:003:0258) - площа збігається на 100 %, свідчить про порушення права позивача на земельний пай, обмеження його у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.
Суди попередніх інстанцій повинні були врахувати підстави позову про незаконне позбавлення позивача права на землю у спосіб, не передбачений законом, врахувати, що позивач обрав спосіб захисту порушеного права, передбачений статтею 152 ЗК України. Також суди мали перевірити належним чином підстави позову щодо незаконності передання спірної земельної ділянки розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 30 грудня 2005 року № 727 на користь Г. та інші похідні підстави позову, чого зроблено не було.
Залишивши зазначені доводи позивача поза увагою й не з`ясувавши належним чином підстав надання спірної земельної ділянки сторонам у справі за первинною правовстановлюючою документацією, суди попередніх інстанцій не вирішили спору по суті і при цьому передчасно обмежилися посиланням на законність одержання відповідачами спірної землі у власність через чинність рішення державних органів, на підставі яких це відбулось, незважаючи на те, що ці обставини позивач заперечує у позові, і вони є підставою позову].
Верховний Суд у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, виклав висновок про те, що … [суди попередніх інстанцій не встановили та товариство не довело надання йому Міськрадою у користування земельної ділянки, на якій споруджено спірні навіси, натомість суди зазначили, що наразі земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади міста Харкова, оскільки рішення Харківської міськради від 27 лютого 2008 року № 34/08, згідно з яким товариству надавалася згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,42 га за цією адресою з метою експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера «А-1», залишилося нереалізованим. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не спростував висновок місцевого суду про прийняття держреєстратором оспорюваного рішення з метою легалізації спірних навісів як об`єктів самочинного будівництва, оскільки спірні об`єкти не були прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Крім того апеляційний суд не перевірив і не надав правової оцінки доводам скаржника про те, що зазначений спір виник у зв`язку із захистом Харківською міськрадою прав територіальної громади міста Харкова на земельну ділянку, на якій товариство неправомірно збільшило загальну площу її забудови на 1 309,1 кв. м за рахунок спорудження спірних навісів без дозволів Міськради].
У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 707/2230/18 (провадження № 61-10975св19) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, виклав висновок про те, що оспорюване розпорядження Черкаської РДА про передачу земельної ділянки товариству є незаконним, укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 30 листопада 2016 року підлягає визнанню недійсним; втручання у права товариства колегія суддів визнала таким, що переслідує законну мету (дотримання порядку розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності), а також не вважає таке втручання непропорційним, оскільки правомірні очікування позивача виникли 31 жовтня 2016 року, тобто до моменту передачі земельної ділянки товариству (30 листопада 2016 року), на підставі заяви від 18 листопада 2016 року; матеріали справи взагалі не містять доказів того, що товариство зверталось до Черкаської РДА із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації та такий дозвіл йому надавався».
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими].
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог, а саме через відсутність наказу ГУ Держгеокадастру про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва, яка розташована за межами населених пунктів в межах території Білозірської сільської ради Черкаської області площею 13,0000 га.
Інші доводи касаційної скарги доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю
ОСОБА_1 у січні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема просить справу розглядати за його участю.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд за його участю справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Черкаському районі та місті Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марини Іванівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , державного реєстратора Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської Області Починок Юлії Вадимівни про визнання незаконними правових актів органу державної влади, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та права власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок із незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2023 |
Оприлюднено | 03.11.2023 |
Номер документу | 114623060 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Литвиненко Ірина Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні