Постанова

від 07.11.2023 по справі 580/3955/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3955/22 Суддя (судді) першої інстанції:

Валентина ТИМОШЕНКО

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаського міського голови від 10.08.2022 № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 11.08.2022;

- стягнути з Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.08.2022 по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 1 956,38 грн;

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 10.08.2022 № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 10.08.2022;

- стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2022 у розмірі 475 400 грн 34 коп;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Черкаської міської ради понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 300 грн.

У подальшому, відповідач подав до суду апеляційної інстанції заву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати та змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023.

Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із частиною першою статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 361 КАС підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною четвертою статті 361 КАС визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам адміністративного процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не можуть уважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 99901/400/20.

Так, звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, відповідач вказав про те, що після постановлення вказаного рішення йому стало відомо про проходження позивачем військової служби, а відтак, і отримання ним грошового забезпечення, що впливає на вирішення питання визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що був стягнутий судом апеляційної інстанції.

Заявником повідомлено, що про існування вказаного факту він достовірно дізнався із заяви позивача від 02.08.2023 та долученої до неї копії наказу про призначення позивача на посаду від 23.01.2023 №23.

Колегія суддів встановила, що під час апеляційного провадження матеріали справи не містили відомостей про проходження позивачем військової служби, а так само щодо отримання ним відповідного грошового забезпечення. Відтак, повідомлені заявником обставини є такими, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перевіряючи чи є наведені заявником факти та докази такими, що мають істотне значення для вирішення даного спору, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно частини третьої статті 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до абзацу другого пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Додатково суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що вказані висновки Пленуму Верховного Суду України стосуються середнього заробітку саме за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП), а не за час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП, частину третю якої було виключено Законом України від 20.12.2005 № 3248-IV).

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у разі прийняття судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, йому підлягає компенсація середнього заробітку за весь період з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі (у даному випадку - день прийняття судом рішення про поновлення). У свою чергу, при визначенні розміру такого середнього заробітку обов`язковому врахуванню заробіток, який отримувався працівником у цей період при виконанні іншої (нижчеоплачуваної) роботи, а так само і одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо. Норми частини третьої статті 119 КЗпПне містять приписів, які б спростовували такі висновки.

Відтак, наведена заявником інформація має істотне значення при вирішення даного спору в частині визначення належного до стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому повідомлені відповідачем обставини суд визнає нововиявленими для цілей вирішення спору у даній справі.

Так, у ході провадження щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами колегією суддів було встановлено, що позивач з 23.01.2023 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення та у період до 01.08.2023 ним було отримане грошове забезпечення у розмірі 296 209,81 грн.

За таких обставин, на користь позивача належало до стягнення 179190,53 грн (475 400,34 - 296 209,81) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у спірний період.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та зміни постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню.

Керуючись статтями 34, 243, 361-369 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 задовольнити частково.

Змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, замінивши у абзаці п`ятому резолютивної частини розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягується, з 475 400 (чотириста сімдесят п`ять тисяч чотириста) грн 34 коп. на 179 190 (сто сімдесят дев`ять сто дев`яносто) грн 53 коп.

В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя Є.В. Чаку

Повний текст постанови складений 07.11.2023.