Рішення

від 07.11.2023 по справі 910/11946/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2023Справа № 910/11946/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК"доПриватного підприємства "Метал-Хімія"простягнення 278 125,00 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК" (далі також - позивач, ТОВ «Агро-Технік») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Метал-Хімія" (далі також - відповідач, ПП «Метал-Хімія») про стягнення 255 750,00 грн вартості невиправного браку 121 заготовці пальців та штрафу в розмірі 22 375,00 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11946/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.09.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву із заявою про поновлення строку, а 25.09.2023 позивач надав відповідь на відзив.

Крім того, 04.10.2023 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на пояснення відповідача, суд вважає за можливе задовольнити заяву ПП «Метал-Хімія» та поновити строк для подачі відзиву.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2021 між Приватним підприємством «Метал-Хімія» (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Технік» (як замовником) було укладено договір про надання послуг № 2 (далі також - договір) відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовникові обумовлені даним договором послуги, безпосередньо пов`язані із його господарською діяльністю протягом всього строку чинності даного договору (що надалі всі разом визначені як - послуги).

У розділі 2 договору сторони погодили, що виконавець надає послуги замовнику за необхідності таких послуг протягом всього строку чинності договору на підставі замовлень, заяв, запитів. Виконавець та замовник погодили, що надання послуг включає в себе як необхідність з боку замовника в надання послуг і надання необхідних замовнику послуг з ініціативи виконавця, якщо їх надання здійснюється в інтересах замовника або здійснюється з метою уникнення та запобігання порушень або з метою оптимізації та налагодження діяльності замовника.

Відповідно до п. 2.8. договору, факт надання виконавцем послуг, визначених у п. 1.1., 1.4. договору, а також супутніх та додаткових послуг, підтверджується сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками акта виконаних робіт/наданих послуг (надалі - Акт), протягом наступних строків щомісячно не пізніше п`ятого числа, наступного за місяцем, в якому послуги фактично надані та здійснена оплата.

Згідно з п.п. 5.1.-5.4. договору, загальна вартість договору становить орієнтовно 100 000, 00 грн. Кінцева вартість договору становить суму виконаних робіт за кожен місяць за накопичувальним принципом. Вартість виконаних робіт визначається сторонами згідно з актами виконаних робіт, що є невід`ємною частиною договору. Належна до сплати виконавцеві сума сплачується замовником, шляхом безготівкового платежу на поточний рахунок виконавця, вказаний у договорі. Оплата послуг виконавця, в сумі, визначеній п. 5.1. договору, здійснюється не пізніше п`ятого числа місяця, за який здійснюється платіж.

У п. 8.1. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.12.2022) встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2023. У випадку відсутності повідомлення у сторін наміру розірвати договір за один місяць до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

13.07.2022 сторони підписали Специфікацію № 1 до договору, згідно з п.п. 1 і 2 якої виконавець зобов`язався у строк до 27.07.2022 надати послуги з фосфатування заготовок пальців у кількості 112 шт., вартістю заготовок 504 000,00 з ПДВ відповідно до Креслення замовника.

Як стверджує позивач, послуги були надані лише 07.09.2022, а під час приймання наданих послуг було виявлено у 39 заготовок пальців непоправний брак, загальною вартістю 175 500,00 грн.

Крім того, з доводів позивача вбачається, що 09.03.2023 сторони уклали Специфікацію № 7, предметом якої було надання послуг з цинкування заготовок пальців у кількості 106 шт., загальною вартістю 68 250,00 грн у строк до 15.03.2023 відповідно до технічного завдання замовника.

Однак, як наголосив позивач, послуги були надані лише 11.04.2023, а у заготовках пальців було встановлено непоправний брак вартістю 48 750,00 грн.

19.04.2023 під час приймання замовником повернутих виконавцем заготовок пальців у кількості 89 шт., загальною вартістю 400 500,00 грн, які залишалися на складі виконавця для проведення покриття фосфатування, що так і не було здійснене, у 4 заготовок вартістю 18 000,00 грн виявлено глибокі раковини, спричинені корозією металу в результаті неналежного зберігання та у 3 заготовок вартістю 13 500,00 грн раковини різної площі, що спричинені дією на метал кислотою середовища, а всього 7 заготовок загальною вартістю 31 500,00 грн з непоправним браком. вказані обставини зафіксовані в акті виявлених недоліків виконаних робіт від 20.04.2023.

Спір у справі виник у зв`язку з ти, на думку позивача, що відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг № 2 від 11.01.2021 та зробив невиправний брак в загальній кількості на 121 заготовці на суму 255 750,00 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- акти про виявлені недоліки від 13.09.2022 та від 12.04.2023 не були підписані відповідачем, оскільки він з ними не погодився;

- в актах виявлених недоліків зазначено про виявлення непоправного браку, проте не вказано, що відповідач виконав роботу неякісно;

- позивачем не надано доказів того, що виявлені недоліки заготовок є непоправним браком та, що такий брак виник в результаті виконання робіт відповідачем;

- позивачем, всупереч вимог актів, не залучено акредитованої лабораторії з метою виявлення причин, які зумовили непоправний брак заготовок пальців.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 3.1.1. договору, виконавець зобов`язаний надавати послуги якісно, а також в строки та в порядку, передбачені даним договором.

Згідно з пп. 4.1.1., 4.1.4. договору, замовник має право контролювати хід надання послуг виконавцем шляхом витребування інформації про надані послуги та вимагати від виконавця виконання зобов`язань якісно, вчасно та у спосіб, передбачений даним договором.

Як вже було вказано вище, у п. 2.8. договору передбачено, що факт надання виконавцем послуг, визначених у п. 1.1., 1.4. договору, а також супутніх та додаткових послуг, підтверджується сторонами шляхом підписання уповноваженими представниками акта виконаних робіт/наданих послуг (надалі - Акт), протягом наступних строків щомісячно не пізніше п`ятого числа, наступного за місяцем, в якому послуги фактично надані та здійснена оплата.

У той же час, умови договору не містять вимог до якості виконаних робіт / наданих послуг та алгоритму дій сторін у разі виявлення недоліків.

За результатами приймання виконаних робіт / наданих послуг, було складено наступні акти виявлених недоліків:

- від 13.09.2022 про виявлення непоправного браку 36 заготовок пальців (підписаний двома сторонами);

- від 12.04.2023 про виявлення непоправного браку у 75 заготовок пальців (не підписаний відповідачем);

- від 20.04.2023 про виявлення непоправного браку в 7 заготовок пальців (не підписаний відповідачем).

У пункті 1 актів від 13.09.2022 та від 12.04.2023 сторони посилаються на Інструкцію про порядок прийому товарів виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, яку затверджено Держарбітражем СРСР в 1966р. (далі також - Інструкція П-7).

Суд вважає за необхідне наголосити, що якщо сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі, то застосовуються положення Інструкції.

Приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості та комплектності продукції закінчення в установлені строки (п. 10 Інструкції П-7).

У п. 13 Інструкції П-7 встановлено, що приймання продукції виконується уповноваженими на те керівником підприємства-отримувача або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за виконання правил приймання продукції.

Відповідно до п. 29 Інструкції П-7, за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участі представників складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю. В акті перед підписом осіб, які приймали участь в прийманні, має бути вказано про те, що такі особи попереджені про відповідальність за підписання акту, який містить відомості, що не відповідають дійсності.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Умовами договору сторонами фактично не визначено порядок дій у випадку, якщо при виявленні недоліків у виконаних роботах сторони не можуть дійти згоди щодо причини виникнення таких недоліків, а відтак при визначені такого порядку слід керуватися правилами, які визначені Інструкцією П-7 та ЦК України.

Так, за змістом положень ч. 3 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Однак, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами розміру вартості непоправного браку 121 заготовок пальців, яку заявлено до стягнення з відповідача.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що сторони не дійшли згоди стосовно наявності виявлених недоліків, не погодили спосіб їх усунення або відшкодування завданих збитків.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач не дотримався визначеного законодавством порядку для виявлення та фіксації недоліків (дефектів), зокрема не ініціював проведення експертизи для визначення причин виникнення спірних недоліків. Більше того, під час приймання виконаних робіт сторонами не дотримано порядку, встановленого Інструкцією П-7, на яку вони посилаються в актах виявлених недоліків.

При цьому, слід зазначити і про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що особи, які складали акти виявлених недоліків володіли необхідними спеціальними знаннями для встановлення причин виникнення недоліків.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт наявності недоліків у виконаних відповідачем роботах має бути підтверджений у порядку, встановленому ЦК України та Інструкцією П-7, проте доказів такого підтвердження матеріли справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, як наявність недоліків у виконаних відповідачем роботах, так і причини їх виникнення, проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини судом до уваги не приймаються як недоведені.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості невиправного браку в розмірі 255 750 грн та штрафних санкцій в розмірі 22 375,00 грн задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНІК" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко