Ухвала

від 25.12.2023 по справі 575/351/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 575/351/22

провадження № 61-18097ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Олійник А. С.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позвоом до ОСОБА_2

про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 31 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу сторонами був придбаний житловий будинок з господарчими спорудами за адресою:

АДРЕСА_1 ; земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га з кадастровим номером 5921255400:02:023:0038, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га з кадастровим номером 5921255400:02:023:0039, які розташовані за цією ж адресою. Вказував, що правовстановлюючі документи (договори купівлі-продажу) оформлені на відповідачку. Зазначав, що з 2021 року відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном,

яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд: визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями за адресою:

АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

1/2 частини земельної ділянки площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039 для ведення особистого селянського господарства.

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя.

Зустрічний позов мотивований тим, що з 31 жовтня 2014 року вона перебувала

з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 27 травня 2020 року розірвано. У період шлюбу сторонами був придбаний автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причеп, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зазначала, що після розірвання шлюбу вона з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу майна. Посилаючись на вищевказані обставини, та з урахуванням заяви про уточнення зустрічних позовних вимог, просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя: автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA»,

2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 площею 0,1500 га,

та кадастровий номер 5921255400:02:023:0039, площею 0,0338 га за цією

ж адресою. Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок і земельні ділянки та припинити право власності ОСОБА_1 на вказане майно. Стягнути з ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у спільному майні

у розмірі 164 390 грн. Вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 має бажання здійснити поділ спірного майна, а саме: визнати ОСОБА_1 власником автомобіля, а ОСОБА_2 визнати власником житлового будинку та земельних ділянок.

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня

2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом

до ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями

та спорудами, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв. м, житловою площею 33,7 кв. м;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5921255400:02:023:0038, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0338 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5921255400:02:023:0039, для ведення особистого селянського господарства.

Задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом

до ОСОБА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн та витрати, пов`язані із залученням експерта,

в сумі 1 200,00 грн, всього 2 192,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані із залученням експерта, в загальній сумі

2 034,20 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року

в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину автомобіля скасовано та ухвалено нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 153 800 грн грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В іншій частині рішення Великописарівського районного суду Сумської області

від 12 квітня 2023 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року .

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.

За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі

№ 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з висновком Приватного підприємства Експертно-оціночної фірми «Апекс» від 26 вересня 2022 року, ринкова вартість автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA»,

2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 307 600,00 грн.

Відповідно до звіту з оцінки майна, станом на 27 червня 2022 року, ринкова вартість житлового будинку з надвірними господарськими будівлями

та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , складала 128 140,00 грн.

Згідно з висновком експерта про оціночну вартість земельної ділянки, станом

на 27 червня 2022 року ринкова вартість земельної ділянки для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038 становила 13 659 грн та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039 - 1 420,00 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн.

Ціна позову в цій справі становить 450 819,00 грн (307 600,00 грн (вартість автомобіля) + 128 140,00 грн (вартість будинку) + 13 659,00 грн (ринкова вартість земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0038) + 1 420,00 грн (ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0338 га, кадастровий номер 5921255400:02:023:0039)), що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справа для заявника має виняткове значення, не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Такі доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 450 819,00 грн, доводи щодо виняткового значення справи для заявника не є достатньо обґрунтованими.

Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою,

що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи

для учасника можна оцінити тільки з урахуванням ним особистої оцінки справи. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у скарзі.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Тобто заявник у касаційній скарзі не обґрунтував наявність актуальної правової проблеми, яка може бути вирішена за результатами касаційного перегляду справи.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не зазначено про неоднакове застосування касаційним судом (згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України саме його висновки, викладені в постановах, повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права) одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, що вказувало б на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Також не обґрунтовано наявності актуальної правової проблеми у застосуванні норми права у подібних правовідносинах. Верховним Судом вже сформовано правозастосовчу практику

в цій категорії справ.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, а також

не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно

до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Касаційний перегляд судових рішень є екстраординарним, тобто таким,

що не відбувається у кожній справі.

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № Я (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи,

яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду

не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), §37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) §29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справах «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; «Козліца проти Хорватії», § 33; «Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №2611/07 та §54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), §48, від 02 жовтня

2012 року, № 32299/08).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження)

у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав

для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову,

що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 07 листопада

2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник