Постанова

від 01.02.2024 по справі 756/3412/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/2648/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг"

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року

в складі судді Шролик І. С.

у цивільній справі №756/3412/20 Оболонського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

У С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року позивачі звернулися до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" (далі - ТОВ "СЗ Холдинг", Товариство) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "СЗ Холдинг", які оформлені видатковими накладними №1114-У/7519 від 18.06.2018 та №1129-У/7519 від 18.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що письмового договору між сторонами не укладалося; оспорювані видаткові накладі підписані ОСОБА_3 , який в той час не був уповноваженою особою, так як не обирався директором Товариства; майно за видатковими накладними не видавалося та не отримувалося ОСОБА_1 ; накладні підписані без наміру створення правових наслідків, а лише для використання, як тиск з метою вимагання сплати ОСОБА_1 компенсації виплачених до бюджету сум; у відповідача не існувало на складі майна, яке нібито передано за накладними; ціна товару у видаткових накладних визначена у валюті Євро та не зазначена ціна в гривні, не визначений розмір ПДВ; ОСОБА_1 підписав оспорювані накладні під тиском та в період дії лікарських препаратів, які пригнічують волю.

Також вважали, що оспорювані договори виходять за межі дрібного побутового, а тому мала бути згода дружини ОСОБА_1 на укладення цих договорів, оформлених видатковими накладними.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року позов задоволено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року стягнуто з ТОВ "СЗ Холдинг" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішенням суду та додатковим рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що дані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Як на підставу скасування основного рішення посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки здійснив невірну оцінку доказів, наявних в матеріалах справи та надав перевагу одним доказам над іншими.

Щодо додаткового рішення суду в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не врахував того, що термін дії укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом договору про надання правничої допомоги закінчився в лютому 2021 року та документів про продовження його дії не було надано, а натомість суд взяв до уваги необґрунтовані твердження позивача щодо продовження строку дії договору на підставі усної домовленості клієнта з адвокатом. Додав, що термін дії договору закінчився в лютому 2021 році, тоді як адвокатські послуги надавалися позивачу після закінчення дії договору.

Зазначив, що платіжна інструкція від 30.10.2023 про сплату позивачем адвокату гонорару в сумі 60 000 грн подана з пропуском строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

За наведених обставин просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20.10.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Також просив скасувати додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2023 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка ОСОБА_2 подала відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 30.01.2024 свого представника не направив. Клопотання про відкладення судового засідання із зазначенням поважних причин до апеляційного суду не подавав.

Позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 30.01.2024 не з`явився. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 30.01.2024, оскільки в цей час він приймає участь в іншій справі в іншому суді.

Колегія суддів визнала причини неявки представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 неповажними, оскільки на підтвердження причин неявки до клопотання не надано доказів. Крім того, в клопотанні про відкладення судового засідання ОСОБА_4 не повідомив про неможливість неявки ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 30.01.2024. Також до суду не надходило від ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на поважні причини.

Позивач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 30.01.2024 не з`явилася. У відзиві на апеляційну скаргу просила здійснювати розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу Державного реєстру юридичних осіб, фізични осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «С3 Холдинг» зареєстровано 13 жовтня 2005 року з розміром статутного капіталу 45 000 грн. Засновниками Товариства є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з рівним розміром внеску, що становить в кожного по 15 000 грн. Вид діяльності: виробництво обладнання зв`язку, електронної апаратури побутового призначення, оптова торгівля електронною апаратурою, оптова торгівля електронними й телекомунікаційними устаткуванням, тощо.

Згідно протоколу №2 зборів учасників ТОВ «С3 Холдинг» від 15 травня 2006 року присутні учасники ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які є співзасновниками й володіють по 33,3 % голосів, вирішили звільнити з посади директора ОСОБА_6 й призначити ОСОБА_1 .

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2017 року за №0000791404 ГУ ДФС у м. Києві нарахувало суму грошового зобов`язання 1 133 408 грн та штрафу 566 704 грн.

Згідно платіжного доручення №3562 від 25 квітня 2017 року ТОВ «С3 Холдинг» сплатило 1 415 824 грн надходження до бюджету в рахунок погашення боргу.

Протоколом загальних зборів учасників №97/1 від 31 травня 2018 року вирішено на час усунення директора ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «С3 Холдинг» та призначити ОСОБА_3 .

На виконання рішення видано наказ №02/31-05 від 31 травня 2018 року, за яким ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки директора Товариства з 01 червня 2018 року.

Згідно Протоколу загальних зборів учасників №98/1 від 19 листопада 2018 року ОСОБА_3 призначено на посаду директора ТОВ «С3 Холдинг» з 20 листопада 2018 року. Припинено повноваження ОСОБА_1 на вчинення дій від імені ТОВ «С3 Холдинг» без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно видаткової накладної №1114-У/7519 від 18 червня 2018 року ТОВ «С3 Холдинг», як постачальник, та ОСОБА_1 , як покупець, на підставі рахунку №1147-П/7519 відвантажив товар на загальну суму 94514,08 Євро, в тому числі ПДВ - 00,00 Євро. Відвантажив ОСОБА_3 та отримав ОСОБА_1 .

Згідно видаткової накладної №1129-У/7519 від 18 червня 2018 року ТОВ «С3 Холдинг», як постачальник, та ОСОБА_1 , як покупець, на підставі рахунку №1147-П/7519 відвантажив товар на загальну суму 34841,31 Євро, в тому числі ПДВ - 00,00 Євро. Відвантажив ОСОБА_3 та отримав ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що на виконання ухвали суду від 10 грудня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві від 28 грудня 2020 року сповістило, що факт складання та реєстрації в ЄРПН ТОВ «С3 Холдинг» податкових накладних на постачання товару за видатковими накладними від 18 червня 2018 року можливо виключно під час документальної перевірки.

ТОВ «С3 Холдинг» надало суду інвентаризацію товарів на складі №4 та №5 від 18 червня 2018 року, в тому числі видаткові накладні ТОВ «С3 Холдинг», а саме за період з 17 грудня 2017 року по 21 березня 2018 року, до яких також надані рахунок-фактури за відповідними датами, тобто за період, який передує даті укладення оспорюваних договорів.

Також судом досліджена Інвентаризація товарів на складі №4 та №5 від 18 червня 2018 року ТОВ «СЗ Холдинг», з яких встановлено, що загальний обсяг продукції на складі №4 становить 49 найменувань на суму 22 230,58 УО, а на складі №5 за кількості найменувань 124 на загальну суму 8 013,04 УО. Тобто, обсяг продукції наявної на складі в день укладання оспорюваного правочину значно менший, аніж обсяг продукції відчужуваний ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_7 (головний бухгалтер ТОВ "СЗ Холдинг"), який пояснив суду, що сам товар не відвантажував та його кількість, яка передана ОСОБА_1 не перевіряв, видаткову накладну не складав. Він був у офісі, але хто товар виносив, його обсяг не знає. Яким чином передавалось майно підприємства від попереднього керівника ОСОБА_1 новому керівнику ОСОБА_3 не знає, акти інвентаризації не бачив та не підписував.

В грудні 2019 року ТОВ «С3 Холдинг» подав до Дарницького районного суду м. Києва позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 3 580 557,19 грн за договором купівлі-продажу (справа №753/24253/19).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, позов ТОВ «СЗ Холдинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваним договором купівлі-продажу залишено без розгляду.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 до матеріалів даної справи долучено висновок експерта від 31.08.2022 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі №753/24253/19 за позовом ТОВ «СЗ Холдинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Згідно висновку експерта №24830/21-71 від 31.08.2022 за результатами проведення судово-економічної експертизи у цивільній справі №753/24253/19 за позовом ТОВ «СЗ Холдинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оспорюваним договором купівлі-продажу, не підтверджено первинними, платіжними документами і документами бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності наявність на 18 червня 2018 року у ТОВ «СЗ Холдинг» майна, найменування та кількість якого зазначені у видаткових накладних №1114-У/7519 та №1129-У/7519 від 18 червня 2018 року. Неможливо підтвердити чи були оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «СЗ Холдинг» придбані позивачем товари, зазначені у видаткових накладних №1114-У/7519 та №1129-У/7519 від 18 червня 2018 року, та заборгованість по оплаті за це майно.

Також у висновку експерта зазначено, що не видається можливим підтвердити даними бухгалтерського обліку, податкової та фінансової звітності продаж ТОВ «СЗ Холдинг» майна за видатковими накладними №1114-У/7519 та №1129-У/7519 від 18 червня 2018 року та заборгованість ОСОБА_1 за це майно. Не видається можливим підтвердити відображення ТОВ «СЗ Холдинг» в бухгалтерському та податковому обліку доходів та податкових зобов`язань з ПДВ від операції продажу майна, оформленої видатковими накладними №1114-У/7519 та №1129-У/7519 від 18 червня 2018 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у даній справі, яка переглядається, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року призначено у справі судово-економічну експертизу.

Відповідачем не виконано ухвалу суду від 21 грудня 2022 року про витребування доказів на виконання клопотання судового експерта з метою проведення призначеної у справі судово-економічної експертизи. Ухвалу суду отримано ТОВ «СЗ Холдинг» засобами поштового зв`язку 04 січня 2023 року та вдруге засобами електронного зв`язку 13 лютого 2023 року. У зв`язку з цим справа повернута на адресу суду експертом без виконання, через не надання витребуваних у відповідача документів необхідних для проведення експертизи.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі, окрім іншого посилалися на те, що у відповідача не існувало на складі майна, яке нібито передано за оспорюваними видатковими накладними ОСОБА_1 , що свідчить про фіктивність правочину, так як у сторін договору відсутній намір фактичного виконання договору.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 658 ЦК України передбачає право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 ЦК України).

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідні ознаки фіктивного правочину зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16 та у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі №754/2738/20.

Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, зокрема положення ст. 203, 215, 234 ЦК України та врахувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм, а також здійснивши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи прийняття або відхилення кожного доказу у справі, дійшов правильного висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу, оформлені видатковими накладними, укладені за відсутності у сторін наміру їх фактичного виконання і у зв`язку з цим обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог не спростовують та фактично зводяться до власного тлумачення позивачем норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та незгоди з оцінкою наданою судом доказам наявним у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі відповідач.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо ухвалення судом першої інстанції додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що представником ОСОБА_1 на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано наступні докази: договір №19/02 про надання юридичних послуг від 19.02.2020; квитанція №21/2 від 21.02.2020 про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 19 лютого 2020 року 60 000 грн за обґрунтування зустрічного чи окремого позову, розробку документів та представництво в суді; акт про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2023 року; звіт про виконання правової допомоги - додаток до акту від 20 жовтня 2023 року, в якому визначено вартість гонорару 120 000 грн, з урахуванням внесеного авансу 60 000 грн, залишок до сплати 60 000 грн; платіжна інструкція від 30 жовтня 2023 року, де ОСОБА_1 сплатив на рахунок ОСОБА_4 на виконання акту від 20 жовтня 2023 року та умов договору від 19 лютого 2020 року суму 60 000 грн.

Суд першої інстанції, взявши до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, врахувавши клопотання відповідача про зменшення судових витрат, категорію справи, тривалість розгляду справи, позицію відповідача, через чисельні неявки представника відповідача та ухилення в участі в розгляді справи й надання витребуваних документів, обсяг фактичних витрат, понесених позивачем, їх необхідність та доцільність, а також керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, з урахуванням загальної тривалості розгляду справи в суді, кількості часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 40 000 грн.

Колегія суддів вважає, що визначена судом сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, відповідає принципу справедливості та розумності й з огляду на ціну оспорюваних договорів.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення навів мотиви не прийняття до уваги заперечення відповідача, щодо закінчення 19.02.2021 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом договору №19/02 про надання юридичних послуг від 19.02.2020, зазначивши, що дана обставина не є підставою для відмови у стягненні понесених позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що впродовж всього розгляду справи в суді першої інстанції до 31.10.2023 представник позивача - Писаренко О. О. надав послуги правничої допомоги ОСОБА_1 та приймав участь в судових засіданнях.

Суд першої інстанції також звернув увагу на ту обставину, що умовами договору про надання юридичних послуг - п. 3 передбачено оплату замовником послуг в три етапи, зокрема 60 000 грн в строк п'ять днів з дня проголошення судового рішення, а тому помилкове зазначення в акті п. 2 замість п. 3 не є підставою для відмови в задоволення заяви про стягнення понесених позивачем витрат.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі, щодо не врахування судом терміну дії договору, укладеного між ОСОБА_1 та його адвокатом, а також посилання на розбіжність підстави оплати за актом наданих послуг є такими, що не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення надав належну правову оцінку таким заперечення відповідача, мотиви чого виклав в мотивувальній частині оскаржуваного додаткового рішення.

Щодо доводів відповідача про надання позивачем доказів сплати адвокату гонорару з пропуском строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів зазначає, що така обставина не є підставою для залишення без розгляду заяви про стягнення понесених витрат, оскільки Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Даний висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, провадження №61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, провадження №61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, провадження №61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №640/4126/19, провадження №61-14735св20 та інші.

Інших доводів в частині оскарження додаткового рішення апеляційна скарга не містить, в тому числі не містить доводів щодо розміру витрат на правничу допомогу, який стягнуто судом.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані основне рішення та додаткове рішення суду без змін з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЗ Холдинг" - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська