Ухвала

від 19.10.2023 по справі 296/8756/22

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8756/22

2-др/296/33/23

УХВАЛА

Іменем України

"19" жовтня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі питання про ухвалення додаткового рішення у справі №296/8756/22 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського комунального книжково-газетного видавництва «Полісся» Житомирської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20.07.2023 позов ОСОБА_1 до Житомирського комунального книжково-газетного видавництва «Полісся» Житомирської обласної ради задоволено повністю, стягнуто з Житомирського комунального книжково-газетного видавництва «Полісся» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 57483,80 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 23188,17 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 124414,00 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

24.07.2023 року представник позивача адвокат Дмитренко І.Б. подала до суду клопотання про вирішення питання про судові витрати, в якому просить стягнути з Житомирського комунального книжково-газетного видавництва «Полісся» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 26000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 992,40 грн. судового збору.

В обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначає, що 20 липня 2023 року нею у судовому засіданні повідомлено про намір подати докази понесення позивачем судових витрат. Також зазначає, що професійна правнича допомога у даній справі надавалася ОСОБА_1 адвокатом Дмитренко І.Б. Належним чином завірена копія договору про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року міститься у матеріалах справи. В межах даної цивільної справи ОСОБА_1 отримав правничу допомогу адвоката, яка включає підготовку процесуальних документів у справі та участь у судових засіданнях. Оплата послуг адвоката здійснена позивачем у повному обсязі за кожну процесуальну дію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, прибуткових касових ордерів та квитанцій до прибуткових касових ордерів. Відтак, на професійну правничу допомогу в межах даної справи ОСОБА_1 поніс витрат на загальну суму 26000,00 грн. Окрім того, звертає увагу суду на те, що при зверненні з позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., квитанція знаходиться у матеріалах справи.

Судове засідання щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат було призначено на 12:00 год. 30.08.2023 року.

У зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20.07.2023 року у справі №296/8756/22 та витребуванням матеріалів справи Житомирським апеляційним судом, розгляд справи 30.08.2023 року не відбувся.

Постановою від 26.09.2023 року Житомирський апеляційний суд залишив без змін рішення Корольовського районного суду м. Житомира.

03.10.2023 року цивільна справа №296/8756/22 була повернута до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06.10.2023 року призначено розгляд питання про стягнення судових витрат на 14:00 год. 19.10.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу просить задовольнити (а.с.203).

Представник відповідача адвокат Бородін Д.В. в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся. В клопотанні від 25.08.2023 року представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача з 5000,00 грн. до 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат регламентовано у ст.ст. 133-141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( ч.5 ст. 137 ЦПК України).

У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2022 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Дмитренко Іриною Богданівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001253 від 18.10.2021, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області №9/2/3 від 16.09.2021, було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н та визначено гонорар - винагороду адвоката за здійснення представництва інтересів позивача. Згідно умов договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (а.с.17).

В прохальної частини позовної заяви представник позивача просила стягнути 5000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

До матеріалі позовної заяви було долучено акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року, згідно якого вказано, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у цивільній справі в наступному обсязі: підготовка процесуальних документів у справі про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 5000,00 грн (позовна заява і відповідь на відзив). Також додано прибутковий касовий ордер №05/12 2022 від 05.12.2022 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №05/12 2022 від 05.12.2022 року, сума в яких вказана 5000,00 грн. (а.с.20,21).

На підставі поданих доказів понесених судових витрат рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20.07.2023 року у справі №296/8756/22 було стягнуто з Житомирського комунального книжково-газетного видавництва «Полісся» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.. Крім того на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто 992,40 грн витрат зі сплати судового збору, відносно яких представник позивача також просить прийняти додаткове рішення.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно положень ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання та ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Скориставшись передбаченим ч.8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України правом, представник позивача у судовому засіданні 20 липня 2023 року зробила усну заяву про намір подати докази щодо розміру судових витрат, які поніс позивач, у зв`язку з представництвом його інтересів в суді адвокатом.

24 липня 2023 року представником позивача адвокатом Дмитренко І.Б. подано клопотання про вирішення питання судових витрат до якого долучила копії актів приймання передачі наданих послуг №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 до Договору про надання правничої допомоги від 01.12.2022 року; копій прибуткових касових ордерів та копій квитанцій до прибуткового касового ордеру від 05.12.2023, 09.02.2023, 07.03.2023, 29.03.2023, 18.04.2023, 23.05.2023, 16.06.2023 та 20.07.2023 на загальну суму 26000грн..

Суд звертає увагу, що представником позивача повторно подано акт приймання передачі наданих послуг №1 від 05.12.2022 року та прибутковий касовий ордер від 05.12.2023 року, які додавалися раніше до позовної заяви та на підставі яких судом було прийнято рішення від 20.07.2023 про стягнення на користь позивача 5000грн. витрати на правничу допомогу. Тобто, представником позивача безпідставно повторно заявлено до стягнення такі судові витрати.

Разом з тим, вирішуючи питання можливості стягнення судових витрат на підставі доказів, які не були надані позивачем в ході розгляду справи, суд виходить з положень ст. 246 ЦПК України щодо необхідності доведення поважності причин не подання таких доказів до ухвалення судом рішення у справі та вимог процесуального законодавства щодо допустимості таких доказів, зокрема положення глави 5 ЦПК України «Докази та доказування», а саме статті 83 ЦПК України, якою врегульовано порядок подання доказів.

Так в ч. 9 ст.83 ЦПК України законодавець закріпив імперативну норму, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасника справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані в електронній формі, або є публічно доступним.

Позивачем не було дотримано таких вимог. Представник позивача до клопотання від 24.07.2023 року не додала доказів в підтвердження надсилання (надання) копій документів наданих суду на підтвердження понесення судових витрат (копій актів приймання передачі наданих послуг, копій прибуткових касових ордерів та копій квитанцій до прибуткового касового ордеру) іншим учасникам справи, як того вимагають норми статті 83 ЦПК України.

Через порушення встановленого процесуального порядку подання доказів та в силу імперативної норми ч. 9 ст.83 ЦПК України, суд не може брати до уваги подані представником позивача докази понесення витрат на правничу допомогу, відповідно суд позбавлений можливості їх оцінити.

Суд зазначає, що керуючись принципом змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, а отже і ризик не дотримання порядку подання доказів до суду, несе також сторона, що подає такі докази.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 по справі №922/2821/18.

Також судом враховує, що не надсилання (не надання) відповідачу або його представнику доказів понесення судових витрат (копії клопотання), позбавило відповідача можливості в повній мірі скористатися передбаченими ЦПК України правами, зокрема подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до ст. 137 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що в клопотанні від 25.08.2023 року про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представник відповідача просив зменшити розмір таких витрат з 5000,00 грн. до 1000,00 грн., при цьому посилався на акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2022р. та наголошував на тому, що розмір витрат на правничу допомогу сумі 5000,00 грн. є таким, що явно не відповідає складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та іншим істотним обставинам. Тобто представник відповідача виходив з обставин та наявних доказів, які містилися в матеріалах справи до ухвалення рішення, а не з ново поданих доказів.

При цьому суд зазначає, що вирішуючи питання прийняття додаткового рішення про відшкодування судових витрат слід виходити з тлумачення положень ч.8 ст. 141 ЦПК України в системному зв`язку з положеннями ст. 246 ЦПК України, а саме доведеності стороною поважності причин не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Суд зазначає, що ні в заявах по справі, ні в судовому засіданні, ні в клопотанні про долучення доказів понесених судових витрат, стороною позивача не було зазначено про неможливість подання таких доказів під час розгляду справи, не наведено будь-яких причин поважності їх неподання, хоча згідно поданих документів фіксування факту надання послуг адвокатом та їх оплата відбувалося щоразу в день проведення судового засідання у справі.

Недоведеність поважності причин неподання доказів у визначені строки є також підставою для відмови у прийнятті додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Крім того суд звертає увагу, що в позовній заяві було лише зазначено про суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000грн. та без вказівки приблизної суми, критерію розрахунків (тарифу) тощо, в позові зазначено, що у разі потреби у вчиненні інших дій адвокатом, відповідний розрахунок понесених витрат буде надано суду додатково.

Відповідно до ч.1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 статті 134 ЦПК України визначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як вказувалося вище, в позовній заяві було вказано про понесені судові витрати з надання правничої допомоги в сумі 5000грн., а також про можливі додаткові понесені витрати без зазначення приблизної суми, розрахунок якої позивач повинен був надати суду в подальшому. Тобто, позивачем окрім фактично сплаченої суми, не була вказана інша сума (розрахунку) судових витрат, які він очікував понести в зв`язку із розглядом справи.

Враховуючи вище викладене, зважаючи на положень ст 134 ЦПК України, а також беручи до уваги, що заявлена до стягнення сума витрат в розмірі 26000грн. істотно перевищує суму в 5000грн., яка була вказана в позовній заяві, доходить висновку про наявність підстав для відмови у відшкодуванні судових витрат, зокрема в частині такого перевищення.

Суд вважає, що підтвердженні витрати в сумі 5000грн., які були стягнуті за рішенням суду, в повній мірі відповідають критерію співмірності.

З урахуванням наведеного, зважаючи на положень ст. 12 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, суд відмовляє в у стягненні витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 133,137,139,141,246,263-265,268,270 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту ухвали: 25.10.2023.