Ухвала

від 11.03.2024 по справі 611/321/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 611/321/23

провадження № 61-2439ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (далі - КНП «ЦПМСД м. Барвінкове») про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 16 серпня 2023 року лікар - хірург ОСОБА_2 провів оперативне лікування забійної рани 1 п. лівої ступні позивача та призначив щеплення АДПм-0,5 (вакцинація від правця). Медсестра КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» ОСОБА_3 відмовилась надавати позивачу медичну допомогу у зв`язку із відсутністю декларації про надання медичної допомоги та тим, що вона не виконує вказівки лікаря - хірурга щодо вакцинації від правця. 17 серпня 2023 року позивач подав скаргу директору КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» ОСОБА_4, однак він відмовив у розгляді скарги.

ОСОБА_1 просив визнати дії медичних працівників КНП «ЦПМСД м. Барвінкове» щодо відмови у наданні необхідної невідкладної допомоги протиправними (вакцинації від правця) та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

13 лютого 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

- справи про розірвання шлюбу.

Предметом позову в справі № 611/321/23 є вимога немайнового характеру - про визнання дій працівників медичного закладу неправомірними, а також вимога майнового характеру - про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 3 028, 00 грн.

Ціна позову в частині вимоги майнового характеру становить 15 000,00 грн, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн).

Щодо справи в частині вимоги немайнового характеру - про визнання дій працівників медичного закладу неправомірними, то вона не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Справа № 611/321/23 є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою з урахуванням її властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська