Постанова

від 30.10.2023 по справі 2-271/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 2-271/10

провадження № 61-7593св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року у складі судді Врони А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з заявою, в якій просило визнати поважними причини пропуску та поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання, видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-271/10 від 12 серпня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») в особі філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька суми заборгованості за договором про іпотечний кредит від 23 липня 2008 року № 3897 у розмірі 257 662,19 грн, виданого Калінінським районним судом м. Донецька 01 вересня 2010 року.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2010 року у справі № 2-271/10 з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором та на виконання зазначеного судового рішення 01 вересня 2010 року виданий виконавчий лист, який 05 жовтня 2010 року пред`явлений до виконання.

У листопаді 2017 року з відповіді Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області банк дізнався, що виконавчий лист втрачений. З 2017 року основні зусилля банківської установи були направлені на відновлення втрачених судових проваджень, які залишились на території, непідконтрольній українській владі. 19 червня 2019 року втрачене судове провадження справи № 2-271/10 частково відновлено.

Посилаючись на те, що рішення суду у вказаній справі не виконано, а виконавчий лист втрачено, заявник просив заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року заяву АТ «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення задоволено.

Суд поновив пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2-271/10, виданого Калінінським районним судом м. Донецька 01 вересня 2010 року. Видав АТ «Державний ощадний банк України» дублікат виконавчого листа у справі № 2-271/10, виданого Калінінським районним судом м. Донецька 01 вересня 2010 року.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про поважність причин пропуску заявником строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, поновив його та видав дублікат виконавчого документа.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Суди не надали належної оцінки тій обставині, що в період з 2014 року до 2017 року банк не здійснював жодних дій щодо відновлення втраченого провадження; а також тому, що банк знав про стан виконавчого провадження, зокрема про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки він мав ідентифікатор доступу до АСВП; будь-яких доводів того, що в період із 2014 року до 2017 року існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для відновлення втраченого провадження та отримання дублікату виконавчого листа до виконання заявник суду не надав; не надано належної оцінки тій обставині, що банк не вказав поважних причин неможливості звернення до суду протягом п`яти років (2014-2019 років).

Суд прийняв рішення на підставі припущення про те, що періоди подання заяв про відновлення втраченого провадження 28 квітня 2018 року та 07 березня 2019 року та подання заяви про поновлення строку 05 листопада 2019 року вказують на зацікавленість заявника отримати дублікат виконавчого листа.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку. Стягувач беззаперечно мав можливість для звернення до суду за захистом свого порушеного права у строки, визначені чинним законодавством, та останній не довів і не підтвердив належними доказами існування жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відкрито касаційне провадження у даній справі за вказаною касаційною скаргою в частині щодо видачі дубліката виконавчого листа.

Витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області справу № 2-271/10 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення, заінтересована особа - ОСОБА_1 .

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року відмовлено у відновленні втраченого провадження у цивільній справі № 2-271/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-271/10 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заочного рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2010 року у справі № 2-271/10.

Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2010 року, яке набрало законної сили у справі № 2-271/10, задоволено позовні вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька суму заборгованості за договором про іпотечний кредит від 23 липня 2008 року у розмірі 255 842,19 грн, судовий збір 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, усього 257 662,19 грн.

На підставі зазначеного судового рішення 01 вересня 2010 року виданий виконавчий лист № 2-271.

Постановою від 05 жовтня 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька Кравченко А. Д. відкрив виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, а 26 липня 2011 року - повернув його стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою від 24 жовтня 2011 року державний виконавець Калінінського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції Архінос Д. А. відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-271/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» кредитної заборгованості.

Постановою державного виконавця від 12 грудня 2011 року виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинний на час виникнення правовідносин), а саме: виконавчий документ направлений за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Сафронової Т. І. від 06 січня 2012 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листау справі № 2-271/10, виданого Калінінським районним судом м. Донецька 01 вересня 2010 року, та 14 лютого 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника.

Згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі виконавчих проваджень за виконавчим провадженням № 30587305, 10 листопада 2014 року державний виконавець повернула виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з підстав встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Відповідно до листа Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області виконавчий лист від 12 серпня 2010 року, виданий у справі № 2-271/10, перебував на виконанні за даними системи, більш детальну інформацію не має можливості надати, оскільки всі виконавчі провадження залишені на тимчасово окупованій території.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

На час видачі виконавчого листа у справі № 2-5062/10 (вересень 2010 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 15 червня 2022 року у справі № 2-5062/10 (провадження № 61-2014св22).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого листа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що виконавчий лист № 2-271/10 виданий у справі 01 вересня 2010 року та пред`явлений до виконання у жовтні 2010 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час видачі виконавчого листа).

10 листопада 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Неможливість виконання рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 12 серпня 2010 року державний виконавець пов`язував із тим, що 07 листопада 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв`язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Подальше проведення виконавчих дій неможливо у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території, на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а Калінінський районний відділ ДВС у м. Донецьку Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну Українській владі.

28 вересня 2017 року банк звернувся до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області стосовно виконавчого листа від 12 серпня 2010 року № 2-271/10 та 11 жовтня 2017 року отримав відповідь, згідно з якою матеріали виконавчого провадження знаходяться на території, на якій проводиться активна фаза АТО.

23 квітня 2018 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з заявою про відновлення втраченого провадження, яка ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року (справа № 2-271/10) залишена без задоволення та роз`яснено право на повторне звернення з такою заявою за наявності необхідних документів.

07 березня 2019 року банківська установа повторно звернулася з заявою про відновлення втраченого провадження, яка ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року була задоволена, та 05 листопада 2019 року подала заяву про видачу дубліката виконавчого листа й поновлення пропущеного строку на пред`явлення його до виконання.

Задовольняючи заяву в частині видачі дублікату виконавчого документа, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про пропуск заявником строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим поновив цей строк та видав його дублікат. При цьому, суди виходили з того, що заявник довів належними та допустимими доказами факт втрати оригіналу цього документа та його відсутності у кредитора АТ «Державний ощадний банк України», що об`єктивно перешкодило вчасно пред`явити виконавчий документ до виконання.

При цьому слід зазначити, що за встановлених у цій справі обставин відмова у видачі дублікату виконавчого листа призведе до порушення права стягувача на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Аналізуючи доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження судових рішень у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, з урахуванням усіх конкретних обставин у ній, суди надали вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого провадження.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не є предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо вимоги заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. звернулась із заявою про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Т. В. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун