Постанова

від 09.01.2024 по справі 917/925/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/925/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від 2-го відповідача Плахотна О.А. ( в порядку самопредставництва) на підставі довіреності від 06.11.2023, витяг з ЄДР від 09.11.22 р (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №2553)

на рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 (повний текст судового рішення складений 06.11.2023, суддя Сірош Д.М.)

у справі №917/925/23

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник ДП Пирятинське лісове господарство), м.Гадяч, Полтавська область,

до відповідача Пирятинської міської ради, м. Пирятин, Полтавська обл.,

та до другого відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

про визнання недійсним та скасування наказу, скасування рішення та повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник ДП Пирятинське лісове господарство) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Пирятинської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просить:

1. Визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №16-ОТГ від 04.12.2020;

2. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

3. Зобов`язати Пирятинську міську раду Полтавської області (код в ЄДРПОУ 04057296, вул. Соборна, 42, м. Пирятин, Полтавська область) повернути Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство) (Код в ЄДРПОУ філії 45147904, вул. Полтавська, 84, м. Гадяч, Полтавська область) земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємства, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 позов задоволено.

Визнано недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №16-ОТГ від 04.12.2020.

Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Зобов`язано Пирятинську міську раду Полтавської області повернути Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство) земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємства, а саме:

земельну ділянку площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельну ділянку площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Стягнуто з Пирятинської міської ради на користь Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 9 394,00 грн судового збору.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 9 394,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:

- право користування спірними земельними ділянками лісового фонду Філією «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») підтверджується належними та допустимими доказами;

- спірні земельні ділянки на даний час відносяться до земель лісогосподарського призначення, використовуються позивачем як спеціалізованим державним підприємством для ведення лісового господарства, жодних погоджень щодо її вилучення чи припинення права постійного користування підприємство не надавало;

- земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, які перебувають у постійному користуванні позивача, відповідно до вимог чинного законодавства не можуть бути передані до комунальної власності;

- вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні позивача належить виключно до повноважень Полтавської обласної державної адміністрації, водночас останньою таке рішення не приймалось, з урахуванням чого оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області є незаконним та підлягає скасуванню;

- оскільки право комунальної власності у Пирятинської міської ради на спірні земельні ділянки виникло на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №16-СГ від 04.12.2020 і земельні ділянки лісогосподарського призначення вибули з власності держави з порушенням норм Земельного кодексу України, то відповідне право у Пирятинської міської ради на законних підставах не виникало, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Другий відповідач, Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду, в якому посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області посилалося на те, що:

- місцевим господарським судом було винесено рішення за відсутності представника другого відповідача, яким подавалося клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, що мало наслідком порушення процесуальних прав Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області;

- судом першої інстанції не було звернуто увагу на те, що директор філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який діє на підставі довіреності, не мав права передоручення повноважень третім особам, тобто не міг уповноважувати представника адвоката Жага Е.Г. на представництво інтересів у суді, а згідно довіреності від 28.12.2022 та положення про філію мав право представляти інтереси у суді самостійно;

- право на постійне користування земельними ділянками позивачем оформлено у відповідності до вимог не було, а господарським судом Полтавської області помилково визначено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтвердженням права постійного користування позивачем спірними земельними ділянками;

- позивач не довів як неправомірність оскаржуваного наказу та наявність підстав для визнання його недійсним, так і порушення його прав, що відбувається внаслідок видання оскаржуваного наказу; підстав для скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок немає, оскільки наказ про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність прийнятий у відповідності до законодавства України, діючого на момент винесення спірного наказу, а позивачем не вказано, які порушення допущено державним реєстратором при прийнятті ним рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.11.2023 для розгляду справи №917/925/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №917/925/23 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 залишено без руху; встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (22545,60 грн.), а також на підтвердження відповідних повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу; роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

21.12.2023 від апелянта до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами сплати судового збору в установлених порядку та розмірі, а також доказами на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі №917/925/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №2553) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23; призначено справу до розгляду на "09" січня 2024 р. о 13:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; встановлено сторонам у справі строк до 04.01.2024 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів апелянту в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам у справі строк до 04.01.2024 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

28.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.01.2024 у справі №917/925/23 задоволено заяву Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з розгляду справи №917/925/23 з використанням власних технічних засобів особи; судове засідання у справі №917/925/23, призначене на 09.01.2024 о 13год 45хв, встановлено провести за участю апелянта в особі представника Плахотної О.А., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

08.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Пирятинської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника, в якій остання також зазначає про те, що підтримує вимоги поданої Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області апеляційної скарги.

09.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності свого представника.

У судовому засіданні апелянт підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення судового розгляду в даному судовому засіданні за відсутності інших представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, в постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») перебувають землі лісового господарства, а саме:

-земельна ділянка площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №329 від 29.11.2002;

-земельна ділянка площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №50 від 13.03.2006;

-земельна ділянка площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (після ліквідації Пирятинського району, увійшов до складу Лубенського району), Полтавської області, проект землеустрою на дану земельну ділянку був затверджений Розпорядженням голови Пирятинської РДА №329 від 29.11.2002.

Зазначені земельні ділянки лісового фонду знаходяться у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство»), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Розпорядженням голови Пирятинської РДА № 329 від 29.11.2002 та Розпорядженням голови Пирятинської РДА № 50 від 13.03.2006 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») та надано у постійне користування земельні ділянки лісового господарства із земель державної власності площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг.

Після затвердження проекту землеустрою земельні ділянки площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га були включені в державну статистичну звітність (форма 6 ЗЕМ і 2 ЗЕМ) та в матеріали лісовпорядкування ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»).

У зв`язку з недостатністю коштів на виконання робіт по видачі державних актів на право постійного користування ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») не виготовило правовстановлюючі документи на вказані земельні ділянки, у відповідності до розпорядження голови Пирятинської РДА №329 від 29.11.2002 та розпорядження голови Пирятинської РДА №50 від 13.03.2006.

У 2020 році ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») на підставі розпоряджень голови Полтавської ОДА № 946, №948, №949 від 26.12.2019, замовили виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після виготовлення технічної документації та подачі землевпорядним підприємствам необхідної документації на реєстрацію, було отримано відмову та встановлено, що земельні ділянки площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - землі запасу, відповідно до проведеної інвентаризації земель та присвоєно земельним ділянкам кадастровий номер 5323886200:00:066:0001 з площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002 з площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003 з площею 35,2525 га.

20.10.2020 ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») звернулись з клопотаннями № 418, №419, № 420 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, розташованих за межами населених пунктів на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які підлягають зміні цільового призначення, із земель державної власності сільськогосподарського призначення на землі лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

13.01.2021 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відмовлено ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003.

Також, у цьому наказі зазначено, що земельні ділянки передано у комунальну власність згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 16-ОТГ від 04.12.2020.

Позивач зазначає, що користування спірними земельними ділянками лісгоспу з 2002 року було безперервним, здійснено їх заліснення за державні кошти.

Погодження на вилучення, надання в комунальну власність, зміну цільового призначення, а також погодження суміжних меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») не надавало при переході цих ділянок у комунальну власність до Пирятинської міської ради Полтавської області.

27.05.2021 ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») повторно звернулось з клопотаннями № 191, № 194, № 195 до Голови Пирятинської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, розташованих за межами населених пунктів на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які підлягають зміні цільового призначення, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на землі лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області надав відповідь, в якій зазначив, що ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») відмовлено у розробці вказаних проектів землеустрою, оскільки цей проект рішення не набрав необхідної кількості голосів на засіданні сорок другої сесії восьмого скликання Пирятинської міської ради.

В подальшому, при повторному зверненні ДП «Пирятинське лісове господарство» (правонаступник Філія «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України») до Державних кадастрових реєстраторів з метою внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру підтверджувалося, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003 передані до комунальної власності та проінвентаризовані як землі запасу сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування.

Отже, землям лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») змінено цільове призначення та належність земель в кварталах 100 (виділа 5, 6, 8, 9, 12, 15), 124 (виділа 2, 3, 6, 7, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 20, 22) Пирятинського лісництва, загальною орієнтовною площею 155, 9 га (земельні ділянки сформовані ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в порядку організації проведення земельних аукціонів з продажу права оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, без врахування проектів землеустрою минулих років, якими ці ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення та надані в постійне користування лісгоспів), а саме:

земельна ділянка площею 42,2766 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0001, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельна ділянка площею 105,9 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0002, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району);

земельна ділянка площею 35,2525 га, кадастровий номер 5323886200:00:066:0003, яка знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району).

Отже, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Філії «Гадяцьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (правонаступник Державного підприємства «Пирятинське лісове господарство») та розташовані на землях лісогосподарського призначення, однак були незаконно вилучені Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області з постійного користування зі зміною цільового використання на користь Полтавської міської ради, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним Наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №16-ОТГ від 04.12.2020; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язання Пирятинської міської ради Полтавської області повернути Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство) спірні земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні підприємства.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями частини 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Приписами статті 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У відповідності до положень частини 5 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Частиною 6 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного наказу) визначено, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що вилучення для нелісогосподарських потреб спірних земельних ділянок державної власності, що віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП Пирятинське лісове господарство (правонаступник Філія Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України) належать виключно до повноважень Полтавської обласної державної адміністрації.

Вказані висновки щодо порядку вилучення земель є послідовними та сталими та відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Згідно положень статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії і до них, зокрема, віднесені землі сільськогосподарського призначення; землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду та інші. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, зазначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно приписів частини 2 пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Згідно частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Статтею 8 Лісового кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Приписами частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районний державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (частина 2 статті 5 Лісового кодексу України).

Положеннями статті 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

У відповідності до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Земельного кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18.

Статтею 48 Лісового кодексу України встановлено, що в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Положеннями статті 49 Лісового кодексу України визначено, що державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів; Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.

У відповідності до пунктів 4, 5 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 №848, документація кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та первинного обліку лісів окремо за власниками лісів і постійними лісокористувачами на підставі документів, визначених статтею 52 Лісового кодексу України. Дані про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, його кількісний склад погоджуються з територіальними органами Держгеокадастру.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298 затверджено Інструкцію про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, яка визначає склад документації державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, порядок та єдині вимоги до постійних лісокористувачів та власників лісів (підприємств, організацій і окремих громадян) з її ведення.

Вимоги Держкомлісгоспу з питань ведення документації державного лісового кадастру є обов`язковими для всіх постійних лісокористувачів та власників лісів.

Згідно положень пунктів 2.1 - 2.3 Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів документація державного лісового кадастру ведеться на основі даних державного земельного кадастру. Внесення змін і доповнень до складу документації державного лісового кадастру проводиться Держкомлісгоспом за погодженням з Держкомземом. Основним джерелом інформації, що використовується при складанні документації державного лісового кадастру, крім даних державного земельного кадастру та документів первинного обліку лісів, який ведеться за формами державного лісового кадастру N 1 (без заповнення графи 13) і N 2 (без заповнення граф 16-17), є документація державного лісового кадастру, складена при проведенні попереднього державного обліку лісів, таблиці класів віку, а також інформація щодо характеристики кожної лісової ділянки із таксаційної бази даних, створеної державною лісовпорядною організацією і постійно підтримуваної в актуалізованому стані.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 доручено забезпечити, зокрема, формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного Кодексу України.

Частиною 1 статті 117 Земельного Кодексу України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про землеустрій", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки були сформовані, в тому числі, за рахунок земель, які в силу положень статтею 19, 57, 83 Земельного кодексу України та статтею 5 Лісового кодексу України, відносяться до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства.

Так, у відповідності до Розпорядження Полтавської районної Державної адміністрації від 29.11.2002 №329 Про затвердження проекту відведення земельних ділянок під заліснення, зокрема, затверджено проект відведення земельних ділянок Пирятинському держлісгоспу ДЛГО Полтаваліс під заліснення із земель лісогосподарського призначення, розміщених на території Харківецької сільської ради; надано Пирятинському лісництву Пирятинського держлісгоспу у постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки із земель, розміщених на території Харківецької сільської ради.

У подальшому після затвердження проекту землеустрою сформовані земельні ділянки площею 42,2766 га, 105,9 га, 35,2525 га були включені в державну статистичну звітність (форма 6 ЗЕМ і 2 ЗЕМ) та в матеріали лісовпорядкування ДП Пирятинське лісове господарство (правонаступник Філія Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України).

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до положень статі 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень.

Так, частина 6 наведеної статті встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Положення частини 5 статті 149 Земельного кодексу України визначають, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Системний аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство), а також передання у користування такої ділянки належало до повноважень Полтавської обласної державної адміністрації.

Разом з тим, як встановлено обставинами справи, у даному випадку матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим державним органом будь-якого рішення щодо вилучення та передачі наданої у постійне користування державному підприємству спірної сформованої земельної ділянки із державної у комунальну власність.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до статті 141 Земельного кодексу України є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Водночас, поряд з тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, є сформованими та використовуються для ведення лісового господарства, жодних погоджень щодо їх вилучень та передачі як земель для сільськогосподарських потреб у власність Полтавської міської ради чи припинення права позивачем права постійного користування за власною волею матеріали справи не містять та сторонами спору не доводиться.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Згідно положень статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Земельні ділянки площею 42,2766 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0001, площею 105,9 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0002, площею 35,2525 га з кадастровим номером 5323886200:00:066:0003, що знаходиться на території Харківецької сільської ради Пирятинського району (Лубенського району), Полтавської області, які перебувають у постійному користуванні Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство) фактично вибули з постійного користування позивача з порушенням вимог чинного законодавства та зі зміною цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що спірні земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 5323886200:00:066:0001, 5323886200:00:066:0002, 5323886200:00:066:0003, які перебувають у постійному користуванні Філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство), відповідно до вимог чинного законодавства не можуть бути передані до комунальної власності.

Враховуючи наведене та зважаючи на наявні матеріали справи, у тому числі плановокартографічні матеріали земельних ділянок, право користування спірними земельними ділянками лісового фонду Філією Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (правонаступник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство) підтверджується належними та допустимими доказами і вибуло з користування за цільовим призначенням землекористувача поза власної волі, що порушує права користувача та унеможливлює подальше користування землею та є підставою для скасування оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно приписів статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до положень частини 1 статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Згідно статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Інформація про зміну відомостей про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру відповідно до вимог, визначених в Законі України Про Державний земельний кадастр.

Приписами частини 4 статті 9 Закону України Про державний земельний кадастр визначено, що державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно частини 10 статті 24 наведеного Закону ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (

Таким чином, беручи до уваги те, що матеріалами справи встановлено факт виникнення права комунальної власності у Пирятинської міської ради на спірні земельні ділянки на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №16-СГ від 04.12.2020, а також доведено вибуття земельних ділянок лісогосподарського призначення з власності держави з порушенням норм Земельного кодексу України, відповідне право власності у Пирятинської міської ради на законних підставах не виникало, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на залишення без задоволення клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи та невстановлення факту належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно частин 1, 2 статті 196 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області в цій справі, зокрема, закрито підготовче провадження у справі № 917/925/23. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12.10.2023 об 11:00; копію ухвали встановлено надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно відомостей про доставку документів модуля Електронний суд Головному управлінню Держгеокадастру в Полтавській області вказана ухвала була доставлена 14.09.2023 о 14год 51хв.

29.09.2023 Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області до господарського суду Полтавської області були подані додаткові пояснення по суті спору, в яких другий відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з викладених ним доводів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в судове засідання, призначене на 12.10.2023, другий відповідач не з`явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2023 у справі №917/925/23, зокрема, відкладено розгляд справи по суті на 26.10.2023 о 14:30.

Вказана ухвала вручена другому відповідачу 12.10.2023 о 14год 54хв, про що свідчать відомості про доставку документів кабінету модуля Електронний суд.

26.10.2023 до господарського суду Полтавської області від Головного управління Держгеокадастру в Полтавскій області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Вказане клопотання долучене до матеріалів справи.

Згідно відомостей протоколу судового засідання від 26.10.2023 у цій справі суд першої інстанції встановив наявність або відсутність клопотань, перевірив явку представників сторін та перейшов до розгляду справи по суті.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін.

Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі Варданян та Нанушян проти Вірменії (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання).

Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції.

Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції (див. рішення у справі Ганкін та інші проти Росії (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункт 25, від 31 травня 2016 року).

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги встановлення факту дотримання судом першої інстанції процесуальних вимог щодо належного повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи, та зважаючи на те, що позиція другого відповідача цілком повно викладена ним у поданих до суду першої інстанції заявах по суті спору, відсутність визнаної судом обов`язкової явки в судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не є підставою для скасування судового рішення.

Щодо доводів апелянта в частині підписання позовної заяви неналежною особою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 ГПК України.

Згідно Наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №155 від 28.12.2022 створено філію Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, що є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

У відповідності до п. 10.5.6 Положення про філію Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, філія може представляти інтереси Підприємства в судах, в тому числі в місцевих загальних судах, господарським та адміністративних судах, а також місцевих арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю Філії; вести претензійну роботу: виступати позивачем, в тому числі цивільним, та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, цивільному позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх документів в межах своїх повноважень, передбачених цим Положенням, представляти інтереси в правоохоронних органах та бути представником потерпілого.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №199-К від 26.12.2022 призначено Федяя Ігоря Андрійовича на посаду директора філії Гадяцьке лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України на строк з 27.12.2022 по 29.12.2023 з випробувальним строком на три місяці.

28.12.2022 Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудик В.В., уповноважило директора філії Гадяцьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України Федяя Ігоря Андрійовича представляти інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, в Антимонопольному комітеті України і його структурних підрозділах, у міжнародних та третейських судах з усіма правами, що надані позивачу, стягувачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, спеціалісту, потерпілій стороні, цивільному позивачу/відповідачу в кримінальному провадженні, у тому числі: підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, позовні заяви, заявляти клопотання, змінювати предмет, підстави позову та збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них витяги, знімати копії, одержувати копії процесуальних документів, судових: рішень, виконавчі документи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення суду, підписувати та подавати відзиви, заперечення, відповіді, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати рішення суду в установленому порядку, підписувати та подавати заяви про перегляд рішень, підписувати та подавати апеляційні, касаційні скарги та інші процесуальні документи, а також користуватись іншими правами, наданими законом, у тому числі в справах про банкрутство, з урахуванням обмежень, встановлених Положенням про Філію.

До позовної заяви позивачем було додано копію ордеру про надання правової допомоги від 05.06.2023 серії ВІ №1066982 адвокатом Жагою Едуардом Григоровичем Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарствоза договором №9-137/42 від 24.01.2023.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про доведеність наявності у адвоката Жаги Едуард Григорович повноважень на підписання позовної заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Гадяцьке лісове господарство.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо дослідження фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вх. №2553) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №917/925/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.01.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко