Постанова
від 01.11.2023 по справі 920/996/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. Справа№ 920/996/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липоводолинської селищної ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 (повний текст рішення складено та підписано 17.04.2023)

у справі № 920/996/22 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Липоводолинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери-2009"

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Липоводолинська селищна рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери-2009" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Липоводолинська селищна рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 у даній справі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги, той факт що основною підставою стосовно надання пропозиції укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017 в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою стала зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності, що безпосередньо передбачено п. 12 вищезазначеного договору.

При цьому, на думку позивача, місцевий господарський суд не прийняв до уваги норми Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" стосовно того, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливості такої зміни, тому положення відповідних п.п. 5, 9, 11 спірного договору мають бути викладені у запропонованій редакції позивача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що договором оренди земельної ділянки від 15.08.2017 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.

Разом з тим посилаючись на судову практику, відповідач зазначає, що спірне рішення селищної ради може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що безпосередньо узгоджується з принципом свободи договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 920/996/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/996/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Липоводолинської селищної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 у справі № 920/996/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В.; призначено справу № 920/996/22 до розгляду на 26.07.2023.

26.07.2023 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 розгляд справи № 920/996/22 призначено на 09.10.2023.

09.10.2023 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 розгляд справи № 920/996/22 призначено на 01.11.2023.

В судове засідання, яке відбулося 01.11.2023, представники сторін не з`явилися, про час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, а саме шляхом направлення процесуального документу на їхню електронну адресу та/або в електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа - ухвали суду від 11.10.2023.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Липоводолинською селищною радою (позивачем) неодноразово направлявся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнери-2009" (відповідача) лист-повідомлення з пропозицією щодо укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017.

Відповідно до листа-повідомлення від 17.06.2021 № 02-25/150 позивач просив відповідача терміново звернутися до Липоводолинської селищної ради з метою перегляду умов договорів оренди землі під господарськими дворами, які перебувають у його користуванні на території Липоводолинської територіальної громади.

Суд першої інстанції зазначив, що у вищезгаданому листі позивачем було неконкретизовано, саме про яку земельну ділянку йде мова відносно заявленого предмету позовних вимог (йде мова про всі господарські двори, які орендовані відповідачем).

Крім цього, місцевий господарський суд наголосив на тому, що цим листом не передбачено переліку додатків, а тому позивачем, зокрема й будь-якими іншими доказами, не доведено, що останнім направлявся проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі відповідачу.

Відповідно до листа-повідомлення Липоводолинської селищної ради від 04.01.2022 № 02-25/18 позивач повторно просив відповідача звернутися до Липоводолинської селищної ради з метою перегляду умов, договорів оренди землі під господарськими дворами, які перебувають у його користуванні на території Липоводолинської територіальної громади. Ніяких додатків до даного листа позивачем до позову не було додано.

Як доказ направлення вказаних листів позивач долучив до позовної заяви форми 119 про вручення поштового відправлення від 23.06.2021 та від 10.01.2022, проте відсутні форми 10 опис вкладення до цінних листів, які перевіряє працівник поштового відділення та один примірник вкладає до листів отримувачів, а інший віддає відправнику.

Відповідач не заперечував про те, що отримував дані листи, але зазначив, що проекти додаткових угод до них позивачем не додавалися. Доказів протилежного матеріали справи не містять, тому посилання позивача на "мовчазну згоду" відповідача щодо запропонованих умов договору оренди суд першої інстанції не поклав в основу висновків у справі за недоведеністю.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 відмовлено у задоволенні позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Положеннями ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і в межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Статтею 83 Земельного кодексу України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 632, 651, 653 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі" за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, рішення ради про встановлення ставок з орендної плати є обов`язковим для відповідача за умови погодження сторонами у договорі можливості перегляду розміру орендної плати у разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що можливість зміни орендної плати передбачена п. 12 договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017, однак підстави, вказані позивачем для зміни умов договору, вказаним пунктом не передбачені.

Відповідно до п. 12 договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017 не передбачено такої підстави для зміни розмірів орендної ставки, як прийняття орендодавцем рішення про зміну розмірів орендної ставки.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На спростування доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

Отже, рішення міської ради, яким визначені розміри орендної плати, може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18.

Однак, як згадано вище, положеннями п. 12 договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017 було визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, визначених законодавством; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На думку колегії суддів належними та допустимими доказами скаржник висновки оскаржуваного рішення не спростував. Позовні вимоги не доведені і тому в їх задоволенні судом першої інстанції правомірно відмовлено.

З огляду на вищенаведене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Липоводолинської селищної ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 у справі № 920/996/22 - без змін.

Матеріали справи № 920/996/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.11.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення01.11.2023
Оприлюднено13.11.2023
Номер документу114789557
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —920/996/22

Постанова від 01.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 11.10.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 02.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 06.07.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 12.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 29.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Рішення від 06.04.2023

Господарське

Господарський суд Сумської області

Джепа Юлія Артурівна

Ухвала від 09.03.2023

Господарське

Господарський суд Сумської області

Джепа Юлія Артурівна

Ухвала від 08.02.2023

Господарське

Господарський суд Сумської області

Джепа Юлія Артурівна

Ухвала від 19.12.2022

Господарське

Господарський суд Сумської області

Джепа Юлія Артурівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні