Постанова

від 24.10.2023 по справі 922/5039/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/5039/21 (922/1931/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1908 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 (рішення ухвалене суддею Кононовою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 22.08.2023) у справі №922/5039/21 (922/1931/22)

за позовом фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,

до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/5039/21 (922/1931/22) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) в розмірі 369002,76 грн. за несвоєчасну сплату аліментів, стягнутих рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.03.2014, стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 3690,02 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/5039/21 (922/1931/22), ухвалити нове рішення, у якому шляхом проведення обчислення встановити фактичний розмір заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з 06.06.2013 та до дати постановлення рішення, на підставі ст. 196, 197 СК України з урахуванням викладених обставини, що мають суттєве значення, зменшити розмір аліментів та пені до повного їх списання, звільнити від сплати заборгованості за аліментами та пенею на дату постановлення рішення суду, відмовити ОСОБА_2 в грошових вимогах викладених у позовній заяві від 11.10.2022, яка надійшла до суду 24.10.2022, в повному обсязі, поновити або продовжити строк на подання апеляційної скарги на рішення від 22.08.2023 року або встановити строк таким, що є не пропущений; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати та судовий збір.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, зокрема, таке:

- всупереч ст. 236 ГПК України суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін;

- суд порушив процесуальне право сторони на подання відзиву, зустрічної позовної заяви та поновлення строку на подання відзиву;

- пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з січня 2018 по червень 2019 вже була стягнута заочним рішенням суду від 20.02.2020;

- у позові помилково зазначено щомісячний розмір пені у сумі, що перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів (більше 100%), що суперечить приписам ч. 1 ст. 196 СК України;

- зазначені в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів суми завищені на суму податків та зборів, а тому розрахунок підлягає перерахуванню та зменшенню на розмір податків 19,5 %. Також державним виконавцем в розрахунку аліментів не були враховані окремі платежі;

- у зв`язку з народженням третьої дитини, значним погіршенням його матеріального стану, відсутністю нерухомості, іншого майна, доходів, грошей на рахунках, наявністю значних боргів за виконавчими провадженнями, а також зі сплати аліментів та пені, відповідач вважає, що є підстави для перерахунку заборгованості за аліменти у відповідності п.5 ст.183 СК України на двох дітей у розмірі однієї третини від його заробітку (доходу);

- стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Заявник апеляційної скарги також посилається на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.09.2018 у справі №638/11340/17 про закриття відносно нього кримінального провадження за заявою ОСОБА_2 стосовно злісного ухилення від сплати аліментів, якою встановлено, що хоча у діях ОСОБА_1 і мало місце ухилення від сплати аліментів , що тривало певний проміжок часу (систематичний характер), однак воно було вимушеним з його боку через відсутність доходу.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що займає посаду директора та головного бухгалтера двох підприємств, але оплату за роботу не отримує через незалежні від нього причини. Кримінальна справа, у якій він приймав участь, а також постійні позови з боку ОСОБА_2 у різних цивільних та кримінальних справах займали багато часу. А тому, за твердженням ОСОБА_1 , не через його вину сталася заборгованість зі сплати аліментів, і на підставі ст. 196 та 197 СК України він має право на звільнення від сплати заборгованості за аліменти та пені, та відповідно просить відмовити в позовній заяві ОСОБА_2 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.) поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/5039/21 (922/1931/22), частково задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено сплату судового збору в розмірі 6642,02 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за наслідками її розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №1908 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/5039/21 (922/1931/22), повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.10.2023.

28.09.2023 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з додатками.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2023 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Згідно з положеннями ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

03.10.2023 від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 розгляд справи відкладено на 24.10.2023.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Боднарчука Станіслава Ярославовича.

ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила визнати її грошові вимоги до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 369002,76 грн., нарахованих за період з січня 2018 року по серпень 2022 року включно, в обґрунтування яких зазначала, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.03.2014 у цивільній справі №638/18085/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в розмірі 1/2 частини заробітку щомісячно, починаючи з 06 червня 2013 року та до їх повноліття.

19.06.2014 Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №638/18085/13-ц, 2/638/972/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не виконував покладені на нього обов`язки, ОСОБА_2 звернулась до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого у справі про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Крім того, заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі №638/3619/19 задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) в розмірі 52459,58 грн. за несвоєчасну сплату аліментів.

В провадженні державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження (АСВП) № 43790599/2 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Згідно з розрахунком заборгованості по виплаті аліментів № 38567/14.1.39/165/2 від 26.08.2022, зробленого головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімовою Л.П. у ВП № 43790599/2 за виконавчим листом № 638/8374/13-ц від 19.06.2014, станом на 01.09.2022 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складала 369002,76 грн.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язань зі сплати аліментів не виконує, ОСОБА_2 звернулася до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, розрахунок якої відображений в заяві.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2023 у справі №922/5039/21, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2023, відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 та повернуто позов позивачеві.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, залишено поданий ОСОБА_1 відзив на позовну заяву (вх.№16229 від 23.06.2023) без розгляду.

Приймаючи оскаржуване рішення від 22.08.2023, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів було задоволено, суд першої інстанції виходив із розрахунку заборгованості по виплаті аліментів №38567/14.1.39/165/2 від 26.08.2022, зробленого головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімовою Л.П. у ВП № 43790599/2 за виконавчим листом № 638/8374/13-ц від 19 червня 2014 року, відповідно якого станом на 01 вересня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів складала 369002,76 грн. Також, суд першої інстанції врахував, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 у справі № 922/5039/21 вже визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зокрема, зі сплати аліментів у вказаному розмірі.

Місцевий господарський суд також врахував, що оскільки розмір нарахованої неустойки (876787,55 грн) перевищує розмір заборгованості за аліментами, із врахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) у розмірі 369002,76 грн., яка дорівнює сумі основної заборгованості зі сплати аліментів.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції станом на час відкриття провадження у справі №922/5039/21 (922/1931/22) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 Сімейного кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як свідчать обставини справи, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 березня 2014 року у цивільній справі № 638/18085/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в розмірі частини заробітку щомісячно, починаючи з 06 червня 2013 року та до їх повноліття.

19 червня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано Виконавчий лист № 638/18085/13-ц, 2/638/972/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не виконував покладені на нього обов`язки, ОСОБА_2 звернулась до Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання виконавчого листа, виданого у справі про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2020 року по справі №638/3619/19 задоволено позов ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) в розмірі 52459 грн.58 коп за несвоєчасну сплату аліментів . Постановою Харківського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі №638/3619/1 9 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2020 року залишено без змін .

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 у справі №922/5039/21 визнано розмір грошових вимог ОСОБА_2 на загальну суму 928879,54 грн., з яких 500000,00грн компенсація частки суми статутного капітала ТОВ "Мультипак, 7417,20 грн. судові витрати, 369002,76 грн. заборгованість по виплаті аліментів, 52459,58 грн. неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів та 4962,00 грн судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023 у справі №922/5039/21 встановлені обставини наявності заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у розмірі 369002,76 грн. згідно з розрахунком заборгованості по виплаті аліментів № 38567/14.1.39/165/2 від 26.08.2022, зробленого головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Харкові СМУ Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімовою Л.П. у ВП № 43790599/2. А тому, наявність заборгованості зі сплати аліментів, правильність її обчислення та розмір не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.

У зв`язку з чим, доводи заявника апеляційної скарги про те, що зазначені в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів суми, на його думку, завищені на суму податків та зборів, що є підстави для перерахунку заборгованості за аліменти у відповідності п.5 ст.183 СК України на двох дітей у розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), а також те, що державним виконавцем в розрахунку аліментів не були враховані окремі платежі і розрахунок підлягає перерахуванню не можуть бути в даному випадку прийняті судом до уваги.

Крім того, відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Проте, наразі в провадженні суду відсутній поданий у встановленому порядку відповідний позов ОСОБА_1 , а відповідне рішення про зміну розміру аліментів судом не приймалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто, формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Отже, враховуючи зроблений державним виконавцем розрахунок заборгованості по виплаті аліментів №38567/14.1.39/165/2 від 26.08.2022, відповідно до якого станом на 01.09.2022 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з січня 2018 по серпень 2022 включно складала 369002,76 грн, а також обставини визнання ухвалою суду від 27.04.2023 грошових вимог ОСОБА_2 , зокрема, зі сплати аліментів у цьому розмірі, беручи до уваги вищезазначену формулу розрахунку неустойки зі сплати пені, а також з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, загальний розмір пені становить 876787,55 грн.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 є засновником, керівником та бухгалтером двох підприємств: ТОВ "ЄВРОПЛАСТ" зі статутним фондом 900000,00 грн. та ТОВ "МУЛЬТІПАК" зі статутним фондом 1000000,00 грн. Вказані підприємства не перебувають у стані припинення.

Згідно з ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно результат господарської діяльності зазначених товариств безпосередньо залежить від відповідача. А тому, його посилання на те, що оплату за роботу він не отримує через незалежні від нього причини, не можуть бути визнані судом достатньо обґрунтованими.

Посилання на те, що ОСОБА_1 , як засновник та директор юридичної особи не може зареєструватися у центрі зайнятості з подальшим вирішенням питання надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не позбавляють відповідача права працевлаштуватися за будь-якою спеціальністю самостійно.

Посилання апелянта на те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась у зв`язку із порушенням кримінальної справи, через постійні позови ОСОБА_2 у різних цивільних та кримінальних справах, втратою доходу, що призвело до порушення провадження про його неплатоспроможність, апеляційний господарський суд також до уваги не приймає, з урахуванням законодавчо визначеного, рівноправного обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей. Крім того, суд враховує, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито за його заявою.

При цьому, законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов`язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі погіршення його матеріального стану.

Відповідач, як на обставини відсутності його вини у несплаті аліментів посилається також на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.09.2018 у справі №638/11340/17, якою було відмовлено у задоволенні скарги потерпілої ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, якою встановлено обставини ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів, що тривало певний проміжок часу (систематичний характер), однак воно було вимушеним з його боку через відсутність доходу.

Проте, відповідно до ч. ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини, встановлені вказаною ухвалою районного суду, не мають преюдиціального значення та підлягають доказуванню на загальних підставах.

Крім того, предметом вивчення у справі №638/11340/17 були обставини, які мали місце в інший час, та не стосуються обставин несплати аліментів у досліджуємий у даній справі період.

Не можна не звернути увагу і на те, що наявність ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.09.2018 у справі №638/11340/17 не завадила прийняттю заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.02.2020 у справі №638/3619/19 про задоволення позову ОСОБА_2 про стягнунення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Не є також достатньою підставою для зменшення розміру пені за прострочення встановленого судом зобов`язання зі сплати аліментів факт народження ще однієї дитини, адже вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку по утриманню дітей від попереднього шлюбу.

Суд апеляційної інстанції також враховує як тривалість і систематичність невиконання відповідачем зобов`язання, так і те, що загальний розмір правомірно нарахованої позивачкою пені у сумі 876787,55грн був відповідно до приписів ч. 1 ст. 196 СК України обмежений розміром суми заборгованості за аліментами (369002,76грн).

Отже, жодних непереборних, об`єктивних обставин, які б вказували на відсутність вини відповідача в несплаті ним аліментів на протязі тривалого періоду часу, матеріали справи не містять.

Відповідачем під час розгляду справи не було доведено, що пеня за несвоєчасну сплату аліментів за період з січня 2018 по червень 2019 була стягнута заочним рішенням суду від 20.02.2020. Окрім того, як було зазначено раніше, судом було задоволено вимоги про стягнення пені вже в обмеженому розмірі, який дорівнював лише сумі заборгованості зі сплати аліментів, що є значно меншим ніж розмір нарахованої позивачкою пені у загальній сумі 876787,55грн.

Щодо доводів відповідача про порушення порядку розгляду справи, а саме здійснення такого розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, колегія суддів зауважує, що за положеннями ч. 2 ст. 7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Проте, з боку сторін відповідних клопотань до суду не було подано. А тому, судом першої інстанції правомірно справа розглядалася в спрощеному позовному провадженні.

Доводам відповідача щодо порушення судом першої інстанції процесуального права відповідача на подання відзиву та зустрічної позовної заяви, а також на поновлення строку на подання відзиву була надана оцінка в постановах апеляційного господарського суду за наслідками розгляду відповідних апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 (у справі №922/5039/21 (922/1931/22) - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.08.2023 у справі №922/5039/21 (922/1931/22) залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6642,02 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.11.2023.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель