Ухвала

від 17.01.2024 по справі 580/3955/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 січня 2024 року

м. Київ

справа №580/3955/22

адміністративне провадження № К/990/41870/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 580/3955/22 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач 1), Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Черкаського міського голови від 10 серпня 2022 року № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 11 серпня 2022 року;

- стягнути з Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 серпня 2022 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 1 956,38 грн;

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаського міського голови від 10 серпня 2022 року № 465-р(к) «Про припинення служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з 10 серпня 2022 року. Стягнуто з Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2022 року у розмірі 475 400 грн 34 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок Черкаської міської ради понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 47 300 грн.

У подальшому, відповідач 1 подав до суду апеляційної інстанції заву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив скасувати та змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року заяву Черкаської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року задоволено частково. Змінено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року, замінивши у абзаці п`ятому резолютивної частини розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягується, з 475 400 грн 34 коп. на 179 190 грн 53 коп. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, Черкаська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

04 січня 2024 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 580/3955/22.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В уточненій касаційній скарзі в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано статті 119, 235 КЗпП України без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Також, скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 02 лютого 2022 року у справі №761/25817/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 564/2340/19, від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 516/268/15-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 761/43372/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 316/1602/17 щодо застосування пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, яку просить врахувати скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16 зроблено правовий висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача. Крім того, суд зазначає, що поновлення на роботі, тобто вона не має статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України не виникли, що узгоджується з правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 761/1812/16-ц (провадження №61-5745св18). Ні КЗпП України, ні Законом України №108/95-ВР "Про оплату праці" не передбачено відповідальності роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні."

У справах №761/25817/20, № 564/2340/19, № 757/28453/14-ц, № 664/2820/15-ц, № 516/268/15-ц, № 761/43372/16-ц, № 316/1602/17, № 9901/743/18 предметом спору було звільнення позивачів із займаних посад на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Натомість у цій справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції переглядав судове рішення за нововиявленими обставини в частині вирішеної судом вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та застосовуючи статтю 119 КЗпП України, та зменшуючи розмір цього середнього заробітку, встановив, що позивач з 23 січня 2023 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення та у період до 01 серпня 2023 року ним було отримане грошове забезпечення у розмірі 296 209,81 грн, а відтак наведена заявником інформація має істотне значення при вирішення цього спору в частині визначення належного до стягнення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, в частині позовних вимог щодо оскаржуваного розпорядження відповідача про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року не була предметом перегляду суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, і відповідно питання звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України не було предметом розгляду та оцінки судом апеляційної інстанції.

Тому наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а також врегульовуються іншими нормами матеріального права, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судове рішення у цій справі ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є безпідставними.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 18 грудня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Черкаської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 580/3955/22 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов