Рішення

від 06.11.2023 по справі 160/19172/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 160/19172/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_6 , третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «УТИЛЬСЕРВІС ГРУП» про визнання протиправним та скасування рішення №07-43-VII від 23.10.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому позивачі просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року позовну заяву залишено без руху, через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачам строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду по справі №160/19172/23. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення. Строк звернення поновлено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю «УТИЛЬСЕРВІС ГРУП». Відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову представником позивачів зазначено, що наразі рішенням Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка», на підставі якого планується будівництво нової сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008, в с. Олександрівка, Дніпровського району Дніпропетровської області, площею 5,9 га., порушуються їх права та інтереси. На думку представника позивачів, спірне рішення є протиправним, оскільки було прийнято сільським головою з порушенням норм Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про відходи», Закону України «Про управління відходами» та Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а також воно суперечить Генеральному плану с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області (2019 р.), яким не передбачено будівництво на території громади підприємств, які мають негативний вплив на довкілля. Зауважено, що позиція мешканців с. Олександрівка з питання будівництва нової міттєсортувальної станції на території земельної ділянки, кадастровий номер 221481000:01:024:0008, в с.Олександрівка, Дніпровського району Дніпропетровської області є негативною (мешканці проти) та не змінювалась з 2017 року по теперішній час, однак, дана позиція не була врахована сільським головою при прийнятті ним оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем не проводились будь-які громадські слухання за участі усієї громади щодо обговорення проекту будівництва сміттєсортувальної станції та території земельної ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008.

Представник позивачів вважає, що спірне рішення має конкретно виражені правові наслідки для територіальної громади та її жителів, пов`язані з екологічною безпекою, оскільки будівництво сміттєсортувальної станції у селі призведе до негативного впливу як безпосередньо на земельну ділянку, на якій буде відбуватися будівництво і на прилеглі до неї території, а також на природно-заповідний фонд та складові екологічні мережі, довкілля (повітря, підземні води, родючість ґрунтів та інші) і здоров`я населення громади; деградацію природного ландшафту та його рекреаційних властивостей тощо. На думку представника позивачів, надана сільською головою згода на будівництво станції порушує екологічні норми щодо земельних та водних ресурсів, флори, фауни, насаджень, що знаходяться на прилеглих ділянках, які є територіями природно-заповідного фонду та знаходяться навколо земельної ділянки (кадастровий номер 221481000:01:024:0008), на якій ТОВ «УТИЛЬСЕРВІС ГРУП» планується нове будівництво сміттєсортувальної станції, у тому числі будуть порушені санітарно-гігієнічні норми, необхідні для нормального життя мешканців громади та сусідніх громад.

Окрім цього, представником позивачів було звернуто увагу на те, що ані Олександрівською селищною радою, ані Слобожанською територіальною громадою не затверджено жодної схеми санітарного очищення населеного пункту с. Олександрівка або Слобожанської територіальної громади, на відсутність звіту про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування містобудівної документації щодо «Генерального плану с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області (2019р.) та «нового будівництва сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008, в с. Олександрівка, Дніпровського району Дніпропетровської області, площею 5,9 га», що регламентовано ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/19172/23.

10.10.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначив, що голова ради не приймає рішення, він відповідно до п.20 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», видає розпорядження. Оскаржуване рішення, як і всі інші, приймалося депутатським корпусом Олександрівської сільської ради VII скликання, а не головою ради. Вказав, що згідно з п.2 ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи та згідно з п.2 ст.5 цього ж Закону, вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Щодо громадських обговорень доцільності розміщення на території Олександрівської сільської ради сміттєсортувальної лінії (станції, площадки тощо), відповідач зауважив, що Рішенням Олександрівської сільської ради було вирішено з зазначеного питання провести громадські обговорення. Об`ява про проведення цього заходу, із зазначенням назви, дати, номеру даного рішення, часу та місця проведення обговорень, була належним чином завчасно оприлюднена у засобах масової інформації - місцевій газеті «Дніпровська зоря» від 29 грудня 2017 року № 51, тому посилання позивачів про те, що вони дізналися про дане рішення лише 04.07.2023 року, є некоректним. На виконання вищезазначеного рішення було проведено громадські обговорення, про що складено відповідний протокол від 29.01.2018 року, в якому були зазначені та ідентифіковані місцеві мешканці, що взяли участь у даних обговореннях, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Звернув увагу, що чинним законодавством та рішенням органу місцевого самоврядування не встановлено конкретних вимог до змісту, форми протоколу громадських обговорень. Тому, у даному випадку, відповідач вважає, що при бажанні позивачі мали можливість бути присутніми на цих обговореннях, як і інші мешканці села, але виявили пасивність. Будь-яких клопотань, зауважень, пропозицій чи заперечень зі сторони позивачів стосовно даного питання до сільської ради не надходило, на обговореннях позивачі були відсутніми.

Стосовно посилання представника позивачів у позові на те, що будівництво сміттєсортувального об`єкту нібито суперечить генеральному плану села Олександрівка, то відповідач дане твердження вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до положень генерального плану, територія, на якій планується будівництво, відноситься до виробничої зони, та має санітарно-захисну смугу - 500 метрів. На даний час відстань даної промислової території до найближчої забудови складає приблизно 2 км, що підтверджується викопіюванням з генерального плану с. Олександрівка.

Також, відповідач зауважив, що у позовній заяві зазначено про відсутність Звіту про стратегічну екологічну оцінку до генерального плану села Олександрівка (2019 р.), проте, це не відповідає дійсності, оскільки про даний Звіт було зазначено у засобах масової інформації (у газеті «Зоря» від 06 листопада 2019 року № 45, у газеті «Дніпровська зоря» від 08 листопада 2019 року № 41).

Відповідач також звернув увагу на те, що в рамках розроблення генерального плану села Олександрівка були проведені громадські слухання, під час яких кожна особа мала можливість висловити свою думку з даного приводу та надати зауваження та пропозиції. Генеральний план розроблявся та погоджувався тривалий час. Саме генеральним планом була передбачена можливість введення земельної ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008 в межі с.Олександрівка, адже до 2020 року дана ділянка знаходилася за межами населеного пункту. Про розроблення, погодження, проведення громадських слухань та затвердження цієї містобудівної документації громадськість була повідомлена у тому числі за допомогою засобів масової інформації, зокрема, у газетах «Дніпровська зоря» від 21 жовтня 2016 року № 41, «Зоря» від 02 жовтня 2019 року № 40, «Дніпровська зоря» від 04 жовтня 2019 року № 37, «Зоря» від 06 листопада 2019 року № 45, «Дніпровська зоря» від 08 листопада 2019 року № 41, «Дніпровська зоря» від 28 лютого 2020 року № 7, «Дніпровська зоря» від 08 березня 2020 року № 8.

Отже, відповідач вважає, що позивачі мали об`єктивну можливість знати про розроблення документу державного планування, прийняти участь у цієї розробці та надати свої зауваження та пропозиції щодо його положень (зокрема, щодо ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008), проте, у даному випадку виявили пасивність. Будь-яких клопотань, зауважень, пропозицій чи заперечень від позивачів стосовно положень генерального плану села Олександрівка (у тому числі щодо ділянки, кадастровий номер 1221481000:01:024:0008), до сільської ради не надходило. На громадських слуханнях з даного приводу позивачі присутніми не були.

16.10.2023 року від ОСОБА_6 до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа 1 пояснила, що вона є власником земельної ділянки, з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року № 109393799. У 2018 році вона звернулась до Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з пропозицією від 25 січня 2018 року щодо організації на зазначеній ділянці сміттєсортувальної лінії. Пояснила, що у даному випадку терміни: лінія, площадка, станція - є тотожними, оскільки під лінією слід розуміти необхідне обладнання для вказвної цілі, площадка - це відповідна територія, на якій здійснюється сортування, а станція - усе разом, у робочому стані. Питання, викладене в даній пропозиції, було винесене на громадські обговорення місцевих мешканців ради, які відбулися 29.01.2018 року. З приводу даних обговорень було складено Протокол громадських слухань. У даному Протоколі зазначено, що місцеві мешканці ухвалили: надати згоду на розміщення на території ради сміттєсортувальної лінії. Також у Протоколі зазначено, що можливість використання ділянки під зазначений вид діяльності, підтверджується Детальним планом території, затвердженим розпорядженням голови Дніпровської адміністрації від 20 червня 2017 року №Р-246/0/291-17. Згідно з розділом 1 даного Детального плану, головною метою проекту є розміщення на вільній частини території, за межами населеного пункту, сміттєсортувальної станції. Абзацом 3 розділу 13 проекту, навколо об`єкту містобудування передбачена санітарно - захисна смуга у розмірі 500 метрів.

Також в поясненнях було зазначено, що рішенням Олександрівської сільської ради «Про затвердження містобудівної документації» від 17 лютого 2020 року № 14-3 7-VII, був затверджений генеральний план села Олександрівка, відповідно до якого, земельна ділянка кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, територіально увійшла в межі населеного пункту. Відповідно до витягу з генерального плану села Олександрівка від 28.07.2023 року № 17-16/73, земельна ділянка кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, відноситься до виробничої території та має 500 метрову санітарно-захисну смугу.

Третьою особою 1 було зауважено, що на даний час земельна ділянка, кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, передана ОСОБА_6 в оренду ТОВ «УТИЛЬСЕРВІС ГРУПП», код ЄДРПОУ 44384064, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 23.06.2023 року № 336794377.

Третя особа 1 вважає, що цільове призначення ділянки: «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», дозволяє займатися на ній сортуванням сміття. При цьому, вид діяльності на ділянці може змінюватися, що залежить від безлічі факторів.

Окрім цього, звернуто увагу на те, що відповідно до норм чинного законодавства, сортування сміття є звичайною підприємницькою діяльністю, при цьому безумовно перед початком цієї планової діяльності (як і будь - якою іншою), підприємці повинні отримати усі відповідні дозвільні документи, що передбачені нормами діючого законодавства України. Згідно з нормами земельного законодавства України, використання землі її власниками та користувачами, здійснюється виключно за її цільовим призначенням. Згідно з нормами містобудівного законодавства, всі вимоги містобудівної документації повинні виконуватися усіма суб`єктами містобудування.

Таким чином, третя особа вважає, що вимоги позивачів щодо скасування рішення ради про надання згоди на розміщення об`єкту для поводження з відходами на території ділянки, кадастровий номер: 1221481000-01 -024-0008, є безпідставними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви по справі 160/19172/23 без розгляду.

Від третьої особи 2 пояснень щодо предмету позову не надійшло.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2017 року на ім`я голови Олександрівської СР ОСОБА_13 було направлено колективне звернення мешканців с. Олександрівка від імені 53 осіб щодо необхідності та можливості розміщення сміттєсортувальної лінії на території ради та щодо проведення громадських обговорень.

12.12.2017 року постійно діюча депутатська комісія Олександрівської сільської ради склала Висновок про доцільність та необхідність розміщення сміттєсортувальної лінії на території ради, із рекомендацією провести громадські обговорення.

15.12.2017 року на сесії Олександрівської СР було винесено рішення №27-17-VII про проведення громадських обговорень.

29.12.2017 року в газеті «Дніпровська зоря» №51 було розміщено оголошення про те, що 29.01.2018 року відбудуться громадські обговорення з питання необхідності та можливості розміщення на території громади сміттєсортувальної площадки.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2017 року № 109393799, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008.

25.01.2018 року від ОСОБА_6 до Олександрівської сільської ради надійшла пропозиція про облаштування та використання земельної ділянки (кадастровий номер 1221481000:01:024:0008) «для організації діяльності сміттєсортувальної лінії, яка не передбачає сміттєспалювального процесу», а для сортування відходів для передачі останніх відповідним підприємств для вторинної переробки.

29.01.2018 року було складено Протокол громадських слухань членів територіальної громади, всього присутніх на обговореннях - 8 (вісім) громадян (перелік осіб до протоколу відсутній), у т.ч. до складу даних осіб увійшли підписанти: секретар - ОСОБА_14 та головуючий слухань - ОСОБА_13 , заслухали гр. ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , проголосували одноголосно та ухвалили «надати згоду на розміщення на території Олександрівської СР Дніпровського району Дніпропетровської області сміттєсортувальної лінії на земельній ділянці - кадастровий номер 1221481000:01:024:0008».

Також встановлено, що рішенням Олександрівської сільської ради «Про затвердження містобудівної документації» від 17.02.2020 року № 14-37-VII на замовлення фізичної особи ОСОБА_6 був затверджений генеральний план села Олександрівка, відповідно до якого земельна ділянка кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, територіально увійшла в межі населеного пункту.

11.09.2020 року ОСОБА_6 звернулась до Олександрівської сільської ради із заявою про надання згоди на розміщення об`єкту на території земельної ділянки кадастровий номер 1221481000:01:024:0008 для поводження з твердими побутовими відходами.

Рішенням Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка» надано згоду на розміщення місця (об`єкту) для поводження з твердими побутовими відходами (розміщення, зберігання, сортувальна, переробка) в с.Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області на території земельної ділянки приватної власності, що належить ОСОБА_6 (кадастровий номер 1221481000:01:024:0008), з цільовим призначенням «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості». В рішенні також було зазначено, що в подальшому, власнику земельної ділянки ОСОБА_6 (а у разі зміни власника даної земельної ділянки новому власнику/власникам, або у випадку передачі даної земельної ділянки в користування (оренду), користувачу (орендарю) забезпечити здійснення земельної ділянки (кадастровий номер 1221481000:01:024:0008), відповідно до норм, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 23.06.2023 року № 336794377, земельна ділянка, кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, передана ОСОБА_6 в оренду ТОВ «УТИЛЬСЕРВІС ГРУПП», код ЄДРПОУ 44384064.

Відповідно до витягу з генерального плану села Олександрівка від 28.07.2023 року № 17-16/73, земельна ділянка кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008, площа земельної ділянки 5,9 га, відноситься до виробничої території та має 500 метрову санітарно-захисну смугу.

Встановлено, що 20.04.2023 року в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля було опубліковано Повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля ТОВ «УТИЛЬСЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44384064), а саме - нове будівництво сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки кадастровий номер 1221481000:01:024:0008 в с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області (номер реєстраційної справи №202341710592).

15.05.2023 року мешканцями громади с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області в особі представників ініціативної групи: Жонци Оксани Михайлівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 були складені зауваження до Повідомлення про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, а саме, нове будівництво сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки кадастровий номер 1221481000:01:024:0008, які були направлені до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.05.2023 року по 12.05.2023 року мешканцями громади с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області та мешканцями населених пунктів, що межують з с. Олександрівка, було самостійне ініційоване проведення громадського опитування у письмовій формі (шляхом збирання підписів) щодо волевиявлення громади села Олександрівка та мешканців межуючих з ним населених пунктів з питання нового будівництва сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки - кадастровий номер 1221481000:01:024:0008. За підрахунком таких підписів було складено протокол №1 від 13.05.2023 року із наступним результатом: мешканці с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області: за - 15 підписів, проти 1140, утримались - 1; мешканці с. Соколове Новомосковського району Дніпропетровської області, що межує із с. Олександрівка із північно-східної сторони: за - 0 підписів, проти 87, утримались - 0; мешканці мкр. Одинківка Самарського району м. Дніпро, що межує із с. Олександрівка із південної сторони: за - 0 підписів, проти 211, утримались - 0; мешканці Садівничого товариства «Троянда-1» (код ЄДРПОУ 26370504), що межує із с. Олександрівка із північно-західної сторони: за - 0 підписів, проти 34, утримались - 0.

Вважаючи рішення Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка» таким, що порушує права й інтереси в площині публічно-правових відносин, оцінюючи його як таке, що ухвалене з порушенням вимог закону та всупереч його приписам, позивачі оскаржили рішення відповідача до суду за цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.4.1 рішення від 14.12.2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Виходячи ж зі змісту абз.10 п.9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, слід ствердити, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно, в т.ч., забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 9 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Таким чином, суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав (свобод, інтересів) осіб у сфері публічно-правових відносин, а матеріальне право на позов в адміністративному судочинстві щодо оскарження бездіяльності, дій чи рішення суб`єкта владних повноважень визнається саме за тими особами, яких вони безпосередньо стосуються, тобто тих, для кого вони породжують, змінюють або припиняють певні правовідносини.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. А гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного порушення такого права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд зазначає, що дійсне порушення певних прав та інтересів особи, як передумова для судового захисту, а також необхідність його ефективності (тобто, забезпечення внаслідок цього реального поновлення порушеного права), кореспондує положенням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 року у справі №800/489/17, від 06.02.2019 року у справі №9901/815/18, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 року в справі №522/3665/17, від 12.11.2019 року в справі №809/4335/15.

Крім того, юрисдикційне віднесення спору до сфери адміністративних судів вимагає наявності саме спору публічно-правого характеру, а отже, вимоги позивача повинні обґрунтовуватися порушенням його прав чи інтересів у публічно-правових відносинах (у яких повинні перебувати учасники спору).

Як випливає з доводів позивачів, порушення своїх прав вони виводять із факту прийняття Олександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області рішення №07-43-VII від 23.10.2020 року «Про поводження з відходами на території села Олександрівка», реалізація якого у подальшому може призвести до негативного впливу на довкілля.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів установлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з вимогами ч.2 ст.26 цього ж Закону, суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження, разом із технічними умовами та завданням на проектування, є основними складовими вихідних даних.

Як передбачає ч.2 цієї статті, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Виходячи з ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом проектування та будівництва об`єктів. А відповідно до ст.4 Закону України «Про архітектурну діяльність», підготовка містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є початковим етапом комплексу робіт зі створення об`єкта архітектури.

Як визначено ст.14 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Згідно з п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить питання надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Частиною 6 ст.59 цього ж Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

У цьому контексті суд також відзначає, що акти суб`єктів владних повноважень поділяються, зокрема, на нормативно-правові та індивідуальні.

Так, згідно з п.18 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, а відповідно до п.19 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оспорюване рішення слід оцінювати власне як акт індивідуальної дії, позаяк він наділений притаманними для цього ознаками. Серед іншого необхідно відзначити, що таке рішення було прийняте на звернення конкретної особи з проханням надати згоду на розміщення об`єкту задля можливості реалізації організації на земельній ділянці сміттєсортувальної лінії, рішення не містить загальнообов`язкових правил поведінки, які би поширювалися на інших осіб, це рішення сільської ради не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на виникнення конкретних правовідносин, воно не розраховане на багаторазове застосування тощо.

Таким чином, слід прийти до обґрунтованого висновку про те, що спірне рішення Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №07-43-VII від 23.10.2020 року як акт індивідуальної дії породжує публічно-правові відносини між обмеженим колом суб`єктів, до яких позивачі не відносяться.

Суд наголошує на тому, що у даному випадку позивачами не доведено того, що вони є безпосередніми учасником відповідних правовідносин публічно-правового характеру, які породжуються та регулюються оспорюваним рішенням сільської ради, що воно стосується позивачів чи породжує для них які-небудь наслідки в публічно-правовій площині.

Відтак, відсутні свідчення реального існування публічно-правового спору в даній справі між позивачами і відповідачем.

Незгода з якими-будь рішеннями органів місцевого самоврядування, не наділяє позивачів повноваженнями звертатися до суду в загальних чи абстрактних інтересах правопорядку.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про порушення саме оспорюваним рішенням прав позивачів чи застосування такого рішення по відношенню до останніх. Наведені ж позивачами аргументи в цій частині є лише умоглядними припущеннями, які носять виключно ймовірнісний характер.

Крім того, ті порушення своїх прав та інтересів, про які стверджують позивачі, а саме, про те, що спірне рішення має виражені правові наслідки для території громади ті її жителів, які пов`язані з екологічною безпекою, оскільки будівництво сміттєсортувальної станції у селі призведе до негативного впливу, не можуть мати місце на цей час, оскільки за природою спірного рішення неможливо ствердити, що воно самостійно може породжувати окреслені позивачем ризики та порушувати права позивачів чи втручатися в їх захищені законом інтереси. Вимоги ж позивачів та їх обґрунтування вказують на намагання позивачів певним чином вирішити на майбутнє абстрактний спір щодо ймовірний порушень, що є неприйнятним.

Таким чином, суд відзначає, що не будучи учасником певних публічно-правових відносин, відповідно, не маючи реально існуючого спору в його межах, позивачі не мають належних підстав для вимоги щодо вирішення судом певних аспектів таких правовідносин, а також, позивачі не володіють універсальними контрольними чи наглядовими функціями та не наділені компетенцією забезпечувати публічний правопорядок (зокрема, оскаржуючи в судовому порядку ті рішення, які вони вважають неправомірним), тобто, вони не можуть діяти actio popularis.

У цьому контексті суд також зауважує, що в сфері містобудівної діяльності чинне законодавства встановлює спеціальні контрольні та наглядові механізми, призначені для недопущення існування порушень закону, що провадиться повноважними органами (як це визначено п.6 ч.1 ст.7, ст.ст.41, 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тощо), аналогічні інструменти є у сфері природоохоронного законодавства й т.п.

Тому, необхідно зазначити, що зібрані та досліджені матеріали цієї справи не підтверджують і не обґрунтовують реальне порушення оспорюваним рішенням прав, свобод чи інтересів позивачів й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Також суд відзначає, що стверджуване позивачами порушення, яке полягає в неврахуванні думки громадськості по питанню нового будівництва сміттєсортувальної станції на території земельної ділянки, кадастровий номер: 1221481000-01-024-0008 і прийнятті оспорюваного рішення, не знаходить ніякого нормативного обґрунтування, позаяк чинне законодавство, яке регламентує сферу містобудування та питання надання містобудівних умов та обмежень, не містить припису, який би визначав якусь обов`язкову форму громадської участі в цьому.

Суд вважає також за доцільне зазначити, що порушене позивачами питання екологічної безпеки як універсальної категорії та права на безпечне довкілля є безумовно важливим і надзвичайно серйозним, що вимагає зваженого та обґрунтованого підходу до його вирішення зі сторони всіх учасників справи. У той же час, «спекулювання» на цій темі без належного мотивування та підтвердження вимог, без узгодження їх з приписами чинного законодавства (що проявилося у ході даного судового процесу) є сумнівним з огляду інтересів суспільства. Суд відзначає, що при вирішенні таких спорів слід також враховувати принцип пропорційності, оскільки загальний інтерес громади міста також полягає в ефективному та сучасному поводженні з відходами, задовольняючи таким чином необхідні потреби міста, а не лише усуваючи певні індивідуальні незручності. Крім того, обов`язковим є доведення позивачами реально існуючого порушення своїх прав та інтересів як передумови для звернення за судовим захистом, наведення ними відповідних недоліків і невідповідностей оспорюваних дій чи рішень із чинним законодавством, а також визначення ефективних шляхів відновлення свого права чи захисту інтересу, що дало би змогу збалансовано оцінити дані обставини та прийняти не лише законне, а й справедливе рішення по суті спору. Однак позивачами таких базових засад не дотримано.

Суд також зазначає, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини в аспекті оцінки аргументів учасників справи (сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»), принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у рішенні в справі «Бочаров проти України», рішенні в справі «Федорченко та Лозенко проти України», рішенні в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду необхідно керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи не підтверджують та не обґрунтовують порушення оспорюваними діями та рішенням прав, свобод чи інтересів позивачів й не засвідчують можливість їх поновлення внаслідок вирішення цієї справи, а також не засвідчують належної обґрунтованості вимог, з якими звернулися до суду позивачі.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа-1: ОСОБА_6 , третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «УТИЛЬСЕРВІС ГРУП» про визнання протиправним та скасування рішення №07-43-VII від 23.10.2020 року відмовити.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник