Ухвала

від 30.10.2023 по справі 317/4667/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2023 Справа № 317/4667/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/4467/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/650/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 6 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчийв ОВССУ ГУНПв Запорізькійобласті ОСОБА_8 за погодженням з першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням (уточненим) про накладення арешту на речі і документи, вилучені в ході обшуку за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 29 вересня 2023 року, а саме на: 290000 доларів США, купюрами по 100 доларів; 3801 доларів США, купюрами: 15 купюр по 100 доларів, 41 купюрою по 50 доларів, 8 купюр по 20 доларів, 8 купюр по 10 доларів, 2 купюри по 5 доларів, 1 купюра 1 долар; 1280000 гривень, купюрами по 1000 гривень; 15800 гривень, купюрами по 200 гривень; 500 гривень, купюрами по 100 гривень; 4000 гривень, купюрами по 500 гривень; 120 гривень, купюрами по 20 гривень; 4000 Євро, купюрами по 100 Євро; 7500 Євро, купюрами по 50 Євро; 80 Євро, купюрами по 20 Євро; 80 Євро, купюрами по 10 Євро; 15 євро, купюрами по 5 Євро; золоті злитки у кількості 5 одиниць, 999 проби, вагою по 100 грамів кожен, з наступними номерами №926560, 923628, 926563, 923619, 933625.

Під час досудового розслідування встановлено, що на початку квітня 2023 року, через невстановлену в ході досудового розслідування особу до ОСОБА_7 , звернувся ОСОБА_10 з метою отримання консультації з приводу порядку отримання інвалідності за станом здоров`я.

Після розмови з ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , проаналізувавши отриману інформацію, володіючи спеціальними знаннями і навичками, отриманими в результаті виконання обов`язків директора ЗООВГО «Товариство Українських офіцерів», ЄРДПОУ №37129522 та співзасновника ГО «Захисту дітей та інвалідів», ЄРДПОУ №42279684, розуміючи законодавчу процедуру проходження Медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), критерії оцінки визначення стану здоровя, для прийняття рішення про наявність у особи інвалідності, вирішив вчинити кримінальне правопорушення, направлене на одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В ході реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_7 в період часу з квітня 2023 року до 28.09.2023 протягом неодноразових зустрічей та телефонних розмов з ОСОБА_10 запевнив останнього, що у період дії військового стану не можливо отримати інвалідність законним шляхом, без надання неправомірної вигоди, тобто запевнив у необхідності надання йому ( ОСОБА_7 ) грошових коштів з метою впливу на медичних працівників, уповноважених на виконання функцій держави та прийняття рішення щодо надання інвалідності ОСОБА_10 .

Внаслідок неодноразового повторення вказаної вимоги ОСОБА_7 , у потерпілого ОСОБА_10 склалося переконання про реальність того, що без передачі ОСОБА_7 грошових коштів отримати інвалідність неможливо. Таким чином ОСОБА_7 висловив вимогу ОСОБА_10 у необхідності передати йому грошові кошти у якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При цьому до вчинення протиправних дій ОСОБА_7 вирішив залучити невстановлених в ході досудового розслідування службових осіб Університетської клініки Запорізького державного медико - фармацевтичного університету, котрі за неправомірну вигоду, без наявності передбачених законом підстав і медичних показань, мали б реальну змогу помістити ОСОБА_10 на стаціонарне лікування і в подальшому скласти і видати йому завідомо підроблені документи про наявність у нього неіснуючих захворювань, що сприяло б оформленню ОСОБА_10 інвалідності.

В ході реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 25.09.2023, приблизно о 17 годині 00 хвилин, діючи для досягнення єдиної мети, направленої на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, перебуваючи між вул. Чарівна, та вул. 55 бригади у м. Запоріжжя, в ході зустрічі з ОСОБА_10 , повідомив останнього про необхідність проходження фіктивного стаціонарного лікування в Університетській клініці Запорізького державного медико-фармацевтичному університету, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Амосова академіка, 83, за результатами якого ОСОБА_10 мав отримати завідомо підроблені медичні документи, до яких були б внесені завідомо неправдиві відомості, щодо наявності у нього фактично не існуючих захворювань.

При цьому ОСОБА_7 , оголосив ОСОБА_10 вимогу про необхідність надання йому ( ОСОБА_7 ) неправомірної вигоди у сумі 10000 гривень за вплив на службових осіб Університетської клініки Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, щодо створення неіснуючих підстав для проходження ОСОБА_11 стаціонарного лікування, а також виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів, про наявність у останнього не існуючих захворювань, без якого ОСОБА_11 не зможе ані пройти курс стаціонарного лікування у зазначеному медичному закладі, ані отримати медичні документи, необхідні для отримання інвалідності.

28 вересня 2023 року, приблизно з 07.00 год. до 08.00 год. ОСОБА_10 , діючи підконтрольно, в межах досудового розслідування кримінального провадження, перебуваючи біля адміністративної будівлі Університетської лікарні Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Амосова академіка, 83, передав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 10000 гривень, купюрами номіналом по 100, 200, 500 гривень, отримавши які, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 , за вказівкою останнього направилися безпосередньо до адміністративної будівлі зазначеного медичного закладу, де у невстановленому в ході досудового розслідування кабінеті, невстановленою службовою особою медичного закладу, без будь-яких медичних оглядів і додаткових перевірок ОСОБА_10 був оформлений на стаціонарне лікування.

Таким чином, ОСОБА_7 , діючи з єдиним умислом, направленим на одержання від потерпілого ОСОБА_10 неправомірної вигоди, вимагав та отримав від нього неправомірну вигоду у сумі 10000 грн. за вплив на прийняття рішення невстановленою в ході досудового розслідування службовою особою Університетської клініки Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, щодо створення неіснуючих підстав для проходження ОСОБА_11 стаціонарного лікування, а також виготовлення та видачу завідомо підроблених медичних документів, про наявність у останнього не існуючих захворювань, які в подальшому могли б стати підставою для оформлення ОСОБА_10 , інвалідності.

28 вересня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке кваліфікується як одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В цей же день, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Крім того, 29 вересня 2023 року в ході обшуку за місцем фактичного мешкання підозрюваного ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виявлено і вилучено наступне майно, а саме: 290000 доларів США, купюрами по 100 доларів; 3801 доларів США, купюрами: 15 купюр по 100 доларів, 41 купюра по 50 доларів, 8 купюр по 20 доларів, 8 купюр по 10 доларів, 2 купюри по 5 доларів, 1 купюра 1 долар; 1280000 гривень, купюрами по 1000 гривень; 15 800 гривень, купюрами по 200 гривень; 500 гривень, купюрами по 100 гривень; 4000 гривень, купюрами по 500 гривень; 120 гривень, купюрами по 20 гривень; 4000 Євро, купюрами по 100 Євро; 7500 Євро, купюрами по 50 Євро; 60 Євро, купюрами по 20 Євро; 80 Євро, купюрами по 10 Євро; 15 Євро, купюрами по 5 Євро; золоті злитки у кількості 5 одиниць, 999 проби, вагою по 100 грамів, з наступними номерами № 926560, 923628, 926563, 923619, 933625.

В обґрунтування уточненого клопотання старший слідчий зазначив, що накладення арешту на вказане майно необхідне з метою конфіскації майна як виду покарання, в разі прийняття у подальшому відповідного рішення судом.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши це тим, що у разі доведеності вини ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні судом може бути засноване таке додаткове покарання як конфіскація майна, що свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про арешт вилучених коштів.

В обґрунтування свої скарги вказує, що не може бути пред`явлена підозра, а відповідно і накладений арешт на майно за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачає одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, при тому, що особа на яку мав бути вчинений вплив слідством не встановлено.

Зазначає, що пред`явлена йому підозра, а саме одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави без факту встановлення особи, на яку він начебто мав здійснити вплив ґрунтується не на доказах, а виключно на припущеннях слідства.

Вказує, що підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є безпідставною та ґрунтується на припущеннях, що є недопустимим, а тому і клопотання про арешт майна є необґрунтованим.

Крім того, зазначив, що слідчий у своєму клопотанні в частині вилучення його особистих коштів за місцем проживання, взагалі не відносяться до матеріалів кримінального провадження та суті пред`явленого йому підозри, взагалі не мають у кримінальному провадженні жодного доказового значення, у зв`язку із чим їх вилучення є безпідставним.

У судовому засіданні апеляційного суду власник майна ОСОБА_7 підтримав подану ним апеляційну скаргу та вказав, що йому інкримінується вимагання винагороди для третьої особи, проте, ані таку особу, ані вимагання не встановлено, а отже, на переконання апелянта, підозра є необґрунтованою.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вказала, що мета накладення арешту на вказане в клопотанні майно є конфіскація майна як вид покарання. Зазначила, що ОСОБА_7 не було оскаржено повідомленої йому підозри.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про задоволення клопотання накладення арешту на майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так,із матеріалівкримінального провадження вбачається, що відділом поліції №6 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023082060000039 від 24квітня 2023року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 11).

Крім того, із доданих до клопотання доказів випливає, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 62-73).

Із санкції ч. 3 ст. 369-2 КК України вбачається, що остання передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна , яке є власністю засудженого.

Так, із протоколу обшуку від 29 вересня 2023 року випливає, що вилучене майно в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 належить останньому (а.с. 84-89).

Крім того, належність ОСОБА_7 вилученого майна, останнім не заперечується.

Таким чином, враховуючи обґрунтовану підозру, незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, зумовить труднощі чи унеможливить виконання можливого вироку в частині конфіскації майна, а тому арешт належного підозрюваному ОСОБА_7 вказаного в клопотанні майна є цілком законним і необхіднім для забезпечення кримінального провадження.

Щодо доводів, які фактично зводяться до необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_7 підозри, то слід зазначити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 6 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023082060000039, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4