Постанова

від 16.05.2024 по справі 120/12742/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 120/12742/23

адміністративне провадження № К/990/13715/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Салом П. І., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Білої Л. М., Матохнюка Д. Б., Гонтарука В. М., у справі № 120/12742/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдгрін» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У серпні 2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдгрін» (далі - позивач, ТОВ «Трейдгрін») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року:

- № 0103340703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1624308 грн;

- № 0103330703 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на 585974 грн.

Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган, зазначаючи про помилкове віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, обов`язкові реквізити яких не відповідають показникам, відображеним у бухгалтерському обліку, не ставить під сумнів реальність господарських операцій, а стверджує, що позивач безпідставно оприбутковував товар за фактичною кількістю, тоді як податкові та видаткові накладні сформовані за заліковою вартістю товару, що визначена у квитанціях лабораторії.

Позивач стверджував, що фактична (фізична) вага поставленого товару в окремих випадках дійсно могла не співпадати із заліковою вагою, на яку оформлялися видаткові та податкові накладні, однак це не свідчить про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про непереконливість доводів відповідача про порушення позивачем порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних, оскільки чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній (фактичній), так і у заліковій масі (вазі).

Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що оприбуткування товару за фізичною вагою за умови формування податкових та видаткових накладних за заліковою вагою не призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

ТОВ "ТРЕЙДГРІН" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та зареєстроване як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності підприємства згідно з класифікатором є 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів".

На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17 травня 2023 року № 1430к відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 16 червня 2023 року № 10451/02-32-07-03/44133393, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.9 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2 (20.2.1) декларації) за березень 2023 року на суму 1171947 грн.

Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0103340703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1624308 грн та № 0103330703 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на 585974 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Вінницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування штрафних санкцій на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану».

На думку скаржника, зазначений Закон унормував особливості реєстрації податкових накладних, скасував мораторій на застосування штрафних санкцій на період дії карантину й фактично поновив відповідальність платників податків за порушення у разі виявлення випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відтак витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Наразі, реальність здійснення позивачем відповідних господарських операцій податковим органом не заперечується. Вказана обставина не входить до предмету доказування у цій справі. Також скаржник не зазначає про відсутність у позивача окремих первинних документів, які підтверджують такі господарські операції.

Доводи відповідача зводяться до невідповідності наявних у позивача первинних документів проведеним господарським операціям (через невідповідність обсягів постачання товару фактично проведеним операціям), що, на думку відповідача, свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, оскільки обов`язкові реквізити цих накладних не відповідають показникам, що були відображені в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару.

Колегія суддів зауважує, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанцій установили, що протягом вересня 2022 року-березня 2023 року позивач придбав соняшник високоолеїновий в значних кількостях у ПП "ФАТІМА-АГРО" (код ЄДРПОУ 35143825), ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011), ФГ "АГРОКОР" (код ЄДРПОУ 21731541), СТОВ "Лука" (код ЄДРПОУ 30739752), ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ТОВ "Козинецьке" (код ЄДРПОУ 35949224), ФГ "Дончук" (код ЄДРПОУ 22495752).

Згідно з договорами поставки, які укладалися позивачем з відповідними контрагентами на типових умовах для всіх вищезазначених контрагентів, позивач як покупець, зобов`язується прийняти та оплатити соняшник високоолеїновий (у погодженій кількості тон), який за якістю відповідає ДСТУ 4694:2006 та не перевищує погоджені сторонами у договорі показники якості.

Відповідно до пункту 2.9 договорів якість товару перевіряється лабораторією за вибором покупця протягом одного робочого дня від дати поставки товару. Результат лабораторних досліджень підтверджуються відповідною квитанцією, яка підписується як представником покупця, так і представником постачальника (водієм автотранспортного засобу). У випадку невідповідності товару заявленим у договору показникам якості, що підтверджується відповідною квитанцією, постачальник вивозить поставлений товар за свій рахунок та власними транспортними засобами протягом одного робочого дня від дня отримання таких результатів й позбавляється права висувати претензії до покупця щодо не прийняття даної партії товару. В цьому випадку така партія Товару вважається не поставленою.

Ціна за одну тону залікової ваги товару встановлюється в національній валюті України (гривні з урахуванням податку на додану вартість) і зазначається у відповідній видатковій накладній. Вартість однієї партії товару дорівнює вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється, у тому числі ПДВ. (пункт 3.3 договорів поставки).

У пункті 3.9 договорів сторони узгодили порядок визначення погодженої вартості партії товару, що полягає у такому:

- залікова вага товару визначається таким шляхом: фактична (фізична) вага товару на підставі даних квитанції із застосуванням формули Дюваля перераховується в залікову вагу Товару;

- вартість партії товару за заліковою вагою визначається таким шляхом: залікова вага товару перемножується на залікову ціну товару, яка узгоджена сторонами у договорі;

- вартість партії товару за фактичною (фізичною) вагою є тотожною вартості цієї партії Товару за заліковою вагою і є погодженою вартістю партії товару;

- визначення ціни товару за фактичною (фізичною) вагою визначається таким шляхом: погоджена вартість партії товару ділиться на фактичну (фізичну) вагу партії Товару.

Відповідно до пункту 3.9 товар передається постачальником і приймається покупцем по кількості відповідно до фактичної (фізичної) маси, яку фіксують ваги покупця.

Фактична (фізична) вага - це вага товару, прийнятого покупцем на свій склад від постачальника за масою, яку фіксують ваги покупця.

Залікова вага - це фізична маса товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки (засміченість).

Для розрахунку залікової ваги товару покупець використовує формулу Дюваля.

Показники фактичної (фізичної) ваги, залікової ваги, вологості, смітної домішки (засміченість) й олійної домішки зазначаються в квитанції, яка є невід`ємною частиною договору. У разі якщо за результатами лабораторного дослідження буде з`ясовано, що партія товару не відповідає по якості (базисні показники), то покупець на підставі квитанції складає у двох примірниках протокол узгодження кількісних, якісних та вартісних показників відповідної партії товару (надалі іменується "протокол"), який є невід`ємною частиною договору.

Протокол передається покупцем водію автотранспортного засобу, який доставив відповідну партію товару на склад покупця. Водій автотранспортного засобу передає постачальнику отримані від покупця протокол й квитанцію, на підставі яких постачальник формує видаткову накладну.

Протягом декількох робочих днів від дати поставки товару, постачальник зобов`язаний повернути покупцю один примірник належним чином оформленого протоколу й видаткової накладної. Покупець, у свою чергу, оформлює видаткові накладні й повертає один її примірник постачальнику.

Ураховуючи, що позивач здійснює виробництво олії та супутніх товарів виключно на давальницькій основі і не володіє власними виробничими потужностями, Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656, (далі - Порядок) застосовується у спірних правовідносинах в частині тих його положень, що відповідають фактичній господарській статутній діяльності позивача.

Нормами Порядку, серед іншого, передбачено, що облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій масі (вазі).

Залікова маса (вага) зерна - це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі. Для розрахунку залікової ваги зерна використовують формулу Дюваля.

Формулу Дюваля використовують для розрахунку відсотка зменшення вологості/домішок під час приймання зерна на елеваторі чи зернопереробному підприємстві.

У підсумку показники, отримані за формулою Дюваля, використовують для розрахунку залікової маси зерна.

Залікова маса (вага) зерна розрахована лабораторією за формулою Дюваля є розрахунковою вагою згідно з базисними показниками сировини (соняшник).

Зв`язок фізичної ваги та залікової ваги підтверджується в Квитанціях. Залікова вага є похідною від фізичної ваги. Квитанції оформлюються під час приймання (поставка) сировини (соняшник) та відображають її (його) якісні й кількісні показники.

У цьому випадку, оскільки позивач не має власних виробничих потужностей для доробки сировини з її очищення і сушіння, то при отриманні первинних документів від постачальника у заліковій вазі, для уникнення розбіжностей між обліком сировини у кількісному виражені у бухгалтерському обліку, на рахунку 201 «Сировина і матеріали», при прийманні сировини від постачальника вирішено вести бухгалтерський облік сировини за кількістю у фізичній (фактичній) вазі та відображати в грошовому вимірнику, тобто вести як кількісний (фізичний), так і вартісний облік запасів.

Підтвердженням для обліку запасів є, зокрема, але не виключно, товарно-транспортна накладна, (згідно із пунктом 3.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів).

Встановлення кількісно-вагових показників сировини (соняшник) та отримання її (його) фактичної (фізичної) маси (ваги) здійснюється матеріально відповідальною особою, яка оформлює відповідні документи.

Загальна вартість запасів згідно із первинними документами, які підтверджують господарські операції з придбання сировини (соняшник), залишається незмінною.

Отже, при визначенні загальної вартості партії виробничих запасів (сировини), а саме соняшника, мають місце такі етапи розрахунку:

- визначення залікової ваги: фізична вага соняшника на основі Квитанцій підприємства-переробника сировини за формулою Дюваля перераховується у залікову вагу;

- визначення вартості партії за заліковою вагою: залікова вага перемножується на залікову ціну за 1 т соняшника, вказану в договорі поставки;

- визначення вартості партії за фізичною вагою: вартість партії визначена за заліковою вагою дорівнює вартості фізичної партії сировини є погодженою вартістю партії з постачальником.

Для бухгалтерського обліку визначення ціни за фізичною вагою - це погоджена вартість партії сировини (соняшник) поділена на фізичну вагу партії, що не суперечить П(С)БО9 «Запаси» при визначенні первісно вартості запасів та пункту 2.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів.

Передавання сировини у виробництво (давальницька сировина) здійснюється за актом приймання-передачі сировини (соняшник) у фізичній (фактичній) вазі.

Відтак, колегія суддів, здійснивши системний аналіз господарських операцій, які бути предметом перевірки й нормативної бази, яка регламентує порядки їх здійснення та обліку, формує такі висновки:

- предметом договірних відносин є соняшник високоолеїновий (надалі - Товар), який є річчю, що визначена родовими ознаками, оскільки має ознаки, що властиві усім речам того ж роду та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (стаття 184 Цивільного кодексу України);

- товар є сільськогосподарською продукцією, перевозиться від сільгоспвиробника до позивача автотранспортними засобами насипом;

- першим первинним документом, який супроводжує відповідну партію Товару є товаро-транспортна накладна, в якій зазначається, зокрема, фактична вага цієї партії Товару;

- по прибутті Товару на склад позивача, здійснюється його зважування, перевірка реальної ваги й тієї, що зазначена у товаро-транспортної накладної й занесення цих даних до регістру обліку запасів, як це передбачено Методрекомендаціями № 356 й Методрекомендаціями №2;

- після здійснення оприбуткування Товару за фактичною вагою, позивач проводить аналіз цієї партії на відповідність показникам якості, що зазначені у договорах. Результатом такого лабораторного дослідження є квитанції із показниками якості;

- на підставі отриманих показників якості товару, позивач за формулою Дюваля визначає залікову вагу цієї партії й сторони договору оформлюють Протокол узгодження кількісних, якісних та вартісних показників соняшника високоолеїнового, після чого постачальник оформлює видаткову й податкову накладні;

- у регістрах обліку залишається зафіксована фактична вага, тому що вона відповідає даним товаро-транспортної накладної як першого первинного документу і це не є помилкою, як уважає відповідач, а є особливістю бухгалтерського обліку на підприємствах специфічної галузі, що передбачена вже зазначеними правовими актами й видом сировини;

Звертаємо увагу, що позивач відноситься до олійно-жирових підприємств, для яких запроваджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року № 656.

Отже, згідно з умовами договорів поставки оформлення видаткової накладної та, відповідно, податкової накладної за фактом постачання товару (соняшнику високоолеїнового) здійснюється за погодженням між сторонами на підставі залікової маси (ваги) зерна, для розрахунку якої використовується формула Дюваля. При цьому, загальна вартість товару, в тому числі сума податку на додану вартість, залишаються незмінними.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійножирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Пунктом 1.14 Порядку передбачено, що визначення кількості сировини, матеріалів, готової основної та побічної (супутньої) продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом.

Відповідно до пункту 1.21 Порядку приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов`язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для ведення технологічного процесу (наприклад, показник «вміст воску» в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію).

За приписами пункту 1.23. Порядку кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов`язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі -лабораторія).

Пунктом 1.24 Порядку передбачено, що для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства одержувача відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи експресним методом на лабораторних приладах, обумовлених договором на поставку сировини. В разі розбіжностей результатів аналізи випробування проводяться відповідно до вимог чинних нормативних документів (стандартів). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тони олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства. Якщо підприємство проводить бухгалтерський облік олійної сировини у заліковій вазі, то при передачі цього олійного насіння у виробництво фізична вага перераховується у залікову з урахуванням якісних показників сировини.

Наказ № 1-Б від 30 квітня 2021 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» розроблений із врахуванням як вимог законодавства, так й особливостей бухгалтерського обліку саме олійної сировини, що кореспондується із статтею 8 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в якій зазначається, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній, так і у заліковій масі (вазі), а тому доводи відповідача про порушення позивачем порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних є непереконливими та такими, що повністю спростовуються здійсненим вище аналізом норм чинного законодавства та встановленими обставинами справи.

До того, колегія суддів зауважує, що відповідач не зазначив жодних чинників, які б свідчили про вплив дій позивача щодо обліку товарів за фактичною кількістю на заниження ним своїх податкових зобов`язань з податку на додану вартість, при тому, що спірні операції сам контролюючий орган визнає реальними.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цього публічно-правового спору правильно встановили фактичні обставини справи та надали їм належну правову оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління у Вінницькій області слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі № 120/12742/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко