Ухвала

від 02.11.2023 по справі 20/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.11.2023 Справа№ 20/88

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп, м. Дніпро

про заміну сторони її правонаступником, видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред`явлення

у справі № 20/88

за позовом: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Львівського регіонального управління, м. Львів

до відповідача: Фермерського господарства Явір, с. Дідилів, Кам`янка-Бузький район Львівської області

про стягнення 358 154, 96 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники сторін: не з`явилися

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 20/88 за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Львівського регіонального управління до Фермерського господарства Явір про стягнення 358 154,96 грн.

На адресу Господарського суду Львівської області 21.08.2023 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про заміну сторони у наказі по справі № 20/88, а саме стягувача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про заміну стягувача у виконавчому документі.

20.10.2023 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про заміну сторони її правонаступником, видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред`явлення у справі № 20/88.

Ухвалою суду від 24.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про заміну сторони у виконавчому документі, видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред`явлення прийнято до розгляду та її розгляд призначено на 02.11.2023

В судове засідання, 02.11.2023, представники учасників справи не з`явилися, причин неявки не повідомили, вимог суду зазначених в ухвалі від 24.10.2023 не виконали.

Судом встановлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2009 у справі № 20/88 стягнуто з Фермерського господарства Явір на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Львівського регіонального управління суму в розмірі 362 049,46 грн з них: 309 000 грн основного боргу, 45 047, 25 грн заборгованості по прострочених відсотках, 3 644, 21 грн пені, 463, 50 грн заборгованості по комісії, 3 582 грн державного мита, 312, 50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.07.2009 виданий наказ на примусове виконання судового рішення.

Згідно договору від 13 серпня 2020 року № GL48N718070_Ur_4 про відступлення прав вимоги, право вимоги за кредитним договором від 06.04.2006 № 141/2006, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк Надра (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") та Фермерським господарством "Явір", заборгованість за яким була предметом спору у справі № 20/88, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп. Первісний кредитор - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра відступив права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (новий кредитор), разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Судом встановлено, що на виконанні у Кам`янка-Бузькому відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 51676661 щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 03.07.2009 № 20/88 про стягнення боргу з Фермерського господарства Явір на користь ПАТ Комерційний банк Надра в розмірі 362 049,46 грн.

28.02.2017 державним виконавцем, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої разом із оригіналом наказу скеровано стягувачу. Частиною 5.ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" в чинній на 28.02.2017 редакції було передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про виконавче провадження в чинній на 28.02.2017 редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Станом на час розгляду даної заяви матеріали виконавчого провадження № 51676661 знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання та станом на 15.09.2023 виконавчий документ повторно на примусове виконання не надходив.

Суд відзначає, що згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до п. 19.4. Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, відповідно до ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд відзначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, судом касаційної інстанції наведено правові висновки щодо того, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань судочинства. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 наголошено на тому, що за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив; згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. При цьому судом враховується, що сам факт підписання договору щодо відступлення права вимоги законом не пов`язується з автоматичним поновленням строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14 і суд касаційної інстанції у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

За таких обставин, зважаючи на зміст наявних матеріалів справи, оскільки заявником не наведено та не обґрунтовано наявності поважних причин пропуску строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 03.07.2009 у справі № 20/88, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання і, як наслідок, у задоволенні заяви в частині заміни стягувача у наказі його правонаступником, врахувавши при цьому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 наголошено на тому, що за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Крім того, з огляду на відмову у задоволенні заяви в частині заміни стягувача у наказі його правонаступником, суд зауважує що п. 19.4. Перехідних положень ГПК України та ст. 328 ГПК України передбачають можливість задоволення лише тих відповідних заяв, що подані учасниками процесу, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (що на даний час не є учасником процесу) в частині видачі дублікату наказу також слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 52, 234, 235, 328, 329, 334, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп про заміну сторони у виконавчому документі, видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строків для його пред`явлення відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку передбаченому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 07 листопада 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.