Ухвала

від 12.02.2024 по справі 360/5460/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2024 року

Київ

справа № 360/5460/19

адміністративне провадження № К/990/3862/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі № 360/5460/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання списати безнадійний борг,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2024 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 30.01.2024.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 12.12.2023, 29.12.2023, 17.01.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Суд звертав увагу скаржника, що суд апеляційної інстанції врахував мотиви суду касаційної інстанції, з яких справу було направлено на новий розгляд, а також висновки Верховного Суду з питання застосування норм права.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги скаржник наводить доводи, які лежать в площині оцінки поважності причин пропуску строку і не наводить доводів про неправильне застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені зокрема в постанові від 05.01.2023 у справі № 360/5498/19.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі № 360/5460/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськ-Авто» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання списати безнадійний борг - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон