Постанова

від 06.03.2024 по справі 120/12742/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12742/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

06 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдгрін" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдгрін" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2023 за № 0103340703 та № 0103330703.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яка полягає у ненаданні належної оцінки всім обставинам справи і наявним доказам.

Так, основним аргументом апеляційної скарги є встановлена в ході проведення перевірки невідповідність первинних документів позивача фактично проведеним господарським операціям. Зокрема, відповідачем відзначено, що позивач оприбутковував товар від постачальників за фактичною кількістю, яка зазначена в товарно-транспортних накладних, а податкові та видаткові накладні виписував по заліковій вазі, тобто по товару, кількість якого була визначена у лабораторіях.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів відповідача заперечив та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В подальшому, колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін та враховуючи відсутність заперечень з їх боку, ухвалила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження без участи сторін в межах встановленого ч. 1 ст. 309 КАС України строку.

Так, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги в призмі отриманих в судовому засіданні пояснень учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ТРЕЙДГРІН" (ідентифікаційний код 44133393) перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області та з 01.02.2021 зареєстроване як платник ПДВ. Основним видом діяльності підприємства згідно з КВЕД є 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів".

На виконання наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 17.05.2023 № 1430к, виданого на підставі пп. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 76, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено Акт від 16.06.2023 №10451/02-32-07-03/44133393, яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абзацу "б" п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), що спричинило завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2 (20.2.1) Декларації) за березень 2023 року на суму 1171947 грн.

07.07.2023 на підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0103340703 про зменшення позивачу від`ємного значення суми ПДВ на 1624308 грн та податкове повідомлення-рішення № 0103330703 про визначення суми завищення позивачем бюджетного відшкодування на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 585974 грн.

Вважаючи зазначені рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, дійшов висновку про непереконливість доводів відповідача про порушення позивачем порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних, оскільки чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній (фактичній), так і у заліковій масі (вазі).

При цьому, судом відзначено про недоведеність відповідачем наявності чинників, які свідчать про вплив дій товариства на правомірність формування податкового кредиту звітних періодів чи заниження ним своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп.14.1.181п.14.1ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Наразі, реальність здійснення позивачем відповідних господарських операцій податковим органом не заперечується. Вказана обставина не входить до предмету спору у даній справі.

Також апелянтом не відзначається і про відсутність у позивача окремих первинних документів, які підтверджують такі господарські операції.

В даному випадку, доводи апелянта зводяться до невідповідності наявних у позивача первинних документів проведеним господарським операціям (через невідповідність обсягів постачання товару фактично проведеним операціям), що, на думку відповідача, свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за отриманими податковими накладними, оскільки обов`язкові реквізити цих накладних не відповідають показникам, що були відображені в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару.

Так, судова колегія зауважує, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено з матеріалів справи, протягом вересня 2022 року - березня 2023 року, з метою здійснення господарської діяльності, позивачем придбано товар (соняшник високоолеїновий) в значних кількостях у таких постачальників, як ПП "ФАТІМА-АГРО" (код ЄДРПОУ 35143825), ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011), ФГ "АГРОКОР" (код ЄДРПОУ 21731541), СТОВ "Лука" (код ЄДРПОУ 30739752), ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), ТОВ "Козинецьке" (код ЄДРПОУ 35949224), ФГ "Дончук" (код ЄДРПОУ 22495752).

Так, у відповідності до договорів поставки, які укладалися позивачем з відповідними контрагентами на типових умовах, позивач, як покупець, зобов`язується прийняти та оплатити соняшник високоолеїновий (у погодженій кількості тон), який за якістю відповідає ДСТУ 4694:2006 та не перевищує погоджені сторонами у договорі показники якості.

Якість товару перевіряється лабораторією за вибором покупця протягом одного робочого дня від дати поставки товару. Результат лабораторних досліджень підтверджуються відповідною квитанцією, яка підписується як представником покупця, так і представником постачальника (водієм автотранспортного засобу). У випадку невідповідності товару заявленим у договору показникам якості, що підтверджується відповідною квитанцією, постачальник вивозить поставлений товар за свій рахунок та власними транспортними засобами протягом одного робочого дня від дня отримання таких результатів й позбавляється права висувати претензії до покупця щодо не прийняття даної партії товару. В цьому випадку така партія Товару вважається не поставленою (п. 2.9. договорів поставки).

Ціна за одну тону залікової ваги товару встановлюється в національній валюті України (гривні з урахуванням податку на додану вартість) і зазначається у відповідній видатковій накладній. Вартість однієї партії товару дорівнює вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється, у тому числі ПДВ. (п. 3.3. договорів поставки).

У пункті 3.9 договорів сторони узгодили порядок визначення погодженої вартості партії товару, що полягає у такому:

- залікова вага товару визначається таким шляхом: фактична (фізична) вага товару на підставі даних квитанції із застосуванням формули Дюваля перераховується в залікову вагу Товару;

- вартість партії товару за заліковою вагою визначається таким шляхом: залікова вага товару перемножується на залікову ціну товару, яка узгоджена сторонами у договорі;

- вартість партії товару за фактичною (фізичною) вагою є тотожною вартості цієї партії Товару за заліковою вагою і є погодженою вартістю партії товару;

- визначення ціни товару за фактичною (фізичною) вагою визначається таким шляхом: погоджена вартість партії товару ділиться на фактичну (фізичну) вагу партії Товару.

Відповідно до п. 3.9 товар передається постачальником і приймається покупцем по кількості відповідно до фактичної (фізичної) маси, яку фіксують ваги покупця.

Фактична (фізична) вага це вага товару, прийнятого покупцем на свій склад від постачальника за масою, яку фіксують ваги покупця.

Залікова вага це фізична маса товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки (засміченість).

Для розрахунку залікової ваги товару покупець використовує формулу Дюваля.

Показники фактичної (фізичної) ваги, залікової ваги, вологості, смітної домішки (засміченість) й олійної домішки зазначаються в квитанції, яка є невід`ємною частиною договору. У разі якщо за результатами лабораторного дослідження буде з`ясовано, що партія товару не відповідає по якості (базисні показники), то покупець на підставі квитанції складає у двох примірниках протокол узгодження кількісних, якісних та вартісних показників відповідної партії товару (надалі іменується "протокол"), який є невід`ємною частиною договору.

Протокол передається покупцем водію автотранспортного засобу, який доставив відповідну партію товару на склад покупця. Водій автотранспортного засобу передає постачальнику отримані від покупця протокол й квитанцію, на підставі яких постачальник формує видаткову накладну.

Протягом декількох робочих днів від дати поставки товару, постачальник зобов`язаний повернути покупцю один примірник належним чином оформленого протоколу й видаткової накладної. Покупець, у свою чергу, оформлює видаткові накладні й повертає один її примірник постачальнику.

Наразі, основним КВЕД позивача є: 10.41 «Виробництво олії та тваринних жирів».

Враховуючи, що Підприємство здійснює виробництво олії та супутніх товарів виключно на давальницькій основі і не володіє власними виробничими потужностями, Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 й зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за № 1163/17179 (надалі іменується «Порядок») застосовується в частині тих його положень, що відповідають фактичній господарській статутній діяльності Підприємства.

Порядком, зокрема, передбачено, що облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій масі (вазі).

Залікова маса (вага) зерна - це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі. Для розрахунку залікової ваги зерна використовують формулу Дюваля.

Формулу Дюваля використовують для розрахунку відсотка зменшення вологості/домішок під час приймання зерна на елеваторі чи зернопереробному підприємстві.

В підсумку показники, отримані за формулою Дюваля, використовують для розрахунку залікової маси зерна.

Залікова маса (вага) зерна розрахована лабораторією за формулою Дюваля є розрахунковою вагою згідно до базисних показників сировини (соняшник).

Зв`язок фізичної ваги та залікової ваги підтверджується в Квитанціях. Залікова вага є похідною від фізичної ваги. Квитанції оформлюються під час приймання (поставка) сировини (соняшник) та відображають її (його) якісні й кількісні показники.

В даному випадку, оскільки позивач не має власних виробничих потужностей для доробки сировини з її очищення і сушіння, то при отриманні первинних документів від постачальника у заліковій вазі, для уникнення розбіжностей між обліком сировини у кількісному виражені у бухгалтерському обліку, на рахунку 201 «Сировина і матеріали», при прийманні сировини (соняшник) від постачальника - вести бухгалтерський облік сировини (соняшник) за кількістю у фізичній (фактичній) вазі та відображати в грошовому вимірнику, тобто вести як кількісний (фізичний), так і вартісний облік запасів.

Підтвердженням для обліку запасів є, зокрема, але не виключно, товарно-транспортна накладна, (згідно із п.3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів).

Встановлення кількісно-вагових показників сировини (соняшник) та отримання її (його) фактичної (фізичної) маси (ваги) здійснюється матеріально відповідальною особою, яка оформлює відповідні документи.

Загальна вартість запасів згідно із первинними документами, які підтверджують господарські операції з придбання сировини (соняшник) залишається незмінною.

Отже, при визначенні загальної вартості партії виробничих запасів (сировини), а саме соняшника, мають місце такі етапи розрахунку:

- визначення залікової ваги: фізична вага соняшника на основі Квитанцій підприємства-переробника сировини за формулою Дюваля перераховується у залікову вагу;

- визначення вартості партії за заліковою вагою: залікова вага перемножується на залікову ціну за 1 т соняшника, вказану в договорі поставки;

- визначення вартості партії за фізичною вагою: вартість партії визначена за заліковою вагою дорівнює вартості фізичної партії сировини є погодженою вартістю партії з постачальником.

Для бухгалтерського обліку визначення ціни за фізичною вагою - це погоджена вартість партії сировини (соняшник) поділена на фізичну вагу партії, що не суперечить П(С)БО9 «Запаси» при визначенні первісно вартості запасів та п.2.4.Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів.

Передавання сировини у виробництво (давальницька сировина) здійснюється по Акту приймання-передачі сировини (соняшник) у фізичній (фактичній) вазі.

Відтак, колегія суддів, здійснивши системний аналіз господарських операцій, які бути предметом перевірки й нормативної бази, яка регламентує порядки їх здійснення та обліку, відзначає наступні факти:

1. предметом договірних відносин є соняшник високоолеїновий (Товар), який є річчю, що визначена родовими ознаками, так як має ознаки, властиві усім речам того ж роду та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 184 ЦК України);

2. Товар є сільськогосподарською продукцією, перевозиться від сільгоспвиробника до позивача автотранспортними засобами насипом;

3. першим первинним документом, який супроводжує відповідну партію Товару є товаро-транспортна накладна, в якій зазначається, зокрема, фактична вага цієї партії Товару;

4. по прибутті Товару на склад позивача, здійснюється його зважування, перевірка реальної ваги й тієї, що зазначена у ТТН й занесення цих даних до регістру обліку запасів, як це передбачено Методрекомендаціями № 356 й Методрекомендаціями №2;

5. після здійснення оприбуткування Товару за фактичною вагою, позивач проводить аналіз цієї партії на відповідність показникам якості, що зазначені у договорах. Результатом такого лабораторного дослідження є квитанції із показниками якості;

6. на підставі отриманих показників якості товару, позивач за формулою Дюваля визначає залікову вагу цієї партії й сторони договору оформлюють Протокол узгодження кількісних, якісних та вартісних показників соняшника високоолеїнового, після чого постачальник оформлює видаткову й податкову накладні;

7. в регістрах обліку залишається зафіксована фактична вага, тому, що вона відповідає даним ТТН, як першого первинного документу і це не помилка, як вважає відповідач, а особливість бухобліку, що передбачена вже зазначеними правовими актами й видом сировини (соняшник);

8. позивач відноситься до олійно-жирових підприємств, для яких запроваджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2009 року за № 1163/17179 (далі Порядок).

Отже, згідно з умовами договорів поставки оформлення видаткової накладної та, відповідно, податкової накладної за фактом постачання товару (соняшнику високоолеїнового) здійснюється за погодженням між сторонами на підставі залікової маси (ваги) зерна, для розрахунку якої використовується формула Дюваля. При цьому, загальна вартість товару, в тому числі сума ПДВ, залишаються незмінними.

Згідно із п. 1.3. Порядку первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійножирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Пунктом 1.14 Порядку передбачено, що визначення кількості сировини, матеріалів, готової основної та побічної (супутньої) продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом.

Відповідно до п. 1.21. Порядку приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов`язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для ведення технологічного процесу (наприклад, показник «вміст воску» в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).

За приписами п. 1.23. Порядку кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов`язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі -лабораторія).

Пунктом 1.24. Порядку передбачено, що для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства одержувача відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи експресним методом на лабораторних приладах, обумовлених договором на поставку сировини. В разі розбіжностей результатів аналізи випробування проводяться відповідно до вимог чинних нормативних документів (стандартів). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тони олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини.

Згідно із п. 2.8. Порядку олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства. Якщо підприємство проводить бухгалтерський облік олійної сировини у заліковій вазі, то при передачі цього олійного насіння у виробництво фізична вага перераховується у залікову з урахуванням якісних показників сировини.

Наказ № 1-Б від 30.04.2021р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» розроблений із врахуванням як вимог законодавства, так й особливостей бухгалтерського обліку саме олійної сировини, що кореспондується із ст. 8 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якій зазначається, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній, так і у заліковій масі (вазі), а тому доводи відповідача, апелянта у справі, про порушення позивачем порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних є непереконливими та такими, що повністю спростовуються здійсненим вище аналізом норм чинного законодавства та встановленими обставинами справи.

Колегія суддів враховує і ту обставину, що відносно ОСОБА_2 - головного бухгалтера, було складено адміністративний протокол про вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163КУпАП, а саме за порушення ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2023 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

До того, судова колегія зауважує, що відповідачем ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі, не зазначено, яку саме шкоду позивачем нанесено державі і в чому вона полягає.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем чинників, які б свідчили про вплив вказаних вище дій товариства на правомірність формування податкового кредиту звітних періодів чи заниження ним своїх податкових зобов`язань з ПДВ.

Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що предметом позову є визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень і суд вирішує питання про достатність доказів, в межах предмету позову, за своїм внутрішнім переконанням, доводи апелянта в частині не взяття до уваги судом першої інстанції, обставин та доказів та не надання їм оцінки, не є визначальними при правильному по суті вирішенні спору судом першої інстанції в межах заявленого предмету позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Колегія суддів враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В аспекті оцінки аргументів сторін в апеляційному провадженні суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Колегія суддів доходить до переконання, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.