Постанова

від 02.11.2023 по справі 904/6735/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/6735/20 (904/760/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Манець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 (прийняте суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 17.07.2023) у справі № 904/6735/20 (904/760/23)

за позовом Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ"

до Приватного підприємства "ЕРІДАН+"

про стягнення збитків

в межах справи №904/6735/20

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст вимог.

Приватне акціонерне товариство "Насінневе" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача Приватного підприємства "ЕРІДАН+" про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих у зв`язку з невикористанням земельних ділянок сільськогосподарського призначення за період з 01.04.2017 по 31.07.2021 у розмірі 6 615 817, 00 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі № 904/6735/20 (904/760/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, а саме наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками та безпосередньої вини юридичної особи ПП "ЕРІДАН+" як особи, яка заподіяла збитки.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Приватне акціонерне товариство "НАСІННЕВЕ подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі № 904/6735/20 (904/760/23), в якій просить в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність протиправної поведінки відповідача та зазначає, що принцип свободи договору був не дотриманий, коли ПП "Ерідан+" та фізичні особи-власники земельних ділянок укладали договори оренди землі.

Господарським судом у справах про визнання правочинів недійсними та скасування рішень державних реєстраторів, було встановлено, що укладаючи угоду про розірвання договору з ПрАТ "Насіннєве", директор підприємства діяв з перевищенням повноважень, оскільки не мав права розривати договори оренди землі. Про відсутність таких повноважень Колосу І.О. було відомо.

При цьому, ОСОБА_1 ввів в оману власників земельних ділянок щодо наявності у нього повноважень на розірвання договору оренди та щодо дійсних намірів, а саме, переоформлення землі на інше підприємство ПП "Ерідан+", директором та засновником якого і був ОСОБА_1 .

Крім того, угоди про розірвання договорів оренди та договори оренди з ПП "Ерідан+", директор Колос О.І. уклав щодо 58 земельних ділянок одночасно. Тобто, переоформлення прав оренди було здійснено щодо значного масиву землі ПрАТ "Насіневе", що виключає випадкове одиничне звернення орендодавців за своєю волею до ПрАТ "Насіннєве" із вимогою розірвати договір.

Угоди про розірвання договорів оренди з ПрАТ "Насіннєве" підписувалися саме з умовою подальшого укладення договорів оренди землі з ПП "Ерідан+", директором і засновником якого був ОСОБА_2 . Тобто, в даному випадку можливість орендодавців вільно обрати собі контрагента виключалася, адже укласти договір оренди землі вони могли лише з ПП "Ерідан+", а не з будь-яким іншим орендарем.

Те, що ОСОБА_1 був директором ПрАТ "Насіннєве" та одночасно директором ПП "Ерідан+" дозволяє стверджувати, що власники земельних ділянок не розуміли, що передають свої земельні ділянки в оренду іншому суб`єкту господарювання.

Наявність вини та протиправної поведінки відповідача, а також факт завдання шкоди позивачеві внаслідок такої поведінки, уже було встановлено судами під час розгляду інших судових справ.

Договори оренди землі між фізичними особами-орендодавцями та ПП "Ерідан+" були визнані недійсними саме через порушення прав ПрАТ "Насіннєве", внаслідок протиправного втручання в його право на мирне користування земельними ділянками, що було однозначно встановлено господарським судом у рішеннях, які набрали законної сили після їх перегляду вищими інстанціями. А отже позивач звільнений від повторного доказування одних і тих же обставин у справах, де беруть участь ті самі сторони, оскільки такі обставини уже є доведеними та встановленими судами.

Внаслідок порушення прав позивача Приватним підприємством "Ерідан+", позивач протягом п`яти років не провадив господарської діяльності на земельних ділянках, в той час як цими земельними ділянками користувався відповідач та отримував прибуток.

Посилання господарського суду на те, що позивачем тривалий час не вчинялися дії, направлені на скорочення терміну перебування земельних ділянок в оренді у відповідача також не відповідає дійсності, оскільки ПрАТ "Ерідан" було підготовлено та подано до господарського суду 49 позовних заяв про визнання правочинів недійсними з метою повернення земельних ділянок в користування позивача в межах строку позовної давності.

Суд першої інстанції формально розглянув справу, не надав оцінку Звіту про оцінку майна, яким визначений розмір упущеної вигоди, обмежившись лише тим. що позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, чим порушив норми ч.ч. 1, 3 ст. 86 ГПК України.

Крім того, поза увагою суду залишилося те, що за змістом ч. 1 ст. 216. ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тобто, господарським судом взагалі проігнорований той факт, що позивач протягом п`яти років з вини відповідача був позбавлений свого права користування земельними ділянками та отримання доходу з них, в той час, як відповідач, без відповідної правової підстави використовував їх та отримував дохід від сільськогосподарського виробництва.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що факт вини та протиправної поведінки відповідача встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили; проігнорував факт доведення позивачем належними і допустимими доказами розміру упущеної вигоди, при тому, що зі сторони відповідача не було надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За його доводами, у справі, яка розглядається позивачем не було обґрунтовано та доведено, наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення. Докази відсутні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відсутністю документів, ПП "Ерідан+" не мав взаємовідносин з ПРАТ "Насіннєве" щодо оренди земельних ділянок або будь-яких інших угод що пов`язані з врожаєм. ПП "Ерідан+" жодного стосунку до діяльності ПРАТ "Насіннєве" не має, жодним чином не впливав та не міг впливати на взаємовідносини орендодавців та ПРАТ "Насіннєве". Протилежного матеріали справи не містять. Звертаю увагу суду, що Позивач акцентує увагу на особі ОСОБА_1 як фізичної особи, всі претензії позивача зводяться саме таким чином, а не як до представника/директора ПП "Ерідан+", що в черговий раз підтверджує про безпідставність вимог до ПП "Ерідан+".

Щодо обставин пов`язаних з рішеннями по 49 справах та посилання Позивача на мотиви суду стосовно вказівки вини, то суд не вказує про встановлення вини директора або інших посадових осіб "ПП Ерідан+". Угоди ПП "Ерідан+" були визнані недійсними у зв`язку з визнанням недійсності угод орендодавців з ПрАТ "Насіннєве", тобто як похідної вимоги від основної. Доводи Позивача з приводу встановлення вини ПП "Ерідан+" є хибними.

Також, відповідач вважає, що угоди укладені між фізичною особою орендодавцем з ПП "Ерідан+" за їх власним волевиявленням.

Як свідчать обставини справи, ПРАТ "Насіннєве" з січня - березня 2017 року відомо про розірвання угод земельних ділянок між ПРАТ "Насіннєве" та орендодавцями, але жодних дій з березня 2017 року до грудня 2020 року не вчиняв щодо повернення земельних ділянок. А отже, згідно закону це свідчить про власну недбалість підприємства, яка відповідно до нормативного визначення має значення встановлення факту відсутності у діях Відповідача будь-якої вини.

Щодо розрахунку наведеного Позивачем, то останній базується на середній урожайності сільськогосподарської культури по Україні та інших країнах та її середньої ринкової ціни

В той же час, такий розрахунок позивача жодним чином не враховує можливість понесення позивачем витрат, пов`язаних із збором урожаю, його транспортуванням та зберіганням, доставкою можливим покупцям. У суді першої інстанції судом було досліджено фінансову звітність Позивача, з якої було встановлено, що діяльності за заявлений спірний період останній не здійснював, знаходиться в стані банкрутства та має збиткову діяльність. Крім того, як вбачається з розрахунку наданого Позивачем для дослідження не надавались первинні, бухгалтерські та фінансові документи ПрАТ "Насіннєве", а отже розрахунок не може слугувати про взяття його до уваги судом при встановленні обставин пов`язаних з упущеною вигодою.

Також, зауважую, що Позивачем не надано доказів існування в нього зобов`язань перед іншими контрагентами щодо поставки відповідної сільськогосподарської культури урожаю 2018, 2019, 2020, 2021 року Не наведено складові суми заявленої упущеної вигоди у розмірі б 615 817, 00 грн. Не має жодного пояснення та документального підтвердження щодо обґрунтованості заявленої суми.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 02.11.2023 о 15:00 год.

В судовому засіданні 02.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

З 2008 по 2016 рік ПрАТ "НАСІННЕВЕ" укладено з фізичними особами 58 договорів оренди землі, об`єктами оренди за якими були земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області (а.с. 46-213, т. 1).

Право оренди за вказаними договорами оренди землі було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказані договори оренди землі були розірвані шляхом підписання додаткових угод про розірвання договорів оренди землі (а.с. 214-238, т. 1). Рішеннями державних реєстраторів на підставі додаткових угод було припинено право оренди ПрАТ "Насінневе" на вказані вище земельні ділянки (а.с. 63-184, т. 3).

В подальшому вказані земельні ділянки стали об`єктами оренди за договорами з ПП "ЕРІДАН+" (а.с. 240-251, т. 1, а.с. 1-156, т. 2), право оренди за якими було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі Протоколу засідання Наглядової Ради Товариства №19/10-2017/Н від 19.10.2017 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Товариства (а.с. 190, т. 3).

В рамках справи №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ "Насінневе" наявні 49 судових рішень про визнання недійсним додаткових угод про припинення (розірвання) договорів оренди земельних ділянок, укладених між власниками земельних ділянок та ПрАТ "Насінневе" та визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між власниками земельних ділянок та ПП "ЕРІДАН+" (а.с. 158-252, т. 2, а.с. 1-63, т. 3).

Підставою задоволення позовів стали ті обставини, що директор Колос О.І. за відсутності на те повноважень та згоди ПрАТ "Насінневе" уклав додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі.

У зв`язку з вибуттям з користування позивача спірних земельних ділянок у період з 01.04.2017 по 31.07.2021, останній вважає, що йому завдано збитків у формі упущеної вимоги у розмірі 6 615 817, 00 грн., що підтверджено звітом про оцінку майна від 18.11.2021.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України). Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин принцип свободи договору, який включає в себе наступні складові:

1) свобода в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати з суб`єктам в договірні відносини, чи ні;

2) свобода вибору характеру договору, що укладається, а це означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина 1 статті 6 Цивільного кодексу України);

3) вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками.

4) вільний вибір умов договору, що означає, що сторони на власний розсуд визначають

зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.

Таким чином, угоди укладені між фізичними особами (орендодавцями) з ПП "Ерідан+" є їх власним волевиявленням, протилежного позивачем не доведено. Зазначені договори не визнані недійсними у зв`язку з вадами волі під час їх укладення.

ПП "Ерідан+" не мав взаємовідносин з ПРАТ "Насіннєве" щодо оренди земельних ділянок або будь-яких інших угод що пов`язані з врожаєм.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області (в межах справи про банкрутство №904/6735/20 про банкрутство ПрАТ "Насінневе") про визнання недійсним договорів оренди землі між ПП "ЕРІДАН+" та фізичними особами, не було встановлено протиправних дій з боку саме ПП "ЕРІДАН+", а вказані договори були визнані недійсними, як наслідок визнання недійсними додаткових угод про розірвання договорів оренди між ПрАТ "Насінневе" та фізичними особами. Встановлено неправомірне вибуття земельних ділянок з користування позивача та припинення орендних правовідносин.

Так, у межах справ про визнання недійсним договорів оренди землі між ПП "ЕРІДАН+", підставою для визнання недійсними угод про припинення (розірвання) договорів оренди земельних ділянок, укладених між власниками земельних ділянок та ПрАТ "Насінневе", стали ті обставини, що директор ОСОБА_1 уклав спірні угоди за відсутності на те повноважень та згоди ПрАТ "Насінневе". Згідно мотивувальної частини вказаних рішень, було зроблено висновок, що ОСОБА_1 уклав спірну додаткову угоду про розірвання договорів оренди землі, у зв`язку із чим позбавив ПрАТ "Насінневе" права володіти та користуватися вказаними земельними ділянками, з метою подальшої передачі даних земельних ділянок в користування ПП "Ерідан+", засновником та директором якого він також є. Вказані дії ОСОБА_1 суперечать цілям і завданням товариства, вони вчинені всупереч інтересам ПрАТ "Насінневе" та з перевищенням повноважень, наданих йому установчими документами. Також суд зазначив, що укладення договорів оренди землі з наступною реєстрацією за ПП "Ерідан+" права оренди на земельну ділянку призвело до порушення в момент його укладення прав та законних інтересів ПрАТ "Насінневе" як правомірного орендаря вказаних земельних ділянок за раніше укладеними договорами оренди, чим здійснено втручання в право позивача на користування даною земельною ділянкою, що відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання оспорюваних договорів оренди землі, укладених з ПП "Ерідан+" недійсними.

Отже, доводи позивача з приводу встановлення вини ПП "Ерідан+", як юридичної особи, у заподіянні збитків та його протиправної поведінки є хибними.

Сам апелянт, обґрунтовуючи свої вимоги у скарзі, посилається на дії ОСОБА_1 , які вважає протиправними.

Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

В межах справ про визнання недійсним договорів оренди землі між ПП "ЕРІДАН+" встановлено, що позивачу лише після звільнення директора товариства ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) стало відомо, що ОСОБА_1 було укладено оспорювані додаткові угоди про розірвання договорів оренди землі та, відповідно, могло стати відомо про укладення орендодавцями інших договорів оренди землі з ПП "ЕРІДАН+", оскільки ці події є послідовними. З позовами у такій справі позивач звернувся 19.10.2020.

Проте, у такий значний період часу (три роки) будучи обізнаним про порушення своїх прави та вибуття з користування земельних ділянок позивач не вчиняв дій щодо повернення таких земельних ділянок.

Таким чином відсутня невідворотність для позивача цих збитків у заявлених розмірах, оскільки ним тривалий час не вчинялись дії, направлені на скорочення терміну перебування земельних ділянок в оренді у відповідача.

За викладеного, позивачем не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками та безпосередньої вини юридичної особи ПП "ЕРІДАН+" як особи, яка заподіяла збитки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

При цьому, судом не досліджується питання щодо пропущення строку позовної давності у зв`язку з визнанням позовних вимог необґрунтованими.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що учасники/засновники юридичної особи та сама юридична особа є окремими суб`єктами, а також положення ч. 2 ст. 89 ГК України, якою врегульовано випадки відповідальності посадових осіб за збитки, завдані ними господарському товариству.

Відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі № 904/6735/20 (904/760/23) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 у справі № 904/6735/20 (904/760/23) залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.11.2023

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко