Рішення

від 25.10.2023 по справі 914/1750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 Справа № 914/1750/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани», м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 510934,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гузюк Н.І.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичани" про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 510934,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023, справу №914/1750/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 09.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.07.2023.

Ухвалою від 05.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 05.07.2023, суд відклав підготовче засідання на 02.08.2023.

У підготовче засідання 02.08.2023 з`явився представник позивача. Додаткових клопотань, заяв, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не подавав.

У підготовче засідання 02.08.2023 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви та клопотання до суду не скерував.

Ухвалою від 02.08.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 02.08.2023, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 06.09.2023.

Ухвалою від 06.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 06.09.2023, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.10.2023.

Ухвалою від 04.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.10.2023, суд ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 25.10.2023.

У судове засідання 25.10.2023 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 25.10.2023 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Від відповідача протягом усього часу розгляду справи жодних документів не надходило.

У судовому засіданні 25.10.2023 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 25.10.2023, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що земельна ділянка (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) площею 0,5659 га за адресою: місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, 225-а, належить територіальній громаді міста Львова та є комунальною власністю. Одночасно, згадана земельна ділянка не є об`єктом договору про передачу такої у власність або надання її у користування (оренду) юридичним або фізичним особам.

Відтак, відповідач використовує земельну ділянку площею 0,5659 га кадастровий номер 4610137500:04:006:0021, що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, 225-а для обслуговування виробничо-складських будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості, що є порушенням земельного законодавства України та призводить до втрат територіальної громади міста Львова від несплати орендної плати за землю.

Зазначені обставини зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки №74 від 13.08.2021 року за адресою вул. Б.Хмельницького, 225-а.

Щодо користування земельною ділянкою без правових підстав, Львівська міська рада звертає увагу суду на те, що ухвалою ЛМР №2551 від 19.03.2009 року «Про користування ТзОВ «Галичани» земельною ділянкою на вул. Б. Хмельницького, 225-а» було вирішено передати таку терміном на 10 років відповідачу. Інших ухвал ЛМР, якими б зазначений термін був продовжений не приймалось.

Позивач зазначає, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна на будівлю, літ. І-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686552746101) загальною площею 784,9 кв. м. на вул. Б. Хмельницького, 225-а та нежитлове приміщення, літ. X (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686505046101) загальною площею 416,1 кв. м. на вул. Б. Хмельницького, 225-а, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку, у період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 рік не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе за рахунок Львівської міської ради як власника земельної ділянки безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У зв`язку з тим, що відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, єдина можлива форма оплати за землю, є орендна плата.

Позивач зазначає, що відповідач упродовж 2020-2023 років використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна.

Відтак, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани», як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів.

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2023 №НВ-4600121182023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) становить 10477129,19 грн.

Відтак, відповідно до розрахунку наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) на вул. Б.Хмельницького,225-а у м. Львові відповідачем без документів, які підтверджують право користування за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 рік становить 775742,38 грн.

Листом Головного управління ДПС у Львівській області від 17.02.2023 за №2925/13-01-04-07, відповідачу нарахована орендна плата за землю у розмірі 265348,38 грн, яка була у подальшому сплачена ТзОВ «Галичани».

Враховуючи усі наведені обставини, Львівська міська рада просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» 510394,00 грн недоотриманих коштів з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 09.06.2023 року п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів, заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не подавав.

Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, будинок 225-А.

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Таким чином, суд зазначає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Земельна ділянка (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) 0,5659 га за адресою: місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, 225-а, належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, номер витягу №НВ-0000169882023 від 02.02.2023, який долучено до матеріалів справи.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000169882023 від 02.02.2023, дата державної реєстрації земельної ділянки 30.12.2009. Відтак, необхідно вважати земельну ділянку сформованою з 30.12.2009.

Ухвалою Львівської міської ради від 19.03.2009 №2551 «Про користування ТзОВ «Галичани» земельною ділянкою на вул. Б.Хмельницького, 225-а у м. Львові» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Галичани» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,5659 га на вул. Б.Хмельницького, 225-а для обслуговування виробничо-складських будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання землі промисловості.

Як зазначає позивач, ухвал Львівської міської ради щодо продовження терміну оренди земельної ділянки площею 0,5659 га, на вул. Б.Хмельницького, 225-а, Львівською міською радою не приймалося.

Зазначеною Ухвалою ЛМР, Товариству з обмеженою відповідальністю «Галичани» встановлено пунктом 3 у місячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та провесні його державну реєстрацію (п. 3.1. ухвали ЛМР) та угоду про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою (п. 3.2. ухвали ЛМР).

Однак, договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладався.

На підставі підпункту 4 ухвали ЛМР від 19.03.2009 №2551, землекористувачеві забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватися правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових.

Пунктом 5 зазначеною ухвали зазначено про те, що департаменту містобудування необхідно внести відповідні зміни у земельно-кадастрові дані.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №320755896 від 20.01.2023 року у власності ТзОВ «Галичани» за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 225-а зареєстровано право власності на нерухоме майно:

- на будівлю, літ. І-1(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686552746101) загальною площею 784,9 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 23.01.2006. Дата внесення інформації про право власності - 21.07.2015.

- на нежитлове приміщення, літ. Х (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686505046101) загальною площею 416,1 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2005. Дата внесення інформації про право власності - 21.07.2015.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:04:006:0021 за адресою: місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, 225-а.

13.08.2021 року відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 225-а.

За результатами обстеження складено акт від 13.08.2021 року №74, який знаходяться у матеріалах справи та лист-вимогу №24-вих-118438 від 13.12.2021, які скеровувались на адресу ТзОВ «Галичани», рекомендованим поштовим відправленням з індивідуальним кодовим ідентифікатором №7900603154661, що підтверджується списком №5444 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 15.12.2021 року. Докази надіслання долучено до матеріалів позовної заяви.

До акта обстеження №74 від 13.08.2021 додано план-схему земельних ділянок за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 225-а та суміжних з ними земельних ділянок.

Судом встановлено, що в акті зафіксовано перелік осіб, які брали участь в обстеженні, площу земельної ділянки, якою фактично користується відповідач, долучено план-схему земельних ділянок.

Актом обстеження земельних ділянок за адресою вул. Б.Хмельницького, 225-а та суміжних з ними земельних ділянок відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.08.2021 року №74 встановлено, що ТзОВ «Галичани» фактично використовує земельну ділянку площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500 04 006 0021) для обслуговування будівлі на вул. Б Хмельницького, 225-а у м. Львові за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки

Згідно з інформації з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 07.02.2023 №НВ-4600121182023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) становить 10477129,19 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Згідно п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відтак, відповідно до розрахунку наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) на вул. Б.Хмельницького, 225-а у місті Львові відповідачем без документів, які підтверджують право користування за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 рік становить 775742,38 грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 17.02.2023 за вих. №2925/13-01-04-07, ТзОВ «Галичани» нараховано та сплачено орендної плати за землю з юридичних осіб за користування земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а у розмірі 265348,38 грн за земельну ділянку площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року.

Відтак, загальна сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року становить 510394,00 грн (775742,38 грн 265348,38 грн).

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» у період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути оплачені за користування нею, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 510394,00 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності та понесені позивачем судові витрати.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно зі ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.01.2023 №320755896 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а зареєстроване право власності на об`єкти нерухомого майна: на будівлю, літ. І-1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686552746101) загальною площею 784,9 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 23.01.2006. Дата внесення інформації про право власності - 21.07.2015; на нежитлове приміщення, літ. X (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686505046101) загальною площею 416,1 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2005. Дата внесення інформації про право власності-21.07.2015.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:04:006:0021за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а.

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Відповідач використовував земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомого майна без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 13.08.2021 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а та встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» фактично використовує земельну ділянку площею 0,5659 га (кадастровий номер: 4610137500:04:006:0021) за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а для обслуговування виробничо-складських будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості, що є порушенням земельного законодавства України та призводить до втрат територіальної громади міста Львова від несплати орендної плати за землю.

За результатами вказаного обстеження, складено акт обстеження земельної ділянки від 13.08.2021 року №74 та лист-вимогу №24-вих-118438 від 13.12.2021 року.

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим поштовим відправленням №7900603154661 від 15.12.2021 та списком №5444 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих від 15.12.2021 року.

Проте, відповідач залишив вимогу Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради без відповіді та реагування.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна (нежитлової будівлі), безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщений зазначений об`єкт, за період з 01.02.2020 по 31.01.2023.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021 у справі №905/1680/20, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19.

Згідно зі статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е»» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України).

Таким чином, нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» є власником на нерухоме майно: на будівлю, літ. І-1(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686552746101) загальною площею 784,9 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 23.01.2006. Дата внесення інформації про право власності - 21.07.2015; на нежитлове приміщення, літ. Х (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686505046101) загальною площею 416,1 кв. м., на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.2005. Дата внесення інформації про право власності - 21.07.2015, відповідач має право на використання такої земельної ділянки.

Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частин 3-9 вищезазначеної статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 8 ст. 24 даного Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-4600121182023 від 07.02.2023 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000169882023 від 02.02.2023, спірній земельній ділянці площею 0,5659 га присвоєно кадастровий номер 4610137500:04:006:0021, дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради з 30.12.2009 (дата державної реєстрації речового права).

Таким чином, земельна ділянка площею 0,5659 га, кадастровий номер 4610137500:04:006:0021, є сформована як об`єкт цивільних прав.

Судом встановлено, що позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові», затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Згідно п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку позивача недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю, внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) на вул. Б.Хмельницького,225-а за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року становить 775742,38 грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 17.02.2023 №2925/13-01-04-07 відповідачу ТзОВ «Галичани» нараховано та сплачено орендну плату у розмірі 265348,38 за земельну ділянку площею 0,5659 га (кадастровий номер 4610137500:04:006:0021) за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року.

Відтак, загальна сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності за період з 01.02.2020 року по 31.01.2023 року становить 510394,00 грн. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

З огляду на викладене Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичани» як фактичний користувач земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №922/3617/19.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Зі змісту положень частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», пункту 289.1 статті 289 ПК України слідує, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земел» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ПК України та законодавства про оцінку земель (Закон України «Про оцінку земель», Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 №213, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051) у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 зробила висновок, що належними доказами на обґрунтування оцінки землі є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом.

Позивачем на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем, надано витяг №НВ-4600121182023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.02.2023, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:04:006:0021, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:006:0021 площею 0,5659 га за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а становить 10477129,19 грн.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, зазначено, що: «обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок», про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 справі « 320/5877/17 (п. 71 постанови).

Як встановлено ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:006:0021 площею 0,5659 га за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 225-а є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 510394,00 грн

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7655,91 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №147 від 10.05.2023 на суму 7655,91 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 7655,91 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Б.Хмельницького, 225-А; ідентифікаційний код 20825145) на користь Львівської міської ради (79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням земельною ділянкою у розмірі 510394,00 грн та 7655,91 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023.

Суддя Гоменюк З.П.