Постанова

від 08.11.2023 по справі 580/4426/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа №580/4426/20

адміністративне провадження № К/9901/17708/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.) у справі № 580/4426/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м.Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо відмови скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі всупереч положення пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051);

зобов`язати відповідача здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі з дотриманням положення п.114 Порядку №1051;

стягнути з відповідача на користь позивача завдану суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправної бездіяльності моральну шкоду у розмірі 2102 грн.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 14.12.2020 відмовив у задоволенні позову.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2021 скасував рішення суду першої інстанції, і закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Одночасно позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову, а справу направити на продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 21.07.2020 (справа №823/176/17) відповідач повторно розглянув заяву позивача від 13.01.2017 (реєстраційний номер ЗВ-71054766472017) про державну реєстрацію земельної ділянки площею 12677га, яка розташована за адресою: Черкаська область, Смілянський район, адміністративні межі Ташлицької сільської ради, згідно з технічною документацією з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.

За результатами розгляду цієї заяви, відповідач прийняв рішення від 31.07.2020 № 1, яким відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, інших земельних ділянок з кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819, та частина земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855. Рекомендував усунути перетини зі вказаними земельними ділянками.

Зазначене рішення у межах цієї справи не оскаржується.

Позивач 28.08.2020 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив скасувати реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:002:0816.

Листом від 09.09.2020 № 108/149-20 відповідач повідомив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, отриманих в порядку інформаційної взаємодії від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 зареєстроване право комунальної власності Ротмістрівської сільської ради. Тому відсутні підстави скасувати державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що 22.02.2019 державним кадастровим реєстратором була здійснена реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 на підставі розробленого на замовлення гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області. Водночас речове права за гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 так і не було зареєстровано у зв`язку із відмовою у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність. Із посиланням на положення пункту 114 Порядку № 1051 позивач зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.

Отже, зважаючи на ту обставину, що речове право за гр. ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки (22.02.2019) не було зареєстровано, то відповідно у державного реєстратора виник обов`язок скасувати таку на підставі прямої вказівки на це законодавця (пункт 114 Порядку № 1051) ще до звернення із такою вимогою позивача (28.08.2020).

Водночас, відповідач такі дії не вчинив. Отже, за твердженнями позивача, бездіяльність державного кадастрового реєстратора є перешкодою у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки за документацією із землеустрою ОСОБА_1 .

Відповідач позов не визнав. Вважає, що у нього не було правових підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816, оскільки обставини, які б вказували на те, що речове право на спірну земельну ділянку не було зареєстровано протягом року саме з вини замовника ( ОСОБА_2 ) відсутні. Натомість керуючись пунктом 21 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України державний кадастровий реєстратор 02.09.2020 вніс запис про державну реєстрацію права комунальної власності Ротмістрівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7123789000:02:002:0816, що підтверджується інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Витяг № 222946168 від 07.09.2020).

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у заявлених спірних правовідносинах, зокрема, у заяві позивача до відповідача відсутнє прохання скасувати державну реєстрацію земельної ділянка. Заява стосувалася виключно скасування її кадастрового номера, наявності підстав для чого не підтверджено. Отже, спірна бездіяльність відповідача є правомірною. Відсутні підстави для зобов`язання відповідача здійснити скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та Ротмістрівської сільської ради, пов`язаний із захистом права користування та власності на спірну земельну ділянку (її частину).

Суд апеляційної інстанції установив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з відмовою у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі. При цьому, обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач вказує, що реєстрація вказаної земельної ділянки є перешкодою для реєстрації іншої земельної ділянки за його заявою.

Апеляційний суд констатував, що для цілей визначення компетенції адміністративного суду у даному спорі, важливим є те, що відмовляючи у вчиненні оскаржуваних дій, відповідач вказував про те, що за земельною ділянкою із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 оформлено право комунальної власності за Ротмістрівською сільською радою.

Своєю чергою, помилковим є визначення спору у цій справі як такого, що обмежується виключно обов`язком державного кадастрового реєстратора перевірити наявність речового права щодо земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів, дійсно, не є тотожній процедурі реєстрації речових прав на ці земельні ділянки.

Виходячи із норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, вбачається, що здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

На стадії здійснення державної реєстрації земельної ділянки, що включає внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, право власності автоматично не виникає.

Водночас, як установлено судам апеляційної інстанції, на спірну земельну ділянку 02.09.2020 здійснено державну реєстрацію права власності за Ротмістрівською сільською радою.

Тобто, у цій справі має місце не тільки внесення відомостей (про скасування реєстрації) до Державного земельного кадастру, але й державна реєстрація права власності на земельні ділянки за третьою особою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатував, що цей спір по своїй суті є приватно-правовим, оскільки на час звернення до реєстратора спірна ділянка була зареєстрована на праві комунальної власності за іншою особою. Цей запис був останнім. Державний кадастровий реєстратор не вправі вирішувати кому належить ділянка, і маючи дані про реєстрацію прав на неї за іншою особою, не міг вчинити по іншому. Тому фактично йдеться про майнові правовідносини між позивачем та третьою особою.

Водночас відносини, пов`язані із набуттям та припиненням права власності на земельні ділянки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30.10.2018 у справі № 809/973/14, від 13.11.2018 у справі № 809/649/14, від 21.11.2018 у справі № 804/3086/16, від 26.02.2020 у справі №810/2938/17 та Верховного Суду, сформовані у постановах від 30.03.2020 у справі № 440/613/19 та від 12.03.2021 у справі № 580/3651/20.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про порушення правил юрисдикційної підсудності цього спору. Скаржник наполягає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ним не оспорюється правомірність набуття речового права за Ротмістрівською сільською радою на земельну ділянку. Натомість суттю цього спору є перевірка бездіяльності державного кадастрового реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, щодо нескасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 7123789000:02:002:0816, до моменту звернення позивача із відповідною заявою (28.08.2020) та відповідно до реєстрації за третьою особою речового права на неї (02.09.2020).

Скаржник вважає, що державний кадастровий реєстратор Пономаренко І.О. усвідомлюючи свою протиправну бездіяльність щодо нескасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 7123789000:02:002:0816, на підставі пункту 114 Порядку № 1051 у період до звернення позивача (28.08.2020), звернулася до сільського голови Ротмістрівської сільської ради із проханням зареєструвати речове право на спірну земельну ділянку.

Таким чином, на переконання скаржника, реєстрація речового права на спірну земельну ділянку за Ротмістрівською сільською радою здійснена задля прикриття протиправної бездіяльності державного кадастрового реєстратора, що фактично і спотворило дійсність ситуації.

Скаржник також вважає нерелевантною до спірних правовідносин застосовану судом апеляційної інстанції правову позицію Верховного Суду, викладену від 12.03.2021 у справі № 580/3651/20.

Натомість просить врахувати при вирішенні цієї справи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 у справі № 707/234/19.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оскільки апеляційний суд у оскаржуваній постанові не здійснював оцінки висновків суду першої інстанції та аргументів учасників справи по суті спору, а закрив провадження у цій справі, посилаючись на неналежність її розгляду за правилами адміністративного судочинства, то ключовим питанням, яке належить вирішити під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, є питання юрисдикційної підсудності цієї справи і перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо дотримання правил предметної юрисдикції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Натомість приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції установив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з відмовою у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 7123789000:02:002:0816 у Державному земельному кадастрі. При цьому, обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивач вказує, що реєстрація вказаної земельної ділянки є перешкодою для реєстрації іншої земельної ділянки за його заявою.

Тобто, звертаючись із цим позовом до суду, позивач стверджує, що предметом спору є державна реєстрація земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, а не речових прав на неї.

У контексті обставин цієї справи, Верховний Суд підкреслює, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний правий висновок: «Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору».

Судом апеляційної інстанції установлено, що на спірну земельну ділянку 02.09.2020 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Ротмістрівською сільською радою.

Таким чином, державна кадастрова реєстрація земельної ділянки була вже реалізована при державній реєстрації права комунальної власності за сільською радою. Відповідно, з моменту реєстрації речового права за третьою особою, спірні правовідносини перестали існувати у площині публічно-правових відносин і перейшли у приватно-правовий спір.

Отже, зважаючи на завершення процедури формування земельної ділянки шляхом державної реєстрації на неї майнових прав та обмежень, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної, цей спір є спором позивача та Ротмістрівської сільської ради щодо прав на спірну земельну ділянку та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Таким чином, розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв`яже остаточно спір.

Одночасно колегія суддів зазначає про те, що Верховний Суд не приймав у справі №707/234/19, на яку посилається скаржник, постанови від 06.05.2020. Натомість у справі № 707/234/19 Верховний Суд виніс ухвалу від 25.10.2021 про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, державного реєстратора виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Яжемчук О. А. про визнання частково незаконним правового акта органу державної влади, скасування рішення про державну реєстрацію права на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Також колегія суддів відхиляє твердження скаржника про нерелевантність застосованої судом апеляційної інстанції у цій справі практики Верховного Суду.

Твердження скаржника про прикриття державним кадастровим реєстратором своєї бездіяльності шляхом спонукання сільського голови провести державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку жодними доказами не підтверджуються. Відповідно, на переконання колегії суддів, такі ґрунтуються на припущеннях.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із статтею 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №580/4426/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

О. П. Стародуб