Ухвала

від 16.10.2023 по справі 757/43813/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43813/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Новака Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агро-альянс» до держави російська федерація (міністерство закордонних справ російської федерації) в особі посольства російської федерації в Україні, президента російської федерації ОСОБА_1 , політичної партії «опозиційна платформа - за життя» про відшкодування майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява. Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не можуть бути прийняті до розгляду у порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Позивач обрав Печерський районний суд м. Києва, посилаючись на те, що відповідач-7 політична партія «опозиційна платформа - за життя» та відповідач-6 медведчук віктор володимирович знаходяться в Печерському районі м. Києва. Отже, за думкою позивача, така справа підсудна для розгляду в цивільному судочинстві в Печерському районному суді м. Києва.

За загальним правилом ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відповіді № 272992 від 16.10.2023 встановлено, що політична партія «опозиційна платформа - за життя» знаходиться в стані припинення. Внесення запису про припинення юридичної особи унеможливлює існування у неї правоздатності, яка могла б забезпечити можливість виконання вказаного судового рішення. Отже, подання позивачем позову до юридичної особи після її припинення (без здійснення судової процедури його банкрутства) не є законним та ефективним способом захисту.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вищенаведеного, місцезнаходження відповідача-6 медведчука в.в. має вказуватись не його місце роботи, а його зареєстроване місце проживання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що його рухоме майно, яке знаходилось в Херсонській області, було знищено в зв`язку зі збройною агресією російської федерації, а отже, позивач вважає, що діями відповідачів порушено його право на мирне володіння майном за заподіянням майнової шкоди.

Однак, аналіз змісту позову, дає підстави для висновку, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги лише до відповідача-1 держави російська федерація, що дає підстави вважати, що позивач штучно притягнув до розгляду відповідачів політичну партію «опозиційна платформа - за життя» та медведчука в.в. до участі у справі, оскільки не обґрунтував свої позовні вимоги до них.

Загальновідомо, що за військові дії на території України відповідальна російська федерація.

У постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини (п. 6.21.). Вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу (п. 6.23 постанови). Окреслені висновки Верховного Суду вказують на можливість держави вступати в господарські правовідносини через відповідні органи.

Юридичні особи, що зазнали збитків, можуть звертатися до господарських судів за захистом своїх порушених прав. Звертатися слід за місцем розташування зруйнованого (викраденого, або такого, доступ до якого обмежено через тимчасову окупацію) майна чи за місцем перебування відповідача. Відповідачем у цій категорії справ доцільно зазначати російську федерацію в особі міністерства юстиції російської федерації.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено ст. 20 ГПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 2 ГПК передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 (провадження № 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин».

Разом з тим, суд бере до уваги, що ст. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що суб`єкти публічного права, вказані в ч. 2 ст. 2 ЦК України можуть бути учасниками цивільних відносин лише за умови набуття статусу особи.

Для того, щоб бути повноцінним учасником цивільних відносин, державі потрібно мати певний правовий вираз (статус), притаманний звичайним учасникам цих відносин, тобто статус особи. Враховуючи національні правові традиції, мова може йти лише про статус юридичної особи публічного права. Таким чином, держава, будучи особою публічного права приймає участь в цивільному обороті, несе майнову відповідальність як казна.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в даній справі спір виник між юридичною особою приватного права (ТОВ «ТД Агро-альянс») та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту. Отже з огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки господарського спору. Таким чином, даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

За вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою. Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агро-альянс» до держави російська федерація (міністерство закордонних справ російської федерації) в особі посольства російської федерації в Україні, президента російської федерації ОСОБА_1 , політичної партії «опозиційна платформа - за життя» про відшкодування майнової шкоди.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Р.В. Новак