Постанова

від 02.11.2023 по справі 360/5460/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року справа № 360/5460/19

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І.,

представника позивача Шегери І.П.,

представника відповідача Карташової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №360/5460/19 (суддя І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складено 20 грудня 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання списати безнадійний борг, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганській області у відмові в списанні безнадійного податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 111520,57 грн як такого, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто в період активної фази Антитерористичної операції на території м. Лисичанськ в період з червня 2014 року по січень 2015 року; визнання протиправними дії Головного Управління ДПС у Луганській області із зарахування спрямованих Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років на погашення такого безнадійного податкового боргу; зобов`язання Головне управління ДПС у Луганській області списати Приватному акціонерному товариству «Луганськ-Авто» безнадійний податковий борг по орендній платі з юридичних осіб по території м. Лисичанськ в розмірі 111520,57 грн, що виник в період з червня 2014 року по січень 2015 року унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) станом на день виникнення такого боргу, скасувати пеню, нараховану на такий податковий борг, та зарахувати кошти, спрямовані Приватним акціонерним товариством «Луганськ-авто» на виконання зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2017-2019 роки, згідно з черговістю виникнення таких зобов`язань.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №360/5460/19 заяву Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» до Головного управління ДПС у Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо зарахування спрямованих на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років коштів на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб - залишено без розгляду (т. 2 арк. спр. 25-28).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2020р. у справі №360/5460/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання списати безнадійний борг відмовлено (т.2 арк. спр. 29-34).

Постановою Верховного Суду від 12.08.2021 касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» задоволені. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 скасовано, а справу № 360/5460/19 направлено для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 скасовано, а справу № 360/5460/19 направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (т.3 арк. спр. 137-152).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного Управління ДПС у Луганській області щодо зарахування спрямованих Приватним акціонерним товариством «Луганськ-Авто» коштів на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років на погашення податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 111 520,57 грн за період з червня 2014 року по січень 2015 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області списати з Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за період з червня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 111 520,57 грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що само по собі встановлене право не сплачувати та не нараховувати в період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції ООС, плати за землю, не може вплинути на вже визначені в податковій декларації суми грошового зобов`язання. Оскільки суми податкового зобов`язання визначаються платником самостійно на підставі договору оренди такої земельної ділянки, таким чином перерахунок грошового зобов`язання можливий лише у разі подання уточнень до декларації платником самостійно. Проте, підприємство не скористалось наданим правом та не подало до контролюючого органу уточнюючу декларацію, якою звільнило себе від оподаткування за встановлений період. Механізм списання безнадійного податкового боргу визначений Порядком №577 від 10.10.2013р.. Позивач звертався із заявою від 30.10.2019р. №42 про списання податкового боргу до якої було додано сертифікат Торгово-промислової палати України від 09.10.2014р.№828, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин з 02.06.2014р. відповідно до пунктів 100.4-100.5 ст.100 ПК України. Сертифікат Торгово-промислової палати України, який звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, як це передбачено ст.10 Закону №1669, позивачем не надано. Судом не враховано, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2021р. у справі № 360/5498/19 позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо списання податкового боргу з орендної плати за період з червня 2014р по січень 2015р.. Відповідач вважає, що згідно вимог п.87.9 ст.87 ПК України ним правомірно зараховувались спрямовані позивачем кошти на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років на погашення податкового боргу.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 353 КАС України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій справі, Верховний Суд у постанові від 12.08.2021р. дійшов наступного висновку «…істотне значення для правильного вирішення цієї справи є, зокрема, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, суди попередніх інстанцій не встановили період виникнення спірних правовідносин, не дослідили, з яким періодом пов`язує позивач таку протиправну бездіяльність: 1) з моментом набрання чинності Закону № 1669-VII; 2) з моментом ухвалення Донецьким апеляційним адміністративним судом постанови від 8 липня 2015 року у справі №812/281/15; 3) з моментом спливу 1095 днів для його стягнення; 3) з моментом сплати поточних грошових зобов`язань; або 4) з моментом звернення до відповідача із заявою від 30 жовтня 2019 року.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що підставою для відмови у списанні податкового боргу в сумі 111520,57 грн. за період 2014-2015 роки стала його відсутність. А податковий борг, який наявний у позивача, виник внаслідок несплати ним самостійно задекларованих зобов`язань протягом 2018-2019 року.

Колегія суддів вважає, що відсутність безнадійного податкового боргу станом на момент звернення до суду з позовом не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у разі, якщо такі вимоги заявлені в межах строку звернення до суду.

Водночас, суди не з`ясували момент, коли податковий борг в сумі 111520,57 грн., який виник у період з липня 2014 року по 30 січня 2015 року, фактично був погашений за рахунок коштів, які сплачував позивач протягом 2017-2019 років, що свідчило б про момент припинення вчинення контролюючим органом дій щодо його погашення, з якими позивач пов`язує порушення своїх прав.

Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, зокрема, в питанні дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.»

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постанові від 12.08.2021р. у цій справі також дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню загальний строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, який становить шість місяців з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом 26 грудня 2019 року.

Позивачем 19 березня 2020 року подана заява про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Луганській області щодо зарахування спрямованих Приватним акціонерним товариством Луганськ-Авто на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб в розмірі 111520,57 грн та похідними позовними вимогами про зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області скасувати пеню та штрафні санкції, нараховані на безнадійний податковий борг, та зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області зарахувати кошти, спрямовані Приватним акціонерним товариством Луганськ-Авто на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб 2017-2019 років згідно з черговістю виникнення таких зобов`язань та поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом позивач зазначив, що підставою для звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом стало отримання 23 липня 2019 року листа Головного управління ДФС у Луганській області від 10 липня 2019 року №6524/10-12-32-52-07-07 Про надання інформації, в якому зазначено, що станом на 09 липня 2019 року Товариство має податковий борг у розмірі 1145902,53 грн.. Надалі між сторонами розпочалося листування, в ході якого позивач з`ясував, що на 29.11.2019р. за Товариством обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб по адміністративно-територіальної одиниці м. Лисичанськ в сумі 175626,72 грн. Податкова вимога позивачу не надходила, про існування податкового боргу позивач дізнався з листів Головного управління ДФС у Луганській області від 10.07.2019 та від 06.08.2019. Оскільки недотримання строків звернення до суду зумовлено серед іншого бездіяльністю відповідача, позивач вважає, що строки пропущено з незалежних від позивача обставин, що в свою чергу, є підставою для поновлення строків звернення до суду.

Також позивач зазначив, що 03 грудня 2019 року отримав від Головного управління ДПС у Луганській області листа від 29 листопада 2019 року №2266/10/12-32-52-08, в якому зазначено, що по адміністративно-територіальній одиниці м. Лисичанськ станом на 29 листопада 2019 року обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб і Головне управління ДПС у Луганській області не має законних підстав та повноважень для визнання податкового боргу ПРАТ Луганськ-Авто зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 111520,57 грн безнадійним та прийняття рішення про його списання. Таким чином, позивач вважає, що часом, коли Приватне акціонерне товариство Луганськ-Авто дізналося про порушення своїх прав та законних інтересів стала остання подія 03 грудня 2019 року дата отримання листа, з настанням якої починається сплив позовної давності, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Щодо можливості дізнатись про зазначені дії контролюючого органу позивач зазначив наступне. Приватне акціонерне товариство Луганськ-Авто знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується фінансовою звітністю, не здійснює основну господарську діяльність, має в своєму штаті лише керівника - Генерального директора товариства, який працює за сумісництвом неповний робочий день (4 години на день), та головного бухгалтера, який також працює з 02 березня 2018 року за сумісництвом. До 01 березня 2018 року головний бухгалтер на товаристві був відсутній, 02 березня 2015 року було прийнято заступника головного бухгалтера на 0,5 ставки. Працівники робочих спеціальностей відсутні, що підтверджується штатними розписами з 01 січня 2017 року, з 01 січня 2018 року, з 01 січня 2019 року.

Крім того, позивач не міг знати про те, що відповідач проігнорує рішення суду апеляційної інстанції у вищевказаній справі № 812/281/15, оскільки відповідно до вимог п.п.21.1.1. п.21.1 ст.21 ПКУ, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Що ж стосується можливості позивача дізнатись про бездіяльність контролюючого органу одразу після здійснення платежів у 2018 році в електронному кабінеті, звертав увагу суду, що це саме можливість, а не обов`язок платника податків. Інтегрована картка платника це «фіскальний продукт», який містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

ПРАТ «ЛУГАНСЬК-АВТО» листом від 28.08.2019 б/н зверталося до відповідача із пропозицією провести звірку податкового боргу, проте листом від 27.09.2019 №647/10/12-32-52-08 ГУ ДПС у Луганській області відмовив у проведенні звірки та повідомив про можливість скористатися Електронним кабінетом. Позивач вважає, що зазначена вище обставина слугує додатковим опосередкованим доказом, що Товариство не користувалося інтегрованою карткою платника та про порушення своїх прав та законних інтересів дізналося після отримання відповіді ГУ ДПС у Луганській області, а отже є підставою для поновлення строків звернення до суду.

Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегія суддів не вважає поважними з огляду на наступне.

У постановах від 10 червня 2021 року у справі № 805/4179/18-а, від 26 травня 2021 року у справі № 320/1778/20, від 28 травня 2021 року у справі №521/21455/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19 Верховний Суд викладав тлумачення поняття «повинен був дізнатися», вжите у статті 122 КАС України, зазначаючи, що його необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Усталеною є й практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних інтегрованої картки платника протягом 2014 року (до липня) позивачем в рахунок сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб перераховано 73 611,50 грн.. Станом на 01.02.2015 року сальдо заборгованості склало 111 520.57 грн„ у тому числі за граничними термінами сплати: 30.06.2014 - 222,95 грн.; 29.07.2014 - 7104,10 грн.; 29.07.2014 - 4736,06 грн.; 30.07.2014 - 14208,20 грн.; 30.08.2014 - 14208,20 грн.; 30.09.2014 - 14208,20 грн.; 30.10.2014 - 14208,20 грн.; 30.11.2014 - 14208,20 грн.; 30.12.2014 - 14208,20 грн.; 30.01.2015 - 14208,26 грн..

З інтегрованої картки платника також вбачається, що відповідачем протягом 2017- 2019 року здійснювалось зарахування сплачених позивачем коштів на погашення податкового боргу, який виник станом на 01.02.2015 року.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача як на підставу необізнаності з порушенням його прав на те, що він не користується електронним кабінетом, оскільки позивач, як платник податків, має бути зацікавлений у тому, щоб дані інтегрованої картки платника податків відповідали дійсному стану його розрахунків з бюджету.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у цій справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому заява Приватного акціонерного товариства Луганськ-Авто про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом 26 грудня 2019 року. Згідно інтегрованої картки позивача вбачається, що відповідачем протягом 2017- 2019 року здійснювалось зарахування сплачених позивачем коштів на погашення податкового боргу, який виник станом на 01.02.2015 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем порушено встановлений строк звернення до суду за період з 2017р. по 26.06.2019р..

Згідно з підпунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо зарахування відповідачем у період з 2017р. по 26.06.2019 р. коштів, спрямованих позивачем на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб коштів на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб слід залишити без розгляду у зв`язку з невизнанням судом підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду поважними.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій щодо зарахування відповідачем коштів, спрямованих позивачем на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб коштів на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, у період з 26.06.2019 р. та зобов`язання відповідача списати заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за період з червня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 111 520,57 грн. колегія суддів вважає, що у задоволенні цих вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Як встановлено судом,19.02.2014р. позивачем до ДПІ в м. Лисичанську було подано податкову декларацію за №9008157764 з плати за землю, відповідно до якої нараховано до сплати орендну плату на 2014 рік у загальному розмірі 170498,46 грн..

Позивачем 01.10.2020р. до Лугансько-Попаснянського управління ГУ ДПС у Луганській області подавалась уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік за земельну ділянку, розташовану у м. Лисичанську, про зменшення зобов`язань у сумі 111520,57 грн..

В свою чергу, контролюючим органом було направлено повідомлення від 09.10.2020р. про відмову у її прийнятті на підставі пропуску позивачем строку, встановленого статтею 102 ПК України.

Позивач звертався до суду з оскарженням вищезазначеного повідомлення про відмову. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2021р. у справі №360/4187/20 в позовних вимогах відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили.

Позивач звертався до ГУ ДПС із заявою від 30 жовтня 2019 року за № 42 про списання безнадійного податкового боргу в сумі 111520,57 грн., до якої додало сертифікат № 828 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України 8 жовтня 2014 року за № 3645/05-4, сертифікат № 863 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України 9 жовтня 2014 року за № 3666/05-4.

Сертифікатом № 828 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 8 жовтня 2014 року за № 3645/05-4, відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 2 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства Луганськ-Авто при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (далі Сертифікат ТПП №828).

Сертифікатом № 863 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 9 жовтня 2014 року за № 3666/05-4, відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 2 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства Луганськ-Авто при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (далі Сертифікат ТПП №863).

Листом від 29 листопада 2019 року за № 2266/10/12-32-50-08 ГУ ДПС повідомило про відсутність законних підстав та повноважень для визнання податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 111520,57 грн. безнадійним та прийняття рішення про його списання.

Згідно даних інтегрованої картки платника станом на 01.02.2015 року сальдо заборгованості склало 111 520.57 гр.„ у тому числі за граничними термінами сплати: 30.06.2014 - 222,95 грн.; 29.07.2014 - 7104,10 грн.; 29.07.2014 - 4736,06 грн.; 30.07.2014 - 14208,20 грн.; 30.08.2014 - 14208,20 грн.; 30.09.2014 - 14208,20 грн.; 30.10.2014 - 14208,20 грн.; 30.11.2014 - 14208,20 грн.; 30.12.2014 - 14208,20 грн.; 30.01.2015 - 14208,26 грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду 25 травня 2015 року у справі № 812/281/15 задоволено позов податкового органу про стягнення з ПРАТ «Луганськ-Авто» податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 111520,57 грн. Дана постанова була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ДПІ у м. Лисичанську про стягнення податкового боргу з ПАТ «Луганськ-Авто» з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 111520,57 грн, суд апеляційної інстанції послався на неможливість стягнення з підприємства заборгованості з огляду на вимоги Закону№1669.

Предметом позову у справі №812/281/15 було стягнення податкового боргу з орендної плати за землю у загальному розмірі 111520.57 грн., а саме: відповідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме орендної плати за №9008157764 наданої Відповідачем по справі до ДПІ у м.Лисичанську 19.02.2014р. платником податку самостійно заявлено до сплати за оренду земельної ділянки щомісячно 14208,20 грн. З урахуванням переплати станом 30.06.2014 у розмірі 13985, 25 грн., заборгованість «Відповідача» з орендної плати за землю склала 222,95 грн. Відповідно договору №19 від 28.03.14 про розстрочення грошових зобов`язань у розмірі 14208,20 грн., на три місяці «Відповідачем» не сплачено суму розстрочення у повному обсязі та станом на 29.07.2014 сума податкового боргу за розстроченим грошовим зобов`язанням склала 4736, 06 грн. Відповідно до договору №22 від 30.04.14 про розстрочення грошових зобов`язань у розмірі 14208,20 грн., на три місяці «Відповідачем» не дотримано та станом на 29.07.2014 сума податкового боргу за розстроченим грошовим зобов`язанням склала 7104,1 грн.. У термін з 30.07.2014 по 30.01.2015 (сім місяців) місячна орендна плата за землю взагалі не сплачено, у зв`язку з чим заборгованість склала 14208,2х6 = 85249,20+14208,26 = 99457,46 грн. Таким чином, загальна заборгованість «Відповідача» з орендної плати з юридичних осіб складає 222,95 грн.+4736,06.+7104,1 грн.+99457,46 грн. = 111520,57 грн..

Отже, в межах справи № 812/281/15 з позивача стягувалась заборгованість згідно декларації за №9008157764 з плати за землю, відповідно до якої нараховано до сплати орендну плату на 2014 рік тільки в розмірі 222,95 грн..

Згідно даних інтегрованої картки платника також вбачається, що відповідачем у період з 26.06.2019 р. здійснювалось зарахування сплачених позивачем коштів на погашення податкового боргу згідно податкового розрахунку з орендної плати за землю №9025205433 від 19.02.2018р., а не податкового розрахунку з орендної плати за землю №9008157764 від 19.02.2014р..

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктами 101.2.3, 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном «безнадійний» розуміється, у тому числі, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності 1095 календарних днів.

Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1844/24376 (далі - Порядок № 577).

Відповідно до підпунктів 3, 4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 577 під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу; податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується, зокрема, Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку № 577 передбачено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577 днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (абзац п`ятий пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577); у випадку, визначеному в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов`язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили (абзац шостий пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку № 577).

Пунктом 4.1 розділу IV Порядку № 577 закріплено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів (пункт 4.2 розділу IV Порядку № 577).

Згідно з пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу IІ цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 розділу IV Порядку № 577 структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що звернення та надання платником податків відповідних документів необхідні тільки у випадку списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Щодо податкового боргу, стосовно якого минув строк давності, то процедура проведення списання такої суми боргу здійснюється безпосередньо податковим органом незалежно від звернення платника податків з відповідною заявою.

Як встановлено вище, на час звернення позивача з заявою від 30 жовтня 2019 року №42 про списання безнадійного податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 111520,57 грн, що утворився за період з 15 липня 2014 року по 30 січня 2015 року, такий податковий борг був відсутній внаслідок повного погашення коштами, що сплачені позивачем та зараховані контролюючим органом згідно з положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК України в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для здійснення списання безнадійного податкового боргу позивачу відповідно до підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 ПК України, у тому числі з врахуванням наданих позивачем до заяви сертифікатів Торгово-промислової палати України.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 05 січня 2023 року у справі № 360/5498/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №360/5460/19 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №360/5460/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Позов Приватного акціонерного товариства Луганськ-Авто до Головного управління ДПС у Луганській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо зарахування спрямованих на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб у період з 2017р. по 26.06.2019 р. коштів на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб - залишити без розгляду.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Луганськ-Авто до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо зарахування відповідачем коштів, спрямованих позивачем на виконання податкових зобов`язань з орендної плати за землю з юридичних осіб коштів на погашення безнадійного податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб, у період з 26.06.2019 р. та зобов`язання відповідача списати заборгованість по орендній платі з юридичних осіб за період з червня 2014 року по січень 2015 року у розмірі 111 520,57 грн. відмовити.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року по справі №360/5460/19 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена 02 листопада 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з 02 листопада 2023 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв