Ухвала

від 02.11.2023 по справі 308/9514/13-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/9514/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

за участі секретаря: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 травня 2015 року, головуючий суддя Івашкович І.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ЗАТ «Промінвестбанк»), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 150 000 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 26 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0799 га на

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Між ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «Кредитні ініціативи»17 грудня 2012 року укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло права вимоги, зокрема за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.

Позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, тому станом на 28 лютого 2013 року має прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 132 123,37 грн та зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30 530,15 грн.

На підставі викладеного,ТОВ «Кредитні ініціативи» просилоу рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,0799 га, розташовану на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 26 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитом у розмірі 132 123,37 грн та заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 30 530,15 грн., шляхом зверненнястягнення напредмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 27 березня 2007 року нерухоме майно, земельну ділянку площею 0,0799 га на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок, на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 1 626,54 грн судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка, на яку звернуто стягнення рішенням суду першої інстанції, є спільним сумісним майном подружжя, тому внаслідок її реалізації будуть порушені права співвласника земельної ділянки ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі. Крім того, у червні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На постанову Закарпатського апеляційного суду 16 грудня 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу задоволено частково.

Постанову Закарпатськогоапеляційного судувід 16грудня 2019рокускасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 352 ЦПК Україниучасники справи, а такожособи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23 січня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянкусерії ЗК № 048281від 25 травня 2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0799 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У зазначеному правовстановлюючому документі вказано, що земельна ділянка набута ОСОБА_2 у власність на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

27 березня 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк», назву якого змінено на ПАТ «Промінвестбанк», та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 150 000 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 26 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0799 га на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

29 січня 2008 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору про іпотечний кредит, відповідно до умов якого збільшено розмір кредиту до 400 000 грн.

Крім того, 01 лютого 2008 року між ними укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, у якому іпотекодавець погодився відповідати за кредитними зобов`язаннями у розмірі 400000 грн.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло права вимоги, зокрема за вищевказаними договорами.

Позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, тому, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 28 лютого

2013 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 132 123,37 грн та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30 530,15 грн.

05 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у даній справі № 308/9514/13-ц (провадження № 61-2406св20) вказав, що: «відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Право подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя врегульовано в статті 65 СК України. Дружина, чоловік розпоряджуються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Вбачається, що ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

Відповідно до пункту 2. 1. 7 іпотечного договору предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, не є часткою або внеском у спільну господарську діяльність (а. с. 17, т. 1).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областівід 13 листопада 2019 року, яка набрала законної сили у справі№ 308/6350/19, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя повернуто позивачу.

Встановлено, що земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, набута ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 27 березня 2007 року предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,0799 га, розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На земельній ділянці розташований незавершений будівництвом житловий будинок (а. с. 17,т. 1).

Вказаний договір іпотеки є чинним,сторони договору, в тому числі і ОСОБА_1 , його дійсність не піддавали сумніву і в судовому порядку він не визнавався недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною шостою статті 6 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Однак, як було заначено ВС у постанові, права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на відчуження чи на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі.

За таких обставин, враховуючи ту обставину, що права одного з подружжя, який надавав тільки згоду на вчинення договору іпотеки спільного майна, але не був стороною договору, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір, і є відповідачем у справі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваним рішенням суду права апелента ОСОБА_1 не зачіпаються.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувались. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За таких обставин, враховуючи, що судовим рішеннямпитання про права та обов`язки ОСОБА_1 не вирішувались, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 362, ст. 381, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 травня 2015 рокуу справі за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Кредитні ініціативи»до ОСОБА_2 про зверненнястягнення напредмет іпотеки -закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 9 листопада 2023 року.

Головуючий

Судді