Рішення

від 28.09.2023 по справі 761/4079/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4079/20

Провадження № 2/761/1131/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, у якому з врахуванням збільшення позовних вимог просить стягнути на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., а також матеріальної шкоди з врахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних 6560532,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 07.12.2012 р. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110080000920 з попередньої кваліфікацією - ч.1 ст. 357 КК України. Так, згідно з фабулою витягу із кримінального провадження, 10.10.2012 р. ОСОБА_2 склала завідомо неправдивий документ щодо купівлі-продажу земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 . Постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 17.09.2013 р. було закрито вказане кримінальне провадження з причин відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Так, у зв`язку з тим, що на думку позивача, кримінальне провадження було закрито передчасно, оскаржив дії слідчого до суду. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2013 р. у справі № 759/17378/13-к, скаргу ОСОБА_1 - задоволено, та скасовано постанову про закриття кримінального провадження. В подальшому матеріали кримінального провадження № 12012110080000920 від 07.12.2012 р. були об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 12012000080000120 від 23.11.2020 р. Позивач зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває до даного часу, жодній особі підозра не пред`являлась. За таких обставин, оскільки внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадових осіб відповідача 1, які у тому числі були встановлені ухвалою слідчого судді, позивачу спричинено матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди з врахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних в розмірі 6560532,39 грн. та моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100000,00 грн., а тому останній звернувся до суду з даним позовом.

06.02.2020 р. позовну заяву розподілено у провадження судді Кондратенко О.О.

Ухвалою від 10.02.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.10.2020 р. справу розподілено у провадження судді Рибака М.А.

Ухвалою від 07.10.2020 р. справу прийнято суддею Рибаком М.А. до свого провадження, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 14.06.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.06.2023 р. на підставі доповідної начальника відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено у провадження судді Савицького О.А.

Ухвалою від 26.06.2023 р. справу прийнято до розгляду суддею Савицьким О.А. та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ними заявах по суті справи.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у м.Києві в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшов його відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що останній проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.

З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив здійснювати розгляд за відсутності осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення сторони позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом складення 10.10.2012 р. державним виконавцем ОСОБА_2. завідомо неправдивого документа щодо купівлі-продажу земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_1 , яка належала позивачу.

07.12.2012 р. на підставі вказаної заяви внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110080000920 з попередньої кваліфікацією - ч.1 ст. 357 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження.

Постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 17.09.2013 р. було закрито вказане кримінальне провадження з причин відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що на думку позивача, постанова про закриття кримінального провадження була винесена передчасно, він оскаржив дії слідчого до суду.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2013 р. у справі № 759/17378/13-к, скаргу ОСОБА_1 - задоволено, та скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 17.09.2013 р.

В подальшому матеріали кримінального провадження № 12012110080000920 від 07.12.2012 р. були об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 12012000080000120 від 23.11.2020 р., що підтверджується листом Святошинського УП ГУНП у м.Києві від 05.02.2020 р. № 41-аз/125/54/08-2020.

Позивач зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває до даного часу, жодній особі підозра не пред`являлась, а тому на його думку це свідчить про наявність допущеної з боку посадових осіб відповідача 1 неправомірної бездіяльності.

Разом з тим, вартість побудови за цей час комплексу «Кафе-магазин та автомийка», який він планував збудувати на належній йому земельній ділянці, яка була незаконно відчужена, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, згідно звіту аудиторської фірми ПП «Аудит Сіріус Плюс» від 06.11.2019 р. № 06/11-19, збільшилась більше ніж на 6000000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наголошує на тому, що, внаслідок дій та бездіяльності посадових осіб відповідача 1, неправомірність яких у тому числі було встановлено ухвалою слідчого судді, йому було спричинено матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди з врахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних в розмірі 6560532,39 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1173 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди за ст. 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а за ст. 1173 ЦК України - наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 3, 4 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд вважає, що дії та бездіяльність саме посадових осіб відповідача 1, внаслідок яких було завдано шкоду, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Так, неправомірність дій посадових осіб відповідача 1, які спричинили моральні страждання позивачу, були встановлені ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2013 р. у справі № 759/17378/13-к.

Разом з тим, враховуючи, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою позивача ще 07.12.2012 р., досудове розслідування у якому на даний час, тобто протягом більш ніж 10 років, не завершено, при цьому будь-яких доказів на спростування вказаної обставини стороною відповідача 1 під час розгляду справи суду надано не було, як й не зазначено поважності причин, якими зумовлена така тривалість досудового розслідування, суд вважає, що вказані обставини свідчать про наявність допущення з боку посадових осіб відповідача 1 неправомірної бездіяльності, пов`язаною з надмірною тривалістю кримінального провадження, яка спричинила позивачу моральні страждання.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому відповідно до положень ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головне управління Національної поліції України у м.Києві, як особа, діями та бездіяльністю якої було завдано шкоду позивачу в справі, та Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, відповідно суд загальної юрисдикції самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по справі № 640/3837/17 від 10.10.2018 р.; № 638/14260/16 від 04.07.2018 р.; в рішенні по справі № 641/2328/17 від 04.07.2018 р.

Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові від 03.09.2019 р. в справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27.09.1999 р. у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18.12.1996 р. у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

У постанові від 16.09.2020 р. в справі № 554/2817/17 Верховний Суд вказав, що неефективність кримінального провадження, надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування.

У постанові від 03.09.2019 р. в справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Висновок про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладено у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 р. у справі № 585/724/19.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що судом встановлено, що внаслідок дій та бездіяльності саме посадових осіб відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві було спричинено позивачу моральні страждання, суд, приймаючи до уваги принцип розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р., з подальшими змінами.

Водночас, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої позивач обґрунтовує з розрахунку упущеної вигоди, пов`язаної з подорожчанням побудови комплексу, який він мав намір побудувати на належній йому земельній ділянці, яка була неправомірно відчужена, оскільки вказана шкода спричинена особами, через дії яких відбулось таке відчуження, а не внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві, які здійснюються досудове розслідування за вказаним фактом.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: