Постанова

від 07.11.2023 по справі 908/2173/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2173/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кощеєва І.М., Дарміна М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 (повне рішення складено 02.01.2023, суддя Науменко А.О.) у справі №908/2173/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект», м. Харків

до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району, м. Запоріжжя

про стягнення 149 199,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на свою користь боргу в сумі 98 731,29 грн., 3% річних в сумі 2 341,32 грн., інфляційних втрат в сумі 19 641,21 грн., пені в сумі 28 486,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору № 01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, а саме: у вересні - жовтні 2021 відповідач не здійснив оплату отриманої електричної енергії на суму 98 731,29 грн., у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Позивач отримав право вимоги до відповідача на підставі договору № 221021/3 про відступлення права вимоги від 22.11.2021. Також, позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 2 341,32 грн., втрати від інфляції у розмірі 19 641,21 грн., пеню у розмірі 28 486,06 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2173/22 позов задоволено частково; стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект» основний борг у розмірі 98 731 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 2 229 грн. 60 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 701 грн. 54 коп., судовий збір у розмірі 1 989 грн 83 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення суду мотивоване тим, що документальним підтвердженням фактичного споживання Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради електроенергії у вересні - жовтні 2021 року є саме дані оператору системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго», що свідчить про обов`язок відповідача погасити заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до рахунку фактури № СФ-0000647 від 18.10.2021 та № СФ-0000664від 24.11.2021, за якими загальна вартість спожитої електроенергії склала 98 731,29 грн.

Згідно із розрахунком суду першої інстанції з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 2 229,60 грн. з відмовою у стягненні 111,72 грн., втрати від інфляції у розмірі 18 701,54 грн., з відмовою у стягненні 939,67 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені господарський суд Запорізької області зазначив, що в спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, що визначається відповідно до чинного законодавства. Позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам чинного законодавства.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області 02.01.2023 у справі №908/2173/22 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що фактично спожив 944 214 кВт*год. та сплатив за спожиті кВт*години по Договору № 01 від 04.01.2021 - 2 034 339,88 грн. Тобто, Договір про закупівлю електричної енергії від 04.01.2021 № 01 завершився своїм повним виконанням обома сторонами договору 30.09.2021 року.

Тому, відповідач доводить, що враховуючи всі акти оплати за договором № 01 від 04.01.2021 апелянт здійснив оплату за електричну енергію в повному обсязі згідно умов договору та заборгованостей не має, що підтверджуються Актами приймання-передачі до даного договору та бухгалтерською довідкою Територіального відділу освіти Хортицького району.

На думку відповідача, він не зобов`язаний оплачувати обсяги електричної енергії, які постачалися ТОВ «Трістар Енергія» (постачальник електроенергії по Договору про закупівлю електричної енергії від 01.04.2021 № 01) поза межами дії договору.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи в частині пропуску позивачем строку повідомлення оператора системи, постачальника «останньої надії» та Споживача, для своєчасної передачі об`єктів апелянта до постачальника «останньої надії», як це передбачено п. 3.2.15 глави 3.2. розділу III «Правил роздрібного ринку електричної енергії». Понад договірне споживання апелянтом електричної енергії відбулось внаслідок порушення позивачем приписів ПРРЕЕ, а саме п. 3.2.15 ПРРЕЕ - недотримання електропостачальником встановленого 20-денного строку на повідомлення оператора системи, споживача та постачальника "останньої надії".

Також, як на одну із підстав для скасування рішення господарського суду, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що сам собою факт укладання договору відступлення права вимоги не створює для апелянта безумовного обов`язку сплачувати «неіснуючий борг», який не встановлений ані судом ані у виконавчому написі нотаріуса на момент укладання 22.11.2021 ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТ-ПРОЕКТ» Договору №221021/3 про відступлення права вимоги.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому з апеляційною скаргою не погоджується та вказує, що заборгованість відповідача, яка виникла у зв`язку з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії становить 36 739 кВт*год. на суму 98 731,29 грн., в т.ч. за вересень 2021 р.- 1846 кВт*год. на суму 4 960,88 грн., за жовтень 2021 р. - 34 893 кВт*год. на суму 93 770,41 грн.

Позивач, посилаючись на пункти 4.2., 6.2. та 7.1. Договору, стверджує що спірний обсяг електроенергії не виходить за предмет регулювання укладеного між сторонами договору, оскільки ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» лише здійснювало постачання електричної енергії, тоді як контроль за її споживанням зобов`язаний був здійснювати сам відповідач.

Позивач звертає увагу, що передбачаючи, що планове споживання на вересень та жовтень 2021 року за Договором, в частині постачання електричної енергії Споживачу, прогнозовано вистачить до 06.10.2021, Постачальником було направлено на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» лист №787 від 14.09.2021 з повідомленням про закінчення постачання електричної енергії споживачу - Територіальному відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради з 06.10.2021. Враховуючи те, що Споживач має змогу зчитувати кількість спожитої електричної енергії з приладів обліку електричної енергії (лічильники) та повинен був вжити самостійних заходів щодо припинення споживання електричної енергії, в тому числі шляхом зміни електропостачальника.

Позивач наголошує, що споживачем не було оскаржено надані постачальником рахунки - фактури, в тому числі за вересень та жовтень 2021 року, не надано вмотивованої відмови від підписання актів приймання - передачі за вересень-жовтень 2021 року.

Також у відзиві відзначено, що на виконання умов Договору № 221021/3 первісний кредитор передав, а Новий кредитор в свою чергу прийняв документи та електронні носії, що стосуються умов виконання Договору №01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, надіслано лист боржнику за вих. № 30 від 12.01.2021 з повідомленням про заміну кредитора за Договором № 221021/3 та оригінал Договору№ 221021/3, який було вручено представнику відповідача 18.01.2022, а також перераховано на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму в розмірі 98 731, 29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 08.12.2021. Отже, до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором №01 від 04.01.2021, строк виконання яких настав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого перерозподілу від 24.01.2023 для розгляду справи №908/2173/22 визначена колегія суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2173/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

11.09.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №908/2173/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2173/22 до свого провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

04.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» (далі - ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ», постачальник) та Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради (далі - споживач, боржник) укладено договір № 01 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію (код ДК 021:2015 (CPV) - 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія з розподілом) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Вказаний договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п.1.1. договору)

Пунктом 1.2. договору унормовано, що умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п. 2.3. договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) становить 1796000 кВт*год.

Відповідно до п. 3.1. договору, дата початку постачання електричної енергії споживачу визначається Додатком 1, та становить з 01.01.2021. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору (п. 3.2. Договору).

Пунктом 5.2 договору визначено, що загальна вартість цього договору на момент укладання становить 2 619 166,67 грн., крім того ПДВ - 523 833,33 грн., разом з ПДВ - 3 143 000,00 грн.

Ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору (п.5.3. договору).

Протягом дії договору, у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі та коливанням цінна електричну енергію, сторонами було укладено низку додаткових угод.

За останньою Додатковою угодою № 11 від 21.09.2021 обсяг постачання складав 944 214 кВт, а загальна вартість склала 2 034 341,94 грн., вт.ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії

Пунктом 5.6 договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з п. 5.10. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.11. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі -спецрахунок).

При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі уразі його зміни.

Пунктом 5.13 договору передбачено, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.

Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається відповідно до чинного законодавства України.

В Комерційній пропозиції (додаток 2 до договору) сторони узгодили спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати, а саме: споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показниками засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, згідно з виписаним та самостійно отриманим рахунком у постачальника. Постачальник надсилає споживачу на електрону адресу e-mail: tvo.hort@zp.gov.ua сформований рахунок за розрахунковий період, а також у паперовому вигляді на адресу підприємства: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка 48А. (п.2 Комерційної пропозиції)

Рахунки споживачу надаються постачальником не пізніше 8 (вісім) робочих днів після розрахункового періоду. Оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти)календарних днів з моменту отримання його споживачем, але не більше ніж 20(двадцять) календарних днів, з моменту отримання його споживачем (п.3Комерційної пропозиції).

Споживач зобов`язаний: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але непізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором (п.6.2. договору).

Відповідно до п.7.1 договору постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства, у тому числі отримувати відшкодування збитків від споживача за дострокове розірвання договору у випадках, не передбачених договором; отримувати від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць) відповідно до актів законодавства.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Пунктом 9.2. договору унормовано, що постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: а) порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі ,погодженому сторонами в цьому договорі; б) відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно з п. 10.1. договору споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, в установленому ПРРЕЕ порядку.

Відповідно до п.13.3 договору, за умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику.

Пунктом 13.10. договору сторони визначили, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані одним із способів:- особисто, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції;- поштою рекомендованим листом;- за допомогою системи електронного документообігу;- телефонограмою;- електронною поштою зазначену у заяві-приєднання.

Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача, дата зафіксована системою електронного документообігу, дата зафіксована у телефонограмі, дата отримання факсу або електронної пошти.

Строк дії договору за п. 13.1. договору, з урахуванням п.6 комерційної пропозиції, здати підписання договору сторонами, скріплення їх печатками (за наявності) та діє до 31 грудня 2021 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань.

Вказаний правочин, а також додаткові угоди та додатки до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

В порядку виконання умов договору постачальником протягом лютого - серпня 2021 року було відпущено споживачу електроенергії у кількості 824 379 кВт*год. на суму 1 710 861,10 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Дана сума сплачена боржником в повному обсязі, що підтверджується випискою ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» за період з01.02.2021 по 30.09.2021.

Таким чином, сума залишку товару на вересень-грудень 2021 року за договором складала 323 480,84 грн.

Враховуючи те, що планове споживання на вересень та жовтень 2021 року за договором, в частині постачання електричної енергії споживачу, прогнозовано вистачить до 06.10.2021, постачальником було направлено на адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» лист №787 від 14.09.2021 з повідомленням про закінчення постачання електричної енергії споживачу - Територіальному відділу освіти Хортицького району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37611464) з 06.10.2021.

В порядку виконання умов договору постачальником протягом вересня 2021 року було відпущено споживачу електроенергії на суму 328 439,66 грн., в т.ч. ПДВ, що склало за обсягом 122 216 кВт*год. Таким чином, відбулося споживання понад обсяги, встановлені договором. Відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії у вересні 2021 становить 1 846 кВт*год. на суму 4 960,88 грн.

18.10.2021 та 28.10.2021 постачальником були надіслані на електронну адресу Територіального відділу освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради - tvo.hort@zp.gov.ua акти приймання-передачі №03/09, №03/09/02 від 30.09.2021 та рахунки -фактури №СФ-0000597 від 18.10.2021 на суму 323 478,78 грн., №СФ-0000647 від18.10.2021 на суму 4 960,88 грн.

Листом від 28.10.2021 вих. №990 ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ», направляючи на адресу боржника засобами поштового зв`язку, вищезазначені Акти приймання - передачі та рахунки - фактури, наголосив боржнику про необхідність здійснення повної оплати за спожиту електроенергію у кількості 122 216 кВТ*год., за всіма Актами приймання - передачі за вересень 2021 (повідомлення про вручення поштового відправлення трек номер610258748332 ПАТ «Укрпошта»).

На електронну адресу постачальника tov.tristar@gmail.com (офіційний засіб спілкування), від оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» був одержаний лист із фактичними обсягами споживання електричної енергії боржника за жовтень 2021, відповідно до якого фактичні обсяги споживання Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради склали 34 893 кВт*год.

Таким чином, відбулося відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії за жовтень 2021 на 34 893кВт*год. на суму 93 770,41 грн.

25.11.2021 постачальником були надіслані на електронну адресу Територіального відділу освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради - tvo.hort@zp.gov.ua: акт приймання-передачі за жовтень 2021 №03/10 від 31.10.2021 та рахунок - фактура №СФ-0000664від 24.11.2021 на суму 93 770,41 грн.

Листом від 25.11.2021 вих. № 1003 ТОВ «Трістар Енергія» наголосив боржнику про наявність відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії за вересень - жовтень 2021 на 36 739 кВт*год. та необхідність здійснення повної оплати за спожиту електроенергію, за всіма Актами приймання - передачі за вересень-жовтень 2021. Даний лист з доданими до нього актом приймання-передачі та рахунком-фактури направлений засобами поштового зв`язку, що підтверджується фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення трек номер 6105716542538ПАТ «Укрпошта».

15.12.2021 постачальником направлено запит за вих. №1038 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо надання письмового підтвердження фактичного обсягу споживання електричної енергії боржником за період вересень-жовтень 2021.

Сумарний фактичний обсяг споживання електричної енергії Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради за період вересень-жовтень 2021 року склав 157 109 Вт*год., що підтверджується листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» №007-66/6967 від 20.12.2021.

З урахуванням наведених відомостей, обсяг спожитої відповідачем електроенергії за вересень-жовтень 2021 року було збільшено на 36 739Вт*год. (157 109 Вт*год. - 120 370 кВт*год.), в тому числі за вересень 2021 -1 846 кВт*год., за жовтень 2021- 34 893 Вт*год.

В порядку виконання умов договору відповідачем була здійснена часткова оплата за вересень 2021 року, в розмірі 120370 Вт*год., згідно рахунка - фактури №СФ-0000597від 18.10.2021, в сумі 323 478,78 грн., що підтверджується випискою ТОВ«ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 та платіжними дорученнями: за №42 від 25.10.2021 на суму 25 764,10 грн.; за №35 від 26.10.2021 на суму 4 737,75 грн.; за №44 від 26.10.2021 на суму 842,50 грн.; за №209 від 26.10.2021 на суму 3 326,97 грн.; за №283 від 26.10.2021 на суму 11 706,19 грн.; за №653 від 26.10.2021 на суму 167 503,03 грн.; за №656 від 26.10.2021 на суму 97 701,80 грн.; за №657 від 26.10.2021 на суму 11 896,44 грн.

Заборгованість, що виникла в результаті відхилення споживача від договірних величин споживання електричної енергії за період вересень -жовтень 2021 року в розмірі 36 739 Вт*год. (1 846 кВт*год.,+ 34 893кВт*год.) на загальну суму 98 731, 29 грн. (4 960,88 грн. + 93 770,41 грн.) відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до п. 6.1. договору, споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Споживачем не було оскаржено надані постачальником рахунки - фактури, не надано вмотивованої відмови від підписання актів приймання - передачі за вересень-жовтень 2021 року. Будь-яких листів з боку відповідача щодо непідписана актів на загальну суму в розмірі 422 210,07 грн., або непогодження з даними комерційного обліку споживання електроенергії у вересні-жовтні 2021 року до постачальника не надходило.

22.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (далі - новий кредитор) укладено договір № 221021/3 про відступлення права вимоги (далі - договір № 221021/3).

Згідно з умовами договору № 221021/3 первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - основний договір), укладеному між ТОВ "Трістар енергія" та Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, 48А, 69076, ідентифікаційний код 37611464) .

На виконання умов договору № 221021/3 первісний кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв документи та електронні носії, що стосуються умов виконання договору № 01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується Актом приймання - передачі від 20.12.2021.

Крім цього, в порядку виконання умов договору № 221021/3, новим кредитором перераховано на рахунок первісного кредитора сума в розмірі 98 731, 29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 08.12.2021.

Лист за вих. № 30 від 12.01.2021 з повідомленням про заміну кредитора за договором № 221021/3 та оригінал договору № 221021/3 було вручено представнику відповідача 18.01.2022, що підтверджується доказами поштового відправлення та витягом з вебсайту поштового відправлення трек номер 6102270868877 ПАТ «Укрпошта».

Враховуючи викладене, з огляду на перехід від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» права вимоги до Територіального відділу освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради за договором №01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, наявної заборгованості за спожиту електричну енергію за період вересень-жовтень2021 р., позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми в розмірі 149 199,88 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 98 731,29 грн., 3% річних в сумі 2 341,32 грн., інфляційних втрат - 19 641,21 грн., пені в розмірі 28 486,06 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Частинами 1 - 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (ч.11 ст. 56 Законом України «Про ринок електричної енергії»).

У п.п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умовами ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» вказано, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил вказано, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Між ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради укладено договір, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Матеріали справи не містять заяв про припинення дії Договору, в судовому порядку Договір не визнано недійсним і не розірвано.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, та якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до абзацу 14 пункту 1.1.2 глави 1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до п.1.2.15 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13. ПРРЕ визначено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Період постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.

Згідно з даними оператору системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго» обсяги розподіленої електричної енергії споживачу у вересні - жовтні 2021 року становить 157 109 Вт*год.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції документальним підтвердженням фактичного споживання Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської Ради електроенергії у вересні - жовтні 2021 року є саме дані оператору системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Зазначене свідчить про обов`язок відповідача погасити заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до рахунку фактури № СФ-0000647 від 18.10.2021 р та № СФ-0000664 від 24.11.2021, за якими загальна вартість спожитої електроенергії склала 98 731,29 грн.

Такий обов`язок встановлений і п. 6.1.22. ПРРЕ - якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. А електропостачальник має право в свою чергу за підпунктом10 п. 5.2.1. - на отримання від споживача відшкодування збитків, пов`язаних з відхиленням споживача від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період (день, місяць), відповідно до актів законодавства та умов договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що споживач зобов`язується забезпечувати повну та своєчасну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим договором, розрахуватися з постачальником за спожиту електричну енергію; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором, а п. 9.1. встановлює, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не оспорюється об`єм спожитої електричної енергії у вересні - жовтні 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 5.13 договору сторони погодили, що за порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається відповідно доччиного законодавства України.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 2 341,32 грн. за період 18.11.2021 - 02.09.2022, інфляційні втрати у розмірі 19 641,21 грн. за період грудень 2021 року - липень 2022 року, пеню в розмірі 28 486,06 грн. за період 18.11.2021 - 02.09.2022.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2 229, 60 грн. з відмовою у стягненні 111,72 грн. та втрат від інфляції у розмірі 18 701,54 грн. та з відмовою у стягненні 939,67 грн.

Також апеляційний суд вважає обґрунтований висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка від суми заборгованості за загальний період з 18.11.2021 по 02.09.2022 у розмірі 28 486,06 грн, заявлений позивачем на підставі пункту 5.13. договору та абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України.

Так, пунктом 5.13 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За наведеними вище положеннями чинного законодавства, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас, за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

Стаття 231 Господарського кодексу України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією».

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення ж частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 231 Господарського кодексу України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

В спірному договорі сторонами не обумовлено розмір та базу нарахування штрафних санкцій, а лише зазначено, що штрафні санкції нараховуються у розмірі, що визначається відповідно до чинного законодавства.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивач здійснює нарахування штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, за порушення відповідачем виконання саме грошового зобов`язання, що суперечить приписам чинного законодавства.

22.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» (далі - новий кредитор) укладено договір № 221021/3 про відступлення права вимоги (далі - договір № 221021/3).

Згідно з умовами договору № 221021/3 первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - основний договір), укладеному між ТОВ "Трістар енергія" та Територіальним відділом освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка,48А, 69076, ідентифікаційний код 37611464) .

На виконання умов договору № 221021/3 первісний кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв документи та електронні носії що стосуються умов виконання договору № 01 від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується Актом приймання - передачі від 20.12.2021.

Крім цього, в порядку виконання умов договору №221021/3, новим кредитором перераховано на рахунок первісного кредитора сума в розмірі 98 731,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 08.12.2021.

Відповідно до частини першої ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/10963/19 викладено правову позицію, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні, а не документи, що засвідчують права, які передаються. Документи ж, які засвідчують саме право (вимогу) не є предметом договору цесії і не мають ніякого відношення до статусу цесіонарія, а тому їх не передання цесіонарію означає лише не виконання цедентом додаткового юридичного обов`язку, наявного у нього в силу закону, та не звільняє боржника від виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором. Ні положення статті 512 Цивільного кодексу України, ні положення статті 517 цього ж Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора прав вимоги у зобов`язанні з передачею документів, які засвідчують право вимоги, що передається, і так само не містять зобов`язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

Крім цього, відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Із вказаної правової норми вбачається, що боржник може висувати заперечення проти вимог нового кредитора тільки у разі, якщо він мав та висував раніше такі заперечення первісному кредитору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо вчинення ним дій, передбачених законом у випадку наявності у боржника претензій/заперечень проти вимог нового кредитора, які він мав на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району не був позбавлений можливості за умови наявності відповідних правових та фактичних підстав захистити свої права у судовому порядку.

З викладеного вбачається, що у даному випадку наявні усі докази переходу прав та обов`язків від первісного кредитора ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» до нового кредитора ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ».

Вище викладеним повністю спростовуються доводи відповідача, що сам по собі факт укладання ТОВ «ТРІСТАР ЕНЕРГІЯ» та ТОВ «ЕНЕРГОІНВЕСТПРОЕКТ» Договору №221021/3 від 22.11.2021 про відступлення права вимоги не створює для Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району безумовного обов`язку сплачувати «неіснуючий борг», який не встановлений ані судом ані у виконавчому написі нотаріуса.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції надано належну оцінку усім обставинам справи та ухвалено правомірне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2173/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.01.2023 у справі №908/2173/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент освіти і науки Запорізької міської ради в особі Територіального відділу освіти Хортицького району.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін