КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
права № 758/11504/22 Головуючий у суді І інстанції Анохін А.М.
Провадження № 22-з/824/1427/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка Володимира Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
в с т а н о в и в:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 309 800,00 грн майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 у зв`язку зі смертю останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року у задоволенні зави представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка В.О. про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Доценка В.О. звернулася з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задоволено.
В порядку забезпечення позову накладено арешт та заборону відчуження на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 06 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 406.
08 листопада 2023 року представник позивача - адвокат Доценко В.О. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі по 536,80 грн з кожної.
В обґрунтування заяви зазначив, що в апеляційній скарзі він просив стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та її переглядом в апеляційному порядку, однак вказані вимоги не були розглянуті та вирішені судом апеляційної інстанції.
Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, адвокат Доценко В.О. надіслав клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника, відповідачі та третя особа причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі положеньчастини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає, що заяву слід залишити без задоволення з таких підстав.
Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».
Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 червня 2023 року про відмову у забезпеченні позову та ухвалив нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задовольнив.
В порядку забезпечення позову було накладено арешт та заборону відчуження на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/4 частки квартири від 06 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 406.
При цьому в мотивувальній частині постанови вказано, що у відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.
Таким чином вимоги позивача про стягнення витрат по сплаті судового збору були вирішені у постанові Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, тому виходять за межі правового регулювання статті 270 ЦПК України.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення по суті спору у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова апеляційного суду, прийнята з такого процесуального питання, як вжиття заходів забезпечення позову, не стосується вирішення спору по суті та не є остаточним судовим рішенням у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення у даній справі, оскільки питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору при апеляційному перегляді процесуальної ухвали (про забезпечення позову), тобто до ухвалення судом рішення по суті спору, є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону.
Разом із цим, позивач не позбавлена права заявляти про стягнення на її користь понесених нею судових витрат під час розгляду даної справи згідно вимог ЦПК України, та відповідне питання має бути вирішене судом в судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи по суті (в рішенні суду першої інстанції та постановах/ухвалах судів апеляційної та касаційної інстанцій за наслідками його перегляду).
За таких обставин колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка В.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартириє необґрунтованоюта задоволенню не підлягає, а тому правові підстави для прийняття додаткової постанови щодо відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 270 ЦПК України відсутні.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 368, 381 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Доценка Володимира Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2023 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.О. Писана
Д.О. Таргоній
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2023 |
Оприлюднено | 27.11.2023 |
Номер документу | 115170349 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб’єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Голуб Світлана Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні