Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/21682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/21682/15 (904/2832/23)

За позовом фізичної особи - підприємця Матоли Лілії Олегівни ( АДРЕСА_1 )

до Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 37404165) в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" Державного підприємства "Конярство України" (53642, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Вишневе, вул. Дніпровська, буд. 12)

про стягнення заборгованості в розмірі 1 874 058,49 грн.

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

Фізична особа - підприємець Матола Лілія Олегівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" "Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості за договором про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 41 від 01.07.2022 в розмірі 1 874 058,49 грн., з яких: 1 364 750,00 грн. сума основного боргу, 509 308,49 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 позовні матеріали фізичної особи - підприємця Матоли Лілії Олегівни до Державного підприємства "Конярство України" в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в розмірі 1 874 058,49 грн. направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва .

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.07.2023 матеріали справи № 910/21682/15 (904/2832/23) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2023 прийнято позовну заяву фізичної особи - підприємця Матоли Лілії Олегівни до Державного підприємства "Конярство України в особі філії "Дніпропетровський кінний завод № 65" Державного підприємства "Конярство України" про стягнення заборгованості в розмірі 1 874 058,49 грн. до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" та постановлено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження.

29.09.2023 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2022 між Державним підприємством "Конярство України" в особі філії "Дніпропетровський кінний завод №65" (далі - замовник, відповідач), в особі в.о. керівника Науменка Олександра Анатольовича, який діє на підставі Положення про філію та Довіреності №58 від 01.01.2022, з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем Матолою Лілією Олегівною (далі - виконавець, позивач), в особі директора Матоли Лілії Олегівни, яка діє на підставі свідоцтва, з іншої сторони, укладено Договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 41 (далі-Договір).

За умовами вказаного Договору виконавець зобов`язується самостійно або з залученням субпідрядника, якісно виконати для замовника сільськогосподарські роботи (послуги), які визначені сторонами в Специфікаціях до даного Договору та є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи (послуги) та сплатити їх вартість, погоджену в Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору види робіт(послуг), що надаються виконавцем замовнику, їх обсяги та вартість, а також інші суттєві умови узгоджуються в Специфікаціях та підписуються сторонами в будь-який час в період дії договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно із п. 1.3 Договору факт виконання робіт (послуг) засвідчується Актом виконаних робіт, який підписується після виконання окремого виду сільськогосподарських робіт (послуг) або після закінчення повного циклу сільськогосподарських робіт (послуг).

Розділом 2 Договору визначено, що оплата ціни (вартості) робіт (послуг) здійснюється замовником в національній валюті України безготівковим розрахунком, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця, який визначений в розділі 9 Договору або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Оплата вартості (ціни) робіт (послуг) замовником здійснюється згідно виставлених рахунків виконавця після підписання сторонами Актів виконаних робіт. Строк розрахунків за Договором складає до 14 календарних днів з дати підписання кожного окремого Акту виконаних робіт, згідно цього Договору (п. 2.3. Договору).

Зобов`язання замовника по оплаті виконавцю виконаних робіт (послуг) вважається виконаним належним чином у день здійснення повного розрахунку з виконавцем за всі виконані роботи (послуги) згідно даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів з дати завершення сільськогосподарських робіт, передбачених відповідними Специфікаціями до даного Договору, надає замовнику Акти виконаних робіт.

Пунктом 8.5 Договору вставлено, що термін дії Договору встановлюється з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань за ним.

Позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав, однак відповідачем зобов`язання за Договором виконані не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість щодо оплати виконаних робіт (послуг) в розмірі 1 364 750,00 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що на виконання умов Договору, відповідачу надані послуги із збирання врожаю зернових на загальну суму 1 669 950,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт, а саме: №01/07 від 18.07.2022 на суму 630 450,00 грн., №04/08 від 01.08.2022 на суму 510 300,00 грн. та №06/09 від 01.09.2023 на суму 529 200,00 грн.

На виконання умов Договору, відповідно до платіжних інструкцій № 38, № 42, № 43 від 02.12.2022 та №49 від 06.12.2022, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач частково сплатив суму боргу за виконані роботи (послуги) на суму 305 200,00 грн.

В подальшому, між сторонами складено Акт звірки взаємних розрахунків за Договором, яким сторони підтвердили наявність заборгованість у відповідача в розмірі 1 364 750,00 грн. станом на 28.02.2023.

У зв`язку із невиконанням умов Договору і, як наслідок, виникненням заборгованості, позивачем здійснювались досудові заходи врегулювання спору, а саме, на адресу відповідача надіслано претензію № 1 від 28.02.2023. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за договором не сплатив.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

За переконанням відповідача, надані позивачем докази не засвідчені належним чином, а тому не відповідають вимогам щодо письмових доказів передбачених процесуальним законодавством.

Водночас, відповідач не заперечує щодо факту виконання договору позивачем та проведення часткових розрахунків, спрямованих на виконання умов договору, з боку відповідача.

Крім того, відповідач не спростовує факт підписання між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення норм законодавства та умов Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 41 від 01.07.2022, не здійснив оплату за виконання робіт (послуг), а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 364 750,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 509 308,49 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 6.1. Договору за повне або часткове прострочення оплати виконаних робіт за цим договором, замовник за вимогою виконавця зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

У відзиві по позов відповідач вказує, що позивачем заявлено надмірний розмір пені, оскільки нарахований більш, ніж за 9 місяців в порушення вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 7 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Період дії договору та зобов`язань за ним припав на строк дії карантину, відтак, згідно положень Господарського кодексу України строк для нарахування штрафних санкцій продовжено на строк дії такого карантину.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем в позовній заяві, в розмірі 509 308,49 грн., суд вважає даний розрахунок обґрунтованим, таким, що не суперечить положенням Договору та нормам чинного законодавства. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 509 308,49 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, у відзиві відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду, яка мотивована перебуванням значної частини єдиного (цілісного) майнового комплексу відповідача на тимчасово окупованій території України та у прифронтових районах, що значно утруднює належне здійснення господарської діяльності відповідачем та негативно впливає на його майновий стан та спроможність поновного та своєчасного виконання грошових зобов`язань.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.01.2020 у справі № 910/1820/19 вказав, що розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Відповідач, як на підставу для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду також посилається на те, що останній перебуває в процедурі банкрутства з 2015 року, що також свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів того, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців вплине на фінансовий стан позивача, та приймаючи до уваги доведеність відповідачем конкретних обставин, суд приходить до висновку про можливість розстрочення виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд.1; ідентифікаційний код 37404165) на користь фізичної особи - підприємця Матоли Лілії Олегівни ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 1 364 750 (мільйон триста шістдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 509 308 (п`ятсот дев`ять тисяч триста вісім) грн. 49 коп., судовий збір в розмірі 28 110 (двадцять вісім тисяч сто десять) грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

5. Розстрочити виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, Фонду державного майна України та Київській міській прокуратурі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Чеберяк