Постанова

від 07.02.2024 по справі 922/5039/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5039/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Карапеняна А.Р.,

ОСОБА_2 - Караценцева Ю.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023

у справі № 922/5039/21

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

до фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Заява обґрунтована тим, що він не може самостійно погасити заборгованість перед кредиторами у загальному розмірі 8 468 315,42 грн у зв`язку з відсутністю доходів.

Ухвалою суду від 16.08.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів Боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією Боржника арбітражного керуючого Боднарчука С.Я., вирішено інші процесуальні питання.

06.03.2023 до суду від керуючого реструктуризацією надійшов звіт про перевірку декларації Боржника за 2019-2021 роки.

В попередньому засіданні 27.04.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області:

- визнано грошові вимоги ОСОБА_2 на загальну суму 928879,54 грн, з яких 500 000,00 компенсація частки суми статутного капіталу ТОВ "Мультіпак", 7 417,20 грн судові витрати, 369 002,76 грн заборгованість по виплаті аліментів, 52 459,58 грн неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів та 4962,00 грн судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами;

- відмовлено в задоволенні заяви кредитора ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 5 199 018,87 грн;

- зобов`язано керуючого реструктуризацією за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги;

- надати належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду;

- зобов`язано керуючого реструктуризацією в чотирнадцятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням статті 123 зазначеного Кодексу організувати та провести збори кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів;

- призначено проведення зборів кредиторів на 11.05.2023;

- призначено підсумкове засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 06.06.2023.

11.05.2023 боржник надав план реструктуризації, 23.05.2023 - доповнення до плану реструктуризації.

29.05.2023 від боржника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до звіту про перевірку декларації боржника та виправлення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (уточнений звіт станом на 19.05.2023), в яких зазначається, що при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження були подані декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019- 2021роки, в яких було зазначено всі дані щодо майнового стану ОСОБА_1

02.06.2023 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з підстав, передбачених статтями 90 та 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

07.06.2023 керуючий реструктуризацією надав: план реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який надавався на розгляд кредиторам із відповідними доповненнями; звіт про перевірку декларації боржника (уточнений станом на 19.05.2023) із відповідними запитами та відповідями органів, що здійснюють облік та реєстрацію речових прав на рухоме та нерухоме майно; опис майна ОСОБА_1 за результатами інвентаризації; реєстр вимог кредиторів; рішення зборів кредиторів ФО ОСОБА_1 за результатами опитування від 06.06.2023. Також, від арбітражного керуючого надійшло клопотання про визнання Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2023 визнано вимоги Головного Управління ДПС у Харківській області у загальному розмірі 77787,28 грн заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, як такі, що є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

11.07.2023 керуючий реструктуризацією надав звіт про результати перевірки декларації Боржника (уточнений станом на 10.07.2023).

17.07.2023 Боржник надав виправлені декларації від 14.07.2023 з урахуванням зауважень керуючого реструктуризацією, про які зазначено у звіті про результати перевірки декларації Боржника (уточнений станом на 10.07.2023).

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.07.2023, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією Боднарчука С.Я. про визнання Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів; задоволено клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду від 16.08.2022 по справі № 922/5039/21; скасовано заборону фізичній особі ОСОБА_1 на відчуження майна.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 ухвалу Господарського суду Харківської області 19.07.2023 у справі №922/5039/21 залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши сукупні дії Боржника, які були направлені на ухилення від погашення вимог кредиторів, а не на досягнення мети банкрутства - погашення таких вимог, зважаючи на те, що Боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна інформація, зокрема про його майно та майно членів його сім`ї, відсутність погодженого Боржником плану реструктуризації боргів, наявність суперечливих доказів у справі, що свідчить про недобросовісність боржника, дійшов висновку, що Боржник своїми діями не підтвердив добросовісність намірів, неналежно користувався процесуальними правами та невідповідально виконував процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим закрив провадження у справі.

На переконання судів, такі дії Боржника, як ініціювання процедури банкрутства при декларуванні обставин щодо необізнаності про стан, місцезнаходження та вартість належного йому майна, необхідно розцінювати як недобросовісні.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 у справі №922/5039/21, направити справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункти 2, 3 частини 1 статті 287 ГПК України вказує на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 по справі № 903/806/20.

Скаржник вважає відповідні висновки судів безпідставними з посиланням на таке:

- всі виявлені керуючим реструктуризацією Боднарчуком С.Я. істотні невідповідності у них фактичному майновому стану боржника полягали лише в незазначенні даних в деклараціях про майновий стан боржника за 2019 - 2021р.р. Боржником було виправлено недоліки декларацій та зазначено всі дані про свій майновий стан та майновий стан членів його родини;

- нормами КУзПБ не передбачається здійснення перевірки керуючим реструктуризацією виправлених декларацій боржника, що пояснює наявність в матеріалах справи двох уточнюючих звітів про результати перевірки декларації Боржника арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. станом на 19.05.2023 та станом на 10.07.2023, які дублювали один одного, не дивлячись на виправлення Боржником декларацій;

- положеннями КУзПБ не передбачається повторного подання виправлених декларацій про майновий стан боржника, проте Боржник подавав не повторно виправлені декларації, а подавав виправлені декларації стільки разів, скільки керуючий реструктуризацією Боднарчук С.Я. подавав уточнюючих звітів про результати перевірки декларації боржника, що узгоджується з правовими висновками постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 про обов`язок Боржника це робити згідно з пунктом 1 частини 7 статті123 КУзПБ;

- посилання судів на те, що виправлені декларації містять нібито «неповну інформацію щодо майна боржника та членів його сім`ї» є безпідставним, оскільки Боржник вніс до декларацій про майновий стан боржника за 2019-2021 роки всі дані якими володів, навіть ті, які зазначенні в уточнюючих звітах арбітражного керуючого Боднарчука С.Я.

Скаржник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неповним встановленням судами обставин та оцінкою доказів, а саме:

- посилання на недобросовісну поведінку боржника, яка полягає у не визнанні права власності на квартири АДРЕСА_1 є безпідставними, оскільки декларації про майновий стан боржника за 2019-2021 роки, складені за фактом виправлення недоліків станом на 19.05.2023, містять дані про право власності боржника на вказану нерухомість. Окрім того, разом з виправленими деклараціями боржник 25.07.2023 подав до суду додаткові пояснення, де обґрунтував відсутність у нього права власності на це майно;

- неврахування судами вибуття з власності боржника на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2011, укладеного з ТОВ «Техносплав», обладнання (рухоме майно), про яке зазначено у рішенні постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» від 12.02.2014, та яке скасоване ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі № 638/15809/15-ц,

- не внесення до відповідних декларацій за попередні роки інформації про грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" у сумі 2096,50 грн з підстав відкриття вказаного рахунку 26.03.2022;

- висновки щодо не зазначення боржником в деклараціях про майновий стан Боржника відомостей щодо транспортних засобів зроблені без врахування доказів вилучення та угону транспортних засобів Боржника.

ОСОБА_1 також вважає, що посилання судів на недоліки в плані реструктуризації боргів, як на аргумент для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ, є безпідставним, оскільки вказана норма не містить вимог до плану реструктуризації.

За твердженням скаржника, наданий боржником план реструктуризації боргів відповідає вимогам частини 2 статті 124 КУзПБ, оскільки в ньому зазначена інформація щодо всіх пунктів вказаної норми, з урахуванням обставин справи; обов`язок із розробки плану реструктуризації боргів покладається на керуючого реструктуризацією, а тому якщо такий план не відповідає вимогам КУзПБ, то саме ним не виконано обов`язку щодо забезпечення розроблення плану реструктуризації боргів.

Крім того, згідно доводів скаржника, план реструктуризації не був затверджений зборами кредиторів, а тому він не підлягав розгляду судом. Наявність у Боржника боргу з аліментів, який він не може погасити, нівелює можливість затвердження судом першої інстанції плану реструктуризації боргів Проте, навіть відсутність затвердженого зборами кредиторів та судом плану реструктуризації боргів Боржник не вважає абсолютною підставою для закриття провадження у справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного дослідження є правомірність закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі вимог пункту 1 частини сьомої статті 123 та частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд більш жорстко обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю процедур банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27.06.2023 у справі № 903/491/22, від 16.08.2023 у справі №904/794/14.

Наведеним (висновками про необхідність застосування принципу судового контролю) спростовуються доводи скаржника про те, що Верховним Судом не досліджувались питання наявності повноважень суду для самостійного встановлення певних обставин (балансу інтересів кредитора та боржника, оцінки економічної обґрунтованості плану реструктуризації, оцінки недобросовісності поведінки боржника при бездіяльності кредитора тощо).

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи визначено Книгою четвертою КУзПБ.

Частиною другою статті 6 КУзПБ встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

За визначенням, наведеним у статті 1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Погашення боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до норм КУзПБ кожна судова процедура у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має своє завдання та мету, а їх запровадження має здійснюватися із дотриманням правил (наявності визначених КУзПБ для цього умов) переходу від однієї судової процедури до наступної.

При цьому інститут неплатоспроможності фізичних осіб розрахований на надання допомоги саме добросовісному боржнику, фінансово-майновий стан якого свідчить про його дійсну неплатоспроможність, тому суд повинен вчиняти виважені, послідовні та обґрунтовані процесуальні дії, в тому числі і при перевірці наявності підстав для застосування щодо боржника судових процедур, передбачених Книгою четвертою КУзПБ.

Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Пунктами 2, 3 частини другої статті 123 КУзПБ встановлено, що основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Поряд з цим, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 цього Кодексу свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

При цьому очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин, однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Норми частини одинадцятої статті 126 КУзПБ кореспондуються з частиною першою статті 130 цього Кодексу, згідно якої господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Логічне та філологічне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 цього Кодексу зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них у цій справі.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій досліджено наявні в матеріалах справи докази (заяви Боржника та арбітражного керуючого, додані до них документи, зокрема декларації про майновий стан Боржника, план реструктуризації боргів Боржника та звіти арбітражного керуючого, пояснення Боржника та кредитора), за результатом чого встановлено наявність підстав для закриття провадження у справі, зокрема, у відповідності до вимог частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

На переконання суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, такі дії боржника, як ініціювання процедури банкрутства при декларуванні обставин щодо необізнаності про стан, місцезнаходження та вартість належного йому майна, необхідно розцінювати як недобросовісні, адже Боржником до декларацій при подачі заяви до суду не були внесені відомості:

- про 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6.; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0089, адреса: АДРЕСА_7.; 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, адреса: АДРЕСА_8; квартира АДРЕСА_9 (продана 28.02.2019); 1/2 квартири АДРЕСА_10, які належать боржнику на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14.09.2018, яким встановлений факт наявності у ОСОБА_1 права власності на зазначене майно, а останньому було достеменно відомо про такі обставини;

- про рухоме майно, яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц, та повинно бути повернуто боржнику. Частина цього майна перебуває у заставі АТ "Прокредит Банк" згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Не вжиття боржником заходів щодо повернення майна за скасованим рішенням третейського суду, також може свідчити про наміри щодо його приховування;

- про грошові кошти на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк";

- про автомобіль PEUGEOT 307, який належить ОСОБА_5 (батьку боржника) та щодо автомобіля ТOYOTА RAV4 (2000), який, як зазначає Боржник, знаходиться в угоні, за відсутності доказів вжиття всіх можливих та допустимих заходів для повернення цього майна, зокрема, звернення до компетентного суду для вирішення питання щодо долі речових доказів та іншого вилученого в ході досудового слідства майна.

Крім того, судами встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в усіх деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки ОСОБА_1 зазначено зареєстроване місце проживання /перебування: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Водночас, як свідчать матеріали справи, квартира по АДРЕСА_2 була реалізована на електронних торгах відповідно до протоколу про проведення електронних торгів №388925 від 20.09.2019, про що, зокрема, містяться відомості в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Водночас, ні у вказаних деклараціях боржника (зокрема, у розділі ІІІ), ні в інших матеріалах справи не має жодних пояснень щодо права користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_4 .

Вказана адреса також зазначена в якості місця проживання батька боржника - ОСОБА_5 , про що свідчить, зокрема, копія його паспорту (НОМЕР_2). Проте, у деклараціях не відображено відповідної інформації щодо права користування батьком квартирою АДРЕСА_4 .

Враховуючи, наявність інформації про місце фактичного проживання боржника та місце реєстрації батька боржника за адресою: АДРЕСА_3 , арбітражним керуючим не здійснювалось відповідних запитів до КП «БТІ», а боржником відповідні відомості також не надавались.

За встановлених судами обставин, Верховний Суд погоджується із висновками попередніх судів, що у сукупності такі дії боржника викликають обґрунтовані сумніви щодо його дійсного майнового стану та, відповідно, добросовісності при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Водночас, як встановили суди, до суду та на затвердження зборам кредиторів боржником був наданий проект плану реструктуризації боргів від 20.12.2021, а також від 10.05.2023, з доповненнями від 22.05.2023, проаналізувавши який суди дійшли висновку про його невідповідність вимогам КУзПБ.

Суди встановили, що у розділі "Інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації)" не зазначено відомості, зокрема, про таке належне боржнику майно: 1/2 частка квартири по АДРЕСА_5 , право власності на яку виникло у боржника внаслідок поділу спільного майна подружжя відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2018 у справі №638/11299/13-ц; яке вибуло із володіння боржника на підставі рішення третейського суду, в подальшому скасованого ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.02.2017 у справі №638/15809/15-ц.

Крім того, з декларацій за 2019 - 2021 роки судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник має у власності легковий автомобіль Тoyotа RAV4, 2000 р.в. та вантажні автомобілі ГАЗ AC-G 3302 АХУ-1, 2011 р.в, ГАЗ 2705, 2001 р.в. У плані реструктуризації Боржник зазначив, що є власником транспортних засобів: ГАЗ AC-G 3302 АХУ- 2890-1 та Тoyotа RAV4, 2000 р.в., у декларації за 2019-2021 роки Боржником також внесено інформацію про право на реєстрацію автомобіля ГАЗ 2705, 2001 р.в., проте в плані реструктуризації такі відомості відсутні.

У розділі "Інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які Боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів" зазначено про відсутність доходів станом на момент подання цього плану реструктуризації. Водночас вказує, що він є єдиним засновником, директором і бухгалтером ТОВ "Мультіпак" та ТОВ "Європласт", які не перебувають в стані припинення та можуть здійснювати господарську діяльність.

Суди також встановили наявність у ОСОБА_1 заборгованості по виплаті аліментів в сумі 369 002,76 грн, а також неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів 52 459,58 грн, що підтверджено судовими відповідними рішенням.

Наданим боржником планом реструктуризації передбачено сплату періодичних зобов`язань перед ОСОБА_2 (аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей) лише у розмірі 1 699,80 грн щомісячно. При цьому, без зазначення джерел доходу для погашення обов`язкових періодичних зобов`язань.

Відомостей щодо порядку погашення визнаних судом вимог, зокрема, ОСОБА_2 на загальну суму 928 879,54 грн та ГУ ДПС у Харківській області у загальному розмірі 77 787,28 грн та графіку щомісячних виплат на задоволення вказаних кредиторських вимог план реструктуризації також не містить.

Наведені обставини у їх сукупності, за відсутності відповідних належних та допустимих доказів не дають можливості, як вірно зазначили суди, у повній мірі достеменно встановити ознаки платоспроможності/неплатоспроможності Боржника, встановлення яких є обов`язковою підставою для визнання Боржника банкрутом та переходу до наступної судової процедури - погашення боргів.

Таким чином, за встановлених вище обставин, враховуючи ненадання Боржником повних і достовірних відомостей щодо його майна, доходів та витрат, а також несумлінне виконання обов`язків боржника, що виразилось у поданні економічно необґрунтованого та такого, що порушує баланс інтересів кредиторів, плану реструктуризації, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недобросовісну поведінку Боржника та відсутність саме внаслідок такої поведінки Боржника погодженого ним і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів зі спливом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації у цій справі, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі на підставі частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Адже, як правильно зауважили суди, серед процесуальних запобіжників, задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, КУзПБ передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати його та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї тощо.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, чого у цій конкретній справі судами встановлено не було.

Посилання скаржника на неврахування господарськими судами постанов Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 26.05.2022 у справі №903/806/20 при вирішенні питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи замість переходу до процедури погашення боргів боржника, не знайшли свого підтвердження, оскільки викладеним у цих постановах висновкам Верховного Суду оскаржувані судові рішення не суперечать, що спростовуються викладеним вище.

Наведені в касаційній скарзі заперечення проти висновків щодо встановлених судами обставин, викладених у мотивувальній частині ухвали суду першої інстанції, яка підтримана судом апеляційної інстанції у відповідній постанові, щодо недобросовісної поведінки боржника, зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що відповідно до положень статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Вищевикладене у сукупності свідчить, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі - без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 та у справі № 922/5039/21 в частині закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Картере В.І.