Постанова

від 25.10.2023 по справі 758/11504/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/11504/22 Головуючий у суді І інстанції Анохін А.М.

Провадження № 22-ц/824/11620/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 309 800,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 червня 2023 року представник позивача - адвокат Доценко В.О. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборону відчуження на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 06 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 406.

В обґрунтування заяви зазначив, що предметом позову у цій справі є стягнення матеріальної шкоди у розмірі 309 800,00 грн, завданої залиттям квартири позивача за адресою: АДРЕСА_2 , в ніч із 06 на 07 січня 2022 року з вини відповідачів, як співвласників квартири АДРЕСА_1 , а саме внаслідок недбалого ставлення до користування сантехнічним обладнанням (пошкодження колби фільтру на лічильнику холодного водопостачання).

Відповідачі позовні вимоги не визнають, не бажають добровільно відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду та вирішити спір мирним шляхом.

Після події залиття квартири позивача 06 липня 2022 року між відповідачами був укладений договір дарування 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала належну їй частку квартири у власність ОСОБА_2 , а дарунок вони оцінили на суму 300 000,00 грн.

ОСОБА_3 подала до суду заяву від 20 січня 2023 року, в якій зазначила про те, що станом на 07 - 08 січня 2022 року вона не була власником квартири АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності. Разом з тим, остання 26 липня 2022 року отримала в дар квартиру АДРЕСА_3 .

Вказував, що ОСОБА_2 має можливість за час розгляду справи в суді реалізувати свої права власника об`єкта нерухомого майна, зокрема, вчинити дії щодо відчуження квартири, що належить їй на праві власності з метою уникнення примусового виконання рішення суду, тому у позивача є об`єктивні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження на 1/4 частку вищевказаної квартири фактично буде втрачена можливість виконання рішення суду про стягнення з відповідачів суми завданої позивачу майнової шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року у задоволенні зави представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка В.О. про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, виходячи з предмету спору та характеру заявлених вимог, не вбачав підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, зазначений заявником, оскільки вважав, що невжиття відповідних заходів позову забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Доценка В.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи,невідповідності висновків суду обставинам справи й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви про забезпечення позову задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, не здійснив належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

Так, суд під час розгляду заяви про забезпечення позову не надав ніякої оцінки наданим стороною позивача доказам і не звернув увагу на те, що відповідачі вчинили 06 липня 2022 року між собою правочин, спрямований приховати факт того, що ОСОБА_2 є належним співвідповідачем у даній справі, хоча на момент залиття вона була співвласником квартири, з якої стався витік води.

Суд не врахував факт відсутності у ОСОБА_2 іншого майна, окрім квартири, частину в якій позивач просила обтяжити арештом та забороною відчуження з тих підстав, що між сторонами виник майновий спір щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, ціна позову відповідає визначеній вартості 1/4 частки квартири, а поведінка відповідача, яка ухиляється від добровільного відшкодування завданих позивачу збитків, свідчить про потенційну можливість відчуження майна на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку, заставу тощо.

Суд проігнорував, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами і відповідає предмету позову у даній справі. Вжиття наведених вище заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушень майнових прав позивача на час вирішення даного спору в суді, а для відповідача ОСОБА_2 ніяких негативних наслідків при накладенні судом арешту на 1/4 частку її квартири не настане, її право на користування нерухомим майном не буде обмежено. Побоювання позивача про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову відповідачами не були спростовані.

Таким чином, позивач вважає, що заява про забезпечення позову містила належне обґрунтування того, яка існує загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про стягнення з відповідачів на її користь матеріальної шкоди і дані обставини судом першої інстанції перевірені не були, як і не надано належної оцінки тим ризикам, які зумовили звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

10 жовтня 2023 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ананьєва Є.А. разом з клопотанням про встановлення додаткового строку для подання відзиву з посиланням на юридичну необізнаність відповідача та перебування адвоката на безоплатній основі у добровольчому формуванні Броварської міської територіальної громади № 1 «Дозор».

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання представника відповідача про встановлення додаткового строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та залишила його без розгляду на підставі статей 126, 360 ЦПК України, оскільки встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою виключно до закінчення цього строку (частина друга статті 127 ЦПК України), тоді як копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами ОСОБА_2 отримала засобами поштового зв`язку ще 04 липня 2023 року (а.с. 106). Крім того, у клопотанні не наведено поважних причин, які об`єктивно перешкоджали стороні відповідача реалізувати своє право на подання відзиву більше ніж протягом трьохмісячного строку з моменту отримання вказаної ухвали.

Відзиви інших учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Доценко В.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з вищенаведених підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ананьєв Є.А. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Інший відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися і явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на 1/4 частину нерухомого майна, що належить одному із відповідачів, суд першої інстанції, виходячи з предмету спору та характеру заявлених вимог, не вбачав підстав для вжиття відповідних заходів у спосіб, зазначений заявником, оскільки вважав, що невжиття відповідних заходів позову забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору за заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарне стягнення матеріальної (майнової) шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 309 800,00 грн.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник ОСОБА_1 посилався на те, що після події залиття квартири позивача 06 липня 2022 року з метою виключення зі складу відповідачів у справі ОСОБА_3 відповідачіуклали договір дарування 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала належну їй частку квартири у власність ОСОБА_2 , а дарунок вони оцінили на суму 300 000,00 грн. Наразі ОСОБА_2 як одноосібний власник квартири, з якої стався неконтрольований витік води, має можливість за час розгляду справи в суді вчинити дії щодо відчуження цього нерухомого майна з метою уникнення примусового виконання рішення суду.

Так, необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 зроблено висновок про те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22звернуто увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 6 грудня 2007 року).

З огляду на наведене, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги у тому, що накладення арешту та заборони відчуження на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 06 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є необхідним і співмірним заходом, який випливає з фактичних обставин, які свідчать про те, що протягом вирішення спору про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування майнової шкоди у значному розмірі не виключається можливість відчуження ОСОБА_2 як солідарним відповідачем свого майна, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суду першої інстанції було надано достатньо доказів і наведено значимі факти того, що захист прав, свобод та інтересів позивача у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача.

Отже, розглядаючи заяву, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтувавши свою відмову у вжитті таких заходів, пославшись лише на норми процесуального права та обмежившись загальним висновком, що невжиття відповідних заходів позову забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, відмовляючи позивачу у забезпеченні позову в зазначеній справі, суд першої інстанції не врахував наведені обставини справи та не здійснив оцінку наданих позивачем доказів, в порушення вимог статей 149-153 ЦПК України дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на 1/4 частку квартири відповідача, що є домірним розміру позовних вимог у справі, адже між сторонами виник майновий спір, а у відповідача як власника цього майна існує реальна можливість вільно розпорядитися ним на власний розсуд, чим може нівелюватися функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду за захистом.

Колегія суддів враховує, що питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

У даному ж випадку такі заходи забезпечення позову не обмежують відповідача в реалізації її права володіння нерухомим майном та не перешкоджають у вільному користуванні квартирою, а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, а також є дієвою та оптимальною процесуальною дією щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача і попередження потенційно-можливих недобросовісних дій з боку відповідача щодо вчинення правочинів з відчуження частки у належній їй квартирі.

Крім того, наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на майно, що належать відповідачу, не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт та заборону відчуження на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 06 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришко Наталією Валеріївною, зареєстрованого в реєстрі за № 406.

Стягувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Боржник - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній