Рішення

від 06.11.2023 по справі 611/321/23

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/321/23

Провадження № 2/611/134/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

31 жовтня 2023 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» Барвінківськоїміської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що 16 серпня 2023 року лікарем хірургом ОСОБА_2 було здійснено оперативне лікування забійної рани 1 п. лівої ступні та призначено щеплення АДПм-0,5. Проте, ОСОБА_3 відмовилася надавати йому необхідно медичну допомогу, мотивуючи відсутністю декларації, та тим, що вказівки лікаря хірурга щодо вакцинації від правця вона не виконує. Як вказує позивач, 17 серпня 2023 року директору комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушину В.Д. подана скарга щодо відповідальності медичного працівника комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Чередник О.М., разом з тим останнім було надано відмову у розгляді скарги. Позивач вказує, що жоден нормативно правовий акт не містить в собі положень щодо встановлення обмежень на отримання первинної медичної допомоги у випадку звернення особи до лікаря з якими особою не укладено декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Посилаючись на викладене, ст.ст. 4,8, 34, 35-1, 38, 41 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та Порядок надання первинної медичної допомоги, 19 березня 2018 року затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України №504 позивач просить:

-визнати дії медичних працівників комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області щодо відмови у наданні необхідної невідкладної допомоги протиправними;

-стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача т.в.о. директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушин В.Д., про визначення порядку використання інформації, яка містить охоронювану законом таємницю, яка стосується позивача.

19 вересня 2023 року представником відповідача комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області надано відзив на позовну заяву із запереченнями на позов. Вказав, що у позовній заяві та додатках до неї відсутні будь які докази, що лікуючий лікар - хірург Величко О.І. направив позивача для проведення щеплення до відповідача. Відповідно до Інструкції зі специфічної профілактики правця, яка затверджена чинним наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 серпня 1999 року №198 «Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця», щеплення від правця є профілактичною медичною допомогою і проводиться в строк до 20 днів після травми з метою попередження хвороби правця, та не є невідкладною медичною допомогою. Крім того, посадова інструкція сестри медичної загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3 передбачає підпорядкування лікарю загальної практики сімейної медицини комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області. Лікар хірург ОСОБА_2 не знаходився та не знаходиться в трудових відносинах з відповідачем. У своїй доповідній записці стосовно звернення позивача з приводу щеплення ОСОБА_3 вказала, що роз`яснила порядок отримання медичної допомоги (щеплення) та порадила позивачу звернутися до лікаря загальної практики сімейної медицини закладу для оцінки стану здоров`я пацієнта та визначення обсягу необхідної медичної допомоги. Самостійно прийняти рішення в даному випадку було поза межами компетенції згаданого працівника, а запис лікаря іншого закладу не давав можливості ОСОБА_3 прийняти рішення щодо надання медичної допомоги. Ознак невідкладного стану та необхідності в наданні невідкладної медичної допомоги позивач не мав. Щодо тверджень позивача щодо відмови у наданні медичної допомоги через відсутність декларації представник відповідача вказав, що лікар з надання первинної медичної допомоги надає первинну медичну допомогу ( у тому числі профілактичну щеплення) особам, які здійснили своє право на вільний вибір лікаря, в установленому порядку обравши лікаря з надання первинної медичної допомоги (мають чинні декларації з ним). Національна служба здоров`я України, яка є замовником медичних послуг від імені держави, уклала із підприємством на 2023 рік на надання медичних послуг та надає кошти для забезпечення надання первинної медичної допомоги відповідно до кількості чинних декларацій із лікарями закладу. Проте, в окремих випадках у закладі проводиться прийом пацієнтів без чинних декларацій із лікарем закладу, що було роз`яснено позивачу сестрою медичною загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3 , а тому у позивача була можливість за бажанням отримати медичну допомогу без чинної декларації з лікарем закладу. Щодо поданої позивачем скарги, представник відповідача зазначає, що оскільки суть скарги була охоронювана законом медична таємниця, то для запобігання її розголошення третім особам, було запропоновано заявнику ідентифікувати себе, надавши документ, який посвідчує його особу. Отже, як вказує представник комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області позивачу не відмовлялось у наданні медичної допомоги, а було запропоновано дотриматись процедури її отримання, проте позивач не скористався всіма наявними можливостями для отримання необхідної медичної допомоги.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Лєушин В.Д. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючи на обставини викладені у відзиві на позов.

Дослідивши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_1 здійснено оперативне лікування забійної рваної рани 1 п. лівої ступні лікарем хірургом ОСОБА_2 та призначено щеплення препаратом АДПм-0,5 (а.с.4).

Судом встановлено, що 16 серпня 2023 року позивач звернувся до сестри медичної загальної практики сімейної медицини підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області ОСОБА_3 , з метою провести щеплення анатоксинм АДП-М, з метою профілактики правця, показаного при отриманій травмі з порушенням цілісності шкірного покриву, після первинної хірургічної обробки рани лікарем - хірургом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З копії доповідної записки сестри медичної загальної практики сімейної медицини ОСОБА_3 наданої тимчасово виконуючому обов`язки дитректора «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області ОСОБА_4 вбачається, що 16 серпня 2023 року у пункт щеплень звернувся пацієнт, який себе не назвав, з рекомендаціями від лікаря хірурга провести щеплення від дифтерії та правця (АДП-м), на що вона запропонувала пройти медичний огляд у сімейного лікаря для отримання допуску до щеплення та внесення даних в електронну систему, оскільки, згідно наказу МОЗ України №551 від 11 серпня 2014 року, огляд сімейним лікарем перед щепленням є обов`язковим. На що отримала відповідь, що у пацієнта відсутня декларація, у зв`язку з чим запропонувала останньому звернутися у 12 кабінет для отримання інформації щодо графіку прийому сімейних лікарів пацієнтів у яких відсутня декларація та відвідати відповідного лікаря. Пацієнт відмовився від звернення до сімейного лікаря, повідомив що складе скаргу, оскільки вона відмовила йому у наданні медичної допомоги (а.с.32).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон), держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медична допомога; паліативна допомога.

Відповідно до ст. 33 Закону, медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах. Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, спеціалізовану, паліативну. Медична допомога може надаватися: за місцем знаходження, проживання (перебування) пацієнта; в амбулаторних умовах; в умовах денного стаціонару; у стаціонарних умовах. Порядок надання медичної допомоги за видами, профілями, захворюваннями чи станами, а також умови та форми надання такої допомоги, порядок ведення черги пацієнтів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно зі ст. 35-1 Закону, первинна медична допомога - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому спеціалізованої медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої медичної допомоги. Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров`я та фізичні особи - підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку. Первинну медичну допомогу надають лікарі загальної практики - сімейні лікарі, лікарі інших спеціальностей, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, та інші медичні працівники, які працюють під їх керівництвом. Пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення.

Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, як передбачено ст.38 Закону.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 19 березня 2018 року № 503 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 січня 2023 року № 16), цей Порядок є обов`язковим для виконання надавачами медичних послуг, які надають медичні послуги, пов`язані з ПМД за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - надавач первинної медичної допомоги), та пацієнтами (їх законними представниками) при поданні декларації про вибір лікаря, який надає ПМД, таким надавачам первинної медичної допомоги.

Як передбачено п.1 розділу 2 вищезазначеного Порядку, пацієнт (його законний представник) обирає лікаря, який надає ПМД, незалежно від місця проживання/перебування такого пацієнта.

Згідно з п. 4 розділу 3 Порядку, пацієнт має право на отримання медичних послуг з ПМД у надавача первинної медичної допомоги відповідно до поданої Декларації з моменту її подання та до припинення її дії.

Пунктом 4 розділу 2 Порядку визначено Пацієнт, який не обрав лікаря ПМД та перебуває у невідкладному стані, має право безоплатно отримати ПМД у державних і комунальних закладах охорони здоров`я

Екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров`я, що визначено ст. 35 Закону.

Як передбачено ст. 37 Закону, медичні працівники зобов`язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров`я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

В судовому засіданні досліджено посадову інструкцію сестри медичної загальної практики сімейної медицини підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області ОСОБА_3 , затверджену головним лікарем КНП «ЦПМСД Барвінківського району» Васильєвим В.І від 19 травня 2020 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 у своїй роботі керується вказівками лікаря загальної практики сімейного лікаря та сестри медичної старшої. Метою діяльності (головною функцією) сестри медичної загальної практики сімейної медицини є участь у межах компетенції та допомога лікарю загальної практики - сімейному лікарю у наданні первинної лікувально профілактичної допомоги. Крім того, в посадовій інструкції вказано, що сестра медична загальної практики сімейної медицини здійснює професійну діяльність спільно з лікарем загальної практики сімейним лікарем. Виконує за призначенням лікаря профілактичні щеплення. Безпосередньо (функціонально) підпорядковується лікарю загальної практики сімейному лікарю.

З положення про організацію і проведення профілактичних щеплень. затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551) вбачається, що медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070) затверджено Перелік медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, відповідно до якого протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сестра медична загальної практики сімейної медицини комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області Чередник О.М., яка підпорядковується лікарю загальної практики сімейному лікарю, роз`яснивши позивачу порядок отримання медичних послуг, а саме - первинної медичної допомоги, діяла відповідно до положень чинного законодавства та у відповідності до своєї посадової інструкції.

Одночасно варто відмітити, що позивачем доказів перебування під час звернення до комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико санітарноїдопомоги» Барвінківськоїміської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті у невідкладному стані, визначеному ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», не надано.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено наявність порушень в діях медичних працівників Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, а тому, суд не знаходить підстав для визнання їх протиправними.

Крім того, оскільки не знайшли свого підтвердження порушення медичними працівниками прав позивача ОСОБА_1 , вимоги щодо стягнення з компенсації за завдану моральну шкоду задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від основних вимог позивача. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до Комунального некомерційногопідприємства «Центрпервинної медико-санітарноїдопомоги» Барвінківськоїміської територіальноїгромади Ізюмськогорайону Харківськоїобласті про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 06 листопада 2023 року.

Суддя Ю.А. Коптєв