Ухвала

від 17.04.2024 по справі 914/1750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.04.2024 Справа № 914/1750/23

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани», м. Львів

про розстрочення виконання рішення суду

у справі №914/1750/23

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани», м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 510934,00 грн.

За участю представників сторін:

від заявника: Батьков В.В.;

від стягувача: Гузюк Н.І..

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1750/23 за позовом Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у розмірі 510934,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 року у справі №914/1750/23 позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням земельною ділянкою у розмірі 510394,00 грн та 7655,91 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №914/1750/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 року у справі №914/1750/23 - без змін.

15.03.2023 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду (вх.№1016/24).

Супровідним листом від 21.03.2024 за вих.№09-01/432/24 Західний апеляційний господарський суд повернув матеріали справи №914/1750/23 на адресу Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» про розстрочку виконання судового рішення у справі 914/1750/23, заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 03.04.2024.

27.03.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.03.2024) від стягувача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду (вх.№8580/24).

Ухвалою від 03.04.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 03.04.2024, суд відклав розгляд заяви на 17.04.2024.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник стягувача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував. У судовому засіданні повідомив суд про те, що, зважаючи на ціну позову, стягнуту рішенням суду від 25.10.2023, просить зменшити термін розстрочення виконання рішення.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник заявника (боржника). Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи до суду не скерував. У судовому засіданні підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду терміном на 7 місяців, просив суд задовольнити таку.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч. 1-2 ст. 18 та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.

У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положення ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі на подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Подану заяву про розстрочення виконання рішення суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» обґрунтовує її тим, що через скрутне фінансове становище та відсутність достатньої кількості коштів на рахунках товариства, ускладняється процедура виконання рішення суду та здійснення погашення боргу одним платежем.

Враховуючи, що товариство за наслідками своєї господарської діяльності сплачує податки та здійснює нарахування заробітної плати, кількість вільних обігових коштів підприємства є обмежена та, за твердженнями заявника, становить 72500,00 грн.

З метою недопущення постанови арешту на рахунки та майно ТзОВ «Галичани», останній просить суд розстрочити виконання рішення суду від 25.10.2023 року у справі №914/1750/23 за наступним графіком:

- суму в розмірі 75394,00 грн та 7655,91 грн судового збору до 30.04.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 31.05.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 30.06.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 31.07.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 31.08.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 30.09.2024;

- суму в розмірі 72500,00 грн до 24.10.2024.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Неможливість виконання рішення не є тотожною неможливості виконання зобов`язання, яке є одним із способів його припинення. З огляду на це обставини, з`ясування сутності та настання яких зумовлює вирішення спору щодо права цивільного, не віднесені законом до таких, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приймаючи до уваги, що рішення у даній справі було ухвалено 25.10.2023, тому розстрочення виконання такого рішення можливе не довше ніж до 25.10.2024.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Зважаючи на заперечення Львівської міської ради (вх.№8580/24 від 27.03.2024) останній вважає, що заява про розстрочення виконання рішення суду на 7 місяців є необґрунтованою відповідачем, а з урахуванням ціни позову, позивач наполягає на зменшенні терміну розстрочення виконання рішення суду.

На підтвердження свої доводів заявником долучено копію податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітній період три квартали 2023 року, згідно якої сума доходу за податковий (звітній) період ТзОВ «Галичани» становить 401465,31 грн (сума доходу, що оподатковується за ставкою 5%).

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Однак, суд бере до уваги, що стягувач не заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду, а лише просив зменшити термін такого виконання.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення чи постанови.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Проаналізувавши наведені ТзОВ «Галичани» (заявником, відповідачем у справі) обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023, що залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №914/1750/23, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, подані заявником на підтвердження важкого матеріального становища, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у клопотанні обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.

Одночасно, суд приймає до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що дає суду підстави, що зазначені обставини є тими конкретними винятковими обставинами, у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі №914/1750/23 і є підставою для надання ТзОВ «Галичани» можливості виконання судового рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Суд зауважує, що надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України»).

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан ТзОВ «Галичани» та матеріальні інтереси обох сторін, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі №914/1750/23 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарської діяльності відповідача, зважаючи на можливість відповідачем збереження достатньої кількості робочих місць на підприємстві, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб`єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у справі №1750/23 в частині стягнення 510394,00 грн основного боргу на 3 (три) місяці починаючи з травня 2024 року по липень 2024 року зі сплатою заборгованості щомісячно відповідними рівними частками. Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» про розстрочення виконання судового рішення у справі №914/1750/23 підлягає задоволенню частково.

Суд також звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З аналізу викладених положень вбачається, що надання розстрочки виконання рішення суду в частині сплати судового збору може бути здійснено судом лише до ухвалення рішення по справі.

Отже, в частині заяви боржника щодо надання розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення судового збору в сумі 7655,91 грн слід відмовити.

Відтак, суд вбачає законні підстави для часткового задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення строком на три місяці, а саме в частині розстрочення несплаченої заборгованості у розмірі 510394,00 грн. Натомість, в задоволенні заяви про розстрочення судового рішення в частині стягнення судового збору - слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичани» про розстрочення виконання рішення - задовольнити частково.

2.Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 у справі №914/1750/23 у частині стягнення суми безпідставно збережених коштів у зв`язку із користуванням земельною ділянкою у розмірі 510394,00 грн, на 3 місяці частинами, та затвердити наступний графік його виконання:

- до 31.05.2024 - 170131,33 грн;

- до 30.06.2024 - 170131,33 грн;

- до 31.07.2024 - 170131,34 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

У судовому засіданні 17.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст складено 22.04.2024.

Суддя Гоменюк З.П.