Постанова

від 12.04.2024 по справі 580/3955/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2024 року

м. Київ

справа №580/3955/22

адміністративне провадження № К/990/41238/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 580/3955/22

за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявський Анатолій Леонідович,

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя Сорочко Є.О., суддів: Єгорова Н.М., Чаку Є.В.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (далі - відповідач 2, Департамент), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаського міського голови від 10 серпня 2022 року № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 11.08.2022;

1.3. стягнути з Департаменту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.08.2022 по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 1 956,38 грн;

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 10.08.2022 № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 10.08.2022; стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2022 у розмірі 475 400, 34 грн; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Черкаської міської ради понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 300 грн.

4. Відповідач 31.08.2023 подав до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати та змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 в частині визначеного судом розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача.

5. На обґрунтування цієї заяви відповідач вказує, що позивач з 23.01.2023 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення. Про існування вказаного факту відповідач дізнався із заяви позивача від 02.08.2023 та долученої до неї копії наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду від 23.01.2023 № 23.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2022 по 01.08.2023. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до статті 119 КЗпП України та з дня набрання чинності цим Законом частина третя вказаної статті не передбачає збереження за працівниками, призваними на військову службу середнього заробітку.

7. За таких обставин, відповідач уважає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача не відповідає положенням статті 119 КЗпП України в редакції, що діє з 19.07.2022. Відповідач уважає, що у цьому випадку, правові підстави для виплати позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який за своєю правовою природою є заробітною платою, з 19.07.2022 відсутні.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 заяву Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 задоволено частково, змінено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, замінивши у абзаці п`ятому резолютивної частини розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягується, з 475 400, 34 грн на 179 190, 53 грн. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 залишено без змін.

8.1. Задовольняючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі прийняття судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, йому підлягає компенсація середнього заробітку за весь період з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі (у даному випадку - день прийняття судом рішення про поновлення). При визначенні розміру такого середнього заробітку обов`язковому врахуванню підлягає заробіток, який отримувався працівником у цей період при виконанні іншої (нижчеоплачуваної) роботи, а так само і одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо. Норми частини третьої статті 119 КЗпП не містять приписів, які б спростовували такі висновки.

8.2. Суд апеляційної інстанції також врахував висновки, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, згідно з якими при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

8.3. За оцінкою суду цієї інстанції, наведена заявником інформація має істотне значення при вирішенні даного спору в частині визначення належного до стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому повідомлені відповідачем обставини суд визнає нововиявленими для цілей вирішення спору у даній справі.

8.4. Так, у ході провадження щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач з 23.01.2023 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення. У період з 23.01.2023 до 01.08.2023 ним отримане грошове забезпечення у розмірі 296 209,81 грн. У зв`язку із наведеним, за оцінкою суду апеляційної інстанції на користь позивача належало стягнути 179 190,53 грн (475 400,34 - 296 209,81) середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

8.5. Із посиланням на пункт 2 частини четвертої статті 368 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про необхідність часткового задоволення заяви відповідача та зміни постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за період з 10.08.2022 по 01.08.2023.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

9. Не погодившись із рішенням суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявський Анатолій Леонідович, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій сторона позивача, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 580/3955/22 та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023.

9.1. Так, касатор вказує, що в постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

9.2. Акцентує увагу на тому, що у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що наступне працевлаштування незаконно звільненого працівника на новій роботі не впливає на визначення розміру його середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку поновлення на раніше займаній посаді, а посилання судів на пункт 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 як на підставу для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу - є помилковими з урахуванням подальших змін у законодавстві.

9.3. За твердженнями касаційної скарги, ухвалюючи постанову про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 119 та 235 КЗпП України та дійшов помилкового висновку, про те, що стаття 119 КЗпП України з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-ІХ є підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок мобілізації позивача.

9.4. Касатор зауважує, що частина третя статті 119 КЗпП України встановлює додаткові гарантії для мобілізованих працівників, тобто осіб, які на день мобілізації мали статус працівника. Проте, на момент мобілізації (23.01.2023) трудові відносини ОСОБА_1 із роботодавцем були припинені, тобто ОСОБА_1 не мав статусу працівника та на нього не могли поширюватися приписи частини другої статті 119 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX. Натомість на осіб, які були незаконно звільнені і які за рішенням суду поновлюються на попередній роботі (посаді) поширюються спеціальні гарантії, передбачені частино. другою статті 235 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

9.5. Сторона позивача також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у справі № 580/3955/22 подана до суду Черкаським міським головою ОСОБА_2 , який не має статусу учасника справи, що залишилося поза увагою суду цієї інстанції.

9.6. У касаційній скарзі міститься клопотання про розподіл витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанції.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.01.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.04.2024 підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.

12. Від Черкаської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій цей відповідач проти її вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на необґрунтованість наведених й ній доводів.

12.1. Крім того, відповідачем 1 подано клопотання про зменшення заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної та касаційної інстанції, на обґрунтування якого вказує, що надані послуги адвоката не співмірні, ані зі складністю справи, ані з часом затраченим на виконання відповідних послуг, ані з обсягом наданих адвокатом робіт.

12.2. Від сторони позивача 11.04.2024 надійшла заява щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді апеляційної та касаційної інстанції із долученням доказів понесення таких витрат, зміст якої фактично відповідає змісту клопотанню, поданому із касаційною скаргою.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

14. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України (в редакції чинній станом на час розгляду заяви позивача) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

15. Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

16. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

17. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

18. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

19. Тобто, з вищевикладених норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

20. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

21. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

22. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

23. Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 06.03.2018 у справі № 484/2634/14-а, від 02.05.2018 у справі № 303/3535/16, від від 27.01.2022 у справі № 817/1643/18, від 23.06.2022 у справі № 820/1394/17.

24. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

25. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.

26. Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

27. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.08.2018 у справі № 552/137/15-ц та постанові від 07.09.2020 у справі № 820/5989/15.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 вказувала, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

29. У цій справі в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Черкаська міська рада зазначила як нововиявлену обставину - проходження позивачем з 23.01.2023 військової служби, а відтак, і отримання ним грошового забезпечення, що впливає на вирішення питання визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що був стягнутий судом апеляційної інстанції у постанові від 01.08.2023 у справі № 580/3955/22. Заявником повідомлено, що про існування вказаного факту він достовірно дізнався із заяви позивача від 02.08.2023 та долученої до неї копії наказу про призначення позивача на посаду від 23.01.2023 № 23.

30. Задовольняючи вказану заяву суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини є нововиявленими, під час апеляційного провадження матеріали справи не містили відомостей про проходження позивачем військової служби, а так само щодо отримання ним відповідного грошового забезпечення, а відтак, повідомлені заявником обставини є такими, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

31. У цій постанові суд апеляційної інстанції, проаналізувавши приписи статей 119 та 235 КЗпП України, дійшов висновку, що у разі прийняття судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, йому підлягає компенсація середнього заробітку за весь період з дня незаконного звільнення по день фактичного поновлення на роботі (у цьому випадку - день прийняття судом рішення про поновлення). Своєю чергою, при визначенні розміру такого середнього заробітку обов`язковому врахуванню заробіток, який отримувався працівником у цей період при виконанні іншої (нижчеоплачуваної) роботи, а так само і одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю тощо. Норми частини третьої статті 119 КЗпП України не містять приписів, які б спростовували такі висновки.

32. За наслідками перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, суд апеляційної інстанції змінив вказане судове рішення, замінивши у абзаці п`ятому резолютивної частини розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягується, з 475 400, 34 грн на 179 190,53 грн. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 залишив без змін.

33. Оцінюючи оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

34. Стаття 361 КАС України регламентує можливість перегляду остаточного судового рішення, порядок якого має свої особливості.

35. Інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення, якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.

36. Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

37. За обставин цієї справи спірні правовідносини у ній пов`язані з протиправним звільненням позивача, поновленням його на посаді та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

38. Верховний Суд звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата незаконно звільненому працівнику, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

40. Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

41. Вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

42. Указана норма права, окрім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

43. Оскільки предмет розгляду у цій справі охоплює правовідносини щодо поновлення позивача на посаді внаслідок його незаконного звільнення на підставі статті 235 КЗпП України, то визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється судом на підставі частини другої цієї статті.

44. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023, яка була предметом перегляду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції на підставі частини другої статті 235 КЗпП України вирішив питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнув на користь позивача за період з 10.08.2022 по 01.08.2023 - 475 400, 34 грн.

45. Водночас переглядаючи вказане судове рішення у цій частині суд апеляційної інстанції уважав, що проходження позивачем з 23.01.2023 служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення та у період до 01.08.2023 отримання ним грошового забезпечення у розмірі 296 209,81 грн є тією нововиявленою обставиною, що має істотне значення при вирішенні даного спору в частині визначення належного до стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

46. У цьому аспекті необхідно зазначити, що у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

47. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 29.10.2020 у справі № 826/676/16, від 21.01.2021 у справі № 2а-3490/10/1870, від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14, від 20.09.2023 у справі № 757/8304/22 та інших.

48. При цьому, врахування судом апеляційної інстанції судової практики у трудових спорах стосовно зменшення розміру компенсації на суми отриманих звільненими працівниками доходів за час вимушеного прогулу, яка ґрунтувалася на пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковою, про що, зокрема, вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 826/808/16.

49. Так, Велика Палата Верховного Суду таку практику визнала помилковою, оскільки викладені у пункті 32 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України від 20.12.2005 № 3248-IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

50. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 № 348).

51. Стаття 235 КЗпП України не передбачає підстав, на основі яких сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може бути зменшена. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 з 23.01.2023 був працевлаштований та отримував грошове забезпечення, як підставу для зменшення суми середнього заробітку, могли б бути слушними за іншого законодавчого регулювання, яке передбачало б таку умову/підставу для зменшення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

52. З огляду на зазначене, обставини, на які посилається відповідач у свої заяві, не є нововиявленими у розумінні статті 361 КАС України, а наведені у заяві обґрунтування не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

53. Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанцій дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для перегляду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 за нововиявленими обставинами в частині розміру суми середнього заробітку, оскільки законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за певних обставин.

54. Суд погоджується із доводами касаційної скарги щодо безпідставного застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини третьої статті 119 КЗпП України, адже, як вже вказувалося, питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу врегульовано приписами статті 235 КЗпП України, натомість положення статті 119 КЗпП України визначають гарантії працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.

55. Разом із тим, як встановлено судом апеляційної інстанцій, позивач згідно з наказом військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 № 23 призваний на військову службу під час проведення мобілізації в особливий період та призначений на посаду командира з 23.01.2023, тобто після його звільнення оскаржуваним у цій справі наказом від 10.08.2022 № 465-р(к), який було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023. Отже, на момент призову позивача останній не перебував у трудових відносинах із відповідачем і цей спір не стосувався дотримання роботодавцем гарантій мобілізованих працівників, визначених статтею 119 КЗпП України.

56. Таким чином суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення допустив неправильне застосування норм матеріального права при вирішення питання визначення розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме застосувавши положення статті 119 КЗпП України, якою врегульовано питання гарантії працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та яка відповідно не врегульовує питання стягнення середнього заробітку незаконно звільненому працівникові.

57. Отже, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного рішення.

58. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

59. Оскільки під час провадження за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 361 КАС України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 580/3955/22 необхідно скасувати та відмовити Черкаській міській раді в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023.

60. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме прийняття до розгляду заяви Черкаської міської ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка підписана головою міської ради ОСОБА_2 за відсутності на те відповідних повноважень, колегія суддів зазначає про таке.

61. Повноваження міського голови визначені частині четвертій статті 42 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 14 якої встановлено, що міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

62. Згідно з частиною четвертою статті 55 КАС України територіальна громада бере участь у справі через орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу місцевого самоврядування), або через представника.

63. При цьому, з 05.04.2023 суди отримали автоматичний доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДР) у кабінеті судді Електронного суду, що надає процесуальну можливість суду перевірити повноваження підписанта, зокрема, заяви в інтересах Черкаської міської ради.

64. Відповідно до підпунктів б), в) пункту 2 частини першої статті 356 КАС України у постанові суду касаційної інстанції зазначається про: новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

65. Стороною позивача надіслано до Суду 31.01.2024 клопотання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанції у розмірі 16380,00 грн та 30940,00 грн відповідно.

66. До вказаного клопотання додано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме копію: додаткової угод від 03.12.2023, якою продовжено строк дії Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022 № 5/22; Акта приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 31.01.2023, укладеним в електронній формі та підписаним сторонами шляхом накладання кваліфікованих електронних підписів; деталізований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести в суді касаційної інстанції від 31.01.2024.

67. В матеріалах справи також наявні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а саме деталізований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести в суді касаційної інстанції від 23.09.2023; копію Акта приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 23.09.2023.

68. Відповідачем до Суду подано клопотання про зменшення заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної та касаційної інстанції, на обґрунтування якого вказує, що надані послуги адвоката не співмірні, ані зі складністю справи, ані з часом затраченим на виконання відповідних послуг, ані з обсягом наданих адвокатом робіт.

69. Вирішуючи вказане клопотання, Суд виходить з такого.

70. Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

71. Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

72. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

73. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

74. Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

75. Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

76. Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

77. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

78. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

79. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

80. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

81. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

82. Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

83. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

84. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

85. Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

86. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

87. У вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

88. Згідно з поданими стороною позивача доказами, адвокат Чернявський А.Л. надав таку правову допомогу, пов`язану із переглядом справи у суді апеляційної інстанції: підготовка та надсилання до суду та відповідачам заперечень на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами у справі № 580/3955/22, що становить 10920,00 грн (4 год/2730,00 грн за годину); підготовка та надсилання до суду та відповідачам заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що становить 1365,00 грн (0,5 год/2730,00 грн за годину); підготовка та надсилання до суду та відповідачам заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, що становить 1365,00 грн (0,5 год/2730,00 грн за годину); підготовка та участь у судовому засіданні 2730,00 грн (1 засідання). Всього вартість наданих послуг становить 16380,00 грн.

89. Згідно з поданими стороною позивача доказами, адвокат Чернявський А.Л. надав таку правову допомогу, пов`язану із переглядом справи у суді касаційної інстанції: підготовка та надсилання до суду та відповідачам касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції у справі № 580/3955/22, що становить 29120,00 грн (8 год/3640,00 грн за годину); підготовка та надсилання до суду та відповідачам заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, що становить 1820,00 грн. Всього вартість наданих послуг становить 30940,00 грн.

90. Відповідно до наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 02.09.2022 № 5/22 адвокат Чернявський А.Л. взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_1 з метою захисту інтересів позивача та представництва його інтересів в судіх.

91. Згідно з пунктом 3.2 цього Договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору, що складає його невід`ємну частину.

92. Додатком № 1 до вказаного Договору визначено, що сторони погодили, що гонорар адвоката визначається на умовах погодинної оплати. Вартість витрат на правову допомогу (гонорар) за одну годину роботи Адвоката становить 50% від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», що визначається на момент підписання Договору про надання правової допомоги, збільшеного з коефіцієнтом « 1,4», що враховує наявність в Адвоката наукового ступеня кандидата юридичних наук та вченого звання доцента.

92.1. Розмір гонорару Адвоката за 1 годину роботи, визначений в пункті 2 цього додатку до Договору складає 1820,00 грн.

92.2. Розмір гонорару Адвоката за 1 годину роботи, визначений в пункті 2 цього додатку до Договору, у разі апеляційного перегляду збільшується з коефіцієнтом « 1,5».

92.3. Розмір гонорару Адвоката за 1 годину роботи, визначений в пункті 2 цього додатку до Договору, у разі касаційного перегляду збільшується з коефіцієнтом « 2,0».

93. Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін(пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

94. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

95. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

96. Застосовуючи такі висновки, колегія суддів оцінює характер роботи, про виконання якої зазначено в Акті виконаних робіт та деталізованому розрахунку і вважає, що витрачений адвокатом час кількістю 8 год з оцінкою вартості у 29120,00 грн, не є співмірним із обсягом наданої адвокатом правової допомоги, яка полягала у підготовці касаційної скарги, зміст якої фактично відповідає змісту заперечень на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також не в повній мірі відповідає критеріям необхідності і пропорційності до предмета спору і складності справи. Отже, заявлений до відшкодування розмір витрат, понесених в суді касаційної інстанції підлягає зменшенню.

97. З огляду на вищезазначене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи обставини конкретно цієї справи, суть виконаних послуг, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, впливу наданих послуг на кінцевий результат розгляду справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції у сумі 8000,00 грн та в суді касаційної інстанції в сумі 10000,00 грн. На переконання колегії суддів саме такий розмір є співмірним відповідно до критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявський Анатолій Леонідович, задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 580/3955/22 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року відмовити.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської міської ради (Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36, 18001, ЄДРПОУ 25212542) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду