Постанова

від 25.01.2024 по справі 611/321/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 611/321/23

Номер провадження 22-ц/818/375/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року в складі судді Коптєва Ю.А. у справі № 611/321/23 за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (далі - КНП «ЦПМСД м. Барвінкове») про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 16 серпня 2023 року лікарем хірургом ОСОБА_3 було здійснено оперативне лікування забійної рани 1 п. лівої ступні та призначено щеплення АДПм-0,5.

Проте, працівник відповідача медсестра ОСОБА_4 відмовилася надавати йому необхідно медичну допомогу, мотивуючи відсутністю декларації, та тим, що вона не виконує вказівки лікаря хірурга щодо вакцинації від правця.

17 серпня 2023 року стосовно вказаних неправомірних дій ним була подана скарга директору КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» Лєушину В.Д., проте останнім відмовлено у розгляді скарги.

Вважає, що чине законодавство не містить положень щодо встановлення обмежень на отримання первинної медичної допомоги у випадку звернення особи до лікаря з якими особою не укладено декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив визнати дії медичних працівників КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» щодо відмови у наданні необхідної невідкладної допомоги протиправними, а також стягнути з відповідача на його користь 15000 грн моральної шкоди.

19 вересня 2023 року КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» подано відзив на позовну заяву, в якому позов просило залишено без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що лікуючий лікар - хірург ОСОБА_3 направив його для проведення щеплення до КНП «ЦПМСД м. Барвінкове».

Щеплення від правця є профілактичною медичною допомогою і проводиться в строк до 20 днів після травми з метою попередження хвороби правця, та не є невідкладною медичною допомогою. Лікар хірург ОСОБА_3 не перебуває у трудових відносинах з КНП «ЦПМСД м. Барвінкове», а відповідно до посадової інструкції сестри медичної загальної практики сімейної медицини ОСОБА_4 вона підпорядковується лікарю загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД м. Барвінкове».

У своїй доповідній записці стосовно звернення позивача з приводу щеплення ОСОБА_4 вказувала, що нею роз`яснено порядок отримання медичної допомоги (щеплення) та рекомендовано позивачу звернутися до лікаря загальної практики сімейної медицини закладу для оцінки стану здоров`я пацієнта та визначення обсягу необхідної медичної допомоги. Самостійне прийняття рішення перебуває поза межами її компетенції, а запис лікаря іншого закладу не дає можливості прийняти рішення щодо надання медичної допомоги. Ознак невідкладного стану та необхідності в наданні невідкладної медичної допомоги позивач не потребував.

Лікар з надання первинної медичної допомоги надає первинну медичну допомогу (у тому числі профілактичну щеплення) особам, які здійснили своє право на вільний вибір лікаря, в установленому порядку обравши лікаря з надання первинної медичної допомоги (мають чинні декларації з ним). Національна служба здоров`я України, яка є замовником медичних послуг від імені держави, уклала угоду із підприємством на 2023 рік на надання медичних послуг та надає кошти для забезпечення надання первинної медичної допомоги відповідно до кількості чинних декларацій із лікарями закладу. Проте, в окремих випадках у закладі проводиться прийом пацієнтів без чинних декларацій із лікарем закладу, що було роз`яснено позивачу сестрою медичною загальної практики сімейної медицини ОСОБА_4 , а тому у позивача була можливість, за бажанням, отримати медичну допомогу без чинної декларації з лікарем закладу.

Також зазначали, що зважаючи, що скарга позивача стосувалася охоронюваної законом медичної таємниці, то для запобігання її розголошення третім особам, було запропоновано заявнику ідентифікувати себе, надавши документ, який посвідчує його особу.

КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» не відмовлялось у наданні медичної допомоги позивачу, а лише повідомило про необхідність дотримання процедури її отримання, проте позивач не скористався всіма наявними можливостями для отримання необхідної медичної допомоги.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів неправомірності дій працівників КНП «ЦПМСД м. Барвінкове», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

16 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» та 17 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що чинне законодавство не містить в собі положень щодо встановлення обмежень на отримання первинної медичної допомоги в разі звернення особи до лікаря, з яким особою не заключено декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Відповідач не врахував його статус, як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, який отримав травму і потребував надання невідкладної медичної допомоги не за рекомендацією лікаря-хірурга, а за призначенням, що підтверджується відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого від 16 серпня 2023 року та інші обставини справи.

Правець вражає нервову систему і проявляється сильними судомами, що іноді можуть призвести до переломів кісток, проблем з ковтанням. Хвора людина відчуває сильні болі. Інфікуватися правцем можна при потраплянні бруду в рану або поріз, внаслідок укусів тварин чи травмування гострими предметами, уламками деревини. Наприклад, дитина може інфікуватися, поранившись цвяхом чи об паркан, через подряпини, в які потрапить земля.

З огляду на викладене, будучи особою, яка постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи, враховуючи усталену практику Верховного Суду, керівник КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» - Лєушин В.Д. замість виправлення ситуації незаконно відмовився навіть розглядати його скаргу із вказаного вище питання, чим позивачу завдано моральної шкоди, розмір грошової компенсація якої він оцінив у 15000,00 грн.

15 грудня 2023 року КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач помилково кваліфікує медичну допомогу, за якою він звернувся до відповідача, як невідкладну. Позивач звернувся за профілактичною медичною допомогою, яку, виходячи з вимог чинного законодавства, заклад мав право не надавати. Однак, позивачу не було відмовлено у наданні медичної допомоги, а було запропоновано дотриматись процедури отримання медичної допомоги в закладі, Проте, ОСОБА_5 не скористався всіма наявними можливостями для отримання необхідної медичної допомоги. Дії медичного працівника закладу охорони здоров`я ОСОБА_4 були в межах її посадової інструкції та вимог закону.

Щеплення від правця є профілактичною медичною допомогою і проводиться в строк до 20 днів після травми з метою попередження хвороби правця, тобто, не є невідкладною медичною допомогою.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 на з`явився.

Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 25 січня 2023 року, позивачем ОСОБА_2 отримано 03 січня 2024 року (том 1, а.с. 129);

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 , який проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Матеріалами справи встановлено, що 16 серпня 2023 року ОСОБА_2 здійснено оперативне лікування забійної рваної рани 1 п. лівої ступні лікарем хірургом ОСОБА_3 та призначено щеплення препаратом АДПм-0,5 (а.с.4).

В цей же день позивач звернувся до сестри медичної загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» ОСОБА_4 , з метою провести щеплення анатоксинм АДП-М, з метою профілактики правця, показаного при отриманій травмі з порушенням цілісності шкірного покриву, після первинної хірургічної обробки рани лікарем - хірургом.

16 серпня 2023 року ОСОБА_5 подано скаргу на дії сестри медичної загальної практики сімейної медицини КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» ОСОБА_4 щодо відмови останньої у наданні йому медичної допомоги.

На вказану скаргу 29 серпня 2023 року КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» надано відповідь про неможливість встановлення особи та необхідність надання документу, який б підтвердив особу заявника (а.с. 6).

З копії доповідної записки сестри медичної загальної практики сімейної медицини ОСОБА_4 наданої тимчасово виконуючому обов`язки директора «Центр первинної медико санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області ОСОБА_1 вбачається, що 16 серпня 2023 року у пункт щеплень звернувся пацієнт, який себе не назвав, з рекомендаціями від лікаря хірурга провести щеплення від дифтерії та правця (АДП-м), на що вона запропонувала пройти медичний огляд у сімейного лікаря для отримання допуску до щеплення та внесення даних в електронну систему, оскільки, згідно наказу МОЗ України № 551 від 11 серпня 2014 року, огляд сімейним лікарем перед щепленням є обов`язковим. На що отримала відповідь, що у пацієнта відсутня декларація, у зв`язку з чим запропонувала останньому звернутися у 12 кабінет для отримання інформації щодо графіку прийому сімейних лікарів пацієнтів у яких відсутня декларація та відвідати відповідного лікаря. Пацієнт відмовився від звернення до сімейного лікаря, повідомив що складе скаргу, оскільки вона відмовила йому у наданні медичної допомоги (а.с.32).

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди.

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до статті 80 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

У статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вказано, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяноїшкоди.

Відповідно до статті 12 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, охорони державного кордону, Служби безпеки України. Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повиннімати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Особам, які не досягли п`ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації та за згодою об`єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом присутності свідків.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Відповідно доПорядку наданняпервинної медичноїдопомоги, затвердженогоНаказом Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від21березня 2018року №504«Про затвердженняПорядку наданняпервинної медичноїдопомоги» надавачПМД -заклад охорониздоров`я будь-якоїорганізаційно-правовоїформи,в томучислі комунальнінекомерційні підприємства,або фізичніособи -підприємці,які одержалиліцензію напровадження господарськоїдіяльності змедичної практикита забезпечуютьна їїоснові медичнеобслуговування населення,безпосередньо пов`язанез наданнямПМД; лікар з надання ПМД - професіонал у галузі лікувальної справи (лікар загальної практики - сімейний лікар, лікар-педіатр, лікар-терапевт), який перебуває у трудових відносинах із надавачем ПМД або провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа -підприємець та особисто надає ПМД;

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 19 березня 2018 року № 503 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 січня 2023 року № 16), цей Порядок є обов`язковим для виконання надавачами медичних послуг, які надають медичні послуги, пов`язані з ПМД за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - надавач первинної медичної допомоги), та пацієнтами (їх законними представниками) при поданні декларації про вибір лікаря, який надає ПМД, таким надавачам первинної медичної допомоги.

Як передбачено п.1 розділу 2 вищезазначеного Порядку, пацієнт (його законний представник) обирає лікаря, який надає ПМД, незалежно від місця проживання/перебування такого пацієнта.

Згідно з п. 4 розділу 3 Порядку, пацієнт має право на отримання медичних послуг з ПМД у надавача первинної медичної допомоги відповідно до поданої Декларації з моменту її подання та до припинення її дії.

Пунктом 4 розділу 2 Порядку визначено Пацієнт, який не обрав лікаря ПМД та перебуває у невідкладному стані, має право безоплатно отримати ПМД у державних і комунальних закладах охорони здоров`я.

Як передбаченост.37Закону України«Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»Медичні працівникизобов`язаніневідкладно надаватинеобхідну медичнудопомогу уразі виникненняневідкладного станулюдини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу".

За статтею 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров`я. Невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров`я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

Так, згідно з пунктом 2 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551) (далі - Положення), організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) в установленому законодавством порядку.

Пунктом 7 Положення передбачено, що відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом керівника ЗОЗ з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які беруть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються зі структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних (міських) державних адміністрацій у травні та листопаді кожного року.

Згідно з пунктом 8 Положення для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень; у дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладах заздалегідь інформують батьків або осіб, що їх замінюють, про проведення імунізації дітей, які підлягають профілактичному щепленню.

Пунктом 9 Положення визначено, що медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань.

Медичний огляд дітей перед щепленням складається з таких етапів:

1) збирання анамнезу життя з урахуванням тривалості та тяжкості перебігу перенесених гострих захворювань, оцінка реакції на попередні щеплення та перебігу поствакцинального періоду;

2) термометрія;

3) огляд шкіри, слизових оболонок кон`юнктиви очей, порожнини рота, аускультація;

4) у разі необхідності - клінічне обстеження органів та систем організму;

5) заповнення форми первинної облікової документації № 063-2/о «Інформована згода та оцінка стану здоров`я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 грудня 2009 року № 1086, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2010 року за № 594/17889 (далі - форма № 063-2/о);

6) оформлення медичного висновку лікаря за результатами обов`язкового медичного огляду (безпосередньо у день щеплення) щодо стану здоров`я дитини, яка підлягає щепленню. Медичний висновок у разі відсутності захворювання визначається терміном «здоровий», при виявленні ознак захворювання конкретизують діагноз із відповідним записом у первинній медичній документації.

Згідно з пунктом 10 Положення у медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Згідно з положенням частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діями заподіювача шкоди та вина останнього в заподіянні шкоди тощо.

Положеннями частин 1 - 3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 - 3 статті 89 ЦПК України).

Зважаючи, що щеплення від правця є профілактичною медичною допомогою, при процедурі його проведення мають бути дотримані певні законодавчі вимоги (медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані надати об`єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення або їхнім батькам про щеплення; медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані перед щепленням провести медичний огляд особи, якій роблять відповідне профілактичне щеплення; медичні працівники, які проводять щеплення, зобов`язані встановити наявність чи відсутність медичних протипоказань; медичні працівники, які проводять щеплення зобов`язані у разі виявлення медичних протипоказань не здійснювати профілактичного щеплення) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства у діях працівників КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» та відповідно, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Доводи позивача щодо призначення проведення йому щеплення лікарем не свідчить про невідкладність здійснення вказаних дій, виходячи з положень чинних нормативно правових актів та природи такої допомоги.

Відповідь КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» не свідчить про категоричну відмову від надання медичної допомоги позивачу, а містить положення щодо необхідності уточнення особи для подальшого розгляду його скарги.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 січня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина