Постанова

від 19.12.2023 по справі 761/4079/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/4079/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/17571/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Гуля В.В., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Глущенко Оксани Миколаївни, яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві, та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Савицького О.А., у справі №761/4079/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, третя особа: Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, третя особа: Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначав, що 07 грудня 2012 року за його заявою до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110080000920 з попередньою кваліфікацією - ч.1 ст. 357 КК України. Так, згідно з фабулою витягу із кримінального провадження, 10 жовтня 2012 року ОСОБА_2 склала завідомо неправдивий документ щодо купівлі-продажу земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_1 , яка належала йому. Постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17 вересня 2013 року було закрито вказане кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вважаючи, що кримінальне провадження було закрито передчасно, він оскаржив дії слідчого до суду. Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 759/17378/13-к, скасовано вищевказану постанову про закриття кримінального провадження. В подальшому матеріали кримінального провадження № 12012110080000920 від 07 грудня 2012 року були об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 12012000080000120 від 23 листопада 2020 року. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває до цього часу, жодній особі підозра не пред`являлась. За таких обставин, оскільки внаслідок неправомірних дій та бездіяльності посадових осіб Головного управління національної поліції у м. Києві, які у тому числі були встановлені ухвалою слідчого судді, йому спричинено матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних в розмірі 6 560 532,39 грн. та моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 100 000,00 грн. З урахуванням викладеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути із Головного управління національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України в рахунок упущеної вигоди з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних в розмірі 6 560 532,39 грн., та стягнути з Головного управління національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення,яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що Святошинським РУ ГУМВС України в м. Києві досудове розслідування в кримінальному провадженні №12012110080000920 від 07 грудня 2012 року, відкритому за його заявою, на сьогоднішній день не завершене. Будь-яких доказів на спростування вказаної обставини відповідачами суду надано не було, як і не зазначено поважності причин, якими зумовлена така тривалість досудового розслідування (більше 11 років). Відтак, вказані обставини свідчать про наявність допущення посадовими особами Головного управління національної поліції у м. Києві та Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві неправомірної бездіяльності, пов`язаної з надмірною тривалістю кримінального провадження, що спричинило завдання йому матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року Глущенко О.М. , яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що позивач не довів наявність жодного з елементів складу цивільно-правової відповідальності щодо заподіяння йому моральної шкоди, не надав доказів того, що мали місце протиправні дії чи бездіяльність Головного управління національної поліції у м. Києві під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012110080000920, не надав доказів заподіяння моральної шкоди та наявності вини працівників органів досудового розслідування, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю органів досудового розслідування і шкодою. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органів досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди. Звертає увагу на те, що винесення слідчим суддею ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року, якою скасовано постанову слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження, не призводить до безумовного наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що бездіяльність слідчого заподіяла позивачу моральної шкоди. Відтак, висновок суд першої інстанції про те, що неправомірність дій посадових осіб Головного управління національної поліції у м. Києві, якими спричинено моральну шкоду позивачу, встановлено ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року є помилковим. Наголошує на тому, що в цивільному спорі суд не наділений повноваженнями встановлювати факт порушення кримінального процесуального законодавства уповноваженими особами органу досудового розслідування, зокрема, що стосується висновків про затягування розслідування кримінального провадження. Крім того, вважає, що ОСОБА_1 заявлено позов до неналежного складу відповідачів, оскільки позов про відшкодування шкоди заявлений не до держави Україна, а до органів досудового розслідування, Державної казначейської служби України. Відповідно до положень ст. ст. 2, 170, 1176 ЦК України відповідачем у такому спорі є саме держава, яка бере участь в справі через відповідні органи державної влади.

Глущенко О.М. , яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві, подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргуГоловного управління національної поліції у м. Києві. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні Глущенко О.М. , яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві, подану нею апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність.

ОСОБА_1 , представники Державної казначейської служби України, Святошинського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Глущенко О.М. , подана в інтересах ГУ НП у м. Києві, підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом складення 10 жовтня 2012 року державним виконавцем ОСОБА_2 завідомо неправдивого документа щодо купівлі-продажу земельної ділянки на перехресті АДРЕСА_1 , яка належала йому.

07 грудня 2012 року на підставі вказаної заяви внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110080000920 з попередньої кваліфікацією - ч.1 ст. 357 КК України.

Постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17 вересня 2013 року вказане кримінальне провадження було закрито з причин відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову про закриття кримінального провадження до суду.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2013 року у справі № 759/17378/13-к, скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17 вересня 2013 року про закриття кримінального провадження скасовано.

В подальшому матеріали кримінального провадження № 12012110080000920 від 07 грудня 2012 року були об`єднані з матеріалами кримінального провадження №12012000080000120 від 23 листопада 2020 року, що підтверджується листом Святошинського УП ГУНП у м. Києві від 05 лютого 2020 року № 41-аз/125/54/08-2020.

Як встановлено судом, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває до даного часу, жодній особі підозра не пред`являлась, що на думку позивача свідчить про наявність допущеної з боку посадових осіб Головного управління національної поліції у м. Києві неправомірної бездіяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. При цьому, ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що внаслідок дій та бездіяльності саме посадових осіб відповідача Головного управління Національної поліції у місті Києві було спричинено позивачу моральні страждання, які підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положенням ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист у суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовував порушенням його прав у кримінальному провадженні внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування що призвело до надмірної тривалості досудового розслідування.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він будучи власником земельної ділянки площею 0,0711 га, що знаходиться на перетині АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:75:090:0035, вирішив побудувати на цій ділянці «Кафе-магазин та автомийку», у зв`язку з чим, отримав усі дозвільні документи та провів підготовчі роботи, необхідні для початку будівництва. В листопаді 2012 року він дізнався, що вказана земельна ділянка без його відома на підставі виконавчого листа, виданого 15 червня 2010 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з нього боргу в розмірі 1 924 024,57 грн., в рамках виконавчого провадження була продана на прилюдних торгах, переможцем яких став ОСОБА_4 , що вбачається з протоколу проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна №1-К-507-СВ-а від 20 листопада 2012 року. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року прилюдні торги, які відбулися 20 листопада 2012 року щодо реалізації арештованого майна, а саме вказаної земельної ділянки, визнано недійсними; скасовано протокол №1-К-507-СВ-а від 20 листопада 2012 року про проведення ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» прилюдних торгів з продажу арештованого майна; скасовано Акт державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна від 28 листопада 2012 року - земельної ділянки, за кадастровим номером 8000000000:75:090:0035; та скасовано свідоцтво, видане 30 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку. Вказане рішення суду ОСОБА_4 виконувати відмовився, після чого ОСОБА_1 зрозумів, що проти нього вчинили та продовжують вчиняти злочин, в зв`язку з чим він звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про вчинення проти нього злочину. Проте, Святошинським РУ ГУМВС України в м. Києві досудове розслідування в кримінальному провадженні №12012110080000920 від 07 грудня 2012 року, відкритому за його заявою, на сьогоднішній день не завершене. Досудове розслідування триває більше 11 років. Вказані обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про наявність допущення посадовими особами ГУ НП у м. Києві та Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві неправомірної бездіяльності, пов`язаної з надмірною тривалістю кримінального провадження. Наголошував на тому, що, внаслідок дій та бездіяльності посадових осіб ГУ НП у м. Києві, неправомірність яких у тому числі було встановлено ухвалою слідчого судді, йому було спричинено матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних в розмірі 6 560 532,39 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

При цьому, розмір матеріальної шкоди, спричиненої бездіяльністю органів досудового розслідування, ОСОБА_1 пов`язував з тим, що вартість будівництва за цей час комплексу «Кафе-магазин та автомийка», який він планував збудувати на належній йому земельній ділянці, яка була незаконно відчужена, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, згідно звіту аудиторської фірми ПП «Аудит Сіріус Плюс» від 06 листопада 2019 року № 06/11-19, збільшилась більше ніж на 6 000 000,00 грн.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України. Здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, суд забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або майнової шкоди.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року у справі №686/12334/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18, від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18, від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19, від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 та від 11 січня 2023 року в справі №591/8842/21.

Відповідно, сам по собі факт тривалості кримінального правопорушення не вказує на незаконність дій органів досудового розслідування та порушення процесуальних прав ОСОБА_1 . Скасування внаслідок контролю рішень органів досудового розслідування постанови про закриття кримінального провадження також не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій органів досудового розслідування та, відповідно, цивільно-правової відповідальності.

ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявність складу цивільно-правового правопорушення, зокрема протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в м. Києві під час досудового розслідування, а також завдання йому бездіяльністю Головного управління Національної поліції в м. Києві матеріальної та моральної шкоди. В матеріалах справи відсутні рішення судів про зобов`язання Головного управління Національної поліції в м. Києві вчинити певні процесуальні дії в рамках кримінального провадження та докази на підтвердження невиконання відповідних дій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує виходячи з розрахунку упущеної вигоди, пов`язаної з подорожчанням будівництва комплексу, який він мав намір побудувати на належній йому земельній ділянці, яка була неправомірно відчужена.

Доказів того, що вказана шкода спричинена внаслідок дій чи бездіяльності саме посадових осіб відповідача ГУ НП у м. Києві, які здійснюють досудове розслідування за вказаним фактом, а не особами, через дії яких, за твердженням позивача, відбулось таке відчуження, матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 також не довів, що душевні страждання, з якими він пов`язує завдання моральної шкоди, є наслідком тривалого досудового розслідування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що внаслідок дій та бездіяльності саме посадових осіб відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві було спричинено позивачу моральні страждання.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду не з держави, а з ГУ НП в м. Києві та Державної казначейської служби України, що не відповідає вимогам ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, натомість, апеляційна скарга Глущенко О.М. , яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві, підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Головного управління національної поліції у м. Києві підлягають компенсуванню понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 610,40 грн. за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Глущенко Оксани Миколаївни , яка діє в інтересах Головного управління національної поліції у м. Києві, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, третя особа: Святошинське управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Компенсувати Головного управління національної поліції у м. Києві понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 610,40 грн. за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач

Судді