Постанова

від 01.11.2023 по справі 376/2452/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 376/2452/20

провадження № 61-3301 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Пасіка»,

відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , фермерське господарство «Вікторія»,

третя особа - Сквирська міська рада Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Пасіка» на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М.,

Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року фермерське господарство «Пасіка» (далі - ФГ «Пасіка») звернулося до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , фермерського господарства «Вікторія» (далі - ФГ «Вікторія»), третя особа - Сквирська міська рада Київської області, про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання наказів недійсними, скасування реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що ФГ «Пасіка» належить право постійного користування земельною ділянкою, площею 50 га, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року

серія ІІІ-КВ № 007544, який виданий на ім`я ОСОБА_29 , засновника фермерського господарства. Будь-які підстави для припинення права постійного користування землею відсутні.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області не приймало рішення про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою. У січні 2019 року за рахунок вище зазначеної земельної ділянки наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області надано у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 земельні ділянки кожному, площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Київської області.

29 січня 2019 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 - ОСОБА_30 на підставі

24 договорів купівлі-продажу відчужив на користь ОСОБА_27 спірні земельні ділянки.

15 березня 2019 року на підставі двох договорів купівлі-продажу

ОСОБА_31 та ОСОБА_1 відчужили на користь ОСОБА_27 спірні земельні ділянки.

ОСОБА_27 на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок

від 28 березня 2019 року об`єднав їх в одну земельну ділянку, площею

52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 та 08 квітня 2019 року зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 31122608, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2019 року, індексний номер: 46410394, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240.

23 квітня 2019 року ОСОБА_27 відчужив на користь ОСОБА_28 , представником якої був ОСОБА_32 , земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

ОСОБА_28 відповідно до договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року передала земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 в оренду ФГ «Вікторія», керівником якого є ОСОБА_32 , строком до 01 жовтня 2065 року, що також підтверджується інформацією із реєстру права власності на нерухоме майно.

Позивач вважав, що договір оренди землі від 01 жовтня 2019 року є недійсним на підставі положень частини третьої статті 203 ЦК України, оскільки частка земельної ділянки, передана в оренду ФГ «Вікторія», а саме площею 50,0 га, незаконно вибула з користування ФГ «Пасіка», яке не висловлювало волевиявлення на передачу землі в оренду та не підписувало спірний договір оренди землі від 01 жовтня 2019 року.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула із постійного користування ФГ «Пасіка» поза його волею, придбана відповідачами у осіб, які не мали права її відчужувати, тому вона підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь ФГ «Пасіка».

З урахуванням викладеного ФГ «Пасіка» просило суд:

- визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Антонівської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_29 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року ІІІ-КВ №007544;

- визнати недійсними накази головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, кожному площею по 2 га, а саме:

ОСОБА_14 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0019, наказ від 03 січня 2019 року № 10-10/15-19-сг;

ОСОБА_15 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0018, наказ від 03 січня

2019 року № 10-8/15-19-сг;

ОСОБА_16 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0017, наказ

від 03 січня 2019 року № 10-7/15-19-сг;

ОСОБА_17 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0016, наказ від 03 січня

2019 року № 10-12/15-19-сг;

ОСОБА_18 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0015, наказ від 03 січня

2019 року № 10-5/15-19-сг;

ОСОБА_19 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0014, наказ від 03 січня

2019 року № 10-2/15-19-сг;

ОСОБА_20 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0013, наказ від 03 січня 2019 року № 10-4/15-19-сг;

ОСОБА_21 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0012, наказ від 03 січня

2019 року № 10-20/15-19-сг;

ОСОБА_22 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0011, наказ від 03 січня

2019 року № 10-18/15-19-сг;

ОСОБА_23 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0032, наказ від 03 січня 2019 року № 10-1/15-19-сг;

ОСОБА_24 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0031, наказ від 03 січня

2019 року № 10-16/15-19;

ОСОБА_25 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0030, наказ від 03 січня

2019 року № 10-22/15-19-сг;

ОСОБА_26 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0029, наказ від 03 січня

2019 року № 10-24/15-19-сг;

ОСОБА_13 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0020, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-192/15-19-сг;

ОСОБА_12 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0021, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-193/15-19-сг;

ОСОБА_10 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0023, наказ від 09 січня

2019 року № 10-194/15-19-сг;

ОСОБА_9 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0024, наказ від 09 січня

2019 року № 10-184/15-19-сг;

ОСОБА_2 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0031, наказ від 09 січня 2019 року № 10-186/15-19-сг;

ОСОБА_3 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0030, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-187/15-19-сг;

ОСОБА_4 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0029, наказ від 09 січня

2019 року № 10-185/15-19-сг;

ОСОБА_5 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0028, наказ від 09 січня 2019 року № 10-188/15-19-сг;

ОСОБА_6 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0027, наказ від 09 січня 2019 року № 10-189/15-19-сг;

ОСОБА_7 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0026, наказ від 09 січня

2019 року № 10-190/15-19-сг;

ОСОБА_8 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0025, наказ від 09 січня 2019 року № 10-191/15-19-сг;

ОСОБА_11 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0022, наказ від 09 січня

2019 року № 10-194/15-19-сг;

ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0032, наказ від 25 січня 2019 року № 10-595/15-19-сг;

- скасувати запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, від 08 квітня 2019 року, номер запису про право власності 31122608, який був вчинений державним реєстратором Яремко М. В., на підставі заяви ОСОБА_27

від 28 березня 2019 року про об`єднання земельних ділянок № 1-317, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2019 року, індексний номер: 46410394, реєстраційний номер об`єкта нерухомого

майна 1807932832240;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь

ФГ «Пасіка» земельну ділянку, площею 50,0 га, право постійного користування на яку належить ФГ «Пасіка» відповідно до державного акту на право

постійного користування землею від 25 березня 1998 року ІІІ-КВ № 007544, яка

є частиною земельної ділянки, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області;

- визнати недійсним договір оренди землі від 01 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_28 та ФГ «Вікторія»;

- скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права

від 05 листопада 2019 року № 34040308, який був вчинений державним реєстратором Гузь А. Г., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2019 року, індексний номер: 49565225, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240;

- усунути ФГ «Пасіка» перешкоди у використанні земельною ділянкою, площею 50,0 га, шляхом зобов`язання ФГ «Вікторія» повернути ФГ «Пасіка».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року

у складі судді Коваленка О. М. позов ФГ «Пасіка» задоволено.

Визнано за ФГ «Пасіка» право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Антонівської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_29 , відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25 березня

1998 року ІІІ-КВ № 007544 на підставі рішення Сквирської районної ради народних депутатів Сквирського району Київської області від 16 січня

1998 року № 03-14-22;

Визнано недійсними накази головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, площею по 2 га: ОСОБА_14 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0019, наказ від 03 січня 2019 року

№ 10-10/15-19-сг;

ОСОБА_15 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0018, наказ від 03 січня

2019 року № 10-8/15-19-сг;

ОСОБА_16 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0017, наказ від 03 січня 2019 року № 10-7/15-19-сг;

ОСОБА_17 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0016, наказ від 03 січня

2019 року № 10-12/15-19-сг;

ОСОБА_18 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0015, наказ від 03 січня

2019 року № 10-5/15-19-сг;

ОСОБА_19 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0014, наказ від 03 січня

2019 року № 10-2/15-19-сг;

ОСОБА_20 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0013, наказ від 03 січня 2019 року № 10-4/15-19-сг;

ОСОБА_21 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0012, наказ від 03 січня

2019 року № 10-20/15-19-сг;

ОСОБА_22 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0011, наказ від 03 січня

2019 року №10-18/15-19-сг;

ОСОБА_23 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0032, наказ від 03 січня 2019 року № 10-1/15-19-сг;

ОСОБА_24 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0031, наказ від 03 січня

2019 року № 10-16/15-19;

ОСОБА_25 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0030, наказ від 03 січня

2019 року № 10-22/15-19-сг;

ОСОБА_26 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0029, наказ від 03 січня

2019 року № 10-24/15-19-сг;

ОСОБА_13 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0020 наказ від 09 січня 2019 року № 10-192/15-19-сг;

ОСОБА_12 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0021, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-193/15-19-сг;

ОСОБА_10 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0023, наказ від 09 січня

2019 року № 10-194/15-19-сг;

ОСОБА_9 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0024, наказ від 09 січня

2019 року № 10-184/15-19-сг;

ОСОБА_2 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0031, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-186/15-19-сг;

ОСОБА_3 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0030, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-187/15-19-сг;

ОСОБА_4 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0029, наказ від 09 січня

2019 року № 10-185/15-19-сг;

ОСОБА_5 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0028, наказ від 09 січня 2019 року № 10-188/15-19-сг;

ОСОБА_6 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0027, наказ

від 09 січня 2019 року № 10-189/15-19-сг;

ОСОБА_7 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0026, наказ від 09 січня

2019 року № 10-190/15-19-сг;

ОСОБА_8 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0025, наказ від 09 січня 2019 року № 10-191/15-19-сг;

ОСОБА_11 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0022, наказ від 09 січня

2019 року № 10-194/15-19-сг;

ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0032, наказ від 25 січня 2019 року № 10-595/15-19-сг.

Скасовано запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, номер запису про право власності 31122608 від 08 квітня 2019 року, який був вчинений державним реєстратором Яремко М. В., Сквирська міська рада, Київської області на підставі заяви ОСОБА_27 від 28 березня 2019 року про об`єднання земельних ділянок

№ 1-317, справжність підпису на якій посвідчена ОСОБА_33 , державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори реєстраційний та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46410394 від 11 квітня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь

ФГ «Пасіка» земельну ділянку, площею 50,0 га (право постійного користування на яку належить ФГ «Пасіка» відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року ІІІ-КВ № 007544, який виданий ОСОБА_29 ), яка є частиною земельної ділянки, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_28 та ФГ «Вікторія».

Скасовано запис про державну реєстрацію іншого речового права

від 05 листопада 2019 року № 34040308, який був вчинений державним реєстратором Гузь А. Г., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49565225 від 07 листопада 2019 року, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240;

Усунуто перешкоди у використанні земельної ділянки, площею 50,0 га (право постійного користування на яку належить ФГ «Пасіка» відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року

ІІІ-КВ № 007544), яка є частиною земельної ділянки, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області), шляхом зобов`язання ФГ «Вікторія» її повернути ФГ «Пасіка».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після отримання

ОСОБА_29 , засновником селянського (фермерського) господарства,

25 березня 1998 року державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім 14 вересня

2000 року засновано СФГ «Пасіка», яке зареєстроване як юридична особа

06 жовтня 2000 року. Відповідно до пункту 1.3 Статуту СФГ «Пасіка» засновником господарства є ОСОБА_29 , який діє на підставі державного акта на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року ІІІ-КВ № 007544.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою, з дня державної реєстрації СФГ «Пасіка», правонаступником якого є ФГ «Пасіка», воно набуло права та обов`язки землекористувача. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер засновник ФГ «Пасіка» - ОСОБА_29 .

Тобто, позовна вимога про визнання за ФГ «Пасіка» права постійного користування земельною ділянкою, площею 50,0 га, розташованої на території Антонівської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_29 , є обґрунтованою.

ФГ «Пасіка» у стані припинення не перебувало, а головне управління Держгеокадастру у Київській області не приймало рішення про припинення його права постійного користування земельною ділянкою, таким чином, спірні 26 накази головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність відповідачам порушують права користування землею ФГ «Пасіка», тому є недійсними.

Отже, обґрунтованою є вимога про скасування запису про право власності

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 08 квітня

2019 року, номер запису про право власності 31122608, реєстраційний

номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2019 року, індексний номер: 46410394, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240,

так як ця позовна вимога пов`язана із позовною вимогою про визнання недійсними наказів та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти інженера-землевпорядника ОСОБА_34 земельна ділянка, площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка позначена жовтим кольором повністю накладається на земельну ділянку, площею 50 га, що перебуває у користуванні ФГ «Пасіка» та позначена червоним кольором.

Отже, 24 договори купівлі-продажу від 29 січня 2019 року та 2 договори купівлі-продажу від 15 березня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_27 набув право власності на спірні земельні ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 23 квітня 2019 року між ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не створили жодних правових наслідків, оскільки продавці не мали права на відчуження спірних земельних ділянок.

Оскільки земельна ділянка вибула із постійного користування

ФГ «Пасіка» поза його волею та відповідачами була придбана в осіб, які не мали права її відчужувати, то вона підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь ФГ «Пасіка».

ОСОБА_28 на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року було передано в оренду ФГ «Вікторія» земельну ділянку, площею 52 га, із яких

50,0 га перебувають у постійному користуванні ФГ «Пасіка», яке не висловлювало волевиявлення на передачу землі в оренду та не підписувало спірний договір оренди. Таким чином, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України договір оренди землі від 01 жовтня 2019 року є недійсним. Тому обґрунтованими є вимоги про усунення ФГ «Пасіка» перешкод у використанні земельною ділянкою, площею 50,0 га, шляхом зобов`язання ФГ «Вікторія» повернути її ФГ «Пасіка».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_28 задоволено. Рішення Сквирського районного суду Київської області

від 12 січня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ФГ «Пасіка» відмовлено. Стягнуто з ФГ «Пасіка» на користь ОСОБА_28 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 127 590,38 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з актом перевірки головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 березня

2021 року № 374-ДК/364/АП/09/01-21 інформація про земельну ділянку,

площею 50 га, яку надано на підставі державного акту на право постійного користування ОСОБА_35 , не внесена до Державного земельного кадастру, що свідчить про відсутність щодо неї інформації у Публічній кадастровій карті.

Отже, інженер-землевпорядник ОСОБА_36 , який зазначав про те, що згідно з викопіюванням з Публічної кадастрової карти спірні земельні ділянки накладаються, не міг отримати інформацію про земельну ділянку ФГ «Пасіка»

з Публічної кадастрової карти, оскільки вона відсутня в Державному земельному кадастрі.

Ураховуючи викладене, викопіювання з Публічної кадастрової карти, виконані інженером-землевпорядником ОСОБА_37 , є неналежними доказами, у розумінні вимог статей 76, 77 ЦПК України. Крім того, з вказаних викопіювань неможливо зробити висновок, які роботи виконував інженер-землевпорядник, вони не містять інформації, яка підтверджувала б те, що ним було виконано геодезичні вимірювання, їх методики, документи, на підставі яких він їх проводив. З цих же підстав, не можна вважати належним та допустимим доказом довідку Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області від 22 жовтня 2020 року № 209, відповідно до якої спірні земельні ділянки накладаються одна на одну.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що зі змісту державного акту

на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року

серії ІІІ КВ-№ 07544, який видано на ім`я ОСОБА_29 на земельну ділянку, площею 50 га, не вбачається можливим встановити місце розташування цієї земельної ділянки та встановити, чи входить земельна ділянка з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, площею 52 га, до її складу, оскільки інформація про земельну ділянку, площею 50 га, не внесена до Державного земельного кадастру, вона не зареєстрована у ньому. Крім того, з акту перевірки головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 березня 2021 року

№ 374-ДК/364/АП/09/01-21 вбачається, що інформація про земельну ділянку, площею 50 га, яку надано на підставі державного акту на право постійного користування ОСОБА_35 не внесена до Державного земельного кадастру, оспорювані накази головного управління Держгеокадастру у Київській області відповідають вимогам закону.

Позивачем не було надано на підтвердження позовних вимог належних та допустимих доказів, у тому числі висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи, які б підтверджували наявність порушень положень земельного законодавства при відведенні спірних земельних ділянок у власність відповідачів та про те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку ФГ «Пасіка», площею 50 га.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача повідомив, що позивачем не порушувалося питання про проведення експертизи, оскільки він вважав, що у справі достатньо доказів на підтвердження його доводів

про накладання 26 земельних ділянок, з яких утворилась земельна ділянка, площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 на земельну ділянку ФГ «Пасіка», площею 50 га.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області відповідно до вимог статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 186 ЗК України у січні 2019 року прийнято оспорювані накази «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», якими надано 26 відповідачам, у власність земельні ділянки, площею по 2 га кожна, загальною площею 52 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про законність оспорюваних наказів головного управління Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», тому відсутні правові підстави для скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 52,0 га, від 08 квітня 2019 року, вчиненого на підставі заяви ОСОБА_27 від 28 березня 2019 року про об`єднання земельних ділянок.

Апеляційний суд зазначив про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 01 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_28 та ФГ «Вікторія», про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права від 05 листопада 2019 року № 34040308 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2019 року, індексний номер: 49565225, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240 та про усунення перешкод у використанні земельної ділянки, площею 50,0 га.

ФГ «Пасіка» не є власником спірної земельної ділянки, а є її користувачем,

у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ «Пасіка» просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду у частині відмови у задоволенні вимог про визнання

за ФГ «Пасіка» права постійного користування земельною ділянкою,

площею 50 га, витребування цієї земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь ФГ «Пасіка»; визнання недійсним договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_28 та ФГ «Вікторія»; скасування рішення про реєстрацію права оренди; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ФГ «Вікторія» повернути

її ФГ «Пасіка» й направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 376/2452/20 з Сквирського районного суду Київської області. Підставою відкриття касаційного провадження були пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ «Пасіка» мотивована тим, що ФГ «Вікторія» з порушенням строку на подачу доказів подала їх до суду першої інстанції лише 07 квітня

2021 року, у тому числі копію акту перевірки головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 березня 2021 року

№ 374-ДК/364/АП/09/01-21. Суд першої інстанції не взяв до уваги вказані докази, проте суд апеляційної інстанції встановив обставини справи на підставі недопустимого доказу, а саме вищевказаного акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у справі докази, у тому числі науково-технічну документацію по складанню проєкту відведення земельної ділянки ОСОБА_29 для ведення селянського (фермерського) господарства у межах запасу Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, у тому числі каталог координат, ситуаційну схему розміщення земельної ділянки масштаб 1:5000, схему розміщення земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористувача з позначеними координатами поворотних точок меж, лист головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 вересня

2020 року про те, що не приймалось рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Пасіка».

Апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2022 року про відкриття апеляційного провадження відстрочив ОСОБА_28 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення районного суду до ухвалення судового рішення у справі, тобто судовий збір ОСОБА_28 сплачено не було. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року судовий збір у розмірі 127 590,38 грн було стягнуто з ФГ «Пасіка» на користь ОСОБА_28 .

Позивачем було заявлено вимоги, як про визнання права постійного користування земельною ділянкою, так і про її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 , за якою вона зареєстрована. Таким чином, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про відсутність ФГ «Пасіка» права на витребування із чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» набрав чинності 01 січня

2013 року, а ЗК України доповнено статтею 79-1, згідно з частиною дев`ятою якої земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. При цьому формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України).

Станом на 1998 рік, тобто на час набуття ОСОБА_29 земельної ділянки у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, стаття 79-1 була відсутня у ЗК України, а тому вона не може бути застосована до спірних правовідносин у частині, що стосується спірної земельної ділянки.

З відповідачів слід стягнути понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 95 000 грн, які підтверджуються платіжною інструкцією від 07 березня 2023 року № 2, рахунком на оплату від 07 березня

2023 року, актом наданих послуг від 07 березня 2023 року, додаток

від 07 лютого 2023 року № 2 до договору про надання правничої допомоги

від 02 вересня 2023 року № 7.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2023 року представник ОСОБА_28 - ОСОБА_38 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка, яка надана позивачу у постійне користування, внесена до Державного земельного кадастру, відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Разом з тим, згідно з актом перевірки головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 березня 2021 року № 374-ДК/364/АП/09/01-21 інформація про земельну ділянку, площею 50 га, яку надано на підставі державного акту на право постійного користування ОСОБА_29 , не внесена до Державного земельного кадастру, що свідчить про відсутність щодо неї інформації в Публічній кадастровій карті.

Позивачем не було доведено належними та допустимим доказами, які б підтверджували наявність порушень вимог земельного законодавства під час відведення спірних земельних ділянок у власність відповідачів, а також того, що спірні земельні ділянки, надані відповідачам, накладаються на земельну ділянку, площею 50,0 га, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Позивачем належними доказами не підтверджено понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 95 000 грн, тому їх слід зменшити до 5 000 грн, що буде відповідати основним критеріям визначення та розподілу судових витрат.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Сквирська районна рада народних депутатів Київської області рішенням 14 сесії 22 скликання від 16 січня 1998 року № 03-14-22 затвердила складений Київським відділенням інституту землеустрою проєкт відведення земельної ділянки в постійне користування, загальною площею 50,0 га, ріллі для організації селянського (фермерського) господарства ОСОБА_29 за рахунок земель запасу, розміщених на території Антонівської сільської ради депутатів Сквирського району Київської області та надала ОСОБА_29 у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га, у тому числі 49,1 га ріллі за рахунок земель запасу Антонівської сільської ради депутатів, що підтверджується копією архівного витягу Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 29 липня 2020 року (а. с. 25, т. 1).

25 березня 1998 року ОСОБА_29 видано державний акт на право постійного користування землею ІІІ-КВ №007544, площею 50,0 га, розташованої на території Антонівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 24, т. 1).

14 вересня 2000 року головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_29 затверджено Статут СФГ «Пасіка». Згідно з пунктом 1.3 Статуту останній є засновником господарства та діє на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КВ №007544. Сквирською районною державною адміністрацією 06 жовтня 2000 року зареєстроване СФГ «Пасіка», реєстраційний номер 0106.

Згідно з новою редакцією Статуту ФГ «Пасіка» від 05 червня 2009 року, загальні положення, абзац другий - Господарство засноване відповідно

до державного акту на право постійного користування землею серія

ІІІ-КВ №007544. Пунктом 1.1 Статуту визначено, що його засновником є ОСОБА_29 . Відповідно до пункту 3.1 Статуту ФГ «Пасіка» від 05 червня 2009 року, ФГ «Пасіка» є юридичною особою і є правонаступником

СФГ «Пасіка».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер засновник ФГ «Пасіка» ОСОБА_29 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Наказами головного управління Держгеокадастру у Київській області передано у приватну власність 26 відповідачам земельні ділянки, площею по 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Антонівської сільської ради Київської області, а саме ОСОБА_14 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0019, наказом від 03 січня 2019 року № 10-10/15-19-сг;

ОСОБА_15 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0018, наказом від 03 січня 2019 року № 10-8/15-19-сг; ОСОБА_16 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0017, наказом від 03 січня 2019 року № 10-7/15-19-сг;

ОСОБА_17 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0016, наказом від 03 січня

2019 року № 10-12/15-19-сг; ОСОБА_18 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0015, наказом від 03 січня 2019 року № 10-5/15-19-сг;

ОСОБА_19 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0014, наказом від 03 січня

2019 року № 10-2/15-19-сг; ОСОБА_20 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0013, наказом від 03 січня 2019 року № 10-4/15-19-сг;

ОСОБА_21 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0012, наказом від 03 січня

2019 року № 10-20/15-19-сг; ОСОБА_22 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0011, наказом від 03 січня 2019 року №10-18/15-19-сг; ОСОБА_23 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0032, наказом від 03 січня 2019 року № 10-1/15-19-сг; ОСОБА_24 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0031, наказом від 03 січня 2019 року № 10-16/15-19;

ОСОБА_25 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0030, наказом від 03 січня 2019 року № 10-22/15-19-сг; ОСОБА_26 , кадастровий номер 3224080300:03:003:0029, наказом від 03 січня 2019 року № 10-24/15-19-сг; ОСОБА_13 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0020 наказом від 09 січня 2019 року № 10-192/15-19-сг; ОСОБА_12 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0021, наказом від 09 січня 2019 року № 10-193/15-19-сг;

ОСОБА_10 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0023, наказом від 09 січня 2019 року № 10-194/15-19-сг; ОСОБА_9 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0024, наказом від 09 січня 2019 року № 10-184/15-19-сг; ОСОБА_2 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0031, наказом

від 09 січня 2019 року № 10-186/15-19-сг; ОСОБА_3 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0030, наказом від 09 січня 2019 року № 10-187/15-19-сг;

ОСОБА_4 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0029, наказом від 09 січня 2019 року № 10-185/15-19-сг; ОСОБА_5 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0028, наказом від 09 січня 2019 року № 10-188/15-19-сг; ОСОБА_6 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0027, наказом

від 09 січня 2019 року № 10-189/15-19-сг; ОСОБА_7 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0026, наказом від 09 січня 2019 року № 10-190/15-19-сг; ОСОБА_8 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0025, наказом від 09 січня 2019 року № 10-191/15-19-сг; ОСОБА_11 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0022 наказом від 09 січня 2019 року № 10-194/15-19-сг; ОСОБА_1 , кадастровий номер 3224080300:03:004:0032, наказом від 25 січня 2019 року № 10-595/15-19-сг.

29 січня 2019 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 - ОСОБА_30 відчужив на підставі 24 договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_27 спірні земельні ділянки.

15 березня 2019 року на підставі двох договорів купівлі-продажу ОСОБА_31 та ОСОБА_1 відчужили на користь ОСОБА_27 спірні земельні ділянки.

ОСОБА_27 на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок

від 28 березня 2019 року об`єднав їх в одну земельну ділянку, площею

52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 та 08 квітня 2019 року зареєстрував право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 31122608, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 квітня 2019 року, індексний номер: 46410394, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807932832240.

23 квітня 2019 року ОСОБА_27 відчужив на користь ОСОБА_28 , представником якої був ОСОБА_32 , земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033.

ОСОБА_28 відповідно до договору оренди землі від 01 жовтня 2019 року передала земельну ділянку, площею 52,0 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033 в оренду ФГ «Вікторія», керівником якого є ОСОБА_32 , строком до 01 жовтня 2065 року, що також підтверджується інформацією із реєстру права власності на нерухоме майно.

Позивач, як на підтвердження накладання об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, належної на праві власності

ОСОБА_28 , на земельну ділянку, надану ФГ «Пасіка» у постійне користування, посилався на довідку головного управління Держкомзему у Сквирському районі Київської області від 20 січня 2012 року № 0412-207 про кількісні характеристики земельної ділянки (за даними форми 6-зем), з якої слідує, що станом на 01 січня 2012 року відповідно до земельно-облікових даних (форми 6-зем, 2-зем)

у користуванні СФГ «Пасіка» у межах Антонівської сільської ради знаходиться

50,0 га земель, з них сільськогосподарський угідь - 49,10 га, у тому числі ріллі, інших - 0,9 га (державний акт на право постійного користування землею

від 25 березня 1998 року серія ІІІ-КВ №007544). Довідка видавалась для пред`явлення до податкової інспекції (а. с. 163, т. 1).

Згідно з викопіювання з публічної кадастрової карти, яке виконане інженером-землевпорядником ОСОБА_39 , земельна ділянка, площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка позначена жовтим кольором повністю накладається на земельну ділянку, площею 50 га, що передана ОСОБА_29 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року серія ІІІ-КВ №007544, яка позначена червоним кольором (а.с. 159, 160, т. 1).

Відповідно до довідки Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області від 22 жовтня 2020 року № 209 земельна ділянка, площею 52 га,

з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, та земельна ділянка, площею

50 га, яка видана ОСОБА_29 згідно з державним актом на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року серія ІІІ-КВ № 007544 накладаються, оскільки розташовані в одному місці, а саме між земельною ділянкою, площею 24,4 га з кадастровим номером 3224080300:03:003:0013 та земельною ділянкою, площею 19,9998 га з кадастровим номером 322408300:03:004:0001 (а.с. 162, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ФГ «Пасіка» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду частково вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на науково-технічну документацію по складанню проєкту відведення земельної ділянки ОСОБА_29 , засновнику ФГ «Пасіка», для ведення селянського (фермерського) господарства у межах запасу Антонівської сільської ради Сквирського району Київської області, у тому числі каталог координат, ситуаційну схему розміщення земельної ділянки масштаб 1:5000, схему розміщення земельної ділянки, план зовнішніх меж землекористувача з позначеними координатами поворотних точок меж, лист головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 вересня 2020 року про те, що не приймалось рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Пасіка».

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57 гс 19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 ЗК передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналіз положень законодавства свідчить про те, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 (провадження

№ 12-205 гс 19).

Отже, апеляційний суд не врахував, що ФГ «Пасіка» у стані припинення не перебувало, а головне управління Держгеокадастру у Київській області фактично не приймало рішення про припинення його права постійного користування земельною ділянкою, проте відповідно до викопіювання з Публічної кадастрової карти інженера-землевпорядника ОСОБА_34 земельна ділянка, площею 52 га, з кадастровим номером 3224080300:03:004:0033, яка позначена жовтим кольором повністю накладається на земельну ділянку, площею 50 га, що перебуває у користуванні ФГ «Пасіка» та позначена червоним кольором.

Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на акт перевірки головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 березня 2021 року

№ 374-ДК/364/АП/09/01-21, згідно з яким інформація про земельну ділянку, площею 50 га, яку надано на підставі державного акту на право постійного користування ОСОБА_35 , не внесена до Державного земельного кадастру, оскільки його подано до суду першої інстанції ФГ «Вікторія» з порушенням строку на подачу доказів лише 07 квітня 2021 року, унаслідок чого районний суд обґрунтовано не взяв його до уваги, проте суд апеляційної інстанції не зазначив на якій підставі врахував цей доказ.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що оспорювані позивачем 26 наказів головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність відповідачам порушують права користування землею ФГ «Пасіка».

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що

24 договори купівлі-продажу від 29 січня 2019 року та 2 договори купівлі-продажу від 15 березня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_27 набув право власності на спірні земельні ділянки та договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 23 квітня 2019 року між ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не створили жодних правових наслідків, оскільки продавці не мали права на відчуження спірних земельних ділянок, які накладаються на земельну ділянку ФГ «Пасіка».

Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про визнання

за ФГ «Пасіка» права постійного користування спірною земельною ділянкою, площею 50,0 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Антонівської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана засновнику цього селянського фермерського господарства ОСОБА_29 , відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25 березня 1998 року ІІІ-КВ № 007544.

Щодо належного способу захисту порушених прав у частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_28 та ФГ «Вікторія»; скасування рішення про реєстрацію права оренди

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як

від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (провадження

№ 12-29 гс 20), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження

№ 12-204 гс 19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження

№ 14-125 цс 20).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна із незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, користувач який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому власник, користувач може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібний за змістом правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396 цс 19) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

У цій справі мета позивача спрямована на відновлення користувачем розпорядження спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги про визнати недійсним договору оренди землі та скасування рішення про реєстрацію права оренди.

Крім того, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності, користування нерухомим майном, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18).

Висновки апеляційного суду про те, що ФГ «Пасіка»не є власником спірної земельної ділянки, а є її користувачем, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, є помилковими, оскільки спростовуються правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 грудня

2022 року у справі № 461/12525/15, провадження № 14-190 цс 20, від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, провадження № 14-65 цс 22, від 04 липня

2023 року у справі № 233/4365/18, провадження № 14-96 цс 21, а саме про те, що право на витребування майна із чужого незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що оскільки земельна ділянка вибула із постійного користування ФГ «Пасіка» поза його волею та відповідачами була придбана в осіб, які не мали права

її відчужувати, то вона підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 на користь ФГ «Пасіка».

Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов вірного висновку про задоволення вимог ФГ «Пасіка» про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння ОСОБА_28 .

Ураховуючи викладене, постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ФГ «Пасіка» про визнання права постійного користування земельною ділянкою та її витребування із чужого незаконного володіння підлягає скасуванню із залишенням у цій частині силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року клопотання

ОСОБА_28 задоволено. Поновлено ОСОБА_28 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_28 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_28 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_28 на рішення суду першої інстанції.

У справі відсутні докази сплати ОСОБА_28 судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, апеляційний суд постановою від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_28 задовольнив, рішення районного суду скасував, у задоволенні позову ФГ «Пасіка» відмовив, а судовий збір за подачу апеляційної скарги стягнув

з ФГ «Пасіка» на користь ОСОБА_28 , хоча останньою судовий збір не сплачувався.

Ураховуючи викладене, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню

у частині розподілу судових витрат з ухваленням у цій частині нового рішення, яким судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід стягнути

з ФГ «Пасіка» на користь держави у розмірі 9 459 грн, який визначено без урахування вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та залишення у цій частині у силі рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_28 на користь ФГ «Пасіка» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 39 796,50 грн.

Також суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкоюта залишення у цій частині у силі рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ФГ «Вікторія» на користь

ФГ «Пасіка» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій з кожного по 140,13 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

У касаційній скарзі ФГ «Пасіка» порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції,

у розмірі 95 000 грн, які підтверджуються платіжною інструкцією

від 07 березня 2023 року № 2, рахунком на оплату від 07 березня 2023 року, актом наданих послуг від 07 березня 2023 року, додаток від 07 лютого

2023 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від 02 вересня

2023 року № 7.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,

за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представником ОСОБА_28 - ОСОБА_40 у відзиві на касаційну скаргу зазначено про те, що позивачем належними доказами не підтверджено понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 95 000 грн, тому їх слід зменшити до 5 000 грн, що буде відповідати основним критеріям визначення та розподілу судових витрат.

З урахуванням вищевказаного, обґрунтувань касаційної скарги, в якій порушено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, а також заперечень проти задоволення відповідної заяви, суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ФГ «Пасіка», та стягнення з відповідачів на користь ФГ «Пасіка» 19 000,00 грн, тобто з кожного по 633,33 грн, витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Пасіка» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у частині вирішення позовних вимог фермерського господарства «Пасіка» про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою та витребування її із чужого незаконного володіння та розподілу судових витрат скасувати, рішення Сквирського районного суду Київської області від 12 січня 2022 року

у цій частині залишити у силі.

Стягнути з фермерського господарства «Пасіка» на користь держави

судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі

9 459 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_28 на користь фермерського господарства «Пасіка» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 39 796 (тридцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 50 коп.

Стягнути з головного управління Держгеокадастру у Київській області,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , фермерського господарства «Вікторія» на користь фермерського господарства «Пасіка» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій, з кожного

по 140 (сто сорок) грн 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу з кожного по 633 (шістсот тридцять три) грн 33 коп.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець