Постанова

від 07.11.2023 по справі 575/351/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м.Суми

Справа №575/351/22

Номер провадження 22-ц/816/1025/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

у присутності:

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Андрієнко Марини Вікторівни,

розглянув увідкритому судовомузасіданні упорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Андрієнко Мариною Вікторівною

на рішення Великописарівського районногосуду Сумськоїобласті від 12квітня 2023року у складі судді Семенової О.С., ухваленого в смт Велика Писарівка Сумської області, повний тест судового рішення складено 21 квітня 2023 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу сторонами був придбаний житловий будинок з господарчими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га з кадастровим номером 5921255400:02:023:0038, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га з кадастровим номером 5921255400:02:023:0039, які розташовані за цією ж адресою. Вказував, що правовстановлюючі документи (договори купівлі-продажу) оформлені на відповідачку. Зазначав, що з 2021 року відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд визнати за ним право власності на частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , частини земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та частини земельної ділянки площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039 для ведення особистого селянського господарства.

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 31 жовтня 2014 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 27 травня 2020 року розірвано. У період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак НОМЕР_1 , та причеп державний номерний знак НОМЕР_2 .

Зазначала, що після розірвання шлюбу вона з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу майна.

Посилаючись на вищевказані обставини, просила суд визнати за нею право власності на частину вказаного автомобіля та причепа.

09 грудня 2022 року представником ОСОБА_1 адвокатом Андрієнко М.В. подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя автомобіль «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, кадастровий номер5921255400:02:023:0038 площею 0,1500 га і кадастровий номер5921255400:02:023:0039 площею 0,0338 га за цією ж адресою. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 житловий будинок і земельні ділянки та припинити право власності ОСОБА_2 на вказане майно. Стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 164390 грн. Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 має бажання здійснити поділ спірного майна, а саме: визнати ОСОБА_2 власником автомобіля, а ОСОБА_1 визнати власником житлового будинку та земельних ділянок.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 2023року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м, житловою площею 33,7 кв.м; частину земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5921255400:02:023:0038, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/; частину земельної ділянки площею 0,0338 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5921255400:02:023:0039, для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн та залученні експерта в сумі 1200,00 грн, всього до стягнення підлягає 2192,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та пов`язані із залученням експерта в загальній сумі 2034,20 грн.

Захід забезпечення позову, застосований ухвалою Великописарівського районного суду Сумської області від 22 серпня 2022 року щодо накладення арешту на транспортний засіб марки SUZUKI GRAND VITARA, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набуття рішенням законної сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрієнко М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції застосовано положення ст.71 СК України без урахування правового висновку у подібних правовідносинах, викладених в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року в справі №541/642/13-ц, згідно з яким функція суду полягає в розподілі спільного майна подружжя та його виділу в натурі, а не визначення ідеальних часток у спільному майні кожного з подружжя, що не вирішує спір по суті.

Також судом не враховано факт не проживання відповідача у спірному будинку протягом тривалого часу, що свідчить про те, що у нього є інше житло.

Звертає увагу суду на те, що судом порушено вимоги ч. 3 ст. 71 СК України, оскільки спірний автомобіль використовується саме позивачем, а відповідачка навіть немає водійського посвідчення, тому їй транспортний засіб не потрібен, у зв`язку з чим вона просила виділити їй спірний будинок та земельні ділянки, а позивачу - автомобіль.

Стверджує, що ОСОБА_2 є власником неподільної речі автомобіля, вартістю 307600 грн, а вона власником будинку і земельної ділянки вартістю 143210 грн, а отже вона має право на компенсацію різниці майна.

В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 подано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що з 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шишацького районного суду Сумської області від 27 травня 2022 року розірвано (а.с. 15, 49-50, т. 1).

12 листопада 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на автомобіль «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 98-99, т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 придбала житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 135-140, т.1)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 придбала земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.141-147).

Згідно з висновком Приватного підприємства Експертно-оціночної фірми «Апекс» від 26 вересня 2022 року, ринкова вартість автомобіля «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 307600 грн (а.с. 148-168, т. 1).

Відповідно до звіту з оцінки майна, станом на 27 червня 2022 року ринкова вартість житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , складала 128140 грн (а.с. 19-22, т. 1).

Згідно з висновком експерта про оціночну вартість земельної ділянки, станом на 27 червня 2022 року ринкова вартість земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 становила 13659 грн та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039 - 1420 грн (а.с. 23-24, т. 1).

Допитана судомпершої інстанціїсвідок ОСОБА_3 ,яка єматір`ю позивача пояснила,щоїй не відомо яким чином був придбаний її сином ОСОБА_2 автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», який є його особистою власністю. Він придбав цей автомобіль, будучи у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_4 . Ще до укладення сином шлюбу він користувався автомобілем марки «ГАЗ 3110», який належав їй, після його продажу за 2500 доларів США, вона дала йому у борг кошти, а саме: 3500 доларів США та 3500 Євро. Проте ні договору позики, ні договору дарування вони не оформляли.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме та рухоме майно набуто сторонами у період шлюбує їх спільною сумісною власністю і належить їм у рівних частках.

Проте,повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стаття 15 ЦК Українизакріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Устатті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить істаття 368 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

За змістом статей69,70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які підтвердження своїх заперечень мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , земельні ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 і площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039 було придбано в період перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

Матеріали справи не містять доказів на спростування ОСОБА_1 презумпції спільності вказаного майна подружжя.

Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає у спірному будинку та має інше житло, не є підставою для позбавлення права власності позивача на спірне майно.

За встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу у рівних частинах між подружжям.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частину автомобіля «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 листопада 2016 року, під час перебування їх у шлюбі придбали автомобіль «Suzuki Grand Vitara» , 2006 року випуску та зареєстрували його за ОСОБА_2 .

Сторонами не заперечується, що спірним автомобілем користується саме ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і відноситися до категорії рухомого майна та є неподільною річчю, колегія суддів вважає недоцільним залишення автомобіля у власності сторін по частині кожному із огляду на зміст заявлених зустрічних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки, спірний транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу, є об`єктом їх права спільної сумісної власності, тому ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності.

Згідно з висновком Приватного підприємства Експертно-оціночної фірми «Апекс» від 26 вересня 2022 року, ринкова вартість автомобіля «Suzuki Grand Vitara», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 307600 грн

ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування ринкової вартості вищевказаного автомобіля.

Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні зустрічного позову суд першої інстанції не провів поділ спільно набутої у період шлюбу сторін неподільної речі у виді вищезазначеного автомобіля, визнавши лише за ОСОБА_1 право власності на частину цього майна, не вирішивши долю іншої частини цього майна, яке належить його співвласнику (колишньому чоловіку позивачки), що суперечить нормам ч.2, 4, 5 ст. 71 СК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка у зустрічному позові не заявляла вимогу про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спільній власності на спірний автомобіль згідно зі ст. 365 ЦК України, а фактично вимагала поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідачу, а тому відсутні підстави для внесення відповідачем відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду в якості грошової компенсації замість частки співвласника у праві спільної сумісної власності на цю річ. Аналогічний правовий висновок викладений у п. 44, 45 постанові Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс2) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц.

Також колегіясуддів враховуєте,що ОСОБА_1 за змістомзаявленого зустрічногопозову непретендує наспірний автомобіль,останній перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 , набуття цим майном статусу спільної сумісної власності відбулося саме у період перебування сторін у шлюбі, а тому визнання за ОСОБА_2 права власності на зазначений автомобіль зі стягненням знього відповідноїкомпенсації накористь позивачкипри поділіцього об`єктурухомого майназбалансовує інтересидвох співвласниківцього майна,які недійшли згодищодо долінеподільної речі.Такий правовийвисновок викладенийу п.49 постанови Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс2).

Згідно з п.2 ч.1ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину на автомобіля підлягає скасуванню,з ухваленнямнового судовогорішення прочасткове задоволенняпозову тавизнання спільним майном подружжя автомобіля, припинення права спільної сумісної власності на автомобіль «Suzuki Grand Vitara», з визнанням права власності на нього за ОСОБА_2 і стягнення з нього на користь ОСОБА_1 компенсації вартості її частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 153800 гривень 00 копійок. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2307 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Андрієнко Мариною Вікторівною, задовольнити частково.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023року в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину автомобіля скасувати та ухвалити нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153800 гривень 00 копійок грошової компенсації вартості автомобіля Suzuki Grand Vitara, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

В іншій частині рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2307 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 7 листопада 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов