Рішення

від 03.11.2023 по справі 756/3412/20

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03.11.2023 Справа № 756/3412/20

Унікальний номер 756/3412/20

Провадження номер 2/756/137/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Гаврилко Д.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представгника відповідача - Олефіренка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С3 ХОЛДИНГ» про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ», в якому просять визнати недійсними правочини купівлі-продажу укладений між сторонами, оформлені видатковими накладними від 18 червня 2018 року за № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі та їх представник зазначають, що на час складання оспорюваних накладних ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 були засновниками ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ», з рівними частками в статутному капіталі. ОСОБА_1 був директором підприємства з 15 травня 2006 р.

За результатами податкової перевірки рішенням від 13 січня 2017 р. ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ»нараховані ПДВ та штрафи в розмірі 1700112,00 грн. Відповідачем 25 квітня 2017 року сплачено податковий борг в сумі 1415824 грн.

Через те, що підприємство сплатило істотну суму грошових коштів, як штрафних санкції, за період діяльності ОСОБА_1 , як керівника, ОСОБА_5 схиляв позивача компенсувати збитки, шляхом підписання спірних накладних. З метою уникнення конфлікту й психологічного тиску зі сторони ОСОБА_5 , недовіри та звинувачень у неправильності управління підприємством, в період збігу погіршення здоров`я позивача, побічної дії лікарських засобів при тривалому лікуванні, що пригнічують волю, несприятливих організаційних та психологічних обставин, позивач ОСОБА_1 , підписав видаткові накладні від 18 червня 2018 року, не отримуючи майна, знаючи про їх фіктивність та недійсність.

В грудні 2019 року ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ»подав до Дарницького районного суду м. Києва позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3580557,19 грн. за договором купівлі-продажу (справа № 753/24253/19).

Посилаючись на ту обставину, що письмового договору між сторонами не укладалося, оспорювані накладні підписані ОСОБА_5 , який є не уповноваженою особою, він не обирався директором; майно за спірними накладними не видавалось й позивачем не отримувалось; підписані накладні без наміру створення правових наслідків, а лише для використання, як тиск з метою вимагання сплати ОСОБА_1 компенсації виплачених до бюджету сум; у відповідача не існувало на складі майна, яке ніби-то передано за накладними; ціна товару у видаткових накладних визначена у валюті Євро, не зазначена ціна в гривні, й не визначений розмір ПДВ; ОСОБА_1 підписав оспорюванні видаткові накладні від 18 червня 2018 року під тиском й в період дії лікарських препаратів, що пригнічують волю. Також вважає, що даний договір виходить за межи дрібно-побутового, тому згода дружини мала бути обов`язковою сума договору становить 130000 Євро, з цих підстав просять задовольнити позовні вимоги й визнати недійсними правочини купівлі-продажу укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , від імені ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ», оформлені видатковими накладними від 18 червня 2018 року за № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Вчинені процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2020 року справу передано на розгляд судді Андрейчуку Т.В.

19 березня 2020 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали, 06 квітня 2020 року позивачі подали текст позовної заяви в новій редакції та докази доплати судового збору.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою від 10 грудня 2020 року зобов`язано ГУ ДПС України в м. Києві надати суду інформацію чи зареєстровано ТОВТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» в Єдиному реєстрі податкових накладних видаткові накладні на продаж товару від 18 червня 2018 року за № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 та надати суду належним чином засвідчені копії податкових накладних.

18 лютого 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю. В обґрунтування поданого відзиву представник зазначає, що ОСОБА_1 не доведено здійснення на нього впливу зі сторони ОСОБА_5 під час укладання договору, також не доведений вплив лікарських препаратів, що свідчить про вільне волевиявлення. ОСОБА_1 зі заявами про тиск та/або примушування на підписання видаткових накладних до правоохоронних органів не звертався. На підприємстві товар зазначений в оспорюванних видаткових накладних був в наявності, що доводиться видатковими накладними, які долучені до відзиву. Проведена інвентаризація товару на складі 18 червня 2018 року доводить фактичну відсутність товару, що свідчить про відвантаження товару. Позивач звернувся до суду лише після порушення ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» справи про стягнення коштів. Через несплату ОСОБА_1 за отриманий товар у підприємства відсутній прибуток, який підлягав оподаткуванню. Підприємство мало відкриті рахунки в іноземній валюті Євро, тому визначення грошової одиниці договору у валюті не тягне недійсність договору. Не зазначення у видатковій накладній ПДВ та відсутність її реєстрації в Єдиному реєстрі накладних є підставою для нарахування санкцій за порушення податкового законодавства, та не є підставою для нікчемності накладної. Отримане ОСОБА_1 майно за видатковими накладними не використовувалось в інтересах сім`ї, тому згоди подружжя не передбачає. Також, представник відповідача вважає, що видаткова накладна не є правочином, а є документом, який містить відомості про господарську діяльність, та позивачами обрано неналежний спосіб захисту.

02 березня 2021 року позивачами та їх представником подано відповідь на відзив, в якому зазначають, що ОСОБА_5 набув повноваження директора лише 20 листопада 2018 року, на час підписання накладних не міг діяти від і мені та в інтересах ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ». На час підписання накладних повноваження директора залишалися в ОСОБА_1 , згідно Сататуту. Товар за видатковими накладними, які надані відповідачем за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року станом на 18 червня 2018 року був реалізований. Номенклатура майна у видаткових накладних не відповідає номенклатурі за оспорюваними видатковими накладними, й ціна майна також відрізняється. Інвентаризація проведена не повним складом інвентаризаційної комісії, навпаки підписана особою, яка не входить до складу комісії, проведена без наявності належного розпорядчого документа, без присутності матеріально- відповідальної особи, завідуючим складом є ОСОБА_7 . Жодний з підписантів Інвентаризації товару не є матеріально-відповідальною особою. В день продажу товару ТОВ ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» 18 червня 2018 року мав обов`язок на виконання ст. 201.1 ПКУ, як платник податку, скласти в електронній формі та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну, що зроблено не було й доводить факт недійсності угоди.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 31 березня 2021 року закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду на 02 червня 2021 року.

На виконання ухвали суду від 10 грудня 2020 року, про витребування в Дарницькому УП ГУ НП м. Києві належним чином засвідчені матеріали кримінального провадження за №1201910002000218 від 19 січня 2019 року, начальник слідчого відділу сповістив, що кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Копії матеріалів суду не були надані.

За розпорядженням керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва № 33 від 19 травня 2022 року, у зв`язку з мобілізацією судді Андрейчука Т.В., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 756/3412/20 (2/756/279/22).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2022 року справу передано судді Шролик І.С.

Ухвалою суду від 23 травня 2022 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання 12 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися. Подали до суду клопотання, в якому просили провести судове засідання за їх відсутності та задовольнити клопотання від 02 березня 2021 року про призначення судової економічної експертизи.

В судове засідання 12 вересня 2022 року позивач ОСОБА_8 не з`явилася. Раніше, зокрема 10 серпня 2020 року, до суду від неї надійшло клопотання, в якому вона позов підтримала та просила проводити розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 грудня 2022 року відновлено провадження по справі для розгляду клопотання експерта про витребування додаткових матеріалів та призначено до судового розгляду на 21 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 21 грудня 2022 року витребувано у ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» належним чином засвідчені копії документів, а саме: рахунку на оплату від 18 червня 2018 року № 1147-П/7519, який зазначений у видаткових накладних від 18 червня 2018 року № 1129-У/7519, № 1114-У/7519; даних інвентаризації товарів на складі від 18 червня 2018 року № 4, № 5; наказу (розпорядження) на проведення інвентаризації; матеріалів (результатів) попередньої інвентаризації товарів на складі;регістрів бухгалтерського та складського обліку (карток рахунку, оборотно-сальдових відомостей) від дати попередньої інвентаризації до моменту проведення наступної); регістрів бухгалтерського, складського обліку та податкового обліку, в яких відображено рух ТМЦ, згідно видаткових накладних від 18 червня 2018 року № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519; наказу про Облікову політику товариства; договору (контракту), на підставі якого складені та підписані видаткові накладні від 18 червня 2018 року № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519; платіжних документів (виписок банку, платіжних доручень тощо), якими підтверджується отримання коштів за товар, згідно видаткових накладних від 18 червня 2018 року № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519; податкових накладних, складених по взаємовідносинах товариства з покупцем ( ОСОБА_1 ), згідно розрахунку на оплату від 18 червня 2018 року 1147-П/7519 (по видаткових накладних від 18 червня 2018 року № 1129-У/7519, № 1114-У/7519); витягу з ЄРПН, в якому відображено податкові накладні, складені по взаємовідносинах товариства з покупцем ( ОСОБА_1 ), згідно рахунку на оплату від 18 червня 2018 року № 1147- П/7519 (по видаткових накладних від 18 червня 2018 року № 1129-У/7519, № 1114-У/7519); податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками податкового зобов`язання з ПДВ від операцій з продажу майна, оформленими видатковими накладними від 18 червня 2018 року № 1129-У/7519, № 1114-У/7519) тощо; фінансової звітності товариства станом на 31 березня 2018 року та 30 червня 2018 року.

Ухвалу суду по витребування доказів відповідач отримав 04 січня 2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Проте, ухвала суду залишилась без виконання.

21 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про приєднання висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 753/24253/19 від 31 серпня 2022 року.

Окрім того, 21 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 надав до суду клопотання про виключення деяких запитань з ухвали суду від 12 вересня 2022 про призначення судової економічної експертизи. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що відповіді на перше, другу четверте та п`яте питання, які поставлені судом в ухвалі суду від 12 вересня 2022 року надані судовим експертом у висновку № 24830/21-71 від 31 серпня 2022 року у справі між тими ж сторонами. Вказує, що експертиза проводилася за його клопотанням. Тому проведення повторної експертизи з цих самих питань є недоцільним. Актуальним для надання відповіді залишається питання «Чи відповідають даним бухгалтерського обліку ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» відомості, зазначені в інвентаризаціях товарів на складі № 4 та № 5 від 18.06.2018 року?»

Витребувані судом матеріали у ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» не були надані.

В судовому засіданні 21 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просив через ненадання ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» витребуваних ухвалою суду, провести експертизу по наявним матеріалам.

Ухвалою суду від 21 березня 2023 року призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 02 червня 2023 року відновлено провадження у справі, оскільки КНДІСЕ повернув без виконання ухвалу суду про призначення судової-економічної експертизи та матеріали цивільної справи, через не надання витребуваних матеріалів.

За клопотанням представника позивачів - адвоката Писаренка О.О. 04 жовтня 2023 приєднано до матеріалів справи постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, якою залишено без змін ухвалу Дарницького районного суду м.Києва від 27 квітня 2023 року про залишення без розгляду позову ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 129355, 39 Євро.

Встановлені судом обставини справи

З витягу Державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань судом встановлено, що ТОВ «С3 Холдинг» зареєстровано 13 жовтня 2005 року з розміром статутного капіталу 45000 грн. Засновниками товариства є ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з рівним розміром внеску, що становить в кожного по 15000 грн. Вид діяльності виробництво обладнання зв`язку, електронної апаратури побутового призначення, оптова торгівля електронною апаратурою, оптова торгівля електронними й телекомунікаційними устаткуванням, тощо (а.с. 14-19, 27-32 том 1).

Згідно протоколу № 2 зборів учасників ТОВ «С3 Холдинг» від 15 травня 2006 року присутні учасники ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які є співзасновниками й володіють по 33,3 % голосів, вирішили звільнити з посади директора ОСОБА_9 й призначити ОСОБА_1 (а.с. 13, том 1).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року за № 0000791404 ГУ ДФС у м. Києві нарахувало суму грошового зобов`язання 1133408 грн та штрафу 566704 грн. Згідно платіжного доручення № 3562 від 25 квітня 2017 року ТОВ «С3 Холдинг» сплатило 1415824 грн. надходження до бюджету в рахунок погашення боргу (а.с. 12, том 1).

Протокол загальних зборів учасників № 97/1 від 31 травня 2018 року, вирішено на час усунення директора ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «С3 Холдинг» призначити ОСОБА_5 (а.с. 91-94 том 1).

На виконання рішення видано наказ № 02/31-05 від 31 травня 2018 року, за яким ОСОБА_5 приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки директора з 01 червня 2018 року.

Згідно із Протоколу загальних зборів учасників № 98/1 від 19 листопада 2018 року, призначено ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ «С3 Холдинг» з 20 листопада 2018 року. Припинено повноваження ОСОБА_1 на вчинення дій від імені ТОВ «С3 Холдинг» без довіреності, у тому числі підписувати договори. (а.с. 95-96 том 1).

Статутом ТОВ «С3 Холдинг», затвердженим зборами засновників від 07 жовтня 2005 року стаття 12 п 12.3 передбачає повноваження директора товариства, зокрема серед інших представництво товариства та діяльності від його імені без довіреності; п. 12.5 передбачає, що директор в межах своєї компетенції діє від імені Товариства відповідно до статуту та підзвітний у своїй діяльності Зборам учасників та ревізійній комісії (а.с. 97-110, том 1).

Згідно з видаткової накладної № 1114-У/7519 від 18 червня 2018 року ТОВ «С3 Холдинг», як постачальник та ОСОБА_1 , як покупець на підставі рахунку № 1147-П/7519 відвантажив товар на загальну суму 94514,08 Євро. Втому числі ПДВ - 00,00 Євро. Відвантажив ОСОБА_5 та отримав ОСОБА_1 (а.с. 10, том 1).

З видаткової накладної № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року ТОВ «С3 Холдинг», як постачальник та ОСОБА_1 , як покупець, на підставі рахунку № 1147-П/7519 відвантажив товар на загальну суму 34841,31 Євро. Втому числі ПДВ - 00,00 Євро. Відвантажив ОСОБА_5 та отримав ОСОБА_1 (а.с. 11, том 1).

Начальник слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП м. Києві сповістив, що кримінальне провадження № 1201910002000218, внесене до ЄРДР 12 січня 2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 123-125, том 1).

На виконання ухвали суду від 10 грудня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві від 28 грудня 2020 року сповістило, що факт складання та реєстрації в ЄРПН ТОВ «С3 Холдинг» податкових накладних на постачання товару за видатковими накладними від 18 червня 2018 року можливо виключно під час документальної перевірки (а.с. 140-141, том 1).

ТОВ «С3 Холдинг» надало суду інвентаризацію товарів на складі № 4 та № 5 від 18 червня 2018 року (а.с. 158-160, том 1).

Судом досліджені видаткові накладені ТОВ «С3 Холдинг» від 17 грудня 2017 року по 21 березня 2018 року (а.с.165-216, том 1).

З висновку експерта за № 24830/21-71 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 753/24253/19 від 31 серпня 2022 року, судом встановлено, що не підтверджено первинними, платіжними документами і документами бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності наявність на 18 червня 2018 року у ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» майна, найменування та кількість якого зазначені у видаткових накладних № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року. Неможливо підтвердити чи були оприбуткован в бухгалтерському обліку ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» придбані позивачем товари, зазначен у видаткових накладних № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року, та заборгованість по оплаті за це майно. Не видається можливим підтвердити даними бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності продаж ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» майна за видатковими накладними № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року та заборгованість ОСОБА_1 за це майно. Не видається можливим підтвердити відображення ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» в бухгалтерському та податковому обліку доходів та податкових зобов`язань з ПДВ від операції продажу майна, оформленої видатковими накладними № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року (а.с. 134-138, том 2).

В грудні 2019 року ТОВ «С3 Холдинг» подав до Дарницького районного суду м. Києва позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3580557,19 грн. за договором купівлі-продажу (справа № 753/24253/19).Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, залишено без змін ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року про залишення без розгляду позову ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 129355,39 Євро.

Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, який оформлений у вигляді видаткових накладних.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що станом на момент укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, шляхом підписання видаткових накладних 18 червня 2018 року за № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ТОВ «С3 Холдинг» значився ОСОБА_1 .

На підставі наказу від 31 травня 2018 року ОСОБА_5 з 01 червня 2018 року приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки директора ТОВ «С3 Холдинг».

ОСОБА_5 призначено на посаду директора ТОВ «С3 Холдинг» з 20 листопада 2018 року на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 19 листопада 2018 року

Вказуючи на недійсність зазначених видаткових накладних, позивач зазначає, що вони підписані неуповноваженою на те особою.

Однак, з твердженнями позивачів та їх представника про недійсність договору купівлі-продажу з підстав його підписання не уповноваженою особою суд не погоджується, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення позивачем ТОВ «С3 Холдинг» дій, які свідчать про схвалення договору, а саме звернення у грудні 2019 року ТОВ «С3 Холдинг» з позовом до Дарницького районного суду м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 3580557,19 грн.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Одним із таких способів, як указано у пункті 2 частини 1 ст. 16 ЦК Цкраїни, є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оспорюваний правочин купівлі-продажу від 18 червня 2018 року, який укладений між сторонами в усній формі, факт його укладання підтверджується сторонами видатковими накладними від 18 червня 2018 року за № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519, які не є правочином у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, а є лише первинним документом, який суд оцінює у даному випадку при встановленні обставин виконання сторонами оспорюваного договору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов`язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, які оформленні належними чином та підписані сторонами.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах може бути підставою для застосування до відповідальних винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

Отже, доводи сторони позивачів, що у видаткових накладних не зазначена вартість продукції у національній валюті - гривні, та не визначений розмір ПДВ не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, а є підставою для застосування санкцій контролюючих органів.

Стосовно твердження позивачів про недійсність правочину купівлі-продажу, оформленого у вигляді видаткових накладних з підстав не надання згоди дружини покупця ОСОБА_1 на укладання правочину, що виходить за межі дрібно-побутового на суму 129355,39 євро, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13-ц (провадження № 61-773св20).

Як встановлено з досліджених доказів та матеріалів справи, ОСОБА_1 грошових коштів, які могли бути спільним сумісним майном подружжя на виконання угоди не передавав та не сплачував.

Договір купівлі-продажу у вигляді видаткових накладних укладався між засновниками ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на телефонну гарнітуру, пристрої, кабелі, адаптери, тобто майно, що використовувалось у господарській діяльності підприємства, до видів діяльності якого належало виробництво, ремонт, торгівля апаратурою для приймання, записування, відтворення звуку та зображення, отже майно за оспорюваними видатковими накладними за своїм обсягом, призначенням та характеристиками не могло бути використане в інтересах сім`ї, а використовувалося саме для ведення господарської діяльності. На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що згода дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, який за сумою угоди виходить за межі дрібно-побутового не передбачалась, оскільки майно за угодою не могло бути використано в інтересах сім`ї, мета укладення договору не передбачала інтереси сім`ї, а стосується господарської діяльності ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» та ОСОБА_1 , як одного зі засновників. Тому підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 червня 2018 року через відсутність згоди дружини суд вважає неприйнятними, такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивачів та їх представника на стан здоров`я ОСОБА_1 , що він перебував під впливом лікарських препаратів на час підписання видаткових накладних, обману і тиску зі сторони ОСОБА_5 , як підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу суд також вважає недоведеними, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (частина перша статті 233 ЦК України).

В постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц викладено правовий висновок про те, що за змістом статті 230 ЦК України правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц аналіз статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

В постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19 вказано, що при вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наведені позивачем ОСОБА_1 обставини приймання ліків, несприятливі умови на виробництві через податкові зобов`язання та штрафи, тиск зі сторони інших засновників з метою підписання видаткових накладних не можуть бути підставою для застосування положень статей 230, 233 ЦК України з огляду на недоведеність факту укладення вказаних договорів ОСОБА_1 під впливом обману або під впливом тяжкої для нього обставини.

Суд звертає увагу на доводи позивачів, стосовно відсутності у продавця ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» обсягу продукції (товару), на час підписання видаткових накладних, товар фактично покупцю не передавався, розрахунок за нього ОСОБА_1 не проводився, що доводиться бухгалтерським обліком, відсутністю первинних документів, фінансової звітності підприємства та податкових накладних по оспорюваному правочину, відсутність намірів створення правових наслідків за видатковими накладними, тобто фіктивність правочину, як підстави його недійсності.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 658 ЦК України передбачає право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків,встановлених законом, належить власникові товару.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16, провадження № 14-260цс19, та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, провадження № 61-4796св22.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРНП та надати покупцю за його вимогою.

До відзиву представником відповідача на підтвердження обсягу товару надані видаткові накладні ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» за період з 07 грудня 2017 року по 05 квітня 2018 року, до яких також надані рахунок-фактури за відповідними датами. У видаткових накладних містяться підписи й печатки постачальників, покупцем зазначений ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» в особі директора Хохановського О.В.(а.с. 165-215, том 1) .

Але, як стверджував позивач, продукція що отримувалась за видатковими накладними у період грудень - квітнень була використна під вже укладені раніше проекти та договори. Вона реалізується у господарській діяльності й замовляється під певні проекти.

Також судом досліджена Інвентаризація товарів на складі № 4 та № 5 від 18 червня 2018 року ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» з яких встановлено, що загальний обсяг продукції на складі № 4 становить 49 найменувань на суму 22230,58 УО, на складі № 5 за кількості найменувань 124 на загальну суму 8013, 04 УО (а.с. 158-160, том 1).

Тобто, обсяг продукції наявної на складі в день укладання оспорюваного правочину значно менший, аніж обсяг продукції відчужуваний ОСОБА_1 .

Окрім того, в судовому засіданні 06 жовтня 2021 року допитаний в якості свідка - головний бухгалтер ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» ОСОБА_10 , який пояснив суду, що матеріально- відповідальною особою на підприємстві були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які звільнені 11 червня 2018 року, ОСОБА_13 , яка перебувала у відпустці станом на 18 червня 2018 року та директор ОСОБА_14 , за посадою. Після зміни директора став ОСОБА_5 . Під час підписання видаткових накладних та передачі матеріалів ОСОБА_10 присутнім не був. Товар ОСОБА_1 не відвантажувався, він був переданий ОСОБА_5 в кабінеті, як товар який наданий працівнику підприємства. Свідок ОСОБА_10 пояснив, що сам товар не відвантажував та його кількість, яка передана ОСОБА_1 не перевіряв, видаткову накладну не складав. ОСОБА_10 був в офісі, але хто товар виносив, його обсяг не знає. Яким чином передавалось майно підприємства від попереднього керівника ОСОБА_1 , новому керівнику ОСОБА_5 не знає, акти інвентаризації не бачив та не підписував.

Суд звертає увагу, що відповідачем не виконано ухвалу суду від 21 грудня 2022 року про витребування доказів на виконаня клопотання судового експерта з метою проведення призначеної у справі судової експертизи. Ухвалу суду отримано ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» засобами поштового зв`язку 04 січня 2023 року та вдруге засобами електронного зв`язку 13 лютого 2023 року. У зв`язку із чим, справа повернута на адресу суду експертом без виконання, через не надання витребуваної оригіналів первинної документації підприємства.

Частина 1 ст. 146 ЦПК України передбачає, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з?ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В судовому засіданні досліджений висновок експерта за № 24830/21-71 від 31 серпня 2022 року за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі №753/24253/19 за позовом ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу, в якому зазначено, що не підтверджено первинними платіжними документами і документами бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності наявність на 18 червня 2018 року у ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» майна, найменування та кількість якого зазначені у видаткових накладних № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року. Неможливо підтвердити чи були оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» придбані позивачем товари, зазначені у видаткових накладних № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року, та заборгованість по оплаті за це майно. Не видається можливим підтвердити даними бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності продаж ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» майна за видатковими накладними № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18.06.2018 року та заборгованість ОСОБА_1 за це майно. Не видається можливим підтвердити відображення ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» в бухгалтерському та податковому обліку доходів та податкових зобов`язань з ПДВ від операції продажу майна, оформленої видатковими накладними № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року.

З досліджених доказів, наявних у матеріалах справи, пояснення учасників справи та свідка, суд приходить до переконання, що відповідачем не спростовано твердження позивача про відсутність у сторін наміру фактичного виконання договору купівлі-продажу, доказів про передачу покупцю ОСОБА_1 матеріальних цінностей (продукції) товару в обсязі зазначеному у видаткових накладних № 1114-У/7519 та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року матеріали справи не містять.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними правочини купівлі-продажу укладені між ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» та ОСОБА_1 , оформлені видатковими накладними № 1114-У/7519 від 18 червня 2018 року та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року, через відсутність у сторін наміру фактичного виконання договору, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «СЗ ХОЛДИНГ» на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн.

Керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗ ХОЛДИНГ» про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу.

Визнати недійсними правочини купівлі-продажу укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗ ХОЛДИНГ» та ОСОБА_1 , оформлені видатковими накладними № 1114-У/7519 від 18 червня 2018 року та № 1129-У/7519 від 18 червня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗ ХОЛДИНГ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2023 року.

Суддя Шролик І.С.