ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1047/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури Дичко В.О. службове посвідчення №073432 від 01.03.2023, наказ №1974к від 14.09.2020
від позивача - Явченко Д.В. розпорядження №226К від 06.03.2023, розпорядження №421 від 18.05.2020
від відповідача Молодецький Р.А., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1279784 від 29.08.2023
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2023, проголошене о 14:30:49 суддею Сулімовською М.Б. у м. Одесі, повний текст якого складено 14.08.2023
у справі № 916/1047/23
за позовом Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до скаржника
про стягнення 394 766,54 грн. та
В С Т А Н О В И В:
У березні 2023 року Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Є.С.А. КОМПАНІ" про стягнення з останнього 394 766,54 грн. безпідставно збережених коштів через безоплатне використання земельної ділянки комунальної власності.
Позовні вимоги обґрунтовано обставиною безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, чим відповідач збільшує власні статки, а територіальна громада м.Одеси в особі Одеської міської ради втрачає, оскільки не отримує кошти від орендної плати. За твердженнями прокурора, порушення відповідачем почалося з 12.08.2020, тобто з моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:16:001:0001, загальною площею 0,4140 га за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а, на якій розташовано нерухоме маймо у вигляді нежитлових будівель та споруд площею 1081,6 кв.м., що належать на праві власності відповідачу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та стягнуто з ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" на користь Одеської міської ради 394 766,54 грн. безпідставно збережених коштів за використання зазначеної земельної ділянки комунальної власності, а також стягнуто з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури 5 921,50 грн. судового збору.
Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується відповідач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції залишені поза увагою наявні в матеріалах справи письмові докази, які свідчать про те, що після подання прокурором звернення від 13.12.2022 Одеською міською радою була розпочата робота щодо збору матеріалів для самостійного звернення до суду. Так, 24.02.2023 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом №01-19/227 повідомив Малиновську окружну прокуратуру про спрямування запитів до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області та Департаменту фінансів Одеської міської ради для отримання інформації, необхідної для подання позову до суду, водночас 10.03.2023 Малиновська окружна прокуратура прийняла рішення про самостійне звернення із відповідним позовом за відсутності підстав в наведеній ситуації для представництва інтересів органу прокуратурою.
Апелянт зазначає, що твердження скаржника про факт використання відповідачем земельної ділянки розміром 0,414 га, з чим погодився суд першої інстанції, є необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами, оскільки зазначена площа земельної ділянки є лише бажаним розміром, який хоче отримати відповідач у користування, а площа земельної ділянки, якою він фактично користується, дорівнює площі придбаної ним нерухомості, яка співпадає з площею забудови та складає 1 081,6 кв.м.
Також скаржник зазначає, що висновок суду про те, що площа земельної ділянки, яка використовується відповідачем підтверджена Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, оскільки наявний в матеріалах справи Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку не містить відомості про користувача вказаної земельної ділянки. Вказаний витяг виданий за запитом ФОП Павленко О.В. в процесі підготовки землевпорядної документації.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції проігноровано факт звільнення відповідача, як платника єдиного податку від оплати земельного податку, а отже і сплати за землю.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає про те, що доводи апелянта про не доведення прокурором бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є необґрунтованими, оскільки Одеській міській раді було відомо про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а, проте жодних дій, спрямованих на стягнення в судовому порядку безпідставно збережених за користування земельною ділянкою коштів, власник земельної ділянки не здійснював протягом тривалого часу. Також прокурор зазначає про обов`язок відповідача, як власника нежитлових будівель та споруд, які розташовані за адресою м. Одеса, вул. Дальницька 48-а, оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:16:001:0001, площею 0,4140 га, виник з моменту формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а саме з 12.08.2020 в порядку вимог ст.ст. 123,124 ЗК України, та звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом законно стягнуто з відповідача не суму земельного податку, а суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Одеси та право користування якою відповідачем до теперішнього часу не оформлено. За таких обставин на переконання прокурора, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія судів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухала пояснення представників всіх учасників справи у судовому засіданні, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ"Є.С.А. КОМПАНІ" з 16.04.2019 є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 1081,6 кв.м., що в цілому складаються з контори літ. "А", майстерні літ. "Б", складів літ. "Г", "И", пульту управління літ. "Е", електроцеху літ. "Ж", інструментальної літ. "З", побутової літ. "Л", вбиральні-душа літ. "К", підсобної літ. "б", навісу літ. "Д", огорожі 1-3, мостіння І, бетонозмішувача ІІ, що розташовані за адресою: вул.Дальницька, 48-а, м.Одеса, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 955651051000, що підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №325771234 від 14.03.2023.
Право власності на нежитлові будівлі та споруди по вул. Дальницька, 48-а, в м.Одеса зареєстровано за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу майна спільної власності і територіальних громад сіл, селищ та міст в області шляхом викупу №324 від 16.04.2019.
У вересні 2019 року ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" звернулося до Одеської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення в довгострокову оренду товариству земельної ділянки орієнтовною площею 0,4250 га, що розташована в м.Одеса, по вул. Дальницька, 48-а (уточнене клопотання було скеровано позивачу 30.09.2019 - а.с.62-63).
Рішенням Одеської міської ради від 30.10.2019 №5431-VII (а.с.66) надано дозвіл ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,4250 га, за адресою м.Одеса, по вул. Дальницька, 48-а, цільове призначення - J.11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-складських будівель; зобов`язано ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин, розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Проте, як слідує з листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 22.12.2022 №01-19/1642 (а.с.73), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у квітні 2021 року було розглянуто та повернуто ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" на доопрацювання із зауваженнями. Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 11.01.2023 №01-19/1642, 1719 (а.с.74), рішення про передачу ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" в оренду земельної ділянки площею 0,414 га за адресою: м.Одеса, вул.Дальницька, 48-а Одеською міською радою не приймалось.
Земельна ділянка площею 0,4140 га за адресою вул.Дальницька, 48-а, м.Одеса, цільове призначення - J.11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-складських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:16:001:0001, з 12.08.2020 сформована та зареєстрована у встановленому порядку, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-510095174202 від 28.12.2022, при цьому в справі не міститься доказів того, що підставою такої реєстрації був проект землеустрою, розроблений на замовлення відповідача.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с.39): нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:16:001:0001, станом на 27.12.2022, становить 5 819 947,56 грн.
Відповідно до рішення Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі" №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) (а.с.82-86), розмір ставки орендної плати за відповідну земельну ділянку, за цільовим використанням останньої, становить 3% від нормативної грошової оцінки.
11.01.2023 за вих. №01-13/49 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради скерував на адресу відповідача вимогу (а.с.87-88) про відшкодування 395 619,90 грн. безпідставно збережених коштів територіальної громади м.Одеса за користування земельною ділянкою, яка залишилась без реагування належного реагування. Також, згідно листа Головного управління ДПС в Одеській області від 14.02.2023 №2003/5/15-32-04-06-05 (а.с.79), ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" за період з 12.08.2020 по грудень 2022 включно оплату за землю (орендна плата та земельний податок) за земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:16:001:0001 не здійснювало.
Обставини безпідставного збереження коштів відповідачем та невжиття позивачем заходів щодо їх примусового стягнення зумовили звернення прокурора до суду із даним позовом.
Пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому, згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 та 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17 та від 04.02.2019 у справі №922/3409/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Таким чином, положення глави15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19), у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 та №922/5468/14.
Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Як вбачається, земельна ділянка площею 0,414 га, за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти з відповідача у Державному земельному кадастрі була зареєстрована 12.08.2020 із кадастровим номером 5110137300:16:001:0001.
ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" є фактичним користувачем земельної ділянки, площею 1081,6кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а, з 16.04.2019, тобто після набуття права власності на нерухоме майно, при цьому позивачем не доведено, що відповідне нерухоме майно розміщено на земельній ділянці більшою площею, а саме 0,4140 га з кадастровим номером 5110137300:16:001:0001, за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а.
Матеріалами справи дійсно підтверджується, що відповідач намагався отримати в оренду земельну ділянку для обслуговування придбаної ним нерухомості дещо більшої площі, а саме 0,4250 га, і спрямовував клопотання до органу місцевого самоврядування для отримання у майбутньому відповідних прав користування. Рішенням Одеської міської ради від 30.10.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено можливість розробки проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0,414 га. Проте, рішення про передачу її йому в оренду не було прийнято.
Водночас з наявних в матеріалах справи доказів, а також Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,4140 га з кадастровим номером 5110137300:16:001:0001 не можливо встановити, що лише відповідач користується усією площею відповідної земельної ділянки, оскільки відповідний Витяг містить лише відомості про формування земельної ділянки, площу та її кадастровий номер, але в ньому не має жодних відомостей про користувача вказаної земельної ділянки.
В той же час, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.25-33) вбачається, що за зазначеною адресою мають власність інші суб`єкти господарювання, зокрема: ТОВ «ЛЮНАКС», Приватна фірма «КосВАС», Мале приватне підприємство «АГРЕК», на що господарський суд першої інстанції уваги не звернув, тому колегія суддів вважає доводи апелянта частково слушними.
Таким чином, в межах періоду з 12.08.2020 по 31.12.2022, за який прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, правомірним та підтвердженим належними доказами є лише стягнення таких коштів за користування земельною ділянкою площею 1081,6кв.м, що дорівнює площі придбаної відповідачем нерухомості.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (частина 1 підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України).
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Згідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с.39): нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5110137300:16:001:0001, станом на 27.12.2022, становить 5 819 947,56 грн.
Відповідно до рішення Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі" №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) (а.с.82-86), розмір ставки орендної плати за відповідну земельну ділянку, за цільовим використанням останньої, становить 3% від нормативної грошової оцінки.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором нараховано суму безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 12.08.2020 по 31.12.2022 у сумі 394 766,54 грн. за земельну ділянку площею 4140 кв. м., при цьому враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено факт користування відповідачем лише 1081,6кв.м з цієї площі (що становить 26,11% від загальної площі земельної ділянки), то правомірним відповідно є стягнення з відповідача лише 103 073,5грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, площею 1081кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції проігноровано факт звільнення відповідача, як платника єдиного податку від оплати земельного податку, а отже і сплати за землю, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходиться його майно, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Щодо тверджень скаржника про відсутність у прокурора підстав у даній справі для представництва інтересів Одеської міської ради суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2022 заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Одеської міської ради із запитом №51-8130ВИХ-22 в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", та, фактично, надав міській раді можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема для вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - вжиття заходів із досудового врегулювання спору або подання відповідного позову.
У подальшому, а саме 13.02.2023, прокурор знову звернувся з листом за №51-1025ВИХ-23 до Одеської міської ради, у якому повторно зазначив про безпідставне збереження коштів ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" через користування земельною ділянкою без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав.
Листом від 24.02.2023 №01-19/227 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив прокурора, що після отримання відповідей на скеровані запити стосовно нарахування та сплати товариством земельного податку, Департаментом буде опрацьовано питання щодо звернення до Юридичного департаменту міськради стосовно звернення до суду з позовною заявою.
10.03.2023 листом №51-1798ВИХ-23 прокурор повідомив Одеську міську раду про підготовку позову та про те, що він буде поданий до Господарського суду Одеської області.
В даному випадку позов подано до суду 16.03.2023, що свідчить про те, що Одеська міська рада, на адресу якої прокурором скеровувалось два листи №51-8130ВИХ-22 від 13.12.2022 та №51-1025ВИХ-23 від 13.02.2023, з моменту повідомлення прокурором не вживала заходів до захисту порушених інтересів територіальної громади.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ТОВ "Є.С.А. КОМПАНІ" слід частково задовольнити, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2023 у даній справі частково скасувати, виклавши резолютивну частину у новій редакції.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
І. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ" задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2023 у справі №916/1047/23 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ" на користь Одеської міської ради 103 073,5грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 1081 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-а.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ" на користь Одеської обласної прокуратури 1 546,10 грн. судового збору, сплаченого за подання позову.
В іншій частині позову відмовити.»
ІІ. Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.С.А. КОМПАНІ" 6 563,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням повних реквізитів сторін.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.11.2023 о 12.40
Головуючий суддяГ.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Я.Ф. Савицький
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.11.2023 |
Оприлюднено | 13.11.2023 |
Номер документу | 114787526 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Разюк Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні