Рішення

від 26.10.2023 по справі 917/925/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2023 Справа № 917/925/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник ДП «Пирятинське лісове господарство»), вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

до Пирятинської міської ради, вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000,

та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039

про визнання недійсним та скасування наказу, скасування рішення та повернення земельних ділянок

Представники:

від позивача: Жага Е. Г.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

Обставини справи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник ДП «Пирятинське лісове господарство») звернулося з позовом до Пирятинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просить:

1. Визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №16-ОТГ від 04.12.2020;

2. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

3. Зобов`язати Пирятинську міську раду Полтавської області (код в ЄДРПОУ 04057296, вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Полтавська область) повернути Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») (Код в ЄДРПОУ філії 45147904, вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область) земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємства, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Відповідача 1 у відзиві на позов (вх. № 8162) від 03.07.2023 проти позову заперечив, посилаючись на те, що на підставі документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Полтавською регіональною філією «Центр ДЗК». Кадастровим реєстратором внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки площею 42,2766 га кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003 зареєстровано їх як землі запасу сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки, як землі сільськогосподарського призначення, міською радою прийнято з державної власності у комунальну за актом приймання - передачі відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. З огляду на викладене, порушень законодавства міською радою не вчинено.

08.09.2023 від відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх. № 12983).

01.09.2023 від відповідача 2 надійшов відзив на позов та клопотання про поновлення строку подачі відзиву на позов (вх. № 10744).

Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Отже, встановлений судом строк для подання відзиву на позов становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 20.06.2023, а відзив на позов подав 01.09.2023, що відповідно виходить за межі, встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Водночас, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Отже, встановлений судом процесуальний строк не підлягає поновленню.

З огляду на викладене, суд ухвалою від 12.09.2023 відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Залишив без розгляду відзив на позов (вх. № 10744 від 01.09.2023).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 14:50 21.06.2023.

Підготовче засідання у справі, призначене на 14:50 21.06.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Дмитра Сіроша на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2023 суд призначив підготовче засідання на 15:10 12.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/925/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 11:00 12.10.2023.

29.09.2023 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 12339).

Приписами частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Як установив суд, подана заявником заява від 02.12.2022 не містить електронного цифрового підпису.

За приписами частин 5, 6 та 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Так, Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), визначений порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку, а також визначено особливості автоматизованого розподілу судових справ.

Згідно з пунктом 110 розділу V "Перехідні положення" Положення, підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

Водночас, відповідно до пункту 111 розділу V "Перехідні положення" Положення, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Тобто, процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду не лише фізично чи через підсистему "Електронний суд", а й в електронній формі, з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, за умови їхнього засвідчення кваліфікованим електронним підписом.

За правилами частини 2 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.

Отже, заявник має право подати заяву до суду шляхом її направлення на офіційну електронну адресу суду. Разом з тим, для прийняття зазначеної заяви до розгляду обов`язковою умовою є її засвідчення кваліфікованим електронним підписом, який підлягає перевірці та отриманню підтвердження.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 суд відклав розгляд справи по суті на 11:00 26.10.2023.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

В постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») перебувають землі лісового господарства, а саме:

-земельна ділянка площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №329 від 29.11.2002;

-земельна ділянка площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №50 від 13.03.2006 року;

-земельна ділянка площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №329 від 29.11.2002 року.

Зазначені земельні ділянки лісового фонду знаходяться у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з вимогами пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, якими визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Розпорядженням голови Пирятинської РДА № 329 від 29.11.2002 та Розпорядженням голови Пирятинської РДА № 50 від 13.03.2006 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») та надано у постійне користування земельні ділянки лісового господарства із земель державної власності площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Після затвердження проекту землеустрою земельні ділянки площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га були включені в державну статистичну звітність (форма 6 ЗЕМ і 2 ЗЕМ) та в матеріали лісовпорядкування ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).

У зв`язку з недостатністю коштів на виконання робіт по видачі державних актів на право постійного користування ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») не виготовило правовстановлюючі документи на вказані земельні ділянки, у відповідності до розпорядження голови Пирятинської РДА № 329 від 29.11.2002 та розпорядження голови Пирятинської РДА №50 від 13.03.2006.

У 2020 році ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») на підставі розпоряджень голови Полтавської ОДА № 946, №948, №949 від 26.12.2019, замовили виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після виготовлення технічної документації та подачі землевпорядним підприємствам необхідної документації на реєстрацію, було отримано відмову та встановлено, що земельні ділянки площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - землі запасу, відповідно до проведеної інвентаризації земель та присвоєно земельним ділянкам кадастровий номер 5323886200:00:066:0001 з площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002 з площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003 з площею 35,2525 га.

20.10.2020 ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») звернулись з клопотаннями № 418, №419, № 420 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, розташованих за межами населених пунктів на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які підлягають зміні цільового призначення, із земель державної власності сільськогосподарського призначення на землі лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

13.01.2021 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003.

Також, у цьому наказі зазначено, що земельні ділянки передано у комунальну власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 16-ОТГ від 04.12.2020.

Позивач зазначає, що користування спірними земельними ділянками лісгоспу з 2002 року було безперервним, здійснено їх заліснення за державні кошти. Погодження на вилучення, надання в комунальну власність, зміну цільового призначення, а також погодження суміжних меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») не надавало при переході цих ділянок у комунальну власність до Пирятинської міської ради Полтавської області.

27.05.2021 ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») повторно звернулись з клопотаннями № 191, № 194, № 195 до Голови Пирятинської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, розташованих за межами населених пунктів на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які підлягають зміні цільового призначення, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на землі лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області надав відповідь, в якій зазначив, що ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») відмовлено у розробці вказаних проектів землеустрою, оскільки цей проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на засіданні сорок другої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради.

В подальшому, при повторному зверненні ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») до Державних кадастрових реєстраторів з метою внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру підтверджувалося, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003 передані до комунальної власності та проінвентаризовані як землі запасу сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування.

Отже, землям лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») змінено цільове призначення та належність земель в кварталах 100 (виділа 5, 6, 8, 9, 12, 15), 124 (виділа 2, 3, 6, 7, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 20, 22) Пирятинського лісництва, загальною орієнтовною площею 155, 9 га (земельні ділянки сформовані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в порядку організації проведення земельних аукціонів з продажу права оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, без врахування проектів землеустрою минулих років, якими ці ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення та надані в постійне користування лісгоспів), а саме:

земельна ділянка площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельна ділянка площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельна ділянка площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Факт віднесення спірних земельних ділянок площею 42,2766 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0001, площею 105,9 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0002, площею 35,2525 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0003 до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») підтверджується проектами відведення земельних ділянок ДП «Пирятинському лісовому господарству» і картографічними матеріалами лісовпорядкування.

З огляду на пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути документами, що підтверджують право на раніше надані лісогосподарські земельні ділянки в разі відсутності (до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами) державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками.

Отже, як стверджує позивача, спірні земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») та розташовані на землях лісогосподарського призначення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з частиною 5 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Частиною 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) визначено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Отже, відповідно до наведених положень земельного законодавства вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») належить виключно до повноважень Полтавської обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Ураховуючи викладене, наказ ГУ Держгеокадстру у Полтавській області № 16-ОТГ від 04.12.2020, яким передано у комунальну власність Пирятинській міській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки був прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії і до них, зокрема, віднесені землі сільськогосподарського призначення; землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду та інші. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, зазначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 2 пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до частини 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районний державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Частиною 2 статті 5 Лісового кодексу України передбачено, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до частини 1, 2 статті 56 Земельного кодексу України, землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

Згідно зі статями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, висновок Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18).

Спірні земельні ділянки були сформовані, в тому числі, за рахунок земель, які в силу положень статтею 19, 57, 83 Земельного кодексу України та статтею 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства.

За правилами статті 149 Земельного Кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Також, частинами 1, 9 статті 149 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 141, 142 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою у тому числі є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Однак спірні земельні ділянки на даний час відноситься до земель лісогосподарського призначення Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»), використовуються для ведення лісового господарства, жодних погоджень щодо її вилучення чи припинення права постійного користування підприємство не надавало. Вказане також свідчить про відсутність будь-яких прийнятих уповноваженим органом рішень щодо зміни її цільового призначення.

Водночас, відповідно до положень статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Ураховуючи викладене, земельні ділянки площею 42,2766 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0001, площею 105,9 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0002, площею 35,2525 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0003, що знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які перебувають у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») фактично вибули з постійного користування останнього з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно з частинами 2, 5 статті 83 Земельного кодексу України (у редакції станом на 14.06.2021) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної і державної власності.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у тому числі у разі передачі їм земель державної власності.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Отже, спірні земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, які перебувають у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»), відповідно до вимог чинного законодавства не можуть бути передані до комунальної власності.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Крім того, відповідно до статті 49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів; Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

Як визначено пунктами 4, 5 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від

20.06.2007 № 848, документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України.

Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298 затверджено Інструкцію про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, яка визначає склад документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, порядок та єдині вимоги до постійних лісокористувачів та власників лісів (підприємств, організацій і окремих громадян) з її ведення.

Вимоги Держкомлісгоспу з питань ведення документації державного лісового кадастру є обов`язковими для всіх постійних лісокористувачів та власників лісів.

Пунктами 2.1 - 2.3 Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів визначено, що документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру.

Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру проводиться Держкомлісгоспом за погодженням з Держкомземом.

Основним джерелом інформації, що використовується при складанні документації державного лісового кадастру, крім даних державного земельного кадастру та документів первинного обліку лісів, який ведеться за формами державного лісового кадастру N 1 (без заповнення графи 13) і N 2 (без заповнення граф 16-17), є документація державного лісового кадастру, складена при проведенні попереднього державного обліку лісів, таблиці класів віку, а також інформація щодо характеристики кожної лісової ділянки із таксаційної бази даних, створеної державною лісовпорядною організацією і постійно підтримуваної в актуалізованому стані.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Ураховуючи викладене, право користування спірними земельними ділянками лісового фонду Філією «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») підтверджується належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є:

а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б)вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 Земельного кодексу України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Частина 6 статті 149 Земельного кодексу України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Отже, згідно з наведеними приписами, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»), а також передання у користування такої ділянки належало до повноважень Полтавської обласної державної адміністрації.

Крім того, при набутті права на спірні земельні ділянки незаконно змінено цільове призначення земель із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась із порушенням частин 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України, а саме - без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Крім того, зміна цільового призначення земельних ділянок природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико - культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у статті 57 Лісового кодексу України, відповідно до якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Також, згідно з частиною 3 статті 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Разом з тим, основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).

Отже, однією з особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням, що з огляду на незаконну зміну цільового призначення спірних земельних ділянок на землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва несе пряму загрозу знищення наявних лісових насаджень та унеможливить здійснення належних заходів по їх захисту та відновленню.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь -яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Водночас право власника земельної ділянки вимагати усунення порушення його прав на землю не обумовлюється обов`язковою наявністю попередньо складених актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель для звернення з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 155 Земельного кодексу України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з тим, за змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 396 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Разом з цим, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень) (частина 13 статті 79-1 Земельного кодексу України)).

Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, згідно зі статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес - планів та проектів землеустрою.

За змістом статті 195 Земельного кодексу України основними завданнями ведення державного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Згідно частиною 5 цієї статті внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Статтею 24 цього Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 5 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (частина 10 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»)).

Ведення Поземельної книги врегульовано статтею 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 25 Закону України «Про державний земельний кадастр» поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Форма Поземельної книги та порядок її ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки право комунальної власності у Пирятинської міської ради на спірні земельні ділянки виникло на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №16-СГ від 04.12.2020 і земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з власності держави з порушенням норм Земельного кодексу України, то відповідне право у Пирятинської міської ради на законних підставах не виникало.

З огляду на те, що, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у цьому випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

Ураховуючи, те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002 та 5323886200:00:066:0003 використовується для ведення лісового господарства (тобто відносилася до земель лісогосподарського призначення), зміна цільового призначення з земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення у визначений законодавством спосіб не відбулася, жодних погоджень на вилучення постійний користувач земельної ділянки не надавав та ураховуючи задоволення позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №16-ОТГ від 04.12.2020, суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.

Щодо вимог про витребування з незаконного володіння Пирятинської міської ради Полтавської області спірних земельних ділянок слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

Як установив суд, земельні ділянки з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002 та 5323886200:00:066:0003, які передані у комунальну власність як землі сільськогосподарського призначення, сформовані за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка знаходиться у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»).

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 4) та інших.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку Пирятинська міська рада. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача. Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Оскільки спірні земельні ділянки вибули з державної власності та постійного користування позивача незаконно, наявні правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача 2 на користь Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №16-ОТГ від 04.12.2020.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Зобов`язати Пирятинську міську раду Полтавської області (код в ЄДРПОУ 04057296, вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Полтавська область) повернути Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») (Код в ЄДРПОУ філії 45147904, вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область) земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємства, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Стягнути з Пирятинської міської ради (вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Полтавська обл., 37000, код ЄДРПОУ 04057296) на користь Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 45147904) 9 394,00 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Затишна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 45147904) 9 394,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.11.2023.

Суддя Дмитро СІРОШ