Рішення від 24.10.2023 по справі 920/256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.2023м. СумиСправа № 920/256/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/256/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт-М (площа Горького, буд. 5, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 40138576)

до відповідача Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 1 065 616 грн 00 коп.

за участі представників сторін:

представника позивача Курбатової С.С.

представник відповідача - не з`явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 065 616 грн 00 коп, з яких 747 119 грн 01 коп сума основного боргу, 86 105 грн 19 коп пені, 26 067 грн 00 коп 3% річних, 206 324 грн 60 коп інфляційних втрат, за неналежне виконання зобов`язань за Договором № 79/9-67-17 від 26.07.2017; а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.03.2023 справу № 920/256/23 розподілено для розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 15.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/256/23 та призначено підготовче засідання у справі на 11.04.2023, 11:30 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 31.03.2023).

Ухвалою суду від 11.04.2023 відкладено судове засідання на 27.04.2023, 11:50.

26.04.2023 відповідачем надано до суду клопотання від 25.04.2023 № 79/15-84, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що отримана ним копія позовної заяви з додатками оформлена в нечитабельному вигляді, відсутні додатки, які зазначені у позовній заяві, розрахунки роздруковані хаотично по 4 документи на 1 аркуші, зв`язку з чим відповідач не має можливості надати обґрунтовану позицію по суті позовних вимог, зокрема: Як зазначено в описі вкладення, копія позовної заяви надіслана на 1 арк., в той час як у конверті вкладено позовну заяву на 2 аркушах, проте, з тексту вбачається, що і вона є неповною. У пункті 4 опису вкладення зазначені скорочені назви документів на 28 арк., натомість вкладено копії товарно-транспортних накладних на 2 арк, інші документи - відсутні. У п. 7 опису вкладення зазначено про розрахунок штрафних санкцій на 1 арк., натомість у конверт вкладено розрахунки на 2 арк., які неможливо перевірити, оскільки вони роздруковані і скопійовані хаотично по 4 розрахунки на 1 арк. Відповідач зазначає, що вказані недоліки копії позовної заяви не дають можливості надати обґрунтовану позицію по суті позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 27.04.2023 клопотання від 25.04.2023 № 79/15-84, (вх № 2559/23 від 26.04.2023) залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 27.04.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу зазначено спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

02.05.2023 позивач надав суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви та відповідні докази.

Ухвалою суду від 03.05.2023 продовжено розгляд справи № 920/256/23; призначено підготовче засідання на 16.05.2023, 10:00.

Ухвалою суду від 16.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 11.07.2023, відкладено підготовче засідання на 25.05.2023,11:15.

19.05.2023 відповідач надав до суду:

- відзив від 18.05.2023 № 79/15-99 на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач визнає позовні вимоги частково, зокрема щодо стягнення 3%, інфляційних втрат та пені заперечує.

- заяву про зменшення пені, процентів річних та інфляційних втрат від 18.05.2023 № 79/15-100, відповідно до змісту якої просить зменшити нарахування на 88,2% відсотків від заявлених до стягнення сум, а саме інфляційні втрати до суми 24346 грн 30 коп., 3% річних до суми 3075 грн 90 коп., пеню до суми 9933 грн 75 коп.

- заяву про розстрочення виконання рішення у справі № 920/256/23 від 18.05.2023 № 79/15-101, відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення терміном на 12 місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення по цій справі на 12 місяців однаковими рівними частинами.

23.05.2023 відповідачем надано до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 25.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні з розгляду справи №920/256/23 до 13.06.2023, 10:50.

В судовому засіданні 13.06.2023 представники сторін надали спільне Клопотання про проведення врегулювання спору у справі № 920/256/23 за участю судді від 13.06.2023 (вх. № 2089 від 13.06.2023).

Ухвалою суду від 13.06.2023 задоволено спільне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт М та Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про врегулювання спору за участю судді від 13.06.2023 (вх. № 2089 від 13.06.2023). Призначено спільну нараду сторін та судді на 13.07.2023, 10:00.

19.06.2023 позивачем надано до суду (ел. п.) від 15.06.2023 №15/06-23 заяву про припинення врегулювання спору за участю судді, оскільки представник позивача не був наділений повноваженнями щодо подання клопотання про врегулювання спору за участю судді.

В зв`язку з тим, що суддя Заєць С.В. в період з 26.06.2023 по 14.07.2023 перебувала у відпустці, нарада сторін та судді 13.07.2023 не відбулася.

Ухвалою суду від 20.07.2023 призначено спільну нараду на 27.07.2023, 14:00.

Повноважні представники сторін 27.07.2023 на спільну нараду не прибули.

Ухвалою суду від 28.07.2023 у справ № 920/256/23 постановлено припинити врегулювання спору за участю судді; поновити провадження у справі № 920/256/23; передати справу № 920/256/23 для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу призначено судді Джепі Ю.А.

Ухвалою суду від 02.08.2023 судом постановлено призначити підготовче засідання на 14.09.2023, 11:00.

Ухвалою суду від 14.09.2023 судом постановлено pакрити підготовче провадження у справі № 920/256/23; призначити розгляд справ № 920/256/23 по суті в судове засідання на 24.10.2023, 11:00.

У судовому засіданні 24.10.2023 була присутня представник позивача, представник відповідача не з`явився.

До суду надійшло клопотання представника відповідача від 24.10.2023 (вх.№6704/23 від 24.10.2023), в якому зазначає про те, що відповідач визнає позов та просить вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Крім того, представник відповідача просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Градієнт-М та Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб було укладено договір № 79/9-67-17 від 26.07.2017 (далі Договір), предметом якого постачальник зобов`язується передати у власність відповідачу, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором (п. 1.1.).

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, кількість та якість товару, що поставляється відповідно до Договору, інші характеристики товару вказані в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору, поставка товару здійснюється партіями.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент його поставки (п. 2.5. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023.

У ході співпраці між сторонами на замовлення відповідача, позивач здійснював на поставку товару. Оплата відповідачем проводились не своєчасно, не в повному обсязі та на розсуд відповідача, що призвело до порушення договірних умов та наявність заборгованості відповідача за прийнятий товар.

Так, за господарськими операціями між сторонами, відповідно до бухгалтерських відомостей, не оплачений залишився товар, який прийнятий покупцем, відповідачем по справі за наступними первинними документами: видаткова накладна №203 від 03.12.2021, ТТН №203 від 03.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №203 від 03.12.2021; видаткова накладна №205 від 06.12.2021, ТТН №205 від 06.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №205 від 06.12.2021; видаткова накладна №206 від 07.12.2021, ТТН №206 від 07.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №206 від 07.12.2021; видаткова накладна №208 від 09.12.2021, ТТН №208 від 09.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №208 від 09.12.2021; видаткова накладна №210 від 09.12.2021, ТТН №208 від 09.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №210 від 09.12.2021; видаткова накладна №211 від 09.12.2021, ТТН №211 від 09.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №211 від 09.12.2021; видаткова накладна №217 від 17.12.2021, ТТН №217 від 17.12.2021, Акт приймання металів чорних (вторинних) №217 від 17.12.2021.

Позивачем, на адресу відповідача, було направлено вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар (вих. №13/01-2023 від 13.01.2023), в якій вимагав сплатити на рахунок позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 747 119, 01 грн, шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок.

Докази оплати боргу в повному обсязі відповідачем не надано.

Крім того, відповідачем було нараховано на суму боргу пеню в розмірі 86105,19 грн, 3% річних в сумі 26067,00 грн, інфляційні витрати в сумі 206324,60 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, в порушення умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав умови Договору про постачання електричної енергії споживачу від 26.07.2017 № 79/9-67-17, а саме не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Даючи оцінки твердженням відповідача щодо дати поставки та надання форс - мажорних обставин суд зазначає наступне.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Ураховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 747 грн основного боргу не заперечується відповідачем, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання договором відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 747 119, 00 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог також в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26 067,00 грн та інфляційних витрат в сумі 206 324,60 грн. При цьому враховуючи, що вказані кошти мають характер компенсаційних, а не штрафних санкцій, суд не задовольняє клопотання відповідача щодо їх зменшення з огляду на положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У порушення умов договора відповідач не своєчасно оплачував товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, внаслідок чого останнім нараховано штраф у розмірі 86105, 19 грн.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідача про те, що невиконання ним своїх зобов`язань за Договором було спричинено об`єктивними обставинами, пов`язаними з загрозою війни та війною з російською федерацією, зокрема пошкодженням майна на суму 63,1млн грн.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 % від заявленої до стягнення суми.

Суд вважає, що зменшення розміру такої пені на 50 %, однак відмова у розстроченні виконання рішення суду за клопотанням відповідача рівними частинами на 12 місяців, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати товару задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 43 052, 59 грн.

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом були досліджені всі документи, подані сторонами та надана їм правова оцінка.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 15 984,24 грн згідно із платіжною інструкцією № 4844 від 06.03.2023.

Згідно із частиною першою статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини першої статті 130 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7 992, 12 грн (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в сумі 7 992, 12 грн (50 відсотків судового збору), сплачений відповідно до платіжної інструкції №4844 від 06.03.2023, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за умови подання позивачем відповідного клопотання.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Згідно із пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 05.01.2022; Акт надання послуг згідно договору про надання правової допомоги від 05.012022; довіреність; інформація про оплату адвокату 20 000 грн.

Відповідно до наданих представником позивача письмових доказів розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою складає 20 000,00 грн.

Пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 розмір та порядок оплати гонорару Адвокату, підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення. Тощо визначається в додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги від 05.01.2022 визначено, що розмір гонорара адвоката становить 20 000 грн.

Такий розмір судових витрат наведено представником позивача в клопотанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу з врахуванням заперечень відповідача, вважає, що витрати в сумі 20 000,00 грн. доведені позивачем, а тому мають бути йому компенсовані.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (вул. Комарова, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Градієнт-М (площа Горького, буд. 5, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 40138576) 747 119, 01 грн (сімсот сорок сім тисяч сто дев`ятнадцять гривень одна копійка) основного боргу, 26 067, 00 грн (двадцять шість тисяч шістдесят сім гривень 00 копійок) 3% річних, 206 324, 60 грн (двісті шість тисяч триста двадцять чотири гривні шістдесят копійок) інфляційних втрат, 43 052, 59 грн (сорок три тисячі п`ятдесят дві гривні п`ятдесят дев`ять копійок) пені, 7992, 12 грн (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні дванадцять копійок) судового збору та 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правову допомогу.

3. У частині вимог про стягнення 43 052, 59 грн (сорок три тисячі п`ятдесят дві гривні п`ятдесят дев`ять копійок) пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 03.11.2023.

СуддяЮ.А. Джепа