Ухвала

від 06.11.2023 по справі 757/42716/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 757/42716/21-ц

провадження № 61-15699ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного заповідника «Києва-Печерська Лавра», третя особа - Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність», про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Національного заповідника «Києва-Печерська Лавра» (далі - НЗ «Києва-Печерська Лавра»), третя особа - Первинна профспілкова організація «Трудова солідарність» (далі - ППО «Трудова солідарність»), в якому просив суд: скасувати наказ №173-0 від 18 червня 2021 року про його звільнення з посади зберігача фондів 1 категорії сектору обліку фондової збірки відділу науково-фондової роботи в НЗ «Києво-Печерська Лавра»; поновити його на займаній посаді; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 до НЗ «Києва-Печерська Лавра», третя особа - ППО «Трудова солідарність», про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу залишено без задоволення.

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва

від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 17 травня 2023 року (надійшла до суду 03 листопада 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

До касаційної скарги подано клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Клопотання обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримав 30 травня 2023 року, а отже процесуальний строк ним не порушено.

Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити,

а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на наступне.

З постанови апеляційного суду встановлено, що повний текст постанови виготовлено 24 травня 2023 року. Таким чином, строк на касаційне оскарження закінчився 23 червня 2023 року (п`ятниця).

Вперше заявник звернувся до Верховного Суду у червні 2023 року, а ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року касаційну скаргу було повернуто заявнику.

ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою лише

31 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження на 129 днів.

Враховуючи вищевикладене, заявнику необхідно надати належні докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Також, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд не приймає до уваги посилання заявника на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки ним не наведено обґрунтовані обов`язкові підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць