Рішення

від 25.10.2023 по справі 120/12742/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 р. Справа № 120/12742/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Ребесайло С.О.,

представника позивачаВолошенюк О.В.,

представника відповідачаДубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГРІН"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

17.08.2023 до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Волошенюк О.В., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГРІН" (далі ТОВ "ТРЕЙДГРІН" або позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2023 за № 0103340703 та № 0103330703.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРЕЙДГРІН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість (далі також ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, відповідачем було складено Акт від 16.06.2023 № 10451/02-32-07-03/44133393. Згідно з висновками цього акту товариство допустило порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абзацу "б" п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого завищило від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищило суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2 (20.2.1) Декларації) за березень 2023 року на суму 1171947 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0103340703 від 07.07.2023, якими ТОВ "ТРЕЙДИНГ" зменшено від`ємне значення суми ПДВ на 1624308 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0103330703 від 07.07.2023, яким визначено суму завищення товариством бюджетного відшкодування на 1171947 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 585974 грн. При цьому фактичною підставою для прийняття вказаних рішень зазначено те, що платник податків відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, обов`язкові реквізити яких не відповідають показникам, відображеним в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару за номенклатурою "Соняшник високоолеїновий".

Позивач з висновками перевірки не погоджується та звертає увагу на те, що контролюючий орган не ставить під сумнів реальність господарських операцій ТОВ "ТРЕЙДГРІН" з його контрагентами щодо постачання товару (соняшнику високоолеїнового), але разом з тим помилково стверджує, що товариство неправомірно оприбутковує цей товар за фактичною кількістю, що зазначена у товарно-транспортних накладних, тоді як податкові та видаткові накладні виписані постачальниками на кількість товару, що визначена у квитанціях лабораторії як залікова кількість товару.

Позивач стверджує, що відповідач повністю залишив поза увагою первинні документи, які надавалися до перевірки та підтверджували право товариства на формування податкового кредиту, а також не врахував специфіки товару, що постачався, та погоджені сторонами умови постачання цього товару і розрахунку за його поставку.

Позивач зазначає, що визначення погодженої вартості партії товару полягає у тому, що залікова вага товару визначається таким чином, що фактична (фізична) вага товару на підставі даних квитанції із застосуванням формули Дюваля перераховується в залікову вагу товару; вартість партії товару за заліковою вагою визначається шляхом множення залікової ваги товару на залікову ціну товару, яка узгоджена сторонами у договорі; вартість партії товару за фактичною (фізичною) вагою є тотожною вартості цієї партії товару за заліковою вагою і є погодженою вартістю партії товару; визначення ціни товару за фактичною (фізичною) вагою визначається шляхом ділення погодженої вартості партії товару на фактичну (фізичну) вагу партії товару.

Відтак позивач наголошує на тому, що фактична (фізична) вага поставленого товариству товару в окремих випадках могла не співпадати із заліковою вагою, на яку оформлялися видаткові накладні, що однак не свідчить про невідповідність обсягу проведених операцій і, тим паче, відсутність у товариства права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників у зв`язку з придбанням товару.

Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву ТОВ "ТРЕЙДГРІН" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Позивачу встановлено строк для усунення виявлених недоліків заяви у спосіб доплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 13420 грн.

25.08.2023 від позивача надійшла заява на виконання вищевказаної ухвали, до якої додано платіжний документ про сплату судового збору у необхідному розмірі.

Ухвалою суду 05.09.2023 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ТРЕЙДГРІН" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.10.2023.

26.09.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Як зазначає відповідач, проведеною перевіркою встановлено, що при складанні первинного документа, а саме видаткової накладної, яка підтверджує операцію з продажу, в графі "кількість" постачальник вказує вагу товару, визначену з урахуванням лабораторних показників, тобто залікову вагу відвантаженого товару, а не його фактичну вагу згідно з товарно-транспортними накладними. При цьому сумарні показники, тобто вартість без урахування ПДВ, сума ПДВ та загальна сума до оплати залишаються незмінними.

На думку відповідача, внаслідок таких дій вага оприбуткованої партії товару та ціна за одиницю не відповідає показникам, які зазначені постачальником у видатковій накладній, на основі якої виписується податкова накладна, що є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту звітного періоду. Таким чином, підприємство в бухгалтерському обліку отриманих запасів відображає показники кількості та ціни, які не відповідають показникам зазначеним у первинному документі, тобто видатковій накладній.

Відповідач вказує на те, що згідно з наданими до перевірки документами та в ході аналізу податкової звітності ТОВ "ТРЕЙДГРІН" з ПДВ ревізорами виявлено, що підприємство віднесло до складу податкового кредиту по декларації за березень 2023 року ПДВ з операцій щодо придбання соняшника у постачальників ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011) та ПП "ФАТІМА-АГРО" (код ЄДРПОУ 35143825) по податкових накладних за лютий-березень 2023 року на загальну суму ПДВ 2452483 грн, з яких податкові накладні на суму ПДВ 1363685 грн не відповідають обсягам фактично проведених операцій. Крім того, до складу податкового кредиту за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року підприємство віднесло до складу податкового кредиту ПДВ за ставкою 14% з операцій щодо придбання соняшника у постачальників ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011), фермерського господарства "АГРОКОР" (код ЄДРПОУ 21731541), СТОВ "Лука" (код ЄДРПОУ 30739752), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ТОВ "Козинецьке" (код ЄДРПОУ 35949224), фермерського господарства "Дончук" (код ЄДРПОУ 22495752) по податкових накладних за вересень 2022 року-лютий 2023 року на загальну суму ПДВ 1556747 грн, з яких податкові накладні на суму ПДВ 1432570 грн не відповідають обсягам фактично проведених операцій.

Відтак, на думку відповідача, підприємство порушило вимоги п. 44.1 ст. 44 ПК України, який забороняє платникам податків формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених, зокрема, первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, враховуючи невідповідність між показниками обсягу постачання у товарно-транспортних та видаткових накладних.

Відповідач вважає правильними висновки акту перевірки про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2023 року на суму 1171947 грн, а тому просить залишити без задоволення позовні вимоги ТОВ "ТРЕЙДГРІН".

Інших заяви по суті справи не надходило.

Ухвалою суду від 05.10.2023, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 25.10.2023.

В судовому засіданні представниця позивача адміністративний позов підтримала та надала пояснення, що відповідають змісту позовної заяви.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

ТОВ "ТРЕЙДГРІН" (ідентифікаційний код 44133393) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області та з 01.02.2021 зареєстроване як платник ПДВ. Основним видом діяльності підприємства згідно з КВЕД є 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів".

На виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.05.2023 № 1430к, виданого на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 76, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРЕЙДГРІН" щодо дотримання законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено Акт від 16.06.2023 № 10451/02-32-07-03/44133393, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абзацу "б" п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), що спричинило завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2 (20.2.1) Декларації) за березень 2023 року на суму 1171947 грн.

07.07.2023 на підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0103340703 про зменшення ТОВ "ТРЕЙДГРІН" від`ємного значення суми ПДВ на 1624308 грн та податкове повідомлення-рішення № 0103330703 про визначення суми завищення ТОВ "ТРЕЙДГРІН" бюджетного відшкодування на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 585974 грн.

Вважаючи зазначені рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим-третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, підпункт "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України встановлює такі обмеження: сума ПДВ, яку заявляють до відшкодування, має бути фактично сплачена в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету; сума заявленого відшкодування не може перевищувати реєстраційну суму, обчислену відповідно до п. 2001.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації.

Окрім зазначених вище обмежень у ПК України немає жодних інших застережень щодо послідовності використання від`ємного значення ПДВ, у т. ч. стосовно погашення поточних податкових зобов`язань.

Таким чином, за змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України суму від`ємного значення податку на додану вартість платник податків може використати в таких напрямках:

1) погасити або зменшити податковий борг із ПДВ (рядок 20.1 декларації);

2) заявити бюджетне відшкодування (рядок 20.2 декларації): а) на свій поточний рахунок в банку (рядок 20.2.1 декларації);

б) у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (рядок 20.2.2 декларації);

3) зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Водночас пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм ПК України слідує, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19 сформовано правову позицію, згідно з якою наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою, яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає за правилами приписів підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т. ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відтак наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної є однією із обов`язкових, але не єдиних умов, які надають право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-XIV) первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що протягом вересня 2022 року-березня 2023 року, з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ "ТРЕЙДГРІН" придбавало товар (соняшник високоолеїновий) в значних кількостях у таких постачальників, як ПП "ФАТІМА-АГРО" (код ЄДРПОУ 35143825), ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011), ФГ "АГРОКОР" (код ЄДРПОУ 21731541), СТОВ "Лука" (код ЄДРПОУ 30739752), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ТОВ "Козинецьке" (код ЄДРПОУ 35949224), ФГ "Дончук" (код ЄДРПОУ 22495752).

Реальність здійснення відповідних господарських операцій відповідачем не заперечується. Також під час розгляду справи відповідач не посилався на відсутність у позивача окремих первинних документів, які підтверджують такі господарські операції.

Разом з тим, як з`ясовано судом, доводи контролюючого органу у цьому спорі зводяться до невідповідності наявних у позивача первинних документів проведеним господарським операціям (через невідповідність обсягів постачання товару фактично проведеним операціям), що, на думку відповідача, свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за отриманими податковими накладними, оскільки обов`язкові реквізити цих накладних не відповідають показникам, що були відображені в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару.

Оцінюючи наведені доводи суд повторює, що відповідно до підпунктів 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як видно з матеріалів справи, наявні у позивача податкові накладні, отримані від його контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, що є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Водночас надані позивачем до перевірки документи у своїй сукупності повністю підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій, а саме отримання позивачем придбаного товару (соняшнику високоолеїнового) та його подальше використання для ведення підприємством своєї безпосередньої господарської діяльності. Підтвердженими і безспірними є також місце отримання, обсяги товару, їх вартість та оплата.

При вирішення податкових спорів суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та під час судового розгляду справи не надано.

Щодо оприбуткування позивачем товару від постачальників за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних, та виписування видаткових і податкових накладних на залікову вагу, то суд враховує, що, по-перше, правомірність таких дій позивач повністю підтвердив наданими під час перевірки поясненнями з посиланням на вимоги чинного законодавства та первинні документи, які, одначе, без наведення жодних мотивів контролюючим органом були відхилені. А по-друге, висновок відповідача про те, що зазначена обставина свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідними операціями з постачання товару є безпідставним та не ґрунтується на тих податкових нормах, що проаналізовані вище.

Так, судом встановлено, що за умовами договорів поставки, які укладалися ТОВ "ТРЕЙДГРІН" з відповідними контрагентами, позивач, як покупець, зобов`язується прийняти та оплатити соняшник високоолеїновий (у погодженій кількості тон), який за якістю відповідає ДСТУ 4694:2006 та не перевищує погоджені сторонами у договорі показники якості.

Якість товару перевіряється лабораторією за вибором покупця протягом одного робочого дня від дати поставки товару. Результат лабораторних досліджень підтверджуються відповідною квитанцією, яка підписується як представником покупця, так і представником постачальника (водієм автотранспортного засобу). У випадку невідповідності товару заявленим у договору показникам якості, що підтверджується відповідною квитанцією, постачальник вивозить поставлений товар за свій рахунок та власними транспортними засобами протягом одного робочого дня від дня отримання таких результатів й позбавляється права висувати претензії до покупця щодо не прийняття даної партії товару. В цьому випадку така партія Товару вважається не поставленою.

Ціна за одну тону залікової ваги товару встановлюється в національній валюті України (гривні з урахуванням податку на додану вартість) і зазначається у відповідній видатковій накладній. Вартість однієї партії товару дорівнює вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється, у тому числі ПДВ.

Сторони узгодили порядок визначення погодженої вартості партії товару, що полягає у такому:

- залікова вага товару визначається таким шляхом: фактична (фізична) вага товару на підставі даних квитанції із застосуванням формули Дюваля перераховується в залікову вагу Товару;

- вартість партії товару за заліковою вагою визначається таким шляхом: залікова вага товару перемножується на залікову ціну товару, яка узгоджена сторонами у договорі;

- вартість партії товару за фактичною (фізичною) вагою є тотожною вартості цієї партії Товару за заліковою вагою і є погодженою вартістю партії товару;

- визначення ціни товару за фактичною (фізичною) вагою визначається таким шляхом: погоджена вартість партії товару ділиться на фактичну (фізичну) вагу партії Товару.

Товар передається постачальником і приймається покупцем по кількості відповідно до фактичної (фізичної) маси, яку фіксують ваги покупця.

Фактична (фізична) вага це вага товару, прийнятого покупцем на свій склад від постачальника за масою, яку фіксують ваги покупця.

Залікова вага це фізична маса товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки (засміченість).

Для розрахунку залікової ваги товару покупець використовує формулу Дюваля.

Показники фактичної (фізичної) ваги, залікової ваги, вологості, смітної домішки (засміченість) й олійної домішки зазначаються в квитанції, яка є невід`ємною частиною договору. У разі якщо за результатами лабораторного дослідження буде з`ясовано, що партія товару не відповідає по якості (базисні показники), то покупець на підставі квитанції складає у двох примірниках протокол узгодження кількісних, якісних та вартісних показників відповідної партії товару (надалі іменується "протокол"), який є невід`ємною частиною договору.

Протокол передається покупцем водію автотранспортного засобу, який доставив відповідну партію товару на склад покупця. Водій автотранспортного засобу передає постачальнику отримані від покупця протокол й квитанцію, на підставі яких постачальник формує видаткову накладну.

Протягом декількох робочих днів від дати поставки товару, постачальник зобов`язаний повернути покупцю один примірник належним чином оформлений протокол й видаткові накладні. Покупець, у свою чергу, оформлює видаткові накладні й повертає один її примірник постачальнику.

Отже, згідно з умовами договорів поставки оформлення видаткової накладної та, відповідно, податкової накладної за фактом постачання товару (соняшнику високоолеїнового) здійснюється за погодженням між сторонами на підставі залікової маси (ваги) зерна, для розрахунку якої використовується формула Дюваля. При цьому загальна вартість товару, в тому числі сума ПДВ, залишаються незмінними.

Як уже було зазначено вище, підставою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який у подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Оцінка судом обставин справи базується на поданих учасниками справи доказах, їх належності та переконливості, у поєднанні з принципами КАС України.

Відтак, проаналізувавши аргументи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд не може погодитися з висновком відповідача про те, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за отриманими від постачальників податковими накладними, адже такі податкові накладні складені та зареєстровані з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку із здійсненням реальних господарських операцій, підтверджених сукупністю обов`язкових та необхідних первинних документів, які були у розпорядженні ревізорів, однак належним чином не враховані та не спростовані.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що обов`язкові реквізити спірних податкових накладних не відповідають показникам, відображеним в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару за номенклатурою "Соняшник високоолеїновий".

Суд враховує, що ТОВ "ТРЕЙДГРІН" відноситься до олійно-жирових підприємств, для яких запроваджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за № 1163/17179 (далі Порядок).

Пунктом 1.1 Порядку передбачено, що цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

Згідно з п. 1.2 Порядку його запровадження зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.

Приписами пункту 1.3 Порядку визначено, що первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Первинні документи, створені в електронному вигляді, та порядок електронного документообігу визначаються та застосовуються у бухгалтерському обліку підприємствами всіх форм власності за умови дотримання вимог чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Пунктом 1.14 Порядку передбачено, що визначення кількості сировини, матеріалів, готової основної та побічної (супутньої) продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом.

Відповідно до п. 1.21. Порядку приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов`язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для ведення технологічного процесу (наприклад, показник "вміст воску" в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).

Відповідно до п. 1.23. Порядку кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов`язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі лабораторія).

Згідно з п. 1.24 Порядку для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства-одержувача відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи експресним методом на лабораторних приладах, обумовлених договором на поставку сировини. В разі розбіжностей результатів аналізи випробування проводяться відповідно до вимог чинних нормативних документів (стандартів). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тони олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини.

В силу положень п. 2.1. Порядку кожна партія олійного насіння, що надходить на підприємство, зважується і приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійне насіння, і за якістю, визначеною лабораторією олійно-жирового підприємства згідно з пунктами 1.24, 1.25 цього Порядку.

Олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства. Якщо підприємство проводить бухгалтерський облік олійної сировини у заліковій вазі, то при передачі цього олійного насіння у виробництво фізична вага перераховується у залікову з урахуванням якісних показників сировини (п. 2.8. Порядку).

Отже, чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній, так і у заліковій масі (вазі).

Відтак суд вважає непереконливими доводи відповідача про порушення ТОВ "ТРЕЙДГРІН" порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних.

При цьому суд враховує, що під час розгляду справи відповідач не довів, яким чином вказані дії товариства впливають на правомірність формування податкового кредиту звітних періодів чи заниження ним своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Крім того, показовим у спірній ситуації є те, що контролюючий орган, з одного боку, не ставить під сумнів реальність господарських операцій, в тому числі обсяги постачання товару та його вартість за видатковими і податковими накладними, але разом з тим знімає з податкового кредиту суми ПДВ за весь поставлений товариству товар, а не за різницю між оприбуткованою кількістю товару (фактичною вагою) і кількістю товару, на яку оформлено видаткові та податкові накладні (залікову вагу). Такі дії, на думку суду, є очевидно протиправними, оскільки без законних підстав позбавляють платника податків права на податковий кредит у зв`язку з поставкою навіть тієї кількості товару, щодо якої у контролюючого органу немає будь-яких зауважень.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України, то в цій частині доводи відповідача суд також не бере до уваги, оскільки декларування позивачем сум ПДВ у складі податкового кредиту за спірними господарськими операціями здійснено на підставі необхідних первинних документів, передбачених чинним законодавством.

Водночас порушення порядку введення бухгалтерського обліку, на чому відповідач особливо наголошує, за обставин цієї справи могло б бути підставою для відповідальності винних посадових осіб підприємства, однак не для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Утім, як встановлено судом, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 540 від 16.06.2023, оформленого головним державним інспектором ГУ ДПС у Вінницькій області Станіславською О.М. щодо головного бухгалтера ТОВ "ТРЕЙДГРІН" Капусняк О.В. за фабулою "головний бухгалтер ТОВ "ТРЕЙДГРІН" вела податковий облік з порушеннями, що призвели до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2023 року на 1171947 гривень та завищення від`ємного значення, що відноситься до податкового кредиту наступного періоду на 1624308 гривень, порушено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями", постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області № 127/19472/23 від 24.07.2023 закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд вважає, що висновку Акту від 16.06.2023 № 10451/02-32-07-03/44133393 про результати документальної позапланової перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість зроблені без врахування усіх фактичних обставин та належного дослідження і оцінки наданих до перевірки документів податкового-бухгалтерського обліку, є помилковими та не доводяться належними й допустимими доказами, внаслідок чого було прийнято неправомірні і такі, що порушують законні права та інтереси платника податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частинами першою, другою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Також відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій від 07.07.2023 за № 0103340703 та № 0103330703 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 26840,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд враховує, що представниця позивача, адвокат Волошенюк О.В., у судовому засіданні в порядку, визначеному частиною сьомою статті 139 КАС України, звернулася до суду з документально підтвердженою заявою про вирішення питання про відшкодування витрат позивача на оплату правничої допомоги.

Відтак, з огляду на задоволення позову, питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу необхідно вирішити в судовому засідання, як це передбачено частиною четвертою статті 143 КАС України, одночасно надавши відповідачу можливість подати клопотання про зменшення розміру відповідних витрат у разі наявності заперечень щодо заявленого позивачем розміру.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.07.2023 за №№ 0103340703 та 0103330703.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГРІН" судовий збір в розмірі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

На підставі положень ч. 3, 4 ст. 143 КАС України призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі на 10:00 год 08.11.2023 в залі судових засідань № 1 Вінницького окружного адміністративного суду.

Встановити відповідачу строк до 03.11.2023 для подання до суду клопотання про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у цій справі (у разі наявності заперечень щодо заявленого позивачем розміру).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДГРІН" (код ЄДРПОУ 44133393, місцезнаходження: Хмельницьке шосе, буд. 2А, офіс 711, м. Вінниця, 21036);

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Повне судове рішення складено 06.11.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович