Постанова

від 02.12.2020 по справі 308/9514/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 308/9514/13-ц

провадження № 61-2406св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка не брала участі у справі та звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Собослой Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 27 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ЗАТ Промінвестбанк ), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ Промінвестбанк ), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 150 000 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 26 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ЗАТ Промінвестбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0799 га на

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Між ПАТ Промінвестбанк і ТОВ Кредитні ініціативи 17 грудня 2012 року укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло права вимоги, зокрема за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.

Позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, тому станом на 28 лютого 2013 року має прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 132 123,37 грн та зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30 530,15 грн.

На підставі викладеного, ТОВ Кредитні ініціативи просило у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,0799 га, розташовану на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 26 травня 2015 року (в складі судді Івашковича І. І.) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитом у розмірі 132 123,37 грн та заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 30 530,15 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору від 27 березня 2007 року - нерухоме майно, земельну ділянку площею 0,0799 га на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок, на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи 1 626,54 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, тому позивач, який набув права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, має право звернути стягнення на іпотечне майно - земельну ділянку площею 0,0799 га на АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, у червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка, на яку звернуто стягнення рішенням суду першої інстанції, є спільним сумісним майном подружжя, тому внаслідок її реалізації будуть порушені права співвласника земельної ділянки ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі.

Крім того, у червні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Стягнуто з ТОВ Кредитні ініціативи на користь ОСОБА_2 1 152,60 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предмет іпотеки - земельна ділянка та розташований на ній незавершений будівництвом будинок, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 .

Оскільки звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки має наслідком відчуження нерухомого майна на прилюдних торгах, тому всі співвласники цього майна обов`язково залучаються до участі у справі як співвідповідачі.

Проте, даний позов пред`явлено без залучення всіх обов`язкових відповідачів, що є безумовною підставою для відмови у його задоволенні згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ Кредитні ініціативи просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права .

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка набута

ОСОБА_1 за договором дарування, тому це майно є його особистою приватною власністю, проте апеляційний суд не правильно застосував норми матеріального права та помилково вважав зазначену земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки права ОСОБА_2 шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки не порушені, тому внаслідок ухвалення судового рішення судом першої інстанції законні права та інтереси ОСОБА_2 не порушуються.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що земельна ділянка та житловий будинок є різними та окремими об`єктами права власності. Крім того, ОСОБА_2 не надано до суду доказів, що незавершений будівництвом житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя на момент подання апеляційної скарги. В матеріалах справи відсутні докази, що цей будинок зданий в експлуатацію, а також, що цей будинок існує.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалася на те, що саме земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності, а також, що вона подала до суду позов про поділ спільного майна подружжя, та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки у праві спільної власності подружжя. Проте, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не зазначала, що незавершений будівництвом житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, тому апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги, при цьому встановив обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами, а оскаржувана постанова ґрунтується на припущеннях.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначила, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив ТОВ Кредитні ініціативи у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу .

29 квітня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 січня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 048281від 25 травня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0799 га, розташованої на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У зазначеному правовстановлюючому документі вказано, що земельна ділянка набута ОСОБА_1 у власність на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

27 березня 2007 року між ЗАТ Промінвестбанк , назву якого змінено на ПАТ Промінвестбанк , та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 150 000 грн зі сплатою 16 % річних на строк до 26 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

ЗАТ Промінвестбанк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0799 га на

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незавершений будівництвом будинок.

29 січня 2008 року між ЗАТ Промінвестбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору про іпотечний кредит, відповідно до умов якого збільшено розмір кредиту до 400 000 грн.

Крім того, 01 лютого 2008 року між ними укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, у якому іпотекодавець погодився відповідати за кредитними зобов`язаннями у розмірі 400 000 грн.

17 грудня 2012 року між ПАТ Промінвестбанк і ТОВ Кредитні ініціативи укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого останнє набуло права вимоги, зокрема за вищевказаними договорами.

Позичальник належним чином не виконав свої кредитні зобов`язання, тому, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 28 лютого

2013 року утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 132 123,37 грн та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30 530,15 грн.

27 квітня 2013 року ТОВ Кредитні ініціативи звернулося до ОСОБА_1 з повідомленням про усунення порушень та вимогою про добровільне звільнення предмета іпотеки, в якому повідомляло, що у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору станом на 28 лютого 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 162 653,52 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 132123,37 грн та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 30530,15 грн, просило сплатити борг протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше 37 днів з моменту відправлення цієї вимоги. У разі несплати заборгованості позивач просив звільнити предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0,0799 га на АДРЕСА_1 .

05 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказувала, що земельна ділянка площею 0,0799 га, розташована на АДРЕСА_1 , на яку звернуто стягнення судовим рішенням у цій справі, належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, тому суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки.

Також зазначала, що у червні 2019 року, тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, вона звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя.

З вказаними доводами ОСОБА_2 погодився апеляційний суд, та дійшов висновку, що вказана земельна ділянка та розташований на ній незавершений будівництвом будинок, які є предметом іпотеки, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, оскільки набуті ними під час перебування у шлюбі.

Проте, за змістом статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Убачається, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

Відповідно до пункту 2. 1. 7 іпотечного договору предмет іпотеки не знаходиться у спільній власності, не є часткою або внеском у спільну господарську діяльність (а. с. 17, т. 1).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 листопада 2019 року, яка набрала законної сили, у справі № 308/6350/19 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя повернуто позивачу.

Як встановлено вище, земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, набута ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 27 січня 2006 року.

Згідно з пунктом 1.2 іпотечного договору від 27 березня 2007 року предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,0799 га, розташована на АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На земельній ділянці розташований незавершений будівництвом житловий будинок (а. с. 17, т. 1).

Вказаний договір іпотеки є чинним,сторони договору, в тому числі і ОСОБА_2 , його дійсність не піддавали сумніву і в судовому порядку він не визнавався недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про іпотеку , у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Частиною шостою статті 6 Закону України Про іпотеку , у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Вирішуючи спір та зазначаючи, щопісля отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки на ній споруджено незавершений будівництвом будинок (що і було передано в іпотеку), таке будівництво здійснювалося у період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків, які ґрунтуються на припущеннях, що у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побудували на земельній ділянці, яка передана в іпотеку, житловий будинок з огляду на таке.

У матеріалах справи відсутній договір дарування від 27 січня 2006 року або належним чином засвідчена копія, тому апеляційний суд не досліджував зазначений правочин, що призвело до невстановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема на яких умовах ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, чи знаходився на цій земельній ділянці, на момент дарування земельної ділянки, незавершений будівництвом житловий будинок, чи здійснювалася згодом добудова до будинку, який передано в іпотеку разом із земельною ділянкою, та чи приймала участь у добудові ОСОБА_2 .

Вказане має суттєве значення для правильного вирішення справи та встановлення судом апеляційної інстанції обставин чи порушені рішенням суду першої інстанції права та обов`язки ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

Ураховуючи принцип безпосередності, судове рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, того, що спірне майно, яке є предметом іпотеки, є спільним сумісним майном подружжя.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення положень статті 367 ЦПК України не дослідив докази, що стосуються фактів, на які посилалася ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, а висновок, що рішенням місцевого суду у цій справі порушені права та інтереси дружини іпотекодавця - ОСОБА_2 , є передчасним.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не врахував вищевказаних обставин та вимог процесуального законодавства, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, що призвело до неправильного вирішення справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції у повному обсязі не встановлено, не надано належної правової оцінки зібраним

у справі доказам у сукупності, тому спір залишився не вирішеним судом відповідно до вимог закону.

Крім того, за наявності правових підстав апеляційний суд відповідно до пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України не позбавлений права залучити ОСОБА_2 як третю особу, у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на її права та обов`язки особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню

з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська